Справа № 428/8577/20

Провадження №2/428/1690/2021

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2021р. Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді Юзефовича І.О.

при секретарі Продченко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сєвєродонецька цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» м. Київ до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 22.07.2013р. у розмірі 15776,71грн., стягнення судового збору у розмірі 2102грн.,

встановив:

Позивач АТКБ «Приватбанк» м. Київ звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 22.07.2013р. у розмірі 15776,71грн., стягнення судового збору у розмірі 2102грн., мотивуючи вимоги тим, що 22.07.2013р. ОСОБА_1 звернувся до АТКБ «Приватбанк» м. Київ з метою отримання банківських послуг, у зв`язку із чим підписав заяву №б/н від 22.07.2013р. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Відповідачем не було виконано зобов`язань за кредитним договором, відповідно до чого станом на 14.07.2020р. заборгованість склала в сумі 15776,71грн., що складається з: 11865,52грн. - заборгованість за тілом кредита; 3911,19грн. - заборгованість за простроченими відсотками. Тому, позивач АТКБ «Приватбанк» м. Київ звернулось з позовом до суду та просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором б/н від 22.07.2013р. в розмірі 15776,71грн., судовий збір в розмірі 2102грн..

13.04.2021р. заочним рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області зазначену позовну заяву було задоволено. Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 07.09.2021р. за заявою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 скасовано заочне рішення від 13.04.2021р. по цивільній справі №428/8577/20 та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Представник позивача Гребенюк О.С. у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в позовній заяві зазначив прохання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки до суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не надходило.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки до суду не повідомив.

У зв`язку з неявкою у судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалось.

Оскільки представник позивача у позовній заяві не заперечував проти ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, судом 01.12.2021р. на підставі ст.ст.280, 281 ЦПК України було винесено ухвалу про заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи , суд вважає , що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 12.07.2013 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, згідно з якою виявив бажання оформити на своє ім`я платіжну карту кредитка «Універсальна». Уповноваженим представником банку зазначена анкета-заява підписана 22.07.2013 року.

ОСОБА_1 у поданій заяві погодився, що ця заява разом з пам`яткою клієнта, Правилами надання банківських послуг та Тарифами становлять між ним та банком договір надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку.

ОСОБА_1 відповідно до договору №б/н від 22.07.2013 року отримав п`ять кредитних карт. Остання карта № НОМЕР_1 з терміном дії 07/23 була видана відповідачу 04.11.2019 року, що підтверджуються довідкою АТ КБ «Приватбанк».

22.07.2013 року відповідачу був встановлений кредитний ліміт по кредитній картці в розмірі 11000 грн., який в період з 22.07.2013 року по 03.09.2019 року неодноразово змінювався, та станом на 03.09.2019 року становив 0 грн.

Згідно з випискою за договором б/н за період з 22.07.2013 року по 01.07.2020 року відповідач ОСОБА_1 користувався кредитними коштами шляхом зняття готівкових коштів та оплати товарів та послуг, перерахування коштів на інші картки.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором №б/н від 22.07.2013 року станом на 14.07.2020 року ОСОБА_1 має заборгованість у загальній сумі 15776,71грн., яка складається з наступного: 11865,52грн. - заборгованість за тілом кредиту; 3911,19грн. - заборгованість за простроченими відсотками.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання були розроблені АТ КБ «Приватбанк», то вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У заяві №б/н від 12.07.2013 року, яку підписали відповідач ОСОБА_1 та 22.07.2013р. уповноважений працівник банку, процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні будь-які умови договору про надання банківських послуг, крім виду кредитної картки, яку виявила бажання оформити відповідач на своє ім`я.

Позивач, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , просив стягнути тіло кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник) та заборгованість за відсотками на прострочену заборгованість за користування кредитними коштами.

Зазначені позовні вимоги обґрунтовані тим, що їх розмір і порядок нарахування, крім тіла кредиту, визначені у Тарифах та Витягу з Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті банку (https://privatbank.ua/terms/), і є невід`ємними частинами спірного договору.

Суду не було надано доказів того, що відповідач ОСОБА_1 ознайомився з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами, оскільки вони не були ним підписані.

Доказів на підтвердження протилежного позивачем та його представником надано не було.

При цьому в судовому засіданні не було встановлено, що саме з доданими до позовної заяви Умовами та правилами надання банківських послуг ознайомився відповідач і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. Не було встановлено і того, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили саме такі умови щодо порядку нарахування, сплати і розміру процентів за користування кредитними коштами, неустойки (пені, штрафів).

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що надані позивачем Витяг з Тарифів та Умов та правил надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем ОСОБА_1 кредитного договору.

Суд вважає, що АТ КБ «Приватбанк» в порушення приписів ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» не повідомив ОСОБА_1 про умови кредитування і не узгодив їх з ним.

Таким чином, між сторонами був безпосередньо укладений кредитний договір від 22.07.2013 року у вигляді заяви, підписаної сторонами, яка не містить строку повернення кредиту (користування ним).

Зазначені висновки суду відповідають висновкам, зробленим Великою Палатою Верховного Суду під час розгляду справи №342/180/17 за аналогічними правовідношеннями.

При цьому, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 фактично отримав в АТ КБ «Приватбанк» і використав на власний розсуд грошові кошти в сумі 11865,52 грн.

Судом було встановлено, що зазначені грошові кошти відповідач банку не повернув, що порушує права позивача та за змістом ч. 2 ст. 530 ЦК України надає йому право вимагати виконання боржником свого обов`язку в будь-який час шляхом звернення до суду з позовом про повернення фактично отриманої суми кредитних коштів в розмірі 11865,52 грн.

З урахуванням встановлених судом обставин та враховуючи наявність невиконаного зобов`язання перед банком щодо повернення кредитних коштів, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню також заборгованість по процентам за користування кредитом з врахуванням суми погашення за кредитом, розміру заборгованості за кредитом, базової процентної ставки у розмірі 3911,19 грн..

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що відповідач дійсно не виконав зобов`язання за договором № б/н від 22.07.2013 року, тому вимоги позивача АТ КБ «Приватбанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню в загальній сумі 15776,71грн. станом на 14.07.2020 року, яка складається з: 11865,52грн. - заборгованість за тілом кредита; 3911,19грн. - заборгованість за простроченими відсотками.

Згідно із ч.1, 3 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2102грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 15, 43-44, 47-49, 247, 258-259, 263-265, 268, 280-283, 352, 354 ЦПК України , суд -

вирішив:

Позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» м. Київ до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 22.07.2013р. у розмірі 15776,71грн., стягнення судового збору у розмірі 2102грн., задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вулиця Грушевського, буд. 1д) заборгованість за кредитним договором б/н від 22.07.2013р. у загальному розмірі 15776,71грн. станом на 14.07.2020 року, яка складається з: 11865,52грн. - заборгованість за тілом кредита; 3911,19грн. - заборгованість за простроченими відсотками, та суму сплаченого судового збору у розмірі 2102грн.

Відомості про інших учасників справи: представник відповідача ОСОБА_2 (адреса для листування - ВПЗ Сєвєродонецьк-4, а/с №4, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404, паспорт громадянина України серія НОМЕР_4 ).

Роз`яснити учасникам справи, що, на підставі ч. 3 ст. 288 ЦПК України, повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Луганського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя І.О. Юзефович