Справа № 2-а-13851    2010  рік

                                                                П О С Т А Н О В А

                                                              ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

                     13 грудня  2010 року                       Білоцерківський міськрайонний  суд Київської області в складі  судді Дмитренко А.М. при секретарі судового засідання  Вангородській О.С. розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Білій Церкві справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в м. Білій Церкві  про зобов’язання відповідача провести перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині  війни,-

                                     В С Т А Н О В  И В:

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що  вона має статус дитини війни відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, згідно цього Закону їй повинна виплачуватися з 1 січня 2006 року  соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, але в порушення вимог діючого законодавства відповідачем ця допомога не виплачувалася. А тому позивач просила суд  визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку соціальної допомоги до пенсії як дитині війни, зобов’язати відповідача  нарахувати і виплачувати  щомісячну соціальну допомогу до пенсії як дитині війни згідно вимог Закону в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком  з  01.01.2010 року,  відновити пропущений строк для звернення до суду  з 01.01.2010 року по 30.04.2010 року.

В суді позивач уточнила позовні вимоги і просила суд визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку підвищення до пенсії як дитині війни та зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплату підвищення до пенсії в розмірі  30 % від мінімальної пенсії за віком за починаючи з  24 травня 2010 року.

Представник відповідача до суду не з’явився, але суду надано письмові заперечення відповідача на позов та клопотання щодо розгляду справи без участі представника відповідача.

Заслухавши пояснення  позивача, оглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення  з слідуючих  підстав.

Так, по справі встановлено, що позивач належить до числа осіб, на яких поширюється дія Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, що стверджується  довідкою про право на пільги, не заперечується  відповідачем.

Відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

В судовому засіданні також встановлено, що позивач перебуває на обліку в управлінні ПФУ в м.Білій Церкві, одержує пенсію за віком і з 01.01.2008 року їй  призначено підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 47 грн.  відповідно до внесених змін до ст.6 вказаного вище Закону  згідно з   Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, що слідує з письмових заперечень відповідача в матеріалах справи .

Судом також встановлено, що виплата підвищення як дитині війни до пенсії позивача за період з 01.01.2006 року /з моменту введення в дію Закону “Про соціальний захист дітей війни”/ до 31.12.2007 року не проводилася, оскільки, як зазначає відповідач в запереченнях, був відсутній механізм реалізації положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено на 2007 рік дію ст.6 вищезазначеного Закону.

А ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» передбачено, що у 2007 році  підвищення до пенсії відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами /крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»/, у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Але за рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп визнано неконституційними деякі  положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», в т.ч. і п.12 ст.71, яким зупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», та ст.111, за якою підвищення до пенсії дітям війни виплачується особам, які є інвалідами, у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Як зазначено в п. 5 цього рішення, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до п.41 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” ст.6 Закону “Про соціальний захист дітей війни” було викладено в новій редакції і передбачено виплату з 01.01.2008 року вказаного вище підвищення до пенсії дітям війни у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Але за рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп вказані вище положення визнані неконституційними.

При вирішенні даного спору суд також виходить з наступного.

Так, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи  зобов‘язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За ст.113 Конституції України КМ України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.

Закони України про державний бюджет України на 2007 та 2008 роки  і «Про соціальний захист дітей війни » є актами єдиного органу законодавчої влади-Верховної Ради України, тобто, атами однакової юридичної сили, а діюче законодавство не містить норм, які б встановлювали пріоритетність одних законів над іншими , в тому числі і в залежності від предмета правового регулювання. Відсутні також закони, які б регулювали питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Але загальновизнаним є те, що серед двох однопредметних актів застосуванню підлягає той, який діє у часі пізніше, якщо інше не передбачено самим цим актом.

Судом не можуть бути прийняті до уваги посилання відповідача з приводу того, що неможливо при визначенні розміру даного підвищення до пенсії  позивача  застосовувати мінімальну пенсію за віком, як розрахункову величину.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

А тому суд вважає за можливе не приймати до уваги положення ч.3 ст.28 вищевказаного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого законодавчо визначеного  мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем його права на одержання підвищення до пенсії  в розмірах, передбачених Законом «Про соціальний захист дітей війни».

Безпідставними суд також вважає посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати вказаного підвищення до пенсії  у розмірах, передбачених Законом, оскільки органи державної влади та місцевого самоврядування не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх  зобов’язань.

 Як встановлено судом, виплата підвищення як дитині війни  проводиться до пенсії позивача саме органами ПФУ починаючи з 01.01.2008 року, хоча в Законі «Про соціальний захист дітей війни» не вказано на те, який саме орган повинен проводити виплату підвищення до пенсії цим категоріям пенсіонерів, не вказано на це і в Законі «Про Державний бюджет України на 2008 рік», яким було визначено, як зазначає відповідач в своїх запереченнях,  механізм реалізації положень ст.6 Закону «Про соціальний захист дітей війни».

                     Крім того, в п.11 ст.37 Закону «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» передбачено, що у 2008 році кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України спрямовуються в т.ч. і на дотацію Пенсійному Фонду України на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами.

 Пенсійний Фонд України діє у відповідності до Положення “Про Пенсійний Фонд України” і здійснює свої повноваження  на підставі ст.15 Положення через створені в установленому порядку територіальні управління. А відповідно до Закону “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”  рішення щодо призначення, перерахунку пенсій приймаються  територіальними органами ПФУ за місцем проживання пенсіонера.

А тому безпідставними є також твердження відповідача  з приводу того, що відсутні підстави для проведення перерахунку та виплати підвищення до пенсії дітям війни органами ПФУ.

 Таким чином, суд вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення позивачу нарахування та виплати підвищення до пенсії як дитині війни  у відсотках до розміру мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили  працездатність, визначеного законом.

Згідно з Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати»  встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2010 року-695 грн., з 1 квітня-706 грн., з 1 липня -709 грн., з 1 жовтня-723 грн., з 1 грудня -734 грн.

Такі ж розміри передбачено і ст.52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік».

А тому розмір підвищення до пенсії позивача, яке виплачується відповідачем з 01.01.2008 року-47 грн., не відповідає вимогам ст.6 Закону “Про соціальний захист дітей війни”, тобто, є меншим за 30% від мінімальної пенсії за віком.

Отже, з врахуванням всього наведеного вище суд вважає за можливе зобов’язати відповідача  проводити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії, встановлене для дітей війни, в розмірі 30% від затвердженого Законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

    При цьому суд також виходить з того, що принцип верховенства права, закріплений в  Конституції України, означає, що якщо держава схвалила певну концепцію, то дії державних органів вважатимуться протиправними, якщо вони відступатимуть від такої політики.

                    Крім того, у рішеннях Конституційного Суду України, який неодноразово розглядав питання  щодо реалізації права громадян на соціальний захист, зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і  складовою конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, а тому звуження змісту та обсягу цього права не допускається.

Законом України від 18.02.2010 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних  із соціальними виплатами», який набув чинності з 10.03.2010 року,  було внесено зміни до ч.1 ст.15 ЦПК України стосовно того, що  спори з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат суди розглядають у порядку  цивільного судочинства.  

                     За рішенням Конституційного Суду України від 09.09.2010 року № 1-40/2010 визнано такими, що не відповідають Конституції України /є неконституційними/ положення  п.2 розділу 1 Закону України від 18.02.2010 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних  із соціальними виплатами» стосовно розгляду даної категорії спорів у порядку цивільного судочинства.

Таким чином, виходячи з положень ст.152 Конституції України, дані категорії спорів, пов”язані з пенсійними виплатами, з 09.09.2010 року підлягають розгляду адміністративними судами в порядку адміністративного судочинства.

                    Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України  для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється  шестимісячний строк.                    

                    Таким чином, суд вважає за можливе позов задовольнити та зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплату вказаного підвищення  до пенсії позивача в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком з 24.05.2010 року / позивач звернувся до суду 24.11.2010 року/, оскільки на 2010 рік жодні зміни до Закону “Про соціальний захист дітей війни” не вносилися, дія норм цього Закону щодо розміру підвищення до пенсії не зупинялася.

                  На підставі ст.4 Декрету КМ України «Про державне мито» позивач звільнена  від сплати держмита /судового збору/ на користь держави.

                   Керуючись ст.ст.19, 113 Конституції України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України “Про внесення змін до Закону України  «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”,  Законом України “Про Державний бюджет України на 2010 рік”, ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”,  рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року   № 6-рп та від 22.05.2008 року № 10-рп,  ст.ст. 6,9,17, 99, 158-163, 167,185,186 КАС України, суд,-

                                     П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного Фонду України в м.Білій Церкві щодо відмови у проведенні перерахунку підвищення до пенсії ОСОБА_1 як дитині війни відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком починаючи з  24 травня  2010 року.

Зобов’язати управління Пенсійного Фонду України в м.Білій Церкві провести перерахунок та виплачувати підвищення до пенсії ОСОБА_1, передбаченого ст.6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  в розмірі 30 відсотків від визначеного ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” розміру мінімальної пенсії за віком /розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, передбаченого в Законах про державний бюджет на відповідний рік / починаючи з  24 травня  2010 року   щомісячно з врахуванням виплачених сум.

Від сплати судового збору позивача звільнити.

                  Постанова   може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Білоцерківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

                          Суддя                              Дмитренко А.М.