РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2021 року справа № 580/7392/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛИЙ ПАРУС +" до Черкаської митниці про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся товариство з обмеженою відповідальністю "БІЛИЙ ПАРУС +" (далі - позивач) з позовом до Черкаської митниці (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у неповерненні уповноваженій особі ТОВ "БІЛИЙ ПАРУС+" товарів, а саме: Верстату для шліфування інструментів "QuickSharp", виробник: Trumpf GmbH+Co. Maschinenfabrik, DE; пристрою для настройки (юстировки) інструментів "QuickSet", виробник: Trumpf GmbH+Co. Maschinenfabrik, DE, вилученого згідно протоколу про порушення митних правил №1579/10000/20 від 07.10.2020;

- зобов`язати відповідача повернути уповноваженій особі ТОВ "БІЛИЙ ПАРУС+" товари, а саме: верстат для шліфування інструментів "QuickSharp", виробник: Trumpf GmbH+Co. Maschinenfabrik, DE; пристрій для настройки (юстировки) інструментів "QuickSet", виробник: Trumpf GmbH+Co. Maschinenfabrik, DE, вилученого згідно протоколу про порушення митних правил №1579/10000/20 від 07.10.2020 без їх митного оформлення та стягнення витрат за зберігання на складі митниці.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідно до митної декларації від 06.10.2020 №UA100680/2020/202087 ним задекларовані наступні товари: машина пробивна (прес) з числовим програмуванням та машина для обробки металу шляхом вигинання числовим програмним керуванням. Посадовою особою відповідача складено протокол про порушення митних правил №1579/10000/20 від 07.10.2020 з якого вбачається, що при здійсненні декларування товарів не заявлено точних та достовірних відомостей щодо товару верстат для шліфування інструментів. Однак вказаний товар разом з іншими тимчасово вилучені та зберігаються на митному складі. Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 05.03.2021, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 22.06.2021 у справі №760/26564/20, зокрема, зобов`язано повернути позивачу вилучені відповідно до протоколу про порушення митних правил №1579/10000/20 від 07.10.2020 товари. Однак, незважаючи на обов`язковість судового рішення відповідачами постанова суду не виконана. Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо повернення вилучених товарів протиправною та такою, що порушує його права.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 13.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі за даним позовом без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, надавши до суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що 06.10.2020 під час здійснення митного огляду задекларованих позивачем товарів встановлено, що у вантажному відсіку транспортного засобу д.р.н. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 серед задекларованого знаходилися товари, які не являються складовими частинами задекларованих товарів та відомості про які відсутні в митній декларації №UА100680/2020/202087. За даним фактом 07.10.2020 складено протокол про порушення митних правил №1579/10000/20. Незважаючи на наявність судового рішення у справі вилучені товари не повернуті позивачу у зв`язку з тим, що факт незаявлення точних та достовірних відомостей про товари в частині їх кількості, наявності та найменування за митною декларацією від 06.10.2021 №UA100680/2020/202087, судами не спростовано.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає таке.

06.10.2020 до підрозділу митного оформлення Київської митниці Держмитслужби директором товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛИЙ ПАРУС +" ОСОБА_1 подано митну декларацію типу ІМ40ДЕ №UA100680/2020/202087 за якою задекларовано до оформлення в митному режимі імпорту наступні товари:

- товар №1: «машина пробивна (прес) з числовим програмним керуванням: координатно-пробивний верстат Trumpf TRUMATIC 500, б/в. Модель: TRUMATIC 500, 1996 р.в., серійний номер: 040845, тип: 9089. Призначення: координатно-пробивний прес представляє собою машину, обладнану електронною системою ЧПУ для управління і регулювання всіма параметрами координації і пробивання отворів. Дане обладнання призначене для операцій вирубки, пробивки і формування з високою продуктивністю і точністю на деталях з металевого листа. Прес також оснащений інструментальним барабаном з системою швидкої зміни інструмента і швидкісним сервоприводом переміщення листа з високоточними направляючими. В частково розібраному стані для зручності транспортування. Виробник: Trumpf GmbH+Co. Maschinenfabrik, DE»;

- товар №2: «машина для обробки металу (прес) шляхом вигинання з числовим програмним керуванням: листозгинальний прес ERMAKSAN, б/в. Модель: SPEED-BEND 2100X60, 2014 р.в., серійний номер: 51442-B2FC7C. Призначення: листозгинальний прес представляє собою машину, обладнану електронною системою ЧПУ для управління і регулювання всіма параметрами координації і згинання листу металу. Дане обладнання призначене для операції згинання з високою продуктивністю і точністю на деталях з металевого листа. Виробник: ERMAKSAN MAKINA SANAYI VE TIC. A.S., TR.».

Вказаний вантаж надійшов на адресу позивача транспортним засобом д.р.н. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 на виконання зовнішньоекономічного контракту від 22.09.2020 № DE28082020UA, укладеного з компанією «Broziat Maschinen GmbH» (Maybachstr.6, D-71696 Moglingen, Germany) на підставі комерційного інвойсу від

28.09.2020 № ОВМ401124 та товарно-транспортної накладної (CMR) від 23.09.2020 №30092020.

07.10.2020 уповноваженою посадовою особою Київської митниці Держмитслужби складено протокол про порушення митних правил №1579/10000/20 за частиною 1 статті 472 Митного кодексу України згідно якого під час здійснення митного огляду вищевказаного вантажу встановлено, що у вантажному відсіку транспортного засобу д.р.н. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 серед задекларованого знаходилися наступні товари, які не являються складовими частинами задекларованих товарів № 1 й№ 2 та відомості про які відсутні в митній декларації № UА100680/2020/202087, а саме:

- верстат для шліфування інструментів модель «QuickSharp» - 1 шт., виробник: Trumpf GmbH+Co. Maschinenfabrik, DE, серійний номер 1344;

- пристрій для настройки (юстировки) інструментів модель «QuickSet» - 1 шт., виробник: Trumpf GmbH+Co. Maschinenfabrik, DE, серійний номер 2853.

В подальшому товари «машина пробивна (прес) з числовим програмним керуванням: координатно-пробивний верстат Trumpf TRUMAT1C 500, б/в. Модель: TRUMATIC 500, 1996 р.в., серійний номер: 040845, тип: 9089» та «машина для обробки металу (прес) шляхом вигинання з числовим програмним керуванням: листозгинальний прес ERMAKSAN, б/в. Модель: SPEED-BEND 2100X60, 2014 р.в., серійний номер: 51442-B2FC7C.» випущені у вільний обіг за митною декларацією від 08.10.2020 № UА100680/2020/202112.

Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 05.03.2021, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 22.06.2021 в адміністративній справі №760/26564/20 за результатами розгляду справи про порушення митних правил №1579/10000/20 провадження у справі закрито у зв`язку з відсутністю в діях особи, що притягається до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення та вирішено повернути вилучені за протоколом про порушення митних правил №1579/10000/20 товари уповноваженій особі ТОВ «БІЛИЙ ПАРУС +». При цьому, суд апеляційного інстанції прийшов до висновку про відсутність у гр. ОСОБА_1 , директора ТОВ «БІЛИЙ ПАРУС +» умислу на зазначення у МД недостовірних відомостей.

17.08.2021 представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом в якому просив видати йому вилучені згідно протоколу про порушення митних правил №1579/10000/20 від 07.10.2020 товари.

Листом Черкаської митниці від 30.08.2021 №7.27-1/21/8.19/897 позивача повідомлено, що вказані товари можуть бути видані лише після їх митного оформлення та сплаті митних платежів.

Вважаючи бездіяльність щодо повернення вилучених товарів протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Відповідно до частини 1 статті 242 Митного кодексу України, товари, що зберігаються на складах органів доходів і зборів під митним контролем, можуть бути видані їх власникам або уповноваженим ними особам, а також особам, до яких протягом строку зберігання перейшло право власності на ці товари або право володіння ними, лише після митного оформлення зазначених товарів, відшкодування витрат органів доходів і зборів на їх зберігання та сплати відповідних митних платежів.

Згідно з пунктом 9.1 Порядку роботи складу митниці ДФС, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №627 (далі - Порядок №627) товари, транспортні засоби комерційного призначення, що зберігаються на складах Митниць під митним контролем, можуть бути видані їх власникам або уповноваженим ними особам, а також особам, до яких протягом строку зберігання перейшло право власності на ці товари або право володіння ними, лише після їх митного оформлення, відшкодування витрат Митниць на їх зберігання та сплати відповідних митних платежів.

Пунктом 9.2 Порядку №627, передбачено, що видача зі складу Митниці товарів, транспортних засобів комерційного призначення особам, зазначеним у пункті 9.1 цього розділу, здійснюється за умови подання на ім`я керівника Митниці або особи, яка виконує його обов`язки, відповідної заяви/звернення, у якій зазначаються поштова адреса та за наявності електронна адреса і контактний телефон заявника. До заяви/звернення долучаються документи, що засвідчують особу (повноваження особи), а також інші необхідні документи з числа визначених у пунктах 9.8 та 9.9 цього розділу.

Пунктом 9.3 Порядку №627 передбачено, що у разі прийняття особою, зазначеною у пункті 9.1 цього розділу, рішення про вивезення (повернення) товарів за межі митної території України (щодо товарів, які переміщувалися через митний кордон України в супроводжуваному багажі або ручній поклажі) ця особа у заяві/зверненні зазначає пункт пропуску на митному кордоні в зоні діяльності Митниці, через який було ввезено товари на митну територію України, орієнтовні дату та час їх вивезення (повернення). До заяви/звернення додається копія квитка або іншого документа, що підтверджує намір поїздки громадянина за межі митної території України (у разі наявності).

В пункті 9.8 Порядку №627, зазначено, що видача товарів та транспортних засобів комерційного призначення зі складу Митниці здійснюється за умови подання документів, що засвідчують особу (повноваження особи).

Відповідно до пункту 9.10 Порядку №627, особам, зазначеним у пункті 9.1 цього розділу, відмовляється у видачі зі складу товарів, транспортних засобів комерційного призначення з причин недотримання ними пунктів 9.2, 9.3 цього розділу, а також за наявності інших визначених законодавством правових підстав, що не дозволяють видачу майна зі складу.

Крім того, пунктами 2, 3 розділу III "Особливості покриття витрат" Порядку відшкодування витрат за зберігання товарів та транспортних засобів на складах митних органів, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 15.06.2012 №731, передбачено, що витрати митного органу за зберігання товарів, транспортних засобів, тимчасово вилучених у справі про порушення митних правил, після набрання законної сили рішенням, винесеним у справі про порушення митних правил, відшкодовуються у разі, якщо особу визнано винною, а вилучені у справі про порушення митних правил товари та/або транспортні засоби підлягають поверненню власнику. Розрахунковий строк зберігання для обчислення витрат в такому випадку обраховується, починаючи з одинадцятого дня з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі про порушення митних правил, і закінчується датою видачі товарів та/або транспортних засобів власнику або вповноваженій ним особі. День видачі зі складу митного органу товарів, транспортних засобів власникам або вповноваженим особам до загального строку при обрахунку витрат не включається.

Слід зазначити, що обставини, за яких товари позивача було вилучено згідно протоколу про порушення митних правил №1579/10000/20 від 07.10.2020 не є типовими і суд вважає, що відповідач обрав формальний підхід при вирішенні питання щодо повернення транспортного засобу його власнику.

З матеріалів справи вбачається, що під час здійснення митного огляду задекларованих позивачем товарів встановлено, що у вантажному відсіку транспортного засобу д.р.н. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 серед задекларованого знаходилися товари, які не являються складовими частинами задекларованих товарів та відомості про які відсутні в митній декларації №UА100680/2020/202087 від 06.10.2020.

На переконання позивача та на підставі пояснювальної записки постачальника Broziat Maschinen GmbH в межах поставки до договору № DE28082020UA від 22.09.2020 у митній декларації зазначено, що дані товари є одним єдиним цілим з верстатом Trumpf TRUMATIC 500, однак з метою перевезення верстату була необхідність в розібранні на частини.

Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 05.03.2021, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 22.06.2021 в адміністративній справі №760/26564/20 провадження у справі закрито у зв`язку з відсутністю в діях особи, що притягається до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення та вирішено повернути вилучені за протоколом про порушення митних правил №1579/10000/20 товари уповноваженій особі ТОВ «БІЛИЙ ПАРУС +».

У даній постанові судом зазначено, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення та вказано, що митним органом не надано достатніх доказів, які б беззаперечно вказували на те, що даною особою було вчинено дії, що призвели до не заявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей про наявність товарів, які підлягають обов`язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України, що свідчить про сумніви щодо доведеності вини особи на користь останньої.

Отже вказаною постановою спростовано фактичну вину посадової особи позивача у порушенні митних правил.

В ході судового розгляду справи судом встановлено, що представник позивача звертався до відповідача з адвокатськими запитами щодо повернення вилучених згідно протоколу про порушення митних правил №1579/10000/20 від 07.10.2020 товарів.

Відповідач у своєму листі від 30.08.2021 №7.27-1/21/8.19/897 вказав, що повернення вказаних товарів буде здійснено після їх митного оформлення та сплаті митних платежів.

Слід зазначити, що неповернення вилучених товарів позивачу, за фактичної відсутності його вини у скоєному правопорушенні, має наслідком порушення права власності позивача на належне йому майно, що полягає у утримані майна особи без належних правових підстав.

Суд зазначає, що право власності має фундаментальний характер, захищається згідно з нормами національного законодавства з урахуванням принципів ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі відповідно Перший протокол; Конвенція). Держави-учасниці Конвенції зобов`язані поважати право кожного на мирне володіння своїм майном та гарантувати його захист передусім на національному рівні. Зазначене положення в Україні закріплено на конституційному рівні принципом непорушності права власності (ст. 41 Конституції України).

Право власності (на мирне володіння майном) не є абсолютним. За своєю правовою природою воно потребує регулювання з боку держави, може бути обмежено, а держава вправі вживати певних заходів втручання в право власності, у тому числі й позбавляти громадян власності. При цьому в таких діях держава повинна дотримуватися усталених принципів правомірного втручання, зокрема тих, що напрацьовані ЄСПЛ, через рішення якого відбувається розуміння змісту норм Конвенції, Першого протоколу, їх практичне застосування.

ЄСПЛ, розглядаючи справи за заявами про захист права на мирне володіння майном, напрацював низку загальновизнаних стандартів захисту цього права, які зводяться до такого загального правила: вирішуючи питання про те, чи відбувається порушення ст. 1 Першого протоколу, треба визначити: чи є в позивача право власності на майно, що охоплюється змістом ст. 1; чи мало місце втручання в мирне володіння майном та яким є характер такого втручання; чи відбулося позбавлення майна.

Конвенція в ст. 1 Першого протоколу, практично в єдиному приписі, що стосується майна, об`єднує всі права фізичної або юридичної особи, які містять у собі майнову цінність. На відміну від традиційного розуміння інституту права власності, характерного для України, як і в цілому для держав континентальної системи права, ЄСПЛ тлумачить поняття «майно» (possessions) набагато ширше й у контексті ст. 1 Першого протоколу під «майном» розуміє не тільки «наявне майно» ( ОСОБА_13 possessions), але й цілу низку інтересів економічного характеру (активи (assets)).

ЄСПЛ виходить із того, що положення ст. 1 Першого протоколу містить три правила: (а) перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; (б) друге стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання втручання у право на мирне володіння майном правомірним; (в) третє визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.

У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно «суспільний інтерес» (public interest, general interest, general interest of the community); (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям (must be а reasonable relationship of proportionality between the means employed and the aims pursued). ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм (quality of the law is requiring that it be accessible to the persons concerned, prйcisй and foreseeable in its application). Тлумачення та застосування національного законодавства прерогатива національних органів, але спосіб, у який це тлумачення і застосування відбувається, повинен призводити до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики ЄСПЛ.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного інтересу», при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду» (national authorities enjoy a certain tag6 of apprйciation) з огляду на те, що національні органи влади краще знають потреби власного суспільства і знаходяться в кращому становищі, ніж міжнародний суддя, для оцінки того, що становить «суспільний інтерес». Це поняття має широке значення, втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності обєктивної необхідності у формі публічного, загального інтересу (public, general interest), який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу «пропорційності» (principle of proportionality) «справедливої рівноваги (балансу)» (fair balance) між інтересами держави (суспільства), повязаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

«Справедлива рівновага» не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обгрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар» (individual and ОСОБА_14 burden).

Принцип «пропорційності» (principle of proportionality), закріплений як загальний принцип у Договорі про заснування ЄС, вимагає співрозмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей органи влади, зокрема, не можуть покладати на громадян зобов`язання, що перевищують межі необхідності, які випливають із публічного інтересу, для досягнення цілей, які прагнуть досягнути за допомогою застосовуваної міри (або дій владних органів).

Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика ЄСПЛ розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб.

При цьому, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

З огляду на зазначене, враховуючи, що позивач не порушував митних правил, що підтверджується постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 05.03.2021, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 22.06.2021 у справі №760/26564/20, суд дійшов висновку, що неповернення верстату для шліфування інструментів модель «QuickSharp» - 1 шт., виробник: Trumpf GmbH+Co. Maschinenfabrik, DE, серійний номер 1344 та пристрою для настройки (юстировки) інструментів модель «QuickSet» - 1 шт., виробник: Trumpf GmbH+Co. Maschinenfabrik, DE, серійний номер 2853 позивачу є протиправною бездіяльністю відповідача.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Таким чином, суд вважає належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача повернути позивачу товари, а саме: верстат для шліфування інструментів «QuickSharp», виробник: Trumpf GmbH+Co. Maschinenfabrik, DE; пристрій для настройки (юстировки) інструментів «QuickSet», виробник: Trumpf GmbH+Co. Maschinenfabrik, DE, вилученого згідно протоколу про порушення митних правил № 1579/10000/20 від 07.10.2020 року без їх митного оформлення та стягнення витрат за зберігання на складі митниці.

Щодо відшкодування відповідачем витрат митниці на зберігання вилучених товарів та їх повернення після митного оформлення слід зазначити наступне.

Суд зазначає, що розглядає справу в межах заявлених позовних вимог.

Як встановлено в ході розгляду справи та визнається сторонами, провадження у справі про порушення митних правил закрито. У постанові Солом`янського районного суду м. Києва від 05.03.2021, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 22.06.2021 у справі №760/26564/20 вказано, що митним органом не надано достатніх доказів, які б беззаперечно вказували на те, що уповноваженою особою ТОВ "Білий Парус +" вчинено дії, що призвели до не заявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей про наявність товарів, які підлягають обов`язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України, що свідчить про сумніви щодо доведеності вини особи на користь останньої.

Згідно ст. 528 Митного кодексу України вилучений у разі якщо за результатами перевірки законності та обґрунтованості постанови суду у справі про порушення митних правил ця постанова буде скасована, а справа закрита, або адміністративне стягнення за порушення митних правил буде змінено, конфісковані товари, транспортні засоби, сума штрафу або її відповідна частина повертаються особі, яка притягалася до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, або її представникові.

Отже у зв`язку з наявністю судового рішення, яке набрало законної сили, що є обов`язковим для виконання відповідачем у відповідності до ч. 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у відповідача виник обов`язок повернення позивачу вилучених товарів.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бендерський проти України" від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

За вказаних обставин, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270, 00 грн підлягають поверненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8200, 00 грн. суд зазначає наступне.

Пунктом 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1 та 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною 3 цієї правової норми для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами 1, 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України)

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Як вбачається із матеріалів справи, на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8200,00 грн позивачем до суду надано копії наступних документів:

- ордер серії ЧК №194603 від 07.10.2020 на представництво ОСОБА_2 інтересів товариства з обмеженою відповідальністю "Білий Парус+", що складений на підставі договору про надання правової допомоги №66/20 від 07.10.2020;

- акт приймання - передачі наданих послуг №б/н від 14.09.2021;

- детальний опис робіт наданих послуг №б/н від 14.09.2021;

- угода про вартість послуг за надання професійної правничої допомоги №б/н від 07.10.2020;

- квитанція до прибуткового касового ордеру №12/21 від 14.09.2021.

Відповідно до акту приймання - передачі наданих послуг №б/н від 14.09.2021 позивачу адвокатом Прядкою Віталієм Михайловичем надані наступні послуги:

- аналіз документів, формування правової позиції, надання консультації у сумі 2500, 00 грн.;

- складання адвокатського запиту від 17.08.2021 до Черкаської митниці у сумі 1600, 00 грн;

- складання адвокатського запиту від 17.08.2021 до Київської митниці у сумі 1600, 00 грн;

- складання позовної заяви про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії у сумі 2500, 00 грн

Вартість виконаних робіт, яка підлягає сплаті, становить 8200,00 грн.

На підтвердження оплати наданих послуг позивачем надано квитанцію до прибуткового касового ордеру №12/21 від 14.09.2021.

Відповідач проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу заперечив, зазначивши, що дана справа відноситься до справ незначної складності, провадження в якій відкрито 13.10.2021. Разом з тим, відповідно до детального опису робіт (наданих послуг), доданого до адміністративного позову, адвокатом зазначено вид робіт аналіз документів, наданих замовником, формування правової позиції, надання консультації, датованих 13.07.2021 (за чотири місяці до відкриття провадження у справі) та складання адвокатських запитів від 17.08.2021 до Київської та Черкаської митниць, які є повністю ідентичними за змістом. Зазначені види робіт виконувались представником позивача поза межами розгляду адміністративної справи №580/7392/21, тому не підлягають відшкодуванню відповідачем. За таких обставин відповідач вважає заявлені позивачем вимоги щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8200, 00 грн такими, що суперечать фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, є необґрунтованими, а тому не можуть бути задоволені.

Витрати на правничу допомогу підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.

Суд зазначає, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і спонукання суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі №520/2915/19.

Частиною 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України аналіз документів, формування правової позиції, надання консультації, складання адвокатських запитів до Черкаської митниці та до Київської митниці не є окремими послугами з надання правничої допомоги, тому стягнення витрат в цій частині задоволенню не підлягає.

При цьому, з огляду на надання позивачем доказів на підтвердження вартості послуг з написання позовної заяви у розмірі 2500,00 грн., а також не надання відповідачем доказів неспівмірності такої вартості послуг адвокатського об`єднання наданій правовій допомозі, суд приходить до висновку, що дані витрати підлягають відшкодуванню.

За таких обставин, з огляду на недоведеність відповідачем обставин понесення позивачем розміру витрат у меншому розмірі та/або неспівмірності таких витрат, а також задоволення позову в повному обсязі, суд приходить до висновку, що витрати на правничу допомогу підлягають відшкодуванню у розмірі 2500, 00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 14, 72, 76-79, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Черкаської митниці щодо повернення товариству з обмеженою відповідальністю "БІЛИЙ ПАРУС+" товарів, а саме: Верстату для шліфування інструментів "QuickSharp", виробник: Trumpf GmbH+Co. Maschinenfabrik, DE; пристрою для настройки (юстировки) інструментів "QuickSet", виробник: Trumpf GmbH+Co. Maschinenfabrik, DE, вилучених згідно протоколу про порушення митних правил №1579/10000/20 від 07.10.2020.

Зобов`язати Черкаську митницю (вул. О. Дашкевича, 76, м. Черкаси, 18007, код ЄДРПОУ 44005652) повернути товариству з обмеженою відповідальністю "БІЛИЙ ПАРУС" (вул. Незалежності, 67Г, м. Сміла, 20700, код ЄДРПОУ 41315108) товари, а саме: верстат для шліфування інструментів "QuickSharp", виробник: Trumpf GmbH+Co. Maschinenfabrik, DE; пристрій для настройки (юстировки) інструментів "QuickSet", виробник: Trumpf GmbH+Co. Maschinenfabrik, DE, вилучені згідно протоколу про порушення митних правил №1579/10000/20 від 07.10.2020 без їх митного оформлення та стягнення витрат за зберігання на складі митниці.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Черкаської митниці (вул. О. Дашкевича, 76, м. Черкаси, 18007, код ЄДРПОУ 44005652) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛИЙ ПАРУС+" (вул. Незалежності, 67Г, м. Сміла, 20700, код ЄДРПОУ 41315108) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесять) гривень 00 копійок та витрати на правничу допомогу у сумі 2 500 (дві тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ