Справа № 522/22472/21

Провадження № 2-о/522/453/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2021 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Свяченої Ю.Б.,

при секретарі судового засідання Шеян І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі заяву ОСОБА_1 за участю заінтересованої особи ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису,-

ВСТАНОВИВ:

24 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Приморського районного суду м. Одеси з заявою про видачу обмежувального припису, в якій просить видати обмежувальний припис, яким вжити наступні заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на строк у шість місяців:

- заборонити наближатися на відстань менше 300 метрів до місця проживання постраждалої особи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а також до місця її навчання Міжнародної академічної школи «Одеса» за адресою: м. Одеса, вул. Академічна, 30.

В обґрунтування заяви вказано, що ОСОБА_2 є її колишнім чоловіком. Між сторонами наявний спір щодо визначення способу участі батька у вихованні дитини, який знаходиться на розгляді Приморського районного суду м. Одеси, справа №522/14257/21. Заявниця зазначає, що ОСОБА_2 завдає шкоди їх малолітній доньці, в його діях вбачає ознаки психологічного насильства.

Заявниця зазначає, що під час попередньої зустрічі на початку року, ОСОБА_2 передав доньці ОСОБА_3 планшет Apple IPad, на якому містяться відео та фотографії порнографічного характеру, в тому числі роздягнений ОСОБА_2 , роздягнуті жінки, малюнки з зображенням роздягнутих жінок та чоловіків. Після перегляду вказаної інформації у дитини був шоковий стан, вона зі сльозами на очах повідомила матері ОСОБА_1 про ці обставини.

Заявниця переконана, що ОСОБА_2 може вчинити повторне насильство та вірогідність настання тяжких наслідків для малолітньої дитини є високою. За викладених обставин заявниця просила застосувати до колишнього чоловіка обмежувальний припис.

У судове засідання 30 листопада 2021 року з`явилися представник заявниці, заяву підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити, заінтересована особа та його представник, заперечували проти задоволення заяви про видачу обмежувального припису, зазначивши, що домашнього насильства у відношенні доньки не вчинялося. Крім того, заінтересована особа ОСОБА_2 надав до суду письмові заперечення на заяву про видачу обмежувального припису.

Відповідності до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд, дослідивши матеріали заяви про видачу обмежувального припису, заслухавши пояснення сторін, дійшов наступного висновку.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 17.12.2019 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 .

Від шлюбу мають малолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 .

Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 р. (ратифікована Україною 27.02.1991 р., дата набуття чинності для України 27.09.1991 р.) визначено, що «в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини».

Статтею 19 Конвенції про права дитини передбачено, зокрема, що держави - учасниці вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої особи, яка турбується про дитину. Такі заходи захисту, у випадку необхідності, включають ефективні процедури для розроблення соціальних програм з метою надання необхідної підтримки дитині й особам, які турбуються про неї, а також здійснення інших форм запобігання, виявлення, повідомлення, передачі на розгляд, розслідування, лікування та інших заходів у зв`язку з випадками жорстокого поводження з дитиною, зазначеними вище, а також, у випадку необхідності, для порушення початку судової процедури.

Положеннями статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, встановлено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Протидія насильству у сім`ї є одним із важливих напрямів суспільного розвитку. Вона розглядається не лише як соціальна проблема, а, насамперед, як проблема захисту прав людини і, перш за все, прав жінок. При здійсненні насильства у сім`ї відбувається порушенням прав і свобод конкретної людини, що вимагає втручання з боку держави і суспільства.

Невжиття своєчасних обмежувальних заходів щодо кривдника може призвести в подальшому до завдання шкоди здоров`ю потерпілої від насильства у сім`ї.

Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини у вказаній сфері, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: 1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника; 2) обмежувальний припис стосовно кривдника; 3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; 4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників.

Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Згідно з частиною третьою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Такий висновок зробив Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постанові від 21 листопада 2018 року по справі № 756/2072/18, у постанові від 04.12.2019 по справі № 607/10122/19).

Згідно правового висновку викладеного у Постанові Верховного Суду від 19.05.2020 № 404/5203/19 (61-22539св19), законом визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків. Суди під час вирішенні такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущень необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав відносно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків. Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві. Сам по собі факт не притягнення особи до юридичної відповідальності не може бути підставою для відмови у встановленні тимчасових обмежень за наявності інших об`єктивних даних, якими підтверджуються доводи заявника.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Як встановлено судом, 10.11.2021 року під час обідньої перерви у міжнародній академічній школі «Одеса» в приміщенні їдальні ОСОБА_2 підійшов до ОСОБА_3 та почав розмову, в результаті якої ОСОБА_3 вибігла із столової, знаходячись в стані емоційного напруження, який супроводжувався плачем та сльозами після чого зателефонувала матері. Під час бесіди в кабінеті директора з дитиною було виявлено, що Емілія дуже налякана, і висловлювала бажання унеможливлення в подальшому таких зустрічей з ОСОБА_2 . Вказане підтверджується актом від 10.11.2021 року, який складений директором міжнародної академічної школи «Одеса».

В подальшому, ОСОБА_1 разом із донькою звернулася за психологічною консультацією до психолога ОСОБА_6 .

Згідно протоколу консультації від 16.11.2021 р., на момент бесіди у дитини діагностовано стан стресового розладу, що призвело до страху та бажання уникнути повторення події. Психологом рекомендовано продовжити заняття дитини із психологом для корекції посттравматичного розладу для покращення сну та психофізичного стану.

В ході консультації дитиною також було зроблено малюнок «Родини», з якого вбачається, що батько ОСОБА_2 лякає дитину та вона не відносить його до своєї сім`ї.

Заінтересована особа ОСОБА_2 , заперечуючи проти задоволення заяви, зазначає про незалучення директором школи психолога при вказаних подіях, та перевищення повноважень директором навчального закладу.

Суд зауважує, що заінтересована особа не спростовує події, які відбулись 10.11.2021 року у міжнародній академічній школі «Одеса», а саме відвідування малолітньої ОСОБА_3 за місцем її навчання, без попереднього узгодження з її матір`ю ОСОБА_1 та адміністрацією навчального закладу, та викликаний цим у дитини стрес.

При цьому, у висновку органу опіки та піклування ПРА від 27.10.2021 року «Про визначення способів участі ОСОБА_2 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 », на який посилається заінтересована особа, не встановлені зустрічі з дитиною під час навчання.

Таким чином, викладені обставини не спростовані зацікавленою особою.

Також судом встановлено, що обставини щодо ймовірного перешкоджання з боку матері у спілкуванні батька з дитиною, є предметом розгляду цивільної справи №522/14257/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі батька у вихованні дитини, яка знаходиться у провадженні Приморського районного суду м. Одеси.

Жодних доказів, які б свідчили про неправомірні дій з боку матері та відповідали б вимогам ст.ст. 77, 78, 79 ЦПК України, заінтересованою особою до суду не було наданою.

З огляду на встановлені судом обставини, пояснень присутніх у судовому засіданні осіб, суд погоджується з доводами заявниці щодо наявності психологічного насильства, яке чинить її колишній чоловік, а отже малолітня дитина заявниці, як особа, яка постраждала від такого насильства потребує захисту у порядку передбаченому Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

За правилами ст. 350-5 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.

У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» на строк від одного до шести місяців.

Враховуючи викладене, оцінюючи встановлені судом обставини та досліджені докази, суд дійшов висновку про необхідність видачі обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 , шляхом заборони ОСОБА_2 наближатися на відстань менше 300 метрів до місця проживання постраждалої особи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а також до місця її навчання Міжнародної академічної школи «Одеса» за адресою: м. Одеса, вул. Академічна, 30, строком шість місяців. Зважаючи на те, що цей строк та обмеження будуть достатніми із наданням зацікавленій особі можливості виправитися.

Згідно із ч. 4 ст. 350-6 ЦПК України рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє виконання.

Керуючись ст.ст. 2.4,5,10,11-13,19,43,49,263-264,265,268,293,315,319,350-1, 350-8, п.10 ч.1 ст. 430 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 за участю заінтересованої особи ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису - задовольнити.

Видати обмежувальний припис, яким заборонити ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 :

- наближатися на відстань менше 300 метрів до місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а також до місця її навчання Міжнародної академічної школи «Одеса» за адресою: м. Одеса, вул. Академічна, 30.

Встановити строк дії обмежувального припису - 6 (шість) місяців.

Копію рішення суду направити до відділу поліції № 2 Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області для та до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради.

Судові витрати у зв`язку із розглядом справи віднести за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Повний текст рішення суду складено 01 грудня 2021 року.

Суддя: Ю.Б. Свячена

30.11.21