ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/2624/21 Справа № 201/5659/21   Суддя у 1-й інстанції -  ОСОБА_1  Суддя у 2-й інстанції -                 ОСОБА_2 

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2021 року                                м. Дніпро

Колегія суддівсудової палатиз розглядукримінальних справДніпровського апеляційногосуду ускладі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 

за участю 

секретаря судового засідання ОСОБА_5 

прокурора                 ОСОБА_6 

обвинуваченого             ОСОБА_7 

захисника                  ОСОБА_8 

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 серпня 2021 року про повернення прокурору обвинувального акту у кримінальному провадженні №12019040650000677 за обвинуваченням ОСОБА_7 у скоєнні кримінальних проступків, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 серпня 2021 року було повернуто прокурору обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні.

Ухвала суду першої інстанції обгрунтована тим, що в обвинувальному акті зазначено місце проживання обвинуваченого ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 .

Під час підготовчого провадження судом першої інстанції встановлено, що обвинувачений ОСОБА_7 за вказаною в обвинувальному акті адресою не проживає, про що повідомив захисник ОСОБА_8 та підтвердив прокурор ОСОБА_9 , який саме з цих підстав не вручив судову повістку обвинуваченому.

Також прокурор ОСОБА_9 підтвердив у судовому засіданні і той факт, що вказана в обвинувальному акті адреса, як місце проживання ОСОБА_7 , встановлена слідчим лише зі слів обвинуваченого і жодного підтвердження того факту, що останній дійсно проживав або ж проживає за цією адресою, матеріали досудового розслідування не містять, а під час досудового розслідування в межах даного кримінального провадження і в межах іншого встановлені інші адреси ймовірного проживання обвинуваченого ОСОБА_7 , однак жодних документів на підтвердження факту проживання останнього за будь-якою названою ним адресою, не надав.

Тому суд першої інстанції зробив висновок про порушення органом досудового розслідування вимог кримінального процесуального закону щодо встановлення відомостей стосовно підозрюваного, що є порушенням вимог п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК України.

Суд першої інстанції також встановив, що органом досудового розслідування дії ОСОБА_7 кваліфіковані за ч. 1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна. Досудове розслідування вказаного кримінального провадження проведене за правилами, передбаченими Главою 25 КПК України, як проступок.

Водночас, у формулюванні обвинувачення, викладеного в обвинувальному акті, вказано, що ОСОБА_7 «…шляхом вільного доступу, приспустив переднє водійське скло, та проник до салону автомобіля «Газель Дует», державний номерний знак НОМЕР_1 , звідки викрав майно, яке належить ОСОБА_10 ….».

Суд першої інстанції зробив висновок, що оскільки відповідно викладу фактичних обставин інкримінованого ОСОБА_7 кримінального проступку, слідує, що останній, за версією слідства, вчинив таємне викрадення майна потерпілого ОСОБА_10 шляхом проникнення до салону автомобіля, виклад фактичних обставин інкримінованого ОСОБА_7 кримінального проступку не відповідає правовій кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 185 КК України, адже, у діях останнього наявна кваліфікуюча ознака  проникнення у сховище, про що також вказано у формулюванні висунутого ОСОБА_7 обвинувачення.

Тому суд першої інстанції зробив висновок, що дії ОСОБА_7 мають бути кваліфіковані, як кримінальне правопорушення за ч. 3 ст. 185 КК України за кваліфікуючою ознакою  проникнення у сховище, що виключає проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадження за правилами, передбаченими Главою 25 КПК України, як проступок.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 серпня 2021 року, та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що обвинувальний акт стосовно ОСОБА_7 в повній мірі відповідає вимогам ч. 2 ст. 291 КПК України.

Прокурор зазначив, що станом на час направлення 08.06.2021 обвинувального акту до суду першої інстанції ОСОБА_7 перебував під вартою та знаходився у ДУ «Дніпровська установа виконання покарань №4», про що було зазначено у супровідному листі, а в підготовче засідання 27.07.2021 надійшла інформація з ДУ «Дніпровська установа виконання покарань №4» про те, що ОСОБА_7 звільнений з під варти, у зв`язку із внесенням застави.

Прокурор наголошує, що повістку про виклик ОСОБА_7 до суду на 04.08.2021 року судом направлено тільки за адресою а саме: АДРЕСА_1 , що є місцем проживання останнього, яке зазначено в обвинувальному акті, проте залишено поза увагою доводи і обґрунтування прокурора про необхідність направлення, або ж надання прокурору для вручення, судових викликів ОСОБА_7 за такими адресами:

- АДРЕСА_2 , тобто за місцем реєстрації ОСОБА_7 ;

- АДРЕСА_3 , тобто за адресою, яка зазначена в ухвалі від 20.05.21 про обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також зазначена в протоколі затримання ОСОБА_7 в порядку ст.208 КПК України від 18.05.21.

Тому, прокурор вважає, що був позбавлений реальної та об`єктивної можливості здійснити виклик обвинуваченого ОСОБА_7 до суду, а також заявити відповідне клопотання про застосування до нього примусового приводу, і як наслідок, здійснити проведення судового провадження у розумні строки, а судом першої інстанції не застосовано всі можливості виклику обвинуваченого до суду, які передбачені нормами діючого Кримінального процесуального кодексу України.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції прокурор підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_7 зазначив, що він дійсно зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , де-який час він знімав квартиру за іншою адресою, а на даний час дійсно проживає з дружиною та дітьми за адресою АДРЕСА_3 .

Заслухавши суддю-доповідача, учасників апеляційного провадження, вивчивши надані матеріали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

За приписамист.370КПК Українисудове рішенняповинно бутизаконним,обґрунтованим івмотивованим. Обґрунтованість судового рішення означає відповідність висновків суду у рішенні фактичним обставинам, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Статтею 291КПК Українипередбачено вичерпнийперелік вимогдо обвинувальногоакту тавідомостей,які обвинувальнийакт маємістити,а такожперелік додатківдо нього, порушення вказанихвимог тавідсутність перерахованихвідомостей тадодатків іє підставами для повернення прокурору обвинувального акту для усунення недоліків. 

Повернення обвинувального акту передбачає не формальну невідповідність такого акта вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд. 

Як вбачається з матеріалів провадження, в обвинувальному акті зазначено правильну адресу реєстрації обвинуваченого ОСОБА_7 - АДРЕСА_2 , що і підтвердив сам обвинувачений в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, тому колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо порушення вимог п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК України.

Колегія суддів також зазначає, що посилання суду першої інстанції на те, що виклад фактичних обставин інкримінованого ОСОБА_7 кримінального проступку не відповідає правовій кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 185 КК України, не можуть бути безумовною підставою для повернення обвинувального акту прокурору.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вдався до оцінки змісту фактичних обставин кримінального провадження, які прокурор вважає встановленими, та правильності кваліфікації дій обвинуваченого, чим вийшов за межі своїх повноважень, тоді як під час підготовчого судового засідання суд лише перевіряє обвинувальний акт на предмет викладення в ньому відомостей, передбачених у п.п.1-9 ч.2 ст.291 КПК України. 

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а тому вважає за необхідне скасувати ухвалу суду першої інстанції з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, - 

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 серпня 2021 року про повернення прокурору обвинувального акту у кримінальному провадженні №12019040650000677 за обвинуваченням ОСОБА_7 у скоєнні кримінальних проступків, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України  задовольнити.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 серпня 2021 року про повернення прокурору обвинувального акту у кримінальному провадженні №12019040650000677 за обвинуваченням ОСОБА_7 у скоєнні кримінальних проступків, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України  скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4