ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2021 справа № 914/1639/21

Господарський суд Львівської області у складі

Головуючого судді Фартушка Т.Б. за участю секретаря судового засідання Кучинській О.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: ОСОБА_1 , Львівська область, м.Червоноград;

до Відповідача: Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, Львівська область, м.Львів;

про: визнання протиправним та скасування викладеного в листі від 30.03.2021р. вих. №63-02/1730 рішення Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про відмову в залученні Позивача до справи №63/3-02-6-2021 в якості третьої особи

Представники:

Позивача: Загребельська А.А. - представник, адвокат (ордер від 22.06.2021р. серія АА №1115299);

Відповідача: Оленюк С.Л. - представник (наказ від 04.06.2020р. №525-ВК);

ВСТАНОВИВ:

10.06.2021р. на розгляд до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 від 26.05.2021р. б/н (вх. №1781) за позовом до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання протиправним та скасування викладеного в листі від 30.03.2021р. вих. №63-02/1730 рішення Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про відмову в залученні Позивача до справи №63/3-02-6-2021 в якості третьої особи.

Підставами позовних вимог Позивач визначає протиправну відмову Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України в залучення Позивача до участі в справі №63/3-02-6-2021 в якості третьої особи.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.06.2021р. у цій справі судом постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 24.06.2021р.; визнати явку повноважних представників Учасників справи в судове засідання для надання пояснень по суті справи обов`язковою; викликати в судове засідання повноважних представників Учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.06.2021р. у цій справі суд постановив клопотання ОСОБА_1 від 19.06.2021р. б/н повернути ОСОБА_1 без розгляду; відкласти підготовче судове засідання на 27.07.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнається обов`язковою; викликати повноважних представників Учасників справи в судове засідання.

Ухвалою суду у цій справі від 26.07.2021р. судом постановлено заяви представника ОСОБА_1 адвоката Загребельської Агії Аббасівни від 25.06.2021р. б/н (вх. №14973/21 від 30.06.2021р.) та від 09.07.2021р. б/н (вх. №16400/21 від 14.07.2021р.) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в частині участі в судовому засіданні у справі №914/1639/21, призначеному на 27.07.2021р. о 16:15год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення «Easycon» задоволити; надати представнику ОСОБА_1 адвокату Загребельській Агії Аббасівні можливість участі в судовому засіданні у справі №914/1639/21, призначеному на 27.07.2021 р. о 16:15 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення «Easycon».

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.07.2021р. у цій справі суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті; судове засідання з розгляду спору по суті призначити на 26.08.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнається обов`язковою; викликати повноважних представників Учасників справи в судове засідання.

Ухвалою судуу цій справі від 30.07.2021р. суд постановив заяви представника ОСОБА_1 адвоката Загребельської Агії Аббасівни від 25.06.2021р. б/н (вх. №14973/21 від 30.06.2021р.) та від 09.07.2021р. б/н (вх. №16400/21 від 14.07.2021р.) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в частині участі в судовому засіданні у справі №914/1639/21, призначеному на 26.08.2021р. о 11:20год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення «Easycon» задоволити; надати представнику ОСОБА_1 адвокату Загребельській Агії Аббасівні можливість участі в судовому засіданні у справі №914/1639/21, призначеному на 26.08.2021р. о 11:20год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення «Easycon».

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.08.2021р. у цій справі судом постановлено повернутися до розгляду справи №914/1639/21 у підготовчому провадженні; підготовче судове засідання призначити на 23.09.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнається обов`язковою; викликати повноважних представників Учасників справи в судове засідання.

Ухвалою суду у цій справі від 28.08.2021р. судом постановлено заяви представника ОСОБА_1 адвоката Загребельської Агії Аббасівни від 25.06.2021р. б/н (вх. №14973/21 від 30.06.2021р.) та від 09.07.2021р. б/н (вх. №16400/21 від 14.07.2021р.) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в частині участі в судовому засіданні у справі №914/1639/21, призначеному на 23.09.2021р. о 10:00год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення «Easycon» задоволити; надати представнику ОСОБА_1 адвокату Загребельській Агії Аббасівні можливість участі в судовому засіданні у справі №914/1639/21, призначеному на 23.09.2021р. о 10:00год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення «Easycon».

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.09.2021р. у цій справі суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті; судове засідання з розгляду спору по суті призначити на 21.10.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнається обов`язковою; викликати повноважних представників Учасників справи в судове засідання.

Ухвалою суду у цій справі від 27.09.2021р. судом постановлено заяви представника ОСОБА_1 адвоката Загребельської Агії Аббасівни від 25.06.2021р. б/н (вх. №14973/21 від 30.06.2021р.) та від 09.07.2021р. б/н (вх. №16400/21 від 14.07.2021р.) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в частині участі в судовому засіданні у справі №914/1639/21, призначеному на 21.10.2021р. о 10:30год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення «Easycon» задоволити; надати представнику ОСОБА_1 адвокату Загребельській Агії Аббасівні можливість участі в судовому засіданні у справі №914/1639/21, призначеному на 21.10.2021р. о 10:30год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення «Easycon».

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.10.2021р. у цій справі суд постановив відкласти судове засідання з розгляду спору по суті на 04.11.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов`язковою; заяви представника ОСОБА_1 адвоката Загребельської Агії Аббасівни від 25.06.2021р. б/н (вх. №14973/21 від 30.06.2021р.), від 09.07.2021р. б/н (вх. №16400/21 від 14.07.2021р.) та від 06.10.2021р. б/н (вх. №23452/21 від 06.10.2021р.) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в частині участі в судовому засіданні у справі №914/1639/21, призначеному на 04.11.2021р. о 11:50год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення "Easycon" задоволити; надати представнику ОСОБА_1 адвокату Загребельській Агії Аббасівні можливість участі в судовому засіданні у справі №914/1639/21, призначеному на 04.11.2021р. о 11:50год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення "Easycon".

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.11.2021р. у цій справі судом постановлено відкласти судове засідання з розгляду спору по суті на 22.11.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов`язковою; заяви представника ОСОБА_1 адвоката Загребельської Агії Аббасівни від 25.06.2021р. б/н (вх. №14973/21 від 30.06.2021р.), від 09.07.2021р. б/н (вх. №16400/21 від 14.07.2021р.) та від 06.10.2021р. б/н (вх. №23452/21 від 06.10.2021р.) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в частині участі в судовому засіданні у справі №914/1639/21, призначеному на 22.11.2021р. о 12:00год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення «Easycon» задоволити; надати представнику ОСОБА_1 адвокату Загребельській Агії Аббасівні можливість участі в судовому засіданні у справі №914/1639/21, призначеному на 22.11.2021р. о 12:00год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення «Easycon».

Відповідно до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу «Акорд».

Процесуальні права та обов`язки Учасників справи, відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України, як підтвердили представники Сторін в судовому засіданні, їм відомі, в порядку ст.205 ГПК України клопотання від Учасників справи про роз`яснення прав та обов`язків до суду не надходили.

Заяв про відвід судді, складу суду чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.

Представник Позивача в судове засідання з`явилась, в судовому засіданні надала усні пояснення по суті спору, аналогічні до викладених у поданих до суду заявах, зазначила про неможливість врегулювання спору між Сторонами та подання всіх наявних в Позивача доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Представник Відповідача в судове засідання з`явився, в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, аналогічні до викладених у поданих до суду заявах, зазначив про неможливість врегулювання спору між Сторонами у добровільному порядку та наявність у Відповідача всіх доказів, на які посилається як на підставу своїх заперечень проти заявлених позовних вимог.

В судовому засіданні представник Позивача додатково до викладеного в заявах по суті зазначила, що треті особи це ті особи, права чи охоронювані законом інтереси можуть бути зачеплені рішенням Відповідача, а чинним законодавством України не передбачено іншого порядку оскарження дій та рішень Відповідача, окрім судового.

З наведеного представник Позивача підсумувала, що у випадку, якщо суд відмовить Позивачу в позові, а Відповідач не встановить у діях ТзОВ «Львівгаз збут» порушення законодавства про захист економічної конкуренції, Позивач не зможе в подальшому звернутись до суду за захистом свого порушеного права як споживача та відшкодування завданих діями ТзОВ «Львівгаз збут» збитків.

На запитання суду щодо можливості Позивачу відшкодувати завдані збитки внаслідок надмірно сплачених коштів представник Відповідача зазначив, що справа №63/3-02-6-2021 перебуває на розгляді Адміністративної колегії Відповідача, рішення у вказаній справі не прийнято і до моменту прийняття органом АМК рішення Позивач не матиме змоги звернутись до суду за відшкодуванням збитків.

Щодо суттєвості зачеплення прав та охоронюваних законом інтересів Позивача як підстави до залучення до участі у справі №63/3-02-6-2021 в якості третьої особи представник Відповідача зазначив, що оцінка такої суттєвості належить до дискреційних повноважень Адміністративної колегії Відповідача.

Позиція Позивача:

Позивач просить суд визнати протиправним та скасувати викладене в листі від 30.03.2021р. вих. №63-02/17360 про відмову у залученні Позивача до участі у справі в якості третьої особи з підстав протиправної відмови Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України в залученні Позивача до участі в справі №63/3-02-6-2021 в якості третьої особи.

У поданій 14.07.2021р. за вх. №16406/21 Відповіді на відзив Позивач в спростування викладених у Відзиві заперечень Відповідача проти позову зазначає, що Позивач скористався передбаченим приписами ст.20 ГПК України правами на звернення до суду з позовом про скасування рішення Відповідача, а підставою такого позову є оскарження рішення Відповідача про відмову в залучення Позивача до участі у справі №63/3-02-6-2021 в якості третьої особи.

Позивач зазначає, що оскаржуване рішення Відповідача порушує права Позивача на участь у справі, якою безпосередньо порушено інтереси Позивача як споживача послуг ТзОВ «Львівгаз збут». Як наслідок Позивач позбавлений можливості ознайомлюватись із матеріалами справи №63/3-02-6-2021, подавати клопотання, усні та письмові пояснення, одержувати копії рішень, подавати свої міркування і заперечення, оскаржувати рішення в порядку, визначеному законодавством.

Позиція Відповідача:

Відповідач у поданому 06.07.2021р. за вх. №15703/21 Відзиві на позовну заяву від 05.07.2021р. вих. №63-02/3691 проти заявлених позовних вимог заперечує, вважає позов безпідставним та необґрунтованим, просить суд відмовити Позивачу в задоволенні позову у повному обсязі з підстав того, що протягом лютого-березня 2021р. на адресу Відповідача надійшла значна кількість клопотань від побутових споживачів ТОВ «Львівгаз збут» про їх залучення в якості третіх осіб до участі у справі №63/3-02-6-2021, які розглянуто на засіданні Адміністративної колегії Відповідача 25.03.2021р.

Відповідачем відмовлено побутовим споживачам в залученні до участі у справі №63/3-02-6-2021 з огляду на те, що заяви, які надійшли до Відповідача, не містять інформації та доказів, що рішення може суттєво зачепити їх права та інтереси і сприяти розгляду справи по суті, а реалізація приписів ст.55 Закону України «Про захист економічної конкуренції» не залежить від залучення особи до участі у справі в якості третьої особи.

При цьому, Відповідач зазначає про те, що Позивач не позбавлена можливості звернутись до суду для вирішення питання про відшкодування заподіяної шкоди в подвійному розмірі після прийняття Відповідачем рішення у справі №63/3-02-6-2021.

В доповнення до викладеного Відповідач зазначає, що позов не узгоджується із ч.2 ст.4 ГПК України, оскільки Відповідач не порушував прав Позивача, справа розпочата з ініціативи Відповідача, а залучення до участі у справі в якості третьої особи не є безумовним в разі подання клопотання.

У поданих 22.09.2021р. за вх. №22009/21 Запереченнях Відповідач зазначає, що для залучення до участі у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції в якості третьої особи необхідним є суттєве зачіпання прав та законних інтересів особи в розумінні Закону України «Про захист економічної конкуренції» і питання залучення третіх осіб належить до дискреційних повноважень Відповідача.

При цьому Відповідач вказує, що законодавство не містить чіткої форми відмови у залученні третіх осіб до участі у справі, а таке питання є процесуальним і належить до повноважень Відповідача.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.10 ст.81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом Учасників справи подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202 та 216 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи необхідність дотримання встановлених ч.2 ст.195 ГПК України строків, суд вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними у справі матеріалами.

За результатами дослідження наданих Учасниками справи доказів, наведених доводів та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю з огляду на наступне.

07.12.2020р. ТзОВ «Львівгаз збут» виставило ОСОБА_1 до оплати Рахунок №0900074115 за спожитий у листопаді 2020р. природний газ на суму 1554,33грн.

Вказаний Рахунок сплачено ОСОБА_2 частково в розмірі 608,19грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Квитанції від 27.12.2020р. №0.0.1958628121.1.

07.01.2021р. ТзОВ «Львівгаз збут» виставило ОСОБА_1 до оплати Рахунок №0900074115 за спожитий у грудні 2020р. природний газ на суму 1916,09грн.

Вказаний Рахунок сплачено ОСОБА_2 частково в розмірі 1266,04грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Квитанції від 28.01.2021р. №0.0.1995014574.1.

07.02.2021р. ТзОВ «Львівгаз збут» виставило ОСОБА_1 до оплати Рахунок №0900074115 за спожитий природний газ на суму 1128,41грн.

Вказаний Рахунок сплачено ОСОБА_2 частково в розмірі 896,82грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Квитанції від 01.02.2021р. №0.0.1999231558.1.

Клопотанням від 26.02.2021р. б/н про залучення третьої особи до участі у справі про порушення ТОВ «Львівгаз збут» законодавства про захист економічної конкуренції Позивач звернулась до Відповідача із проханням залучити Позивача третьою особою до участі у справі з підстав того, що рішення може суттєво зачепити права та інтереси Позивача, охоронювані Законом України «Про захист економічної конкуренції».

Листом від 30.03.2021р. вих. №63-02/1730 «Відповідь на клопотання» Відповідач повідомив Позивача Адміністративна колегія Відділення вирішила відмовити побутовим споживачам у залученні їх в якості третіх осіб то участі у Справі №63/3-02-6-2021 враховуючи, що заяви/клопотання, які надійшли до Відділення, не містять інформації та доказів, що рішення може суттєво зачепити їх права та інтереси та сприяти розгляду справи по суті.

При цьому Відповідач у вказаному листі зазначив про те, що посилання на статтю 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції» є безпідставним, оскільки, відповідно до частини першої статті 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції» особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть звернутися до Господарського суду із заявою про її відшкодування.

Крім того, ч.2 ст.55 Закону України «Про захист економічної конкуренції» шкода, заподіяна пору іменнями законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченими пунктами І. 2, 5. 10. 12, 18, 19 статті 50 цього Закону, відшкодовуються особою, що вчинила порушення, у подвійному розмірі завданої шкоди.

З підстав наведеного Відповідач повідомив Позивача про те, що для вирішення питання про відшкодування шкоди в подвійному розмірі Позивач може звернутись до суду після прийняття рішення у справі №63/3-02-6-2021.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач зазначає, що 19.01.2021р. на офіційному сайті Антимонопольного комітету України було розміщено повідомлення про початок розгляду Західним відділенням Комітету справ за ознаками порушення шістьма газопостачальними компаніями законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку шляхом встановлення завищених цін на газ для населення. У повідомленні було вказано, що органами Комітету було виявлено, що цінові пропозиції газопостачальних компаній на природний газ для потреб населення з листопада 2020 року по січень 2021 року в середньому перевищували ціни їх конкурентів на ринку до 40%. Також у повідомленні зазначалось, що подібні факти виявлені також і в інших регіонах України, дослідження по них вже завершуються територіальними відділеннями Комітету.

Наприкінці інформаційного повідомлення Комітет зазначив, що «у разі наявності інформації щодо можливих порушень з боку газопостачальних компаній, зокрема створення перешкод при зміні постачальника, просимо звертатися до міжобласних відділень ЛМКУ».

Виходячи із наведеної у повідомленні інформації, та враховуючи те, що ОСОБА_1 є споживачем газопостачальної компанії ТОВ «Львівгаз Збут» щодо якого Західним відділенням Комітету розпочато розслідування у справі, Позивач звернувся до Комітету із клопотаннями про залучення третьою особою до участі у справі № 63/3-02-6-2021 про порушення ТОВ «Львівгаз Збут» законодавства про захист економічної конкуренції та надав копії рахунків до сплати, які виставлялись товариством за спожитий газ протягом 25.05.2021 року.

У клопотанні Позивач зазначив, що у листопаді та грудні 2020 року його постачальником газу було ТОВ «Львівгаз Збут», яке у вказаний період продавало газ за завищеною ціною. Відповідно, у зв`язку із наведеним, Позивачем було понесено додаткові фінансові витрати. Наявні у Позивача документи, що підтверджують викладене вище, були надані Комітету у додатках до клопотання.

Клопотання Позивача, було розглянуто Західним відділенням Комітету. За результатами розгляду клопотання, листом від 30.03.2021р. №63-02/1730 Західне відділення Комітету відмовило у залученні Позивача до справи про порушення ТОВ «Львівгаз Збут» законодавства про захист економічної конкуренції № 63/3-02-6-2021 як третьої особи.

У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.09.2019р. у справі №924/831/17.

Верховний Суд у справі №924/1022/17 (постанова від 06.11.2019 року) констатує, що встановивши наявність порушеного права заявника, суд повинен при прийнятті рішення враховувати мету звернення його до суду та забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною третьою статті 42 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом.

Частиною 1 ст.25 ГК України визначено, що держава підтримує конкуренцію як змагання між суб`єктами господарювання, що забезпечує завдяки їх власним досягненням здобуття ними певних економічних переваг, внаслідок чого споживачі та суб`єкти господарювання отримують можливість вибору необхідного товару і при цьому окремі суб`єкти господарювання не визначають умов реалізації товару на ринку. Аналогічне за своєю суттю поняття відображено і в статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» .

Згідно з ч.1 та ч.6 ст.40 ГК України, державний контроль за дотриманням антимонопольно-конкурентного законодавства, захист інтересів підприємців та споживачів від його порушень здійснюються Антимонопольним комітетом України відповідно до його повноважень, визначених законом. Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення у встановленому законом порядку розглядають справи про недобросовісну конкуренцію та інші справи щодо порушення антимонопольно-конкурентного законодавства, передбачені законом.

Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Антимонопольний комітет України і його територіальні відділення становлять систему органів Антимонопольного комітету України, яку очолює Голова Комітету. Рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України приймається від імені територіального відділення Антимонопольного комітету України (ст.ст.1, 6, 12-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»).

Відповідно до п.11 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Комітету від 23.02.2001р. №32-р, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30.03.2001р. за №129/5482, діяльність щодо виявлення, попередження та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції здійснюється територіальним відділенням з додержанням процесуальних засад, визначених законодавчими актами України, а також Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що затверджуються Комітетом.

Приписами ст.3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» передбачено, що основним завданням названого Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно із ст.5 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", "Про державну допомогу суб`єктам господарювання", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно статті 27 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» процесуальні засади діяльності органів Антимонопольного комітету України щодо захисту від недобросовісної конкуренції, зокрема розгляд справ про недобросовісну конкуренцію, порядок виконання рішень та розпоряджень органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень, їх перевірка, перегляд, оскарження та гарантії учасників процесу, інші питання щодо захисту від недобросовісної конкуренції регулюються законодавством про захист економічної конкуренції з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно ст.30 вказаного Закону органи Антимонопольного комітету України у справах про недобросовісну конкуренцію приймають обов`язкові для виконання рішення, зокрема, про визнання факту недобросовісної конкуренції; накладання штрафів, тощо.

Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Приписами ст.7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України, серед іншого, має повноваження, в тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію, надавати висновки, попередні висновки стосовно узгоджених дій, концентрації, висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно ч.1 ст.16 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» державний уповноважений Антимонопольного комітету України має такі повноваження розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про надання дозволу, надання попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, приймати розпорядження про початок розгляду справи або надавати мотивовану відповідь про відмову в розгляді справи, проводити, організовувати розслідування або дослідження за цими заявами і справами, закривати провадження у цих справах незалежно від їх підвідомчості іншим органам Антимонопольного комітету України, вносити, передавати їх в установленому Антимонопольним комітетом України порядку на розгляд цих органів для прийняття рішення.

Згідно ч.1 та 2 ст.19 Закону України "Про антимонопольний комітет України" під час розгляду заяв і справ про узгоджені дії, концентрацію, про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі під час проведення розслідування, дослідження, прийняття розпоряджень, рішень за заявами і справами, здійснення інших повноважень у сфері контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, контролю за узгодженими діями, концентрацією органи та посадові особи Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень керуються лише законодавством про захист економічної конкуренції і є незалежними від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та суб`єктів господарювання, а також політичних партій та інших об`єднань громадян чи їх органів. Втручання органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та суб`єктів господарювання, а також політичних партій та інших об`єднань громадян чи їх органів у діяльність Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень забороняється, за винятком випадків, визначених законами України.

Відповідно до пункту 20 Правил розгляду заяв і справ про захист економічної конкуренції затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994р. №5 (надалі - Правила), затверджених розпорядженням Комітету від 19 квітня 1994 року № 5, у разі невиявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції державний уповноважений відмовляє у розгляді справи, про що письмово повідомляється заявнику.

Законом України «Про захист економічної конкуренції», який визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин, саме і встановлено інший порядок судового вирішення спорів за участю органів Комітету.

Згідно ч.1 ст.60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Частиною 5 ст.30 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що у розгляді заяв, справ можуть брати участь треті особи, якщо рішення органів Антимонопольного комітету України може суттєво зачепити їх права та інтереси, охоронювані цим Законом. Питання про залучення до участі у розгляді справи третіх осіб вирішується органами Антимонопольного комітету України. Про залучення третьої особи органами Антимонопольного комітету України приймається розпорядження, про що повідомляються особи, які беруть участь у справі.

Положеннями ст.39 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що особами, які беруть участь у справі, визнаються: сторони, треті особи, їх представники. Третьою особою є особа, залучена до участі у справі у зв`язку з тим, що рішення може суттєво зачепити її права та інтереси, охоронювані цим Законом. Про визнання третьою особою органами Антимонопольного комітету України приймається розпорядження, про що повідомляються особи, які беруть участь у справі.

Відповідно до приписів ст.41 Закону України «Про захист економічної конкуренції» доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі. Збір доказів здійснюється АМК, його територіальними відділеннями незалежно від місцезнаходження доказів. Особи, які беруть участь у справі, мають право надавати докази та доводити їх достовірність (об`єктивність).

Разом з тим органи АМК самостійно визначають джерела та засоби, які є необхідними для повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, та які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення

Відповідно до статті 40 Закону України «Про захист економічної конкуренції» особи, які беруть (брали) участь у справі, мають право: ознайомлюватися з матеріалами справи (крім інформації з обмеженим доступом, а також інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які беруть (брали) участь у справі, або перешкодити подальшому розгляду справи); наводити докази, подавати клопотання, усні й письмові пояснення (заперечення), пропозиції щодо питань, які виносяться на експертизу; одержувати копії рішень у справі (витяги з них, крім інформації з обмеженим доступом, а також інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі); оскаржувати рішення в порядку, визначеному законом.

Виходячи із системного тлумачення положень статті 7, 16 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», статті 36 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та пункту 20 Правил розгляду справ, суд вважає, що відмова Відповідача Листом від 30.03.2021р. вих. №63-02/1730 «Відповідь на клопотання» в залученні Позивача до участі у справі №63/3-02-6-2021 в якості третьої особи є рішенням Комітету, оформленим не розпорядженням, а листом-повідомленням. Отже, таке рішення може бути оскаржене заявником у господарському суді. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019р. у справі №910/23000/17.

При цьому суд звертає увагу на те, що у преамбулі до Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що цей Закон визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про захист економічної конкуренції" цим Законом регулюються відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб`єктами господарювання; суб`єктів господарювання з іншими суб`єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв`язку з економічною конкуренцією. Цей Закон застосовується до відносин, які впливають чи можуть вплинути на економічну конкуренцію на території України.

Виходячи із системного тлумачення зазначених положень суд зазначає, що необхідною умовою для залучення до участі у справі третьої особи є ймовірність того, що рішення може суттєво зачіпати права та інтереси такої особи. Права та інтереси третіх осіб мають бути охоронювані саме Законом України "Про захист економічної конкуренції".

Крім того, питання залучення або незалучення до участі у справі третіх осіб, встановлення наявності впливу рішення на права та інтереси, охоронювані Законом України «Про захист економічної конкуренції», таких осіб, віднесено до дискреційних повноважень органів АМКУ.

Подане Позивачем клопотання про залучення Позивача до участі у справі №63/3-02-6-2021 як третьої особи мотивоване тим, що Позивач є споживачем послуг постачання природного газу. На думку Позивача, порушення прав та інтересів в частині завищення ціни на продаж газу призвело до понесення ним фінансових витрат та створенні перешкод для переходу до іншого постачальника.

У листі за вих. №63-02/1730 від 30.03.2021 року Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України зазначило: "Адміністративна колегія Відділення вирішила відмовити побутовим споживачам у залученні їх у якості третіх осіб до участі у Справі № 63/3-02-6-2021, враховуючи, що заяви/клопотання, які надійшли до Відділення, не містять інформації та доказів, що рішення може суттєво зачепити їх права та інтереси та сприяти розгляду справи по суті».

Суд погоджується із доводами Відповідача, що законодавством про захист економічної конкуренції не містить регламентовано форми відмови у залученні третіх осіб до участі у справі. Така відмова у залученні третьої особи є процедурним питанням у процесі організації здійснення завдань та функцій, покладених на органи АМКУ.

Крім того, Позивачем не доведено, що звернення до АМКУ із клопотанням про залучення його як третьої особи зумовлено необхідністю захисту його прав та інтересів, які охороняються законодавством про захист економічної конкуренції.

При цьому, суд звертає увагу і аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05.03.2020р. у справі №640/467/19, що протиправність акту індивідуальної дії встановлюється внаслідок невиконання державним органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості останнього.

Аналізуючи зазначене в сукупності суд дійшов висновку, що відмова Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, яка викладена у листі від 30.03.2021р. вих. №63-02/1730 є обґрунтованою та вмотивованою, прийнятою в межах дискреційних повноважень Відділення.

З огляду на наведені доводи суд дійшов висновку про те, що рішення Відповідача про відмову у залученні Позивача до участі у справі №63/3-02-6-2021 про захист економічної конкуренції в якості третьої особи, оформлене листом Відповідача від 30.03.2021р. вих. №63-02/1730, прийнято Відповідачем в межах дискреційних повноважень Відповідача та не призводить до порушення прав та обов`язків Позивача, як побутового споживача природного газу.

Відповідно до статей 73, 74 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

17.10.2019р. набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Мова йде про достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.

Усталеною є практика ЄСПЛ, в якій суд посилається на "balance of probabilities" ("баланс ймовірностей") для оцінки обставин справи. Наприклад, у рішенні BENDERSKIY v. Ukraine 15.11.2007 суд застосовує "баланс ймовірностей". У рішенні J.K. AND OTHERS v. Sweden 23.08.2016 суд вказує, що цей стандарт притаманний саме цивільним справам.

У постанові Верховного Суду України від 14.06.2017 у справі №923/2075/15 відхилено висновки апеляційного суду про відмову в позові про стягнення упущеної вигоди лише з тих підстав, що її розмір не може бути встановлений з розумним степенем достовірності, оскільки апеляційний суд не дослідив інших доказів, які надані позивачем, чим фактично позбавив останнього можливості відновити його порушене право, за захистом якого подано позов.

Аналогічний підхід продемонстрував і Касаційний цивільний суд в складі Верховного Суду у своїй постанові від 06.11.2019 у справі №127/27155/16-ц (провадження №61-30580св18).

Отже, під розумним ступенем достовірності слід розуміти те, що факт є доведеним, якщо після оцінки доказів вбачається, що факт скоріше відбувся, аніж не мав місце.

У зв`язку з цим, суд першої інстанції при розгляді даної справи застосовує вищезазначений стандарт доказування.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України» за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі недоведення Позивачем та спростування Відповідачем належними засобами доказування обставини того, що рішення Відповідача про відмову у залученні Позивача до участі у справі №63/3-02-6-2021 про захист економічної конкуренції в якості третьої особи, оформлене листом Відповідача від 30.03.2021р. вих. №63-02/1730, прийнято Відповідачем в межах дискреційних повноважень Відповідача та не призводить до порушення прав та обов`язків Позивача, як побутового споживача природного газу, суд дійшов висновків про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, а відтак, в позові слід відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Нормою статті 7 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2021 рік» установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2270 гривень.

Позивачем при поданні позовної заяви до господарського суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого очікує понести у зв`язку із розглядом справи судові витрати в розмірі 2270грн. у вигляді сплаченого за подання до господарського суду позовної заяви судового збору.

Як доказ сплати судових витрат Позивачем подано Квитанцію від 26.05.2021р. №31666 про сплату судового збору за подання позовної заяви до господарського суду в розмірі 2270грн.

Окрім того, суд зазначає що Відповідач наданим чинним законодавством правом на відшкодування документально підтверджених судових витрат не скористався.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З підстав наведеного, а також недоведення Позивачем в порядку, визначеному главою 8 розділу 1 ГПК України іншого розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору, недоведення Відповідачем розміру понесених у справі судових витрат суд дійшов висновків про те, що судові витрати у справі, а саме сплачений Позивачем за подання позовної заяви до господарського суду судовий збір в розмірі 2270грн. слід покласти на Сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, покласти вказані судові витрати Позивача зі сплати судового збору на Позивача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 42, п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 13, 27, 42, 43, 46, 73, 74, 76,-81, 86, 129, 205, 216, 222, 235, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. В позові відмовити повністю.

2. Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 ГПК України.

3. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 02.12.2021р.

Головуючий суддя Фартушок Т.Б.