Судове рішення #13254157

Справа № 2-21128    2010  рік

     Р І Ш Е Н Н Я

                                                                      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 грудня  2010 року       Білоцерківський міськрайонний суд Київської області  в складі  судді Дмитренко А.М. при секретарі  судового засідання  Вангородській О.С. розглянувши  в відкритому судовому  засіданні в місті Білій Церкві залі суду № 1  справу за позовом  Публічного акціонерного товариства  «ВТБ Банк»  до  ОСОБА_1,  3-я особа: ОСОБА_2, про  стягнення  заборгованості за кредитним  договором,-

                                            В С Т А Н О В И В:

Позивач  звернувся до суду  з вказаним позовом мотивуючи тим, що  01.08.2008 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, на підставі якого позичальнику було надано кредит  в сумі  54000 дол.США строком  до  31.07.2013  року зі сплатою відсотків за користування  кредитом в розмірі 16 % річних, відповідно до умов договору позичальник зобов’язувався своєчасно сплачувати кредит, проценти, нараховані за обслуговування кредиту, однак позичальник умови договору не виконав, рішенням господарського суду Київської області від 22.12.2009 року  за позовом банку з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 стягнуто заборгованість за кредитним договором в сумі 57886,21 дол. США, що еквівалентно 461353,09 грн. В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між позивачем та відповідачем ОСОБА_1  було укладено договір поруки, згідно умов якого вона взяла на себе зобов’язання відповідати перед кредитором у повному обсязі за виконання умов  кредитного договору позичальником. Оскільки  боржник  не виконав свої зобов’язання за договором, то позивач просив суд стягнути з відповідача як поручителя  вказану вище суму заборгованості , 8501 грн.38 коп. пені  і судові витрати по справі .

В судовому засіданні представник позивача за дорученням  підтримав   позовні вимоги.

Представник відповідача позов не визнав, в суді пояснив,  що боржником умови кредитного договору не виконувалися, а кредитор не повідомив  поручителя про виникнення прострочки, не звернувся до поручителя з вимогою про сплату заборгованості протягом шести місяців з моменту виникнення прострочки, а тому він втратив право вимоги для стягнення заборгованості з поручителя, в договорі поруки не встановлено конкретного  кінцевого строку його дії, відповідач кредитом не користувалася, шлюб між нею та ОСОБА_2 розірвано, вона не має можливості погашати кредит, оскільки отримує невелику заробітну плату і на її утриманні знаходиться неповнолітня дитина, кредитний договір було забезпечено також заставою нерухомого майна, а тому кредитодавець має можливість звернути стягнення на предмет застави, доказів щодо неможливості виконання рішення господарського суду про стягнення заборгованості з боржника позивачем не надано.

За ухвалою суду від 22.11.2010 року до участі в розгляді даної справи в якості 3-ї особи без самостійних вимог на предмет спору залучено ОСОБА_2, який до суду не з’явився, про час розгляду справи був повідомлений належним чином, а тому суд вважав за можливе провести розгляд справи без його участі.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов  до задоволення не підлягає  з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що між ВАТ «ВТБ Банк» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 01.08.2008 року було укладено кредитний  договір                           № 4.98-33/08-СК,  за умовами якого кредитор надає позичальнику кредитні ресурси  в сумі                              54000 дол. США  на строк до  31.07.2013 року  з оплатою по процентній ставці  16 % річних, що стверджується копією кредитного договору  /а.с.11-16/.

Відповідно до п.5.1 кредитного договору позичальник зобов’язувався повернути банку отриманий кредит та сплатити проценти за користування кредитом в повному обсязі в строки та у порядку, встановлених кредитним договором.

В суді також було встановлено, що  боржник  ОСОБА_2 не виконав умови кредитного договору щодо своєчасного повернення основного кредиту та сплати  процентів за користування кредитом.

Як передбачено п.5.6 кредитного договору,  позичальник зобов’язаний повністю повернути кредит та сплатити нараховану плату за користування кредитом, незалежно від настання строку виконання зобов’язання у випадках:  в т.ч. - невиконання позичальником зобов’язань за цим кредитним договором чи за будь-яким іншим договором, укладеним з банком; не сплати процентів за користування кредитом та кредиту згідно графіку, якщо прострочення виконання  цих зобов’язань більше 3 /трьох/ банківських днів.

Оскільки боржником були порушені умови кредитного договору, то за позовом ВАТ «ВТБ Банк» з  фізичної особи –підприємця  ОСОБА_2 на підставі рішення господарського суду Київської області від 22.12.2009 року  по справі № 10/281-09  на користь позивача було стягнуто 57886,21 дол.США, що за офіційним курсом НБУ станом на 22.12.2009 року становить                                        461353 грн.09 коп., та  стягнуто 8501 грн.38 коп. пені, що вбачається з копії  цього рішення                                 / а.с.4-9/.

На підставі даного рішення, яке набрало законної сили 02.01.2010 року,  господарським судом Київської області  21.04.2010 року було видано наказ про примусове виконання рішення та стягнення з боржника вказаної вище суми коштів, що слідує з копії цього наказу /а.с.10/.

 З матеріалів справи вбачається, що 29.07.2010 року зареєстровано Статут Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» /нова редакція/, згідно п.1.1 якого ПАТ «ВТБ Банк» є правонаступником всіх прав та обов’язків  АКБ «Мрія», перейменованого у ВАТ «ВТБ Банк», що стверджується копією вказаного Статуту /а.с.18-46/.

Судом також встановлено, що в забезпечення виконання зобов’язань боржником за кредитним договором між позивачем  та відповідачем  ОСОБА_1 01.08.2008 року було укладено договір поруки №  4.98-33/08-ДПІ, відповідно до якого поручитель  поручається  перед банком за виконання позичальником зобов’язань щодо повернення кредиту, сплати  процентів, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін  та умови повернення  та сплати яких встановлюються кредитним договором № 4.98-33/08 –СК, відповідно до якого позичальнику  надано кредит в сумі 54 000 дол.США з строком повернення до 31.07.2013 року та з щомісячною сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 16 % річних, що стверджується копією договору поруки /а.с.17/.

Як передбачено п.4 договору поруки, у разі невиконання боржником своїх зобов’язань по кредитному договору, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до п.11 даного договору, він вступає в дію з моменту його підписання і діє до повного виконання зобов’язань за кредитним договором.

Вказану вище в рішенні  суму заборгованості за кредитним договором представник позивача просить суд стягнути з поручителя, оскільки з основного боржника суму боргу не стягнуто, рішення господарського суду по даний час не виконано.

Відповідно до ст.543 ЦК України у разі солідарного обов’язку боржників /солідарних боржників/ кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Солідарні боржники залишаються  зобов’язаними доти, доки їхній обов’язок не буде виконаний у повному обсязі.

Виконання солідарного обов’язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов’язок решти солідарних боржників перед кредитором.

За ст.544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов’язок, має право на зворотну вимогу /регрес/ до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Згідно з ч.2 ст.554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

А тому з врахуванням цих положень ЦК та умов договору поруки представник позивача пред’являє вимогу про стягнення заборгованості за кредитним договором  з  поручителя.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача посилається на те, що договір поруки, який є підставою для пред’явлення вимоги до поручителя, вважається припиненим.

Так, за ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення  строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

А виходячи з умов кредитного договору та положень ч.2 ст.1050 ЦК України, в разі прострочення  повернення чергової частини  кредиту,  кредитодавець має право вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту та сплати відсотків, а позичальник зобов’язаний повністю повернути кредит та сплатити проценти достроково в разі не сплати процентів та кредиту згідно графіку, якщо прострочення  виконання цих зобов’язань більше 3-х банківських днів.

Тобто, в даному випадку строк виконання основного зобов’язання наступає після прострочення сплати кредиту або відсотків за кредитним  договором.

А як  вказано в рішенні господарського суду, в період з 09.12.2008 року по 15.09.2009 року боржник не здійснював погашення заборгованості за кредитом та процентів за його користування, тобто, фактично в грудні  2008 року вже виникло прострочення виконання основного зобов’язання і право у кредитодавця  вимагати виконання зобов’язання в цілому.

Як вбачається з матеріалів справи, банк  11.03.2009 року звернувся до поручителя із заявою про наявність простроченої заборгованості за кредитним договором станом на цю дату, що підтверджується копією даної заяви /а.с.75/ та  копією поштового повідомлення про вручення цього листа   17.03.2010 року адресату /а.с.76/.

При  цьому судом не приймаються до уваги посилання представника відповідача на те, що вказаного вище листа відповідачка не одержувала, оскільки  на поштовому повідомленні зазначено тільки прізвище одержувача-Козленко, підпис відсутній, а тому встановити, хто саме одержав цього листа, неможливо.

Але суд виходить з того, що на поштовому повідомленні вказано прізвище та ініціали відповідачки і вказано, що лист вручено їй особисто, а інших доказів для  спростування цих висновків суду не надано.

                   Як встановлено судом,  позивач  звернувся з позовом про дострокове стягнення боргу за кредитним договором до основного боржника в грудні 2009 року,  рішення господарського суду набрало чинності 02.01.2010 року, але позивач не повідомив про це поручителя  і  не пред’явив позовні вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання  строку виконання зобов’язання за кредитним договором.

Представник позивача посилається на те, що строк виконання зобов’язання за кредитним договором -31.07.2013 року, але , як вказано в кредитному договорі, це строк, до якого позичальник зобов’язувався  повернути повністю кредитні ресурси, отримані за договором.

Крім того, суд виходить з того, що в договорі поруки не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору про дію поруки до повного виконання зобов’язань за кредитним договором не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це положення не відповідає вимогам ст..252 ЦК України.

Згідно ст..252 ЦК України  строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Термін визначається  календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

А цього в договорі поруки не встановлено.

Таким чином, суд приходить до висновку, що порука вважається припиненою з вищенаведених підстав, оскільки в самому договорі поруки не встановлено строку її припинення, а тому позов  до поручителя  суд вважає  необґрунтованим.

При вирішенні спору судом також враховуються ті обставини, що вказаний вище кредитний договір забезпечений також заставою нерухомого майна, порукою юридичної особи, де боржник ОСОБА_2 є одним із засновників, що повідомив в суді представник позивача.

                  А тому враховуючи все вищенаведене та  керуючись ст.ст. 252, 509, 526, 543,544, 554, 559, 1050  ЦК України, ст.ст.10, 60, 79,81,88, 209, 212-215    ЦПК України, суд-

                                     В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом  десяти днів з дня проголошення рішення.

                             Суддя                                  Дмитренко А.М.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація