КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-90/10 Головуючий у 1-й інстанції: Гаврилюк В.О.
Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
У Х В А Л А
Іменем України
"19" січня 2011 р. м. Київ
колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого –судді Земляної Г.В.
суддів Парінова А.Б., Петрика І.Й.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чернігівського міжрайонного природоохоронного прокурора на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 07 вересня 2010 року у справі за позовом Чернігівського міжрайонного природоохоронного прокурора до Красилівської сільської ради Козелець кого району Чернігівської області, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання незаконним та скасування рішення,-
В С Т А Н О В И Л А :
Чернігівський міжрайонний природоохоронний прокурор (далі позивач) звернувся до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення Красилівської сільської ради № 28 сесії 5 скликання від 20.11.2009 року.
Постановою Козелецького районного суду Чернігівської області від 07 вересня 2010 року у задоволені позову прокурора відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою Чернігівський міжрайонний природоохоронний прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ’єктивність рішення суду, неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.
Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 25 грудня 1997 року рішенням № 79 виконкому Красилівської сільської ради переведено в резервний фонд земельні ділянки громадян, згідно до датку № 1 до рішення та передано у приватну власність безоплатно земельні ділянки 46 громадянам: а) для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель площею 5.25га.; б) для ведення особистого підсобного господарства -19.17 га..
Рішенням 11 сесії 22 скликання Красилівської сільської ради від 29 січня 1998 року було затверджено вищевказане рішення виконкому № 79 від 25.12.1997 року;
Рішенням 27 сесії 5 скликання Красилівської сільської ради від 07 жовтня 2009 року було вирішено внести зміни до рішення виконавчого комітету Красилівської сільської ради 79 від 25 грудня 1997 року «Про приведення в резервний фонд земельних ділянок громадян та передачу у приватні власність», в п. 1.б) і даний пункт читати в такій редакції «Для ведення особистого селянського господарство»площею 19,17 га.
Громадяни ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулися до Красилівської сільської ради із письмовими заявами у яких просили внести зміни до рішення виконкому № 79 від 26.12.1997 року щодо розподілу земельної ділянки, переданої їм приватну власність для ведення особистого підсобного господарства загальною площею 0.40 га, а саме 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і споруд та 0,15 га для ведення особистого селянського господарства, розташованих за відповідними адресами на території Красилівської сільського ради.
Рішенням Красилівської сільської ради від 20 листопада 2009 року 28 сесії 5 скликання було приведено у відповідність до чинного законодавства, змінивши цільове призначення земельних ділянок переданих у приватну власність громадянам згідно рішення виконкому № 79 від 25.12.1997 року із ведення особистого підсобного господарства на будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства згідно додатку (у додатку зазначені ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7).
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову прийшов до висновку про правомірність та законність рішення Красилівської сільської ради від 20.11.2009 року № 28 сесії 5 скликання, так як відповідач не змінював цельове призначення наданих у власність третім особам земельних ділянок.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до приписів ст. 14 Конституції України громадянам України гарантується право власності на землю.
Статтею 81 Земельного кодексу України передбачено підстави набуття громадянами права власності на землю. Однією з підстав (підпункти "б" і "в" п. 1) є передача безоплатно земель державної власності та передача земель у власність, що були раніше надані громадянам в користування.
Передача земельних ділянок у власність або надання в оренду здійснюється на підставі рішення органів, уповноважених відповідно до пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України розпоряджатись цими землями, за заявою громадянина, зацікавленого у приватизації або наданні в оренду земельної ділянки.
Відповідно до пункту "а" частини третьої статті 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлено статтею 118 зазначеного Кодексу, згідно з якою громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.
Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки (частина друга статті 118 Земельного кодексу України).
Право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку, та посвідчується державними актами (статті 125, 126 Земельного кодексу України).
Документи, зазначені у частині другій статті 118 Земельного кодексу України, а також з підготовки до видачі та складання державного акта на право власності на земельну ділянку, розробляються за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки і на умовах, що визначаються угодою сторін.
Постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2009 р. N 844 "Про деякі питання реалізації права власності на землю громадянами України" (далі - Постанова) затверджено Порядок безоплатних оформлення та видачі громадянам України державних актів на право власності на земельні ділянки, яким визначено спрощену процедуру безоплатних оформлення та видачі громадянам України у 2009 та наступних роках державних актів на право власності на земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, ведення особистого селянського господарства в межах населених пунктів та садівництва у розмірах, визначених статтею 121 Земельного кодексу України, після прийняття рішення про передачу громадянам безоплатно у приватну власність земельних ділянок.
Згідно ст.56 Земельного кодексу України (в редакції 1992 року) було встановлено, що громадянам України в межах населених пунктів можуть передаватися безоплатно у власність земельні ділянки площею до 0,6 га для ведення особистого підсобного господарства.
З Роз’яснення від 08 жовтня 2009 року № 844 Державного комітету із земельних ресурсів України «Щодо питання реалізації постанови Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2009 року»слідує, що законодавчо визначена можливість отримати одним громадянином безоплатно у власність земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства та для ведення особистого селянського господарства.
Разом з тим, при прийнятті рішення про безоплатну передачу громадянину земельної ділянки із цільовим призначенням «для ведення особистого підсобного господарства»таке право власності згідно із Декретом Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 15-92 уже виникло, однак виготовити державний акт та провести його державну реєстрацію за таким цільовим призначенням на сьогодні технічно не можливо. Тому, органом місцевого самоврядування за заявою громадянина приймається рішення про уточнення цільового призначення земельної ділянки, яка вже знаходиться у власності такого громадянина.
У державному акті зазначаються два рішення ради –про передачу у власність земельної ділянки згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 15-92 та про уточнення цільового призначення цієї земельної ділянки.
При цьому право на приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в загальному розмірі, що не перевищує 2 га з врахуванням площі вже наданої земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства такий громадянин не земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства такий громадянин не втрачає.
Згідно пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України повноваження по розпоряженню землями в межах населених пунктів, які не передані у приватну власність та на яких не розміщенні державні підприємства, що підлягають приватизації, належить органам місцевого самоврядування.
Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.
З огляду на вищезазначене рішення Красилівської сільської ради від 20.11.2009 року № 28 сесії 5 скликання законне та обґрунтоване і винесено в межах повноважень.
Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.
Таким чином позовні вимоги Чернігівського міжрайонного природоохоронного прокурора не підлягають задоволенню.
При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 –204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.
Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв’язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції –без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 197, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Чернігівського міжрайонного природоохоронного прокурора – залишити без задоволення.
Постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 07 вересня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Г.В.Земляна
Судді: А.Б.Паринов
І.Й.Петрик