ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2011 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/38/11
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді – Довгопол М.В.,
при секретарі – Дрижирук М.І.,
за участю:
представника позивача –Ніколенка В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавського обласного військового комісаріату до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, третя особа – ОСОБА_2 про визнання дій протиправними, скасування постанов про накладення штрафу, -
В С Т А Н О В И В:
04 січня 2011 року Полтавський обласний військовий комісаріат звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про визнання протиправними дій державного виконавця Нездойминоги О.О. щодо накладення штрафів, скасування постанов у виконавчому провадженні ВП 20555085 від 18.10.2010 року про накладення штрафу в розмірі 340 грн. та від 10.12.2010 року про накладення штрафу в розмірі 680 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що на виконання рішення Київського районного суду м. Полтави у справі № 2а-325/09/1609 від 02.11.2009 року про зобов’язання Полтавського обласного військового комісаріату нарахувати та доплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу, на підставі якого був виданий виконавчий лист № 2а-325 від 29.07.2010 року та постановою державного виконавця від 30.07.2010 року відкрито виконавче провадження ВП 20555085, Полтавським обласним військовим комісаріатом було здійснено перерахунок розміру допомоги ОСОБА_2 та направлено запит до Департаменту фінансів Міністерства оборони України з проханням профінансувати проведення доплати, крім того, про наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення суду, повідомлено державного виконавця. При цьому, відповідач, знаючи про відсутність коштів на рахунку позивача, виніс постанову від 18.10.2010 року про накладення штрафу в розмірі 340 грн., яку позивачу не надіслав, натомість постановою від 10.12.2010 року наклав новий штраф в розмірі 680 грн. Вважає, що рішення суду не виконано з поважних причин, тому постанови про накладення штрафу від 18.10.2010 року та від 10.12.2010 року підлягають скасуванню.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17 січня 2011 року за згодою позивача замінено первинного відповідача Підрозділ примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області на належного відповідача - Відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи.
Відповідно до ч.4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Ухвалою суду від 06 січня 2011 року до участі у справі залучено ОСОБА_2 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
У судове засідання третя особа не з'явилася, хоча належним чином повідомлялася про час та місце розгляду справи.
З огляду на викладене суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за даної явки.
Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши наявні в матеріалах справи документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що 30.07.2010 року державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області на підставі заяви стягувача відповідно до ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2а-325, виданого Київським районним судом м. Полтави 29.07.2010 року, про зобов'язання Полтавського обласного військового комісаріату нарахувати та доплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу в розмірі 36 місячного грошового забезпечення з врахуванням 50 % надбавки за виконання особливо важливих завдань, 20 відсотків надбавки за доступ до державної таємниці та 10 відсотків премії (виконавче провадження ВП 20555085).
Постановою про відкриття виконавчого провадження боржнику надано строк для добровільного виконання рішення суду до 06.08.2010 року.
На виконання постанови про відкриття виконавчого провадження, яка надійшла до Полтавського обласного військового комісаріату 09.08.2010 року, що підтверджується наданою суду довідкою від 24.01.2011 року, позивачем було складено довідку-розрахунок від 11.08.2010 року № ВФЗ/304, якою нараховано ОСОБА_2 доплату одноразової грошової допомоги в розмірі 47 934 грн.
11.08.2010 року за вих. № ВФЗ/305 позивач звернувся до Департаменту фінансів Міністерства оборони України із проханням профінансувати Полтавський обласний військовий комісаріат для проведення вказаної доплати.
Листом від 12.08.2010 року за вих. № ЮК/1326 позивач повідомив Підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про направлення заявки на здійснення додаткового фінансування до Департаменту фінансів Міністерства оборони України на виконання рішення Київського районного суду м. Полтави.
18.10.2010 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на позивача за невиконання рішення суду в розмірі 340 грн., а також оформлено вимогу за вих. № 7456, якою встановлено новий строк для виконання рішення суду –до 28.10.2010 року.
Згідно довідок Полтавського обласного військового комісаріату від 05.01.2011 року № ЮК/17 та від 24.01.2011 року № ЮК/128 за даними Журналу реєстрації вхідних документів постанова державного виконавця від 18.10.2010 року та вимога від18.10.2010 року № 7456 до позивача не надходили.
10.12.2010 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на позивача за невиконання рішення суду в розмірі 680 грн.
Із діями державного виконавця по накладенню штрафів та постановами про накладення штрафу від 18.10.2010 року та 10.12.2010 року позивач не згоден, у зв'язку з чим оскаржив їх до суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи оцінку оскаржуваним рішенням, суд виходить із наступного.
Згідно положень статті 1 Закону України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999 року № 606-XIV, виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини 1 статті 76 Закону України «Про виконавче провадження»після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до статті 24 цього Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення.
Згідно з частиною 2 статті 76 Закону у разі невиконання без поважних причин вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання.
Статтею 87 Закону встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі. При подальшому невиконанні рішення боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону.
Беручи до уваги те, що позивач не виконав рішення Київського районного суду м. Полтави у наданий йому державним виконавцем строк до 06.08.2010 року та станом на 18.10.2010 року, суд приходить до висновку, що державний виконавець, прийнявши постанову від 18.10.2010 року про накладення штрафу у розмірі 340 грн., діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, які встановлені Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням усіх обставин справи.
Доводи позивача про те, що на виконання рішення суду ним було здійснено нарахування допомоги ОСОБА_2, направлено заявку до Департаменту фінансів Міністерства оборони України про здійснення додаткового фінансування, суд оцінює критично.
Згідно виконавчого листа № 2а-325, виданого Київським районним судом м. Полтави 29.07.2010 року, Полтавський обласний військовий комісаріат було зобов'язано нарахувати та доплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу. За таких обставин, здійснення лише нарахування допомоги не є виконанням судового рішення у повному обсязі.
Відсутність у позивача коштів для виплати допомоги у зв’язку з тим, що рішення про виплату допомоги приймає головний розпорядник коштів, тобто Міністерство оборони України, не є поважною причиною для невиконання судового рішення, натомість є підставою для вирішення питання про відстрочення (розстрочення), зміни або встановлення способу та порядку виконання рішення суду.
Разом з тим, позивач не звертався до Київського районного суду м. Полтави із заявами про відстрочення або розстрочення судового рішення, зміни або встановлення способу та порядку його виконання.
Відповідно до частини п’ятої статті 124 Конституції України та частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України постанови суду, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання на всій території України.
У рішенні по справі "Жовнер проти України" Європейський суд з прав людини звернув увагу на те, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов’язкових судових рішень, які, у країні яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (рішення у справі “Горнсбі проти Греції” (Hornsby c.иce) від 19 березня 1997 року, рішення у справі “Бурдов проти Росії” (Bourdov c.), від 7 травня 2002 року; рішення у справі “Ясіун’єне проти Литви” (Jasiuniene c. Lituanie) від 6 березня 2003; та рішення по справі “Руйану проти Румунії” (Ruianu c.) від 17 червня 2003 року).
При цьому Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях звертав увагу на те, що держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов’язання взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office).
Також Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань (справи «Бурдов проти Росії», «Кечко проти України»).
Отже, суд приходить до висновку, що постанова державного виконавця від 18.10.2010 року про накладення на позивача штрафу в розмірі 340 грн. за невиконання без поважних причин судового рішення ґрунтується на вимогах Закону України «Про виконавче провадження»та прийнята з урахуванням усіх обставин, які мають значення для прийняття такого рішення, тому позовні вимоги про її скасування задоволенню не підлягають.
Що стосується постанови державного виконавця від 10.12.2010 року про накладення штрафу в розмірі 680 грн., суд виходить з наступного.
Із аналізу ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачена відповідальність за невиконання рішення зобов’язального характеру, вбачається, що підставою для накладення штрафу на боржника у подвійному розмірі є повторне, після призначення державним виконавцем нового строку, невиконання такого рішення.
Враховуючи те, що позивач не отримав постанову державного виконавця від 18.10.2010 року та вимогу від 18.10.2010 року № 7456 про встановлення нового строку, суд вважає, що в даному випадку відсутній факт повторності невиконання судового рішення. За умови отримання зазначених документів позивач міг вжити додаткових заходів з метою виконання рішення суду, що б могло не допустити застосування штрафу у подвійному розмірі .
Притягнення позивача за даних обставин до відповідальності у вигляді штрафу в подвійному розмірі є необґрунтованим та безпідставним.
Таким чином, постанова державного виконавця від 10.12.2010 року про накладення на позивача штрафу в розмірі 680 грн. суперечить вимогам Закону України «Про виконавче провадження», прийнята без урахування усіх обставин, які мають значення для прийняття такого рішення.
Зважаючи на те, що постанова про накладення штрафу є правовим актом індивідуальної дії, який згідно ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно ч. 2 ст. 11 КАС України вийти за межі позовних вимог про скасування постанови від 10.12.2010 року та визнати її протиправною та скасувати.
Отже, позов в цій частині підлягає задоволенню.
Що стосується позовних вимог про визнання протиправними дій щодо накладення штрафів, суд виходить з того, що правові наслідки для позивача створюють саме постанови про накладення штрафу від 18.10.2010 року, 10.12.2010 року, як рішення суб’єкта владних повноважень, інших дій, крім винесення постанов, які б порушували права позивача, судом не встановлено, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню також не підлягають.
Враховуючи вищенаведене, позов підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76, 87 Закону України «Про виконавче провадження», статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Полтавського обласного військового комісаріату до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, третя особа – ОСОБА_2, про визнання дій протиправними, скасування постанов про накладення штрафу задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області від 10.12.2010 року про накладення штрафу на Полтавський обласний військовий комісаріат в розмірі 680 грн. у виконавчому провадженні ВП № 20555085 з примусового виконання виконавчого листа № 2а-325, виданого Київським районним судом м. Полтави 29.07.2010 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Полтавського обласного військового комісаріату витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 грн. 70 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 31 січня 2011 року.
Суддя М.В. Довгопол