Справа № 2-а-12291 2010 рік
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2010 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі головуючого судді Дмитренко А.М. при секретарі судового засідання Вангородській О.С. розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Білій Церкві залі суду № 1 справу за позовом прокурора м.Білої Церкви в інтересах держави в особі Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_1 Миколаїни про стягнення незаконно одержаної допомоги по безробіттю,-
В С Т А Н О В И В:
Прокурор звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що проведеною прокуратурою перевіркою додержання вимог чинного законодавства встановлено, що відповідач зареєстрована в Білоцерківському центрі зайнятості як така, що шукає роботу 10.10.2007 року, їй надано статус безробітної та призначено допомогу по безробіттю, але по 31.10.2007 року відповідач була зареєстрована як фізична особа-підприємець, про що не повідомила центр зайнятості, за період перебування на обліку як безробітна відповідач одержала незаконно допомогу в сумі 4633 грн. 60 коп., порушення виявлено МРЦЗ у вересні 2010 року, а тому прокурор просить суд стягнути з відповідача на користь центру зайнятості вказану вище суму виплаченої допомоги по безробіттю.
В судовому засіданні прокурор Кандзьоба М.С. підтримав повністю позовні вимоги.
Представник Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості за довіреністю позов також підтримала.
Відповідач позов не визнала, пояснила, що вона дійсно була зареєстрована як фізична особа-підприємець, але 16.05.2007 року вона здала державному реєстратору всі необхідні документи для внесення запису до Державного реєстру про припинення нею підприємницької діяльності, їй невідомо, чому державний реєстратор не внесла своєчасно цього запису, жодних навмисних дій з її боку не було, оскільки на момент звернення до центру зайнятості вона підприємницьку діяльність не здійснювала, доходів не одержувала, вона також вважає, що прокурор пропустив строк для звернення до суду згідно зі ст..99 КАС України.
Заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, відповідача, оглянувши матеріали даної справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.
Так, по справі встановлено, що з 10.10.2007 року на підставі заяви відповідачки до Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості їй було надано статус безробітної з виплатою допомоги по безробіттю відповідно до Законів України «Про зайнятість населення» та «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», що стверджується копією даної заяви.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач була зареєстрована відділом державної реєстрації Білоцерківської міської ради як фізична особа-підприємець з 09.03.2006 року по 31.10.2007 року, що слідує з довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 07.09.2010 року.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до роботи.
А згідно зі ст.1 цього Закону, в Україні до зайнятого населення належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві.
За ст..46 п.3 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
Отже, до 31.10.2007 року відповідач згідно з вимогами чинного законодавства відносилася до категорії зайнятого населення, про що вона не повідомила центр зайнятості і їй була призначена та виплачувалася допомога по безробіттю.
Згідно довідки Білоцерківського МРЦЗ в матеріалах справи, за період з 10.10.2007 року по 26.04.2008 року відповідачці було нараховано та виплачено допомогу по безробіттю в сумі 4633 грн.60 коп..
За ч.2 ст.36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов’язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати і забезпечення та надання соціальних послуг.
Ч.3 цієї статті передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов’язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Відповідно до ст.39 вказаного Закону спори, що виникають з правовідносин за цим законом, вирішуються в судовому порядку.
Як передбачено постановою КМ України від 20.03.2006 року № 357 «Деякі питання загальнообов’язкового державного страхування на випадок безробіття» /п.5,6,7/, перевірка достовірності даних, які є підставою виплати і матеріального забезпечення проводиться центрами зайнятості, а за результатами звіряння або перевірки оформляється акт, який підписується посадовими особами, що їх проводили.
Наказом Мінпраці та соціальної політики України від 13.02.2009 року № 60/62 було затверджено Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, відповідно до якого у разі встановлення центрами зайнятості належності безробітної особи до категорії зайнятої така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин.
У разі відмови особи повернути кошти, а також у разі неповернення /невідшкодування/ їх у встановленому порядку відповідно до законодавства-ці питання вирішуються в судовому порядку.
Відповідно до п.20 постанови КМ України від 14.02.2007 року № 219 «Про затвердження Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних» громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку: у разі виявлення факту подання недостовірних даних, що мав місце під час одержання допомоги по безробіттю та повертають кошти, отримані обманним шляхом.
Білоцерківським МРЦЗ недостовірні дані були встановлені у визначеному законом порядку у вересні 2010 року, що вбачається з довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Отже, виходячи з наведеного вище, відповідач повинна повернути центру зайнятості нараховану та виплачену їй допомогу по безробіттю за вказаний вище період, оскільки відповідач не повідомила центр зайнятості при постановці її на облік про те, що вона зареєстрована як фізична особа-підприємець, а ці кошти підлягають поверненню до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття з моменту виникнення обставин, що впливають на умови призначення та виплати вказаної допомоги.
А як встановлено судом і вказано вище в постанові, такі обставини у відповідачки виникли ще з 09.03.2006 року, коли вона була зареєстрована як фізична особа-підприємець, і існували на час призначення їй допомоги по безробіттю, тобто, вона зобов’язана повернути виплачену їй допомогу по безробіттю за весь вказаний вище період.
Згідно зі ст.12 Закону «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» допомога по безробіттю виплачується за рахунок коштів державного Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.
Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на те, що відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» саме державний реєстратор зобов’язана передати відповідним органам повідомлення про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця, також 16.05.2007 року вона подала державному реєстратору всі необхідні документи для внесення запису про припинення підприємницької діяльності, чому державний реєстратор зволікала щодо внесення цього запису, їй невідомо, жодних умисних дій з її боку не було, крім того, прокурором, на її думку, пропущено строк звернення до суду з даним позовом.
За ст..99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як встановлено судом, той факт, що відповідачкою було надано при постановці на облік в ЦЗ недостовірні дані, виявлено у вересні 2010 року при проведенні перевірки.
Тобто, прокурором не пропущено строк звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідач посилається на те, що згідно з п.7 ст.47 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» державний реєстратор за відсутності підстав для залишення документів, які подані для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи — підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності, без розгляду зобов’язаний не пізніше наступного робочого дня з дати надходження цих документів внести до Єдиного державного реєстру запис про рішення щодо припинення нею підприємницької діяльності та в той же день передати органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування повідомлення про внесення такого запису.
Як вбачається з довідки з Єдиного державного реєстру в матеріалах справи, запис про рішення відповідачки про припинення нею підприємницької діяльності було внесено державним реєстратором 16.05.2007 року, тобто, в день звернення відповідачки.
Але внесення цього запису не свідчить про позбавлення відповідачкою статусу підприємця, на що вказано вище в постанові.
Крім того, та обставина, що державний реєстратор повинна повідомляти відповідні органи про внесення запису про рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичною особою, не є підставою для звільнення цієї особи від обов’язку повідомляти про себе достовірні дані при постановці на облік в ЦЗ, саме тому діючим законодавством передбачено як перелік підстав для повернення незаконно виплаченої допомоги по безробіттю, так і врегульовано процедуру вирішення цих питань.
Заперечуючи проти позову, відповідач також посилалася на те, що при постановці на облік у ЦЗ працівники центру не з’ясували у неї питання про те, чи займається вона підприємницькою діяльністю, та не вимагали від неї довідки від державного реєстратора.
Але відповідно до п.3 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою КМ України від 14.02.2007 року за № 219, реєстрація та облік громадян, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні, проводяться державною службою зайнятості за місцем їх проживання за умови пред’явлення паспорта і трудової книжки, а в разі потреби також військового квитка, диплома або іншого документа про освіту. Iноземці та особи без громадянства, що постійно проживають в Україні, подають посвідку на постійне проживання.
Тобто, законом визначено перелік документів, які подають в службу зайнятості, і ніяких інших документів працівники служби зайнятості не можуть вимагати.
Тоді як в заяві, яку підписала відповідачка при зверненні до центру зайнятості, вказано на відомості про те, що особа, яка звертається з цією заявою, не зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності, отже, відповідачка повинна була вказати достовірні відомості про себе в цій заяві, чого вона не зробила.
А тому, з врахуванням всього вищенаведеного, суд вважає за можливе позов задовольнити і стягнути з відповідачки на користь ЦЗ 4633 грн.60 коп. виплаченої допомоги по безробіттю.
На підставі ст.4 Декрету КМ України « Про державне мито» прокурор звільнений від сплати держмита /судового збору/ на користь держави при зверненні до суду з цим позовом.
Прокурор звертається до суду з вказаним позовом в порядку адміністративного судочинства.
За п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції-переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
А відповідно до п.4 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
За ч.2 ст.60 КАС України прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами.
Керуючись Законом України «Про зайнятість населення» , Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», постановою КМ України від 20.03.2006 року № 357 «Деякі питання загальнообов’язкового державного страхування на випадок безробіття», постановою КМ України від 14.02.2007 року № 219 «Про затвердження Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних» , Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженим наказом Мінпраці та соціальної політики України від 13.02.2009 року № 60/62, ст.ст. 3,6,17,158-163, 167,185,186 КАС України, суд-
П О С Т А Н О В И В:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості 4633 грн. 60 коп.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Білоцерківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Дмитренко А.М.