Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #132526091


У Х В А Л А

30 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 757/42443/16-ц

провадження № 61-15912ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Олійник А. С. розглянув касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) на рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 травня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у місті Києві, правонаступником якого є Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самосійних вимог щодо предмета спору, - Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві, про стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2021 року Центральне регіональне управління юстиції (м. Київ) (далі - Управління юстиції) направило поштовим зв`язком до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 травня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 жовтня 2021 року з пропуском строку на касаційне оскарження.

Згідно із частинами першою, другою статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Київський апеляційний суд ухвалив постанову 15 жовтня 2020 року, повний текст постанови оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень 22 жовтня 2020 року, останній день строку на касаційне оскарження припадав на 16 листопада 2020 року (з урахуванням вихідних днів), а заявник звернувся до суду із касаційною скаргою 29 вересня 2021 року.

Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Заявник просить поновити строк на касаційне оскарження з огляду на такі обставини.

18 червня 2021 року до Управління юстиції надійшов лист Головного управління державної казначейської служби України у місті Києві щодо виконання рішення суду у справі № 757/42443/16-ц про стягнення коштів у розмірі 3 684894,00 грн, після чого заявник невідкладно подав касаційну скаргу 24 червня 2021 року.

Також заявнику стало відомо, що ухвалою Печерського районного суду від 16 квітня 2021 року замінено боржника у виконавчому провадженні у справі № 757/42443/16-ц Головне територіальне управління юстиції у місті Києві на правонаступника - Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Ухвалою Верховного Суду від 13 липня 2021 року касаційну скаргу Управління юстиції залишено без руху, надано строк для усунення її недоліків. Суд касаційної інстанції просив надати на підтвердження обставин пропуску строку на касаційне оскарження відповідну довідку суду про дату отримання судового рішення апеляційного суду або інші належні докази в оригіналах чи належним чином завірені їх копії, з приводу недотримання апеляційним судом вимог, встановлених статтею 272 ЦПК України, щодо порядку видачі або направлення копій судових рішень, або навести інші підстави з відповідними доказами, зазначити підстави касаційного оскарження відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2021 року касаційну скаргу Управління юстиції повернено. Суд касаційної інстанції зазначив, що заявник не надав відповідної довідки суду про дату отримання судового рішення апеляційного суду, про що було зазначено в ухвалі суду касаційної інстанції та не виконано вимоги пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, щодо підстав оскарження рішень судів, на яких подається касаційна скарга.

Звертаючись повторно із касаційної скаргою заявник зазначає, що пропустив строк на касаційне оскарження з поважних причин, оскільки рішення апеляційного суду він отримав 22 липня 2021 року, що підтверджується копією заяви із відміткою про отримання рішення суду. Крім того, заявник надав фотокопію довідки Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року про те, що станом на жовтень місяць 2020 року у Київського апеляційного суду відсутні кошторисні призначення на оплату послуг з пересилання письмової кореспонденції через відділення поштового зв`язку, що підтверджує те, що судом апеляційної інстанції не направлено рішення суду сторонам у справі.

Верховний Суд зазначає, що Управління юстиції у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження не надало доказів отримання ухвали Верховного Суду від 11 серпня 2021 року про повернення касаційної скарги та не обґрунтував і не надав належних доказів про те, чому повторна касаційна скарга подана лише 27 вересня 2021 року.

Крім того, як вбачається з матеріалів касаційної скарги, заявник зазначає, що дізнався про рішення судів попередніх інстанцій 18 червня 2021 року, після надходження листа про безспірне списання коштів за рішенням суду, проте не надано доказів, що підтверджують такі обставини.

Згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.

Отже, заявнику необхідно надати докази отримання листа Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві 18 червня 2021 року та докази отримання ухвали Верховного Суду від 11 серпня 2021 року, зазначити поважні причини за яких заявник повторно не звернувся до суду касаційної інстанції із касаційною скаргою в межах розумного строку, а звернувся лише після тривалого часу після повернення його касаційної скарги, оскільки безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду, а отже, питання про відкриття касаційного провадження не може бути вирішене, оскільки заявник порушив пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України, не зазначив підстав, виключних випадків неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Згідно з частиною першою статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Касаційна скарга заявника не відповідає зазначеним вище вимогам закону.

У поданій касаційній скарзі як на підставу для оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суди не врахували правові висновки, викладені у постанові Вищого господарського суду від 28 жовтня 2014 року у справі № 923/611/14 щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, проте постанова Вищого господарського суду не є постановами Верховного Суду, в яких викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах. Тому посилання на таку постанову не може бути підставою касаційного оскарження судового рішення відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Враховуючи наведене, заявнику необхідно надати суду нову редакцію касаційної скарги, у якій зазначити, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, підстави касаційного оскарження судового рішення, а також надіслати суду копії разом з додатками відповідно до кількості учасників.

Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 10 січня 2022 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А. С. Олійник



  • Номер: 2-576/18
  • Опис: про стягнення коштів
  • Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
  • Номер справи: 757/42443/16-ц
  • Суд: Печерський районний суд міста Києва
  • Суддя: Олійник Алла Сергіївна
  • Результати справи: скасовано судове рішення і призначено новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції
  • Етап діла: Розглянуто у касаційній інстанції
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 31.08.2016
  • Дата етапу: 29.06.2019
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація