Справа № 428/9503/21

Провадження № 2/428/1839/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2021 року                                                        м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді                 Шубочкіної Т.В.,

при секретарі                         Волкової О.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» про розірвання договору про теплопостачання, -

       ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовною заявою до Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» про розірвання договору про теплопостачання.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що згідно до договору укладеному з Державним підприємством «Сєвєродонецька ТЕЦ» про надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води №11303 від 25.12.2012, позивач є отримувачем послуг за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з п. 27 договору, договір може достроково бути розірваний у разі зникнення потреби в отриманні послуг або відмови «Споживача» від користування послугами «Виконавця», а також невиконання п. 27 договору про надання послуг №11303 від 25.12.2012 року.

Будучи незадоволеною якістю та вартістю наданих послуг ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ», позивач бажає від`єднатися від мережі опалення та самостійно опалювати вищевказану квартиру, згідно до умов договору п. 27.

13.03.2021 позивач звернулась до відповідача із заявою про відмову від надання послуг у зв`язку зі зникненням потреби отримання цих послуг. У своїй відповіді від 01.04.2021, енергопостачальник ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ» відмовив у відключенні від ЦО і ГВП окремої квартири у багатоквартирному.

Позивач вважає, що вищевказана відмова відповідача унеможливлює споживача самовільно вирішувати питання про отримання послуг з теплопостачання, та є нав`язуванням позивачу послуг неналежної якості з теплопостачання та гарячої води.

На підставі викладеного позивач просить суд розірвати договір з Державним підприємством «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» про надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води №11303 від 25.12.2012 року за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 11.10.2021 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності всі докази, суд прийшов до наступного.

Згідно з копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 30.12.1996 Артемівським РВ ЛМУУМВС України в Луганській області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

25.12.2012 між ОСОБА_1 (далі – Споживач) та ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ» (далі – Виконавець) було укладено договір №11303 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води (далі – Договір).

Відповідно до п. 1 Договору, Виконавець зобов`язується надавати Споживачу вчасно та відповідної якості теплову енергію, яка постачається Споживачу у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення – в період опалювального сезону, гарячого водопостачання – цілодобово. Споживач зобов`язується своєчасно сплачувати наданні послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах передбачених договором.

13.03.2021 ОСОБА_1 звернулась до ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ» із заявою про відмову від надання послуг у зв`язку зі зникненням необхідності отримання послуг та достроково розірвати договору про надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води №11303 від 25.12.2012.

Листом ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ» №05/1-59 від 01.04.2021 повідомлено, що належним та допустимим доказом відключення від системи централізованого опалення відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про теплопостачання», Правил №630 та Порядку №169, є акт про відключення будинку від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, який підписується та затверджується комісією з розгляду вказаних питань, самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати послуг з централізованого опалення.

Також 12.03.2021 позивач звернулась до Сєвєродонецької територіальної громади, постійно діючої міжвідомчої комісії про відключення мереж ЦО і ГВП із заявою про надання дозволу на розірвання договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води №11303 від 25.12.2012.

Листом Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області №В-2846/06-08 від 08.07.2021 повідомлено, що оскільки договір №11303 від 25.12.2012 укладений між двома сторонами ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ»

Нормами ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

У статті 77 ЦПК України вказано про належність доказів:

1. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

2. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

3. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

4. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

У статті 78 ЦПК України зазначено про допустимість доказів:

1. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

2. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Про достатність доказів вказано у ст. 80 ЦПК України:

1. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

2. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Під час регулювання відносин зі споживачем (абонентом), враховуючи положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Правил надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, теплопостачальні організації використовують типові договори або договори, умови яких формуються однією стороною.

Відповідно до Закону України «Про теплопостачання» теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; суб`єкти відносин у сфері теплопостачання - фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування; споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору. Тобто регулювання відносин здійснюється щодо постачання теплової енергії, яка призначена для купівлі-продажу. Основним обов`язком споживача теплової енергії є своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

За положеннями частини першої статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Правовідносини з постачання теплової енергії, відповідно до ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», оформлюються з використанням типового договору, який є нормативним актом, затвердженим органом державної виконавчої влади.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Споживач зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, який доцільно був врахований судом першої інстанції відповідно до норми ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Так, статтею 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.

Частина 6 статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» вказує, що послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг і фізичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630.

Пунктом 8 Розділу «Порядок надання послуг» цих Правил визначено, що послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Ці ж Правила містять Розділ «Відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води багатоквартирних будинків з ініціативи споживачів», відповідно до якого споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. За положеннями п. 25 цих Правил відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

На виконання п. 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, тобто центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства, 22.11.2005 затверджено Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання.

Цим Порядком визначено процедуру відключення від мереж централізованого опалення при відмові споживача від послуг та зазначено, що для реалізації права споживачів на відмову від отримання послуг централізованого опалення орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади створює своїм рішенням постійно діючу міжвідомчу комісію для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж теплопостачання. Також визначено, що таке відключення відбувається тільки на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії щодо відключення від мереж ЦО і ГВП, улаштування індивідуальної (автономної) системи теплопостачання та збір вихідних даних і технічних умов для виготовлення проектної документації. Рішення Комісії оформляється протоколом, витяг з якого у десятиденний строк надається заявникові.

При цьому, відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплопостачання» схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення. Витрати, пов`язані з відключенням від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води, а також встановленням індивідуальних (автономних) систем опалення, відшкодовуються споживачами відповідно до калькуляції, складеної виконавцем.

Суд також вважає за необхідне врахувати, що у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року в справі № 529/613/17-ц (провадження № 61-1716сво17) зроблено висновок, що «відповідно до частини першої статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Тлумачення як положень частини першої статті 714, так і інших норм глави 54 ЦК дозволяє стверджувати, що по своїй суті договір, на підставі якого відбувається постачання теплової енергії споживачу, є видом договору купівлі-продажу. Такий же висновок можливо зробити й при тлумаченні норм, закріплених в Законі України «Про теплопостачання» (в редакції, чинній на час виникнення боргу). У тексті Закону України «Про теплопостачання» (в редакції, чинній на час виникнення боргу) неодноразово вживається словосполучення «договір купівлі-продажу» (зокрема: стаття 1, частина четверта статті 19, частина перша статті 25, пункти 6, 7, 8 частини першої статті 31)».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 липня 2020 року в справі № 554/946/18 (провадження № 61-44416св18) зроблено висновок, що «єдиною законною підставою для відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення є відповідний акт постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води. Інших підстав чинним законодавством України не передбачено».

У постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року в справі № 6-1192цс15 зазначено, що «підведення централізованого опалення до стояка в межах квартири свідчить про виконання послуг позивачем. Таким чином КП «Ізмаїлтеплокомуненерго» виконало свої зобов`язання щодо надання послуг централізованого опалення, а відповідач зобов`язаний оплатити надані послуги. У разі наміру споживача припинити надання послуг з централізованого теплопостачання, останній не позбавлений можливості у передбачений законом спосіб провести відключення квартири від мереж теплопостачання. Отже, самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання».

Відповідно до ст. 13 ЦК України у цивільному законодавстві існують наступні межі здійснення цивільних прав:

1. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

2. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

3. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

4. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

5. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

6. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

У статті 14 ЦК України визначено:

1. Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

2. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

3. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

4. Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Право на захист цивільних прав та інтересів передбачено у ст. 15 ЦК України:

1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

2. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Позивачем не було доведено порушення її прав як споживача, оскільки нею не надано суду доказів у розумінні ст.ст. 77-80 ЦПК України про те, що вона у встановленому законом порядку звернулась до компетентних органів та їй було безпідставно відмовлено у встановленні індивідуального опалення.

Відповідно до положень ст. 651, 652 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд також не приймає до уваги посилання позивача на неякісне надання послуг відповідачем, який вважає істотним недоліком послуги та вказує, як на підставу розірвання договору, оскільки факт неналежного надання або ненадання послуг не зафіксовано та не підтверджується жодними достовірними доказами у справі.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивачем не надано доказів в обґрунтування наявності підстав для розірвання договору надання послуг з теплопостачання, а саме щодо відключення квартири споживача від мережі централізованого опалення на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади з вчиненням в подальшому дій споживачем з дотриманням визначеної Порядком від 22 листопада 2005 року № 4 процедури.

Отже, виходячи з системного аналізу наведених норм законодавства та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» про розірвання договору про теплопостачання про стягнення заборгованості - відмовити.

Із урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року) рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя                                                                        Т. В. Шубочкіна