ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

___________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/5134/21

          Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАСКО-ІМПОРТ" до Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі   про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАСКО-ІМПОРТ"  звернулось до суду з позовом до Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 02.09.2021 №UA508110/2021/000011/2 та картки відмови від 02.09.2021 №UA508110/2021/00142.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою декларування товару, поставленого позивачу на підставі контракту від 07.11.2019 №07/11/19 позивачем 02.09.2021 подано митну декларацію № UA508110/2021/002Х36, в якій позивач самостійно визначив митну вартість товару в сумі 772545.23 грн. На підтвердження вартості товару позивачем надано перелік документів, передбачений ст. 53 МК України. Проте, 02.09.2021 відповідачем прийнято рішення № UA508110/2021/000011/2, яким скориговано мигну вартість товару на рівні 1.8600 USD за кг/нетто на загальну суму 70932. 96 USD та 02.09.2021 оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA508110/2021/00142.

Позивач не погоджується з правомірністю вказаного рішення та зазначає, що вірно визначив митну вартість товарів в митній декларації № UA508110/2021/002836 згідно ст. 57 МК України, що підтверджується договірною вартістю, відповідно умов контракту від 07.11.2019, додав до митної декларації, крім контракту та специфікації, Інвойс ЕFI 2021000000044 від 23.08.2021, пакувальний лист, листи-роз`яснення, коносамент, страховку та інші документи передбачені законодавством.

В той же день, позивач отримав від відповідача повідомлення декларанту про необхідність надати додаткові документи, з метою підтвердження заявленої митної вартості товару. Втім, в повідомленні митниці від 02.09.2021 конкретно не зазначено, які сумніви виникли у відповідача щодо заявленої митної вартості. Відповідачем зазначено у повідомленні, про необхідність надати договори з третіми особами, які конкретно не зазначено, докази платежів та розрахунків з третіми особами, які конкретно не зазначено.

Вважає, оспорюване рішення необґрунтованим та протиправним.

Ухвалою від 13.09.2021 провадження у справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою від 06.10.2021 залишено без задоволення клопотання Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Відповідачем подано до суду відзив, зі змісту якого убачається, що митний орган позов не визнає. Зокрема, свою позицію обґрунтовує тим, що подані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості містять розбіжності, а саме: у поданому до митного оформлення рахунку-фактурі від 23.08.2021, EFI2021000000044 зазначено інші умови оплати товару, ніж це зазначено в контракті, на підставі якого він виданий. Так, відповідно до п.5.1 контракту №07/11/19 від 07.11.19 розрахунок за цим договором проводиться Покупцем доларами США протягом 180 днів з моменту вивантаження товару в порту призначення. Натомість в розділі «payment type» (вид оплати) комерційного інвойсу від 23.08.2021, EFI2021000000044, зазначено, що оплата має бути проведена в момент отримання товару -« cash against goods» або «готівка проти товару». При цьому до митного оформлення для підтвердження митної вартості не подано жодного платіжного документу, який би підтверджував факт оплати за товар, що також могло би підтвердити вартість товару.

Відповідно до умов поставки CFR Правил Інкотермс ( на який міститься посилання в даному інвойсі) визначає обов`язок Покупця сплатити товар в момент його поставки. Вказане визначення передбачає сплату вартості за товар на момент його передачі на судно в порту відправлення , оскільки термін "вартість і фрахт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження, оскільки відповідно до п. А.4. вказаних умов поставки, Продавець зобов`язаний здійснити поставку товару на борт судна в порту відвантаження в узгоджену дату або в межах узгодженого періоду, а Покупець зобов`язаний прийняти поставку товару, як тільки її здійснено у відповідності з статтею А.4, та одержати товар від перевізника в названому порту призначення (п.Б.4 вказаних умов поставки). А згідно з п. Б.1. «Сплата ціни» сплатити вартість товару згідно з умовами договору.

Відповідно до п.1.3 Контракту ціни на товари узгоджуються Сторонами на умовах FOB-Мерсін та інші порти Туреччини, згідно Інкотермс-2010, до початку відвантаження в морський транспорт, а згідно п.1.4 Контракту, кількість, асортимент, ціна, вартість Товару, що постачається і фрахт до порту вивантаження узгоджується в специфікаціях на кожну поставку. Специфікація є невід`ємною частиною цього контракту, яка вступає в силу після підписання сторонами.

Відповідно до Специфікації, яка надана позивачем до контракту, загальна вартість товару на умовах поставки FOB-Мерсін становить 372 207,06 доларів США, в тому числі товар, який поставлено згідно МД №UA508110/2021/002836 та рахунку-фактури від 23.08.2021, EFI2021000000044. Відповідно до цієї ж специфікації вартість фрахту складає 115000,00 доларів США, разом вартість товару з врахуванням поставки та фрахту на умовах CFR порт Херсон складає 487207,06 доларів США.

Згідно наданого Позивачем при декларуванні та до матеріалів справи Коносаменту товар завантажено на борт судна в порту Мерсін (Туреччина) 17.08.2021, натомість відомості про вартість фрахту даний коносамент не містить, а надана при декларуванні копія інвойсу містить вказівку лише на вартість транспортування в розмірі 565,00 доларів США. В декларації ж до фактурної вартості товару з врахуванням страхування (графа 12) додано лише суму, що по перше, не підтверджено документально, та по друге не відповідає вартості фрахту, зазначеній в Специфікації до Контракту: Згідно специфікації вартість товару на умовах FOB-Мерсін складає 27941,76 доларів США, що становить 7,66 % від загальної вартості товару, що постачається за Специфікацією, наданою при митному оформленні товару. Згідно цієї ж Специфікації сторонами узгоджена вартість фрахту до порту призначення в розмірі 115000,00 доларів США, тому пропорційно до вартості задекларованого товару та визначеної і узгодженої сторонами вартості фрахту, вартість фрахту зазначеної в інвойсі партії товару становитиме 8809,00 доларів США (7,66 % від загальної вартості фрахту), що становить за курсом, вказаним в декларації 237868,54 грн, а не 565,00 доларів США, як задекларовано позивачем та не підтверджено жодним документом.

Таким чином, митну вартість товару скориговано та визначено за резервним методом та відповідно прийнято рішення про коригування митної вартості №508110/2021/000011/2 від 02.09.2021.

На підставі викладеного відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне

07 листопада 2019 року між ТОВ «ВАСКО-ІМПОРТ» (Покупець) та фірмою «OZER TICARET INSAAT MALZ. YE GIDA MAD. SAN. LTD» (Продавець) укладено Контракт №07/11/19 на поставку будівельних матеріалів та сировини в асортименті (далі - Контракт), відповідно до якого Продавець зобов`язується постачати будівельні матеріали та сировину в асортименті. Країна-виробник – Туреччина. Відповідно до п.3.1 вказаного зовнішньоекономічного Контракту товар поставляється морським транспортом на умовах CFR Херсон «Інкотермс 2010».

У вересні 2021 відповідно до умов Контракту та на підставі супроводжувальних документів позивач отримав від фірми «OZER TICARET INSAAT MALZ. YE GIDA MAD. SAN. LTD» товари будівельні матеріали, відповідно до Інвойсу EFI2021000000044 від 23.08.2021 загальною вартістю 38 506,76 USD.

З метою декларування вказаного товару позивачем подано митну декларацію від 02.09.2021 №UA508110/2021/002Х36, в якій позивач самостійно визначив митну вартість товару в сумі 772545,23 грн.

Для митного оформлення товару позивачем було подано наступні документи: пакувальний лист б/н від 23.08.2021, рахунок-фактуру від 23.08.2021, EFI2021000000044; коносамент від 23.08.2021, вантажна відомість №2 від 23.08.2021, сертифікат про походження товару від 23.08.2021, документ що підтверджує вартість страхування 07/039 від 25.08.2021, зовнішньоекономічний договір №07/11/19 від 07.11.19, доповнення до контракту №26 від 17.08.2021, договір про надання послуг митного брокера від 13.07.2012, інформація про позитивні результати державних видів контролю від 01.09.2021, декларація країни відправлення 21330100ЕХ168641 від 23.08.2021 Поставка здійснювалась на умовах CFR згідно з Правилами Інкотермс.

Вказані обставини не оспорюються сторонами та підтверджуються матеріалами справи.

Митним органом здійснено перевірку митної декларації за допомогою автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (далі-АСАУР).

У зв`язку з тим, що документи надані декларантом для здійснення митного оформлення та для підтвердження заявленої митної вартості, на думку митного органу, містять розбіжності та не містять усіх необхідних відомостей стосовно складових митної вартості, декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Товариством надано комерційну пропозицію б/н від 13.08.2021.

Перевіривши додатково подані документи митний орган дійшов до висновку, що у своїй сукупності вони не спростовують сумнівів щодо достовірності заявленого рівня митної вартості.

02 вересня 2021 митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості №UA508110/2021/000011/2 та картка відмови від 02.09.2021 №UA508110/2021/00142.    

Зі змісту вказаного рішення убачається, що підставами його прийняття стало наступне: «Відповідно до п.5.1 зовнішньоекономічного договору № 07/11/19 від 07.11.2019 року розрахунок за товар здійснюється протягам 180 днів з моменту вивантаження товару в порту призначення. Але в поданому інвойсі від 23.08.2.021 року №EFI2021000000044 зазначено, що поставка товару відбувається після попередньої оплати (до моменту відправлення товару). Проте до митного оформлення для підтвердження митної вартості не J подано жодного платіжного документу, який би підтверджував факт оплати за товар. Крім того, витрати на транспортування вантажу (фрахт), які зазначені в рахунку-фактурі та специфікації до контракту не мають документального підтвердження. Підпис представника-нерезидента у зовнішньоекономічному контракті від № 07/11/19 від 07.11.2019 та у специфікації № 26 (до контракту № 07/11/19 від 07.11.2.019) від 17.08.2021 відрізняється від підпису у інвойсі від 23.08.2.021 року № EFI2021000000044.

Також, декларантом недодані усі необхідні додаткові документи, витребуванні в рамках положень статті 53 МКУ, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.»

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним Кодексом (далі – МК України), Податковим кодексом України (далі – ПК України) та іншими законами України з питань оподаткування (ч. 2 ст. 1 МК України).

Приписами ст.49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Положеннями ч.4 та 5 ст.58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

За приписами ч. 1 та 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи (ч. 3 ст. 53 МК України).

Частиною 5 ст. 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідачем згідно ч. 5 ст. 54 МК України витребувані митна декларація країни експорту, документи, що містять відомості про вартість страхування, документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Також було повідомлено, що відповідно до п. 6 ст. 53 МКУ декларант за власним бажанням може подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом у постановах, зокрема, від 13.09.2019р. у справі №815/6780/15, від 06.09.2019р. у справі №803/1212/14, від 20.10.2020р. у справі №809/1056/16 та ін.

Розглядаючи даний спір, суд встановив, що позивачем як при декларуванні товарів, так і на вимогу Митниці надані всі наявні у нього документи за переліком, визначеним ч. 2 ст. 53 МК України.

Підставами для витребування відповідачем додаткових документів у зв`язку із сумнівами щодо заявленої позивачем митної вартості товару, крім іншого, полягали у тому, що витрати на транспортування вантажу (фрахт), які зазначені в рахунку-фактурі та специфікації до контракту не мають документального підтвердження.

Як встановлено судом, позивачем при митному оформленні товару та на вимогу митного органу надано пакет документів, які містили числові показники ціни товару.

Суд не погоджується з висновками митного органу про те, що надані позивачем документи мають розбіжності зважаючи на наступне.

Так, судом встановлено, що за умовами контракту постачання товару здійснюється морським транспортом на умовах CFR-Херсон, Україна, згідно Інкотнрмс-2010.

Відповідно до змісту "Інкотермс 2010" Правил ІСС для використання торгівельних термінів в національній та міжнародній торгівлі, CFR (cost and Freight) - "Вартість і фрахт" означає, що продавець поставляє товар на борт судна або надає поставлений таким чином товар. При цьому продавець зобов`язаний укласти договір та оплатити всі витрати та фрахт, необхідні для доставки товару до вказаного порту призначення.

Враховуючи вказані положення, у розумінні "Інкотермс 2010" термін "Фрахт" включає в себе всі витрати, які необхідні для доставки товару до порту призначення, в тому числі витрати по навантаженню товару на борт судна та будь-які збори в зв`язку з вивантаженням товару у порту призначення, які за умовами договору покладаються на продавця.

Враховуючи вказані обставини для цілей визначення митної вартості товару, поставленого відповідно до умов контракту № 07/11/19 від 07.11.2019 р. не потребують додаткового підтвердження витрат на транспортування вантажу (фрахт), які зазначені в рахунку-фактурі та специфікації до контракту. Також не потребують підтвердження та коригування складових митної вартості товару на підставі таких документів як: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаного із договором  (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту) оскільки за змістом оскаржуваного рішення убачається, що вказані документи необхідно надати у разі, якщо відповідні платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом). Однак за змістом контракту № 07/11/19 від 07.11.2019р. не убачається жодних умов щодо здійснення платежів третім особам на користь продавця, отже відповідна вимога митного органу є безпідставною та необґрунтованою.

Стосовно не надання декларантом висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, суд зазначає, що митним органом жодним чином не обґрунтована необхідність вказаних документів.

Так, відповідно до ч.3 ст.53 МК України декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності), зокрема висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеного убачається, що законодавцем встановлені три умови, за яких декларант має надати висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини:

- у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- наявність письмової вимоги;

- наявність у декларанта витребуваних документів (висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини).

Отже митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18.09.2020р. у справі №815/4686/16.

Суд зазначає, що з аналізу положень частини першої статті 3, частини першої статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", частини першої статті 189, частини другої статті 190 Господарського кодексу України випливає, що висновок експерта по своїй суті є лише результатом практичної діяльності фахівця - оцінювача щодо визначення вартості об`єкта оцінювання, в зв`язку з чим він не може містити інформацію про ціноутворення, адже вказані дії знаходяться поза межами професійної діяльності фахівця оцінювача та здійснюються кожним суб`єктом господарювання на власний розсуд.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.05.2019р. у справі №825/1604/16.

Також безпідставними є посилання митного органу на неможливість визначення  митної вартості товару, поставленого відповідно до умов контракту від 07.11.2019 р. №07/11/19 у зв`язку із не наданням позивачем прейскурантів (прас-листів) виробника товару з огляду на те, що прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Положеннями пункту 4 частини першої  статті 3 Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом та з якої випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми прайс-листа. Отже, з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності наявність чи відсутність прайс-листа, не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.  

Щодо зауважень митниці з приводу не надання декларантом жодного платіжного документу, який би підтверджував факт оплати за товар, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. З наведеної норми слідує, що банківські платіжні документи подаються до митного оформлення лише у випадку сплати вартості за поставлений товару.

У свою чергу зі змісту контракту від 07.11.2019р. № 07/11/19 убачається, що розрахунок за даним договором проводиться Покупцем доларами США протягом 180 днів з моменту вивантаження товару в порту призначення (п.5.1 Контракту).

На момент митного оформлення товару встановлений Контрактом строк у 180 днів не сплив.

З наявної у матеріалах справи копії рахунку-фактури №EFІ2021000000044 від 23.08.2021 року вбачається, що попередня оплата за товари згідно даного рахунку-фактури не передбачена, а тому посилання митного органу на те, що позивачем не було надано до митного оформлення рахунку для здійснення попередньої оплати, що не дає змоги підтвердити митну вартість товару, є безпідставною.

Отже, доводи митного органу про те, що в інвойсі зазначено, що поставка товару відбувається після попередньої оплати (до моменту відправлення), спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, рахунком-фактурою №EFІ2021000000044 від 23.08.2021 року.

Таким чином, митним органом не доведена наявність підстав для витребування відповідних документів, адже з наданих декларантом документів можливо встановити митну вартість товару. Крім того, декларантом надаються лише ті документи, які наявні у останнього.

Враховуючи викладене, суд вважає, що для митного оформлення позивачем були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості.

Окремо суд зауважує, що з повідомлення митного органу про необхідність надання декларантом додаткових документів вбачається, що митний орган при цьому лише посилається на п.5 ст.54 МК України та ст.53 МК України та перераховує увесь перелік документів, передбачений ч.3 ст.53 КАС України.

Тобто, за встановленими у цій справі обставинами, суть виявлених митним органом недоліків знайшла своє відображення безпосередньо у рішеннях про коригування митної вартості, які у процедурі митного оформлення є кінцевими та позбавляють декларанта можливості подавати додаткові документи. В той же час у вимогах про надання додаткових документів відповідач не зазначив законодавчо визначених підстав для цього та не вказав, чому з наданих до митного оформлення документів неможливо визначитись з правильністю (неправильністю) визначення декларантом митної вартості товару, а виключно наведено пропозицію надання додаткових документів за переліком, встановленим частиною третьої статті 53 МК України.

Такий підхід відповідача суперечить нормам статті 53 КАС України, оскільки встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Натомість, у цій справі декларант фактично був позбавлений можливості зрозуміти, які саме складові митної вартості викликали сумнів у митного органу та які належить усунути додатковими документами.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 28.10.2020 у справі № 1.380.2019.000724 (адміністративне провадження №К/9901/25406/19).

Крім того, Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, зокрема у постанові від 30 квітня 2020 року у справі № 820/231/16, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що витребовуючи перелік документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Враховуючи викладене, суд вважає, що для митного оформлення позивачем були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості.

Згідно зі ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень     статті 55 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч.6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно із п.  2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2-4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Як встановлено судом, за результатами проведеної перевірки, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до ст.64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу. Попередні методи не застосовувалися з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні:- за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів;-за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів;- на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості;- на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару.

Згідно п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених  наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 р., посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Судом встановлено, що митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України, на підставі інформації, наявної у митного органу. У якості джерела інформації стосовно визначення митної вартості товару було використано митну декларацію від 17.07.2021 № UA100100/2021/594815, а саме 1,86 дол. США/кг (числове значення митної вартості товару становить: 38136 *1,86 – 70932,96 дол. США).

Частинами 1 - 4 статті 60 МК України передбачено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18.09.2020р. у справі №815/4686/16.

Дослідивши надану відповідачем копію митної декларації від 17.07.2021 № UA100100/2021/594815, судом встановлено, що товар у вказаній декларації суттєво різниться від товару, зареєстрованого позивачем, зокрема якісними характеристиками (вид, розмір, тощо), країною відправником та умовами поставки.

Відтак, необґрунтованим та немотивованим є використання митним органом митної декларації від 17.07.2021 № UA100100/2021/594815, адже товар в наведеній декларації не є аналогічним товару, задекларованому позивачем.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Таким чином, суд вважає, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару всі документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України.

Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товару та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товару.

Окремо суд звертає увагу, що декларант наданими до митного оформлення документами повинен підтвердити числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок такої. Даний обов`язок декларанта кореспондується із повноваженнями митного органу щодо перевірки (митного контролю) числового значення заявленої митної вартості. При цьому, митний орган має право витребувати додаткові документи у декларанта лише за умови, якщо вже надані документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, що надавались позивачем митному органу, суд доходить висновку, що такі документи у сукупності чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, і підтверджують митну вартість товарів за ціною договору.

Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.

Зважаючи на викладене, в даній справі митний орган не спростував дійсності поданих до митного оформлення основних документів, достовірності зазначених у них відомостей, контрактну ціну оцінюваних товарів, а також не довів об`єктивну неможливість перевірити вартість операції на підставі наданих позивачем документів.

Тому в даному випадку відповідач помилково прийшов до висновку про неможливість на основі поданих документів підтвердити складові частини митної вартості.

Підсумовуючи вищевикладене суд дійшов до висновку, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товарів за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товарів не встановлено, тобто основні документи містили всі необхідні числові дані для визначення вартості, зазначеної в вантажній митній декларації.

Враховуючи, що декларантом під час проведення митного контролю, одночасно з поданням митних декларацій, відповідачу було подано всі необхідні документи, які відповідають вимогам ч.2 ст.53 Митного кодексу України та чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товарів та підтверджують ціну товарів, вказану в контракті, суд, приходить до висновку про те, що рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови є протиправними, а отже підлягають скасуванню.

Частиною 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачем сплачений судовий збір у сумі 5485,69 грн, отже саме ця сума підлягає відшкодуванню позивачу шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАСКО-ІМПОРТ" до Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі про коригування митної вартості товарів від 02.09.2021 №UA508110/2021/000011/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 02.09.2021 №UA508110/2021/00142.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі (73000, м. Херсон, вул. Гоголя, 13, код ЄДРПОУ 43946385) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАСКО-ІМПОРТ" (73000, м. Херсон, пров. Портовий, б.1, код ЄДРПОУ 38151742) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 5485 (п`ять тисяч чотириста вісімдесят п`ять) грн 69 (шістдесят дев`ять) коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.   

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була  подана  у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили  після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                                                                           А.С. Пекний

кат.  108020200