Справа № 578/1231/21

провадження № 3/578/655/21

Постанова

Іменем України

03 грудня 2021 року                                                смт Краснопілля

Суддя Краснопільського районного суду Сумської області Зеря Ю.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Відділення поліції №2 (с. Краснопілля) Сумського РУП ГУНП в Сумській області про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого на посаді водія Бригади швидкої медичної допомоги, за ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

установила:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №089964 від 15.11.2021, складеного поліцейським СРПП ВП №2 (с. Краснопілля) Сумського РУП капралом поліції Гуцалом М.Г., 15.11.2021 близько 12:40 год. гр. ОСОБА_1 в смт Краснопілля по вул. Мезенівській на авто Шкода Октавія, номерний знак НОМЕР_1 , здійснював господарську діяльність без державної реєстрації як суб`єкта господарювання та ліцензії на провадження певного виду діяльності по перевезенню пасажирів, тобто не маючи права надавати платні послуги з перевезення пасажирів, тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У судове засідання, призначене на 18.11.2021, гр. ОСОБА_1 не прибув, 17.11.2021 через загальну канцелярію суду за вх.№4421 подав заяву, у якій просить розгляд справи перенести на іншу дату у зв`язку з неможливістю прибуття у дане судове засідання.

03.12.2021 до суду надійшло клопотання гр. ОСОБА_1 , у якому він вказав, що не визнає своєї вини в інкримінованому йому адміністративному правопорушенні, а також просив викликати та допитати у судовому засіданні свідка ОСОБА_2 .

У судовому засіданні 03.12.2021 гр. ОСОБА_1 підтримав свої заперечення щодо наявності його вини у вчиненні правопорушення. Від клопотання про виклик свідка відмовився у зв`язку з його недоцільністю.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, суддя дійшла наступних висновків.

За змістом частини 1 статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

За змістом статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положень ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, гр. ОСОБА_1 притягається до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Частина 1 ст. 164 КУпАП передбачає відповідальність за господарську діяльность без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди, у вигляді накладення штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, чи без такої.

Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво, як вид господарської діяльності це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 №3 від «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» зазначено, що під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб`єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов`язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.

Таким чином однією з обов`язкових ознак підприємницької діяльності, як виду господарської діяльності, є систематичність її здійснення та отримання прибутку. З огляду на викладене систематичною вважається діяльність у разі, коли вона здійснюється неодноразово протягом певного періоду часу.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання є: 1) господарські організації юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Ліцензія, згідно з частиною 2 ст. 9 Закону України «Про автомобільний транспорт», видається на господарську діяльність з надання послуг з надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів, в тому числі на такий вид робіт, як надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів на таксі. Стаття 39 вказаного Закону визначає, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`явити особам, які уповноваженні здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документами для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі є: для автомобільного перевізника - ліцензія, інші документи, передбаченні законодавством України; для водія таксі - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, інші документи, передбачені законодавством України.

Враховуючи вказане вище, на такий вид господарської діяльності як надання послуг з перевезення пасажирів чинним законодавством передбачено обов`язкове ліцензування даної діяльності, при цьому на перевізника, який має бути зареєстрованим як суб`єкт господарювання (юридична чи фізична особа підприємець) покладається обов`язок пред`явити особам, які уповноваженні здійснювати контроль на автомобільному транспорті, зокрема ліцензію, а у випадку, якщо водій таксі перебуває в трудових відносинах із перевізником або є фізичною особою підприємцем і посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, інші документи передбаченні законом.

Вимоги до змісту протоколу про адміністративне правопорушення передбачені статтею 256 КУпАП, згідно з якою у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

На підтвердження вчинення гр. ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, суду надані: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ №089964 від 15.11.2021; пояснення ОСОБА_2 від 15.11.2021, оптичний диск з відеозапису з нагрудної бодікамери; фотознімок транспортного засобу.

Разом з тим у протоколі про адміністративне правопорушенні не зазначено чи ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення як суб`єкт господарювання, тобто зареєстрований як фізична особа - підприємець, чи як особа, яка перебуває у трудових відносинах з перевізником, не додано докази, які підтверджують зазначені обставини. Крім того, до протоколу не додано доказів, які б свідчили про систематичність діяльності гр. ОСОБА_1 з перевезення пасажирів, пояснення ж однієї особи щодо одноразового вчинення відповідної дії таким доказом не є.

Окремо слід зауважити, що згідно з положеннями ст. 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи: органів Національної поліції ( у т.ч. ст. 164 КУпАП (за винятком правопорушень, вчинених службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище); центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного нагляду (контролю) у сфері пожежної та техногенної безпеки (ст. 164 КУпАП); центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті (ст. 164 КУпАП - в частині, що стосується правопорушень у галузі господарської діяльності, пов`язаної з перевезенням пасажирів і вантажів); національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації (ст. 164 КУпАП - у частині, що стосується порушення порядку провадження господарської діяльності в галузі зв`язку); фінансових органів (ст. 164 КУпАП); органів Служби безпеки України (ст. 164 КУпАП - у частині, що стосується правопорушень у галузі господарської діяльності, ліцензії на проведення якої видає ця Служба), органів Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (ст. 164 КУпАП - у частині, що стосується правопорушень у галузі господарської діяльності, ліцензії на проведення якої видає ця Служба); центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та його територіальних органів (ст. 164 КУпАП); органів рибоохорони (ст. 164 КУпАП - в частині порушення порядку провадження господарської діяльності, пов`язаної з добуванням і використанням риби та інших водних живих ресурсів); центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (ст. 164 КУпАП – в частині порушення порядку провадження господарської діяльності, пов`язаної з раціональним використанням, відтворенням та охороною природних ресурсів (земля, надра, поверхневі води, атмосферне повітря, тваринний та рослинний світ, природні ресурси територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, добування і використання риби та інших водних живих ресурсів), поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами, порушення вимог законодавства у сфері оцінки впливу на довкілля, порушення вимог законодавства у сфері моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів); органів ліцензування (стаття 164 КУпАП у частині, що стосується правопорушень у галузі господарської діяльності, ліцензії на проведення якої видає відповідний орган ліцензування).

За результатом розгляду наданого адміністративного матеріалу встановлено, що будь-яких доказів того, що гр. ОСОБА_1 є суб`єктом господарювання, здійснював господарську діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів без ліцензії, до того ж здійснював таку діяльність систематично (декілька разів) та отримував за це прибуток, до суду не подано.

При ухваленні судового рішення суд враховує практику Європейського Суду з прав людини, яка згідно статті 17 Закону України «Про виконання та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року застосовується як джерело права.

Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення.

У справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення частини першої статті 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

Отже під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка по суті становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суддя також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином суддя неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.10.2010 року № 23-рп/2010 зазначив (п. 4), що Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: юридична відповідальність особи має індивідуальний характер; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З урахуванням наведеного при вирішенні даної справи суд виходить з принципу презумпції невинуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

За результатом розгляду наданого адміністративного матеріалу суддею встановлено, що до суду разом з протоколом про адміністративне правопорушення не подано будь-яких доказів того, що гр. ОСОБА_1 є суб`єктом господарювання, здійснював господарську діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів без ліцензії, що така діяльність є систематичною, тому, суддя вважає вину особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у спосіб, визначений законодавством, не доведеною.

За загальним правилом склад адміністративного правопорушення - це сукупність установлених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак, наявність яких характеризує діяння як адміністративне правопорушення (проступок).

Відтак відсутність будь-якої з названих ознак виключає наявність складу адміністративного правопорушення.

Оцінивши наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази, вбачається, що у діях гр. ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КУпАП.

Стаття 247 КУпАП передбачає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення (пункт 1 статті 247 Кодексу).

Відтак суддя доходить висновку на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

З урахуванням положень ст. 283 КУпАП у разі закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення судовий збір стягненню не підлягає.

Керуючись статтями 245, 247, 251, 252, 268, 277, 280, 283-285, 287-291, 294 КУпАП, суддя

                                        постановила:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 164 КУпАП закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення шляхом подання апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду через Краснопільський районний суд Сумської області (стаття 294 КУпАП).

Суддя                                 Ю.О. Зеря