Справа № 598/322/17

провадження № 2/598/9/2021

РІШЕННЯ

іменем України

"01" грудня 2021 р. Збаразький районний суд

Тернопільської області в складі :

головуючого судді Олещука Б.Т.

з участю секретарів Демчук О.М., Шевчук Н.П., позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Покотила Ю.В., відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Збаражі Тернопільської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, -

встановив:

У березні 2017 року до суду звернувся ОСОБА_4 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів в сумі 95549,90 грн, мотивуючи свої вимоги тим, що 03.11.2016 ним через онлайн-аукціон придбано автомобіль марки «Chevrolet Orlando» 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , що підтверджується рахунком № НОМЕР_2 від 03.11.2016. З урахуванням того, що придбаний ним автомобіль знаходився в м.Тугген Швейцарської Конфедерації, йому знадобились послуги із транспортування цього транспортного засобу із місця знаходження до місця його проживання. Для цього ним 19.11.2016 укладено усний договір про надання послуг із відповідачем ОСОБА_2 , згідно якого останній зобов`язувався доставити йому автомобіль в м.Тернопіль, а він у свою чергу зобов`язувався оплатити послуги ОСОБА_2 в сумі 1300 євро. Разом з тим, відповідач свої зобов`язання довгий час не виконував, посилаючись на те, що йому не вистачило коштів для належного виконання взятих ним зобов`язань по доставці автомобіля в м.Тернопіль. У зв`язку із чим, ним 07.02.2017 додатково сплачено ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 2000 євро за доставку автомобіля, що стверджується розпискою ОСОБА_2 , згідно якої останній зобов`язувався за рахунок отриманих коштів доставити вищевказаний автомобіль у строк до 18.02.2017 в м. Тернопіль. В іншому випадку відповідач зобов`язувався повернути грошові кошти в сумі 2000 євро в строк до 18.02.2017. Однак, ОСОБА_2 своїх зобов`язань за договором про надання послуг не виконав і у строк, передбачений написаною ним власноручно розпискою від 07.02.2017, автомобіль не доставив, грошові кошти не повернув, чим спричинив йому збитки в загальному розмірі 3300 євро.

Позивач ОСОБА_3 та його представник, адвокат Покотило Ю.В., у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, посилаючись на ті ж обставити, та просили суд позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав і просив у задоволенні позову відмовити, пояснивши, що у першій розписці йшла мова про доставку трьох автомобілів. По другій розписці від дійсно отримав грошові кошти від позивача за доставку в Україну автомобіля. Однак, він захворів, буксируючий автомобіль по дорозі поламався. Тому він, хоча перебував на стаціонарному лікуванні, організував доставку автомобіля у м.Тернопіль у найкоротший строк. Жодних доказів позивачем про організацію ним особисто перевезення його автомобіля та понесення ним будь-яких додаткових витрат не наведено та нічим не підтверджено. Фактично умови договору розписки від 07.02.2017 ним виконанні. Стосовно розписки в отриманні ним 19 листопада 2016 року 1300 євро за доставку автомобілів зазначає, що дана розписка будь-якої прив`язки до договору-розписки від 07.02.2017 немає, так як взагалі немає будь-якої прив`язки до кредитора ОСОБА_3 , а тому він просить в позові ОСОБА_3 до нього відмовити.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі:

Ухвалою Збаразького районного суду від 16 березня 2017 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду (а.с.21).

07 вересня 2017 року в судовому засіданні представник відповідача адвокат Радосюк В.П. подав заяву про допит у даній справі свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 (а.с.48, 51).

30 жовтня 2017 року представник відповідача адвокат Радосюк В.П. заявив клопотання про сприяння в отриманні довідки із Збаразької ЦРЛ про надання витягу з амбулаторної карточки ОСОБА_2 для підтвердження перебування його на стаціонарному лікуванні з 20.02.2017 по 13.03.2017 (а.с. 63, 70).

19 січня 2018 року на адресу суду від позивача ОСОБА_3 надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій він просить розгляд даної справи провести за правилами спрощеного провадження із повідомленням (викликом) сторін та постановити рішення, згідно з яким: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 3300 (три тисячі триста) євро, що станом на 15.01.2018 є еквівалентно 114295, 22 (сто чотирнадцять тисяч двісті дев`яносто п`ять грн. 22 коп) та стягнути судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 1142, 95 грн. та оплатою вартості витрат на правничу допомогу в розмірі 16000 грн (а.с.75-84).

26 лютого 2018 року та 05 березня 2018 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_2 надійшли заяви про привід свідка ОСОБА_6 і, у відповідності до ст.147 ЦПК України, винести ухвалу про привід його до суду у даній справі (а.с.90, 91).

26 лютого 2018 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_2 надійшло заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження посилаючись на те, що позовна заява подана ОСОБА_3 про стягнення з нього грошових коштів від 06.03.2017 з урахуванням п.9 ч.1 Перехідних положень ЦПК України від 03.10.2017 введеного в дію 15.12.2017 не містить вищевказаної вимоги та протирічить п.5 ч.3 ст.274 ЦПК України: обсяг та характер доказів у справі є значним - судом прийнято рішення про виклик в судове засідання свідка ОСОБА_6 , а тому залишити без розгляду заяву позивача без задоволення та продовжити розгляд справи в порядку загального позовного провадження (а.с.92-99).

03 квітня 2018 року ухвалою Збаразького районного суду ухвалено прийняти заяву від 19.01.2018 позивача ОСОБА_3 про збільшення позовних вимог у даній справі (а.с.75-76) та продовжити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, передбаченого Цивільним процесуальним кодексом України, в новій редакції від 03 жовтня 2017 року, зі стадії підготовчого провадження (а.с.105).

04 травня 2018 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позов, в якому він зазначає, що даний позов не визнає повністю, оскільки розпискою від 07.02.2017 він зобов`язувався в строк до 18.02.2017 року доставити автомобіль марки «Шевроле Орландо», 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 за адресою м.Тернопіль вул.Збаразьке Кільце №3. За дану послугу ним отримано 2000 євро. В іншому випадку він би мав повернути вищевказані кошти. Так як він перебував на стаціонарному лікуванні в обласній фізіотерапевтичні лікарні «Більче-Золоте», що потягло за собою затримку виконання домовленості між ним та позивачем ОСОБА_3 в строк до 18.02.2017. Однак, ним було організовано доставку вказаного автомобіля водієм ОСОБА_7 автомобілем його матері ОСОБА_8 , яким він правомірно користувався. Жодних доказів позивачем про організацію ним особисто перевезення його автомобіля та понесення ним будь-яких додаткових витрат не наведено та нічим не підтверджено. Фактично умови договору розписки від 07.02.2017 ним виконанні. Стосовно розписки в отриманні ним 19 листопада 2016 року 1300 євро за доставку автомобілів зазначає, що дана розписка будь-якої прив`язки до договору-розписки від 07.02.2017 немає, так як взагалі немає будь-якої прив`язки до кредитора ОСОБА_3 .. На підставі наведеного просить в позові ОСОБА_3 до нього відмовити (а.с.113-119).

10 травня 2018 року від відповідача ОСОБА_2 на адресу суду надійшла заява, в якій просить викликати і допитати в якості свідка по вищевказаній справі, який дасть покази по суті даної справи ОСОБА_6 (а.с.120).

24 травня 2018 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_2 надійшло клопотання про забезпечення судових витрат, в якому він просить постановити ухвалу, якою зобов`язати позивача ОСОБА_3 внести на депозитний рахунок Збаразького районного суду Тернопільської області 8000 гривень його судових витрат, пов`язаних з розглядом справи (оплата правової допомоги) (а.с.127).

25 травня 2018 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява, в якій він просить викликати і допитати свідка по вищевказаній справі, який дасть покази по суті даної справи, а саме підтвердить дату перевезення автомобіля, маршрут перевезення, чиїм автомобілем здійснювалось перевезення та неоплату ОСОБА_3 ОСОБА_6 будь-яких коштів за перевезення - ОСОБА_6 (а.с.128).

Ухвалою Збаразького районного суду від 05 листопада 2018 року у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про забезпечення судових витрат у даній справі відмовлено (а.с.144).

Ухвалою Збаразького районного суду від 05 листопада 2018 року клопотання відповідача ОСОБА_2 про виклик свідка задоволено та ухвалено у судове засідання викликати свідка ОСОБА_6 (а.с.148).

23 листопада 2018 року від відповідача ОСОБА_2 на адресу суду надійшло клопотання про витребування із слідчого відділу Тернопільського ВП ГУНП України в Тернопільській області підсумкового документа закінчення кримінального провадження, внесеного в ЄРДР за №12016210010004209 від 23 грудня 2016 року (а.с.150-152).

Ухвалою Збаразького районного суду від 23 листопада 2018 року клопотання відповідача ОСОБА_2 про витребування доказів задоволено та зобов`язано Cлідчий відділ Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області направити, у строк протягом п`яти днів з дня отримання даної ухвали, безпосередньо до канцелярії Збаразького районного суду Тернопільської області підсумковий документ про закінчення кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12016210010004209 від 23 грудня 2016 року (а.с.156).

06 грудня 2018 року на виконання ухвали Збаразького районного суду Тернопільської області від 23 листопада 2018 року від слідчого відділу Тернопільського відділу поліції ГУНП в Тернопільській області на адресу суду надійшла копія постанови про закриття кримінального провадження від 14 квітня 2018 року з якої вбачається, що кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016210010004209 від 23 грудня 2016 року, закрито у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, оскільки в ході досудового розслідування не здобуто достатньо доказів, які б вказували на вчинення злочину, передбаченого ст.190 КК України (а.с.159-161).

22 січня 2019 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява, в якій він просить долучити до матеріалів справи копію постанови слідчого СВ Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області від 14 квітня 2018 року про закриття кримінального провадження, копію свідоцтва державної реєстрації ФОП та довідку СТО (а.с.164-168), яка судом 29.01.2019 задоволена (а.с.169-170).

29 січня 2019 року проведено підготовче засідання і справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Збаразького районного суду від 29 серпня 2019 року до свідка ОСОБА_6 , застосовано привід через органи Національної поліції (а.с.197).

Ухвалою Збаразького районного суду від 22 жовтня 2019 року до свідка ОСОБА_6 повторно застосовано привід через органи Національної поліції (а.с.202).

Ухвалою Збаразького районного суду від 12 грудня 2019 року до свідка ОСОБА_6 повторно застосовано привід через органи Національної поліції (а.с.213).

Заслухавши сторони і їх представників, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши здобуті в судовому засіданні докази, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що предметом судового спору є стягнення з відповідача ОСОБА_2 в користь позивача ОСОБА_3 збитків в сумі 3300 Євро, спричинених внаслідок неналежного виконання відповідачем обов`язків за договором, укладеним 19.11.2016, про надання послуг на доставку у м.Тернопіль відповідачем транспортного засобу марки «Chevrolet Orlando» 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 .

Суд неодноразово роз`яснював сторонам та їх представникам, що обставини справи мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Також суд вжив всіх дозволених чинним законодавством заходів для повного і об`єктивного розгляду справи, роз`яснював сторонам та їх представникам, що наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги позивача, заперечення відповідача, мають бути доведені належними та допустимими доказами.

Крім того, суд неодноразово сприяв сторонам у наданні додаткових доказів, шляхом задоволення їх клопотань та надавав терміни для представлення доказів, у зв`язку із чим неодноразово відкладався розгляд справи.

Суд не може вказувати сторонам, які докази необхідно надати суду для підтвердження своїх вимог та з власної ініціативи витребувати докази, оскільки згідно із вимогами ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона по справі повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Докази мають бути належними та допустимими. Допустимими є ті докази, які зібрані у відповідності до закону, а належними - якщо вони містять інформацію щодо предмета доказування.

Враховуючи те, що обов`язок щодо доказування покладається на сторони, суд вважає, що вказану справу слід вирішувати на підставі наявних доказів.

Так, судом встановлено, що 07 лютого 2017 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 2000 Євро, за рахунок яких зобов`язався у строк до 18.02.2017 доставити автомобіль «Шевроле Орландо», 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , за адресою м.Тернопіль вул.Збаразьке кільце, №3. В іншому випадку зобов`язався повернути вищевказані грошові кошти в сумі 2000 Євро до 18.02.2017, що сторонами не оспорюється і підтверджується написаною відповідачем власноручно розпискою (а.с.14).

26.02.2017 автомобіль марки «Шевроле Орландо», 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , доставлено ОСОБА_9 та ОСОБА_6 за адресою м.Тернопіль вул.Збаразьке кільце, №3, і отримано позивачем ОСОБА_3 , дані обставини сторонами не оспорюються і підтверджуються копією вантажно-митної декларації від 26.02.2017, показами допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_6 та відповідача ОСОБА_2 ..

Так, допитаний в судовому засіданні, як свідок, ОСОБА_9 пояснив, що в лютому 2017 року ОСОБА_2 попросив його перевезти з Польщі в Україну автомобіль «Шевроле Орландо», оскільки останій захворів. Він погодився і як водій поїхав з ОСОБА_6 автомобілем матері ОСОБА_2 до Польщі, звідки вони доставили автомобіль «Шевроле Орландо» в м.Тернопіль на вул.Збаразьке кільце, №3, і передали його ОСОБА_3 ..

В судовому засіданні допитаний, як свідок, ОСОБА_6 пояснив, що в лютому 2017 року ОСОБА_3 , за день перед виїздом, видав йому доручення на автомобіль «Шевроле Орландо» і він з водієм поїхав у Польщу. Там автомобіль «Шевроле Орландо» погрузили на лавету і перевезли в Україну. На кордоні стояли довго і доставили автомобіль «Шевроле Орландо» в м.Тернопіль та передали його ОСОБА_3 ..

Відповідач ОСОБА_2 , допитаний у судовому засіданні як свідок, в порядку ст.234 ЦПК України, пояснив, що дійсно він 07 лютого 2017 року написав розписку і отримав від ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 2000 Євро, за рахунок яких зобов`язався у строк до 18.02.2017 доставити автомобіль «Шевроле Орландо», 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , за адресою м.Тернопіль вул.Збаразьке кільце, №3. При доставці даного автомобіля він захворів і біля кордону з Польщею вийшла з ладу лавета, якою він доставляв цей автомобіль. Приїхавши в Україну він відправився на лікування. Однак, ним було організовано в найкоротший строк доставку вказаного автомобіля «Шевроле Орландо», водієм ОСОБА_10 , автомобілем його матері ОСОБА_8 , яким він правомірно користувався. Таким чином, доставлено даний автомобіль «Шевроле Орландо» в Україну і 26.02.2017 передано ОСОБА_3 цей автомобіль.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Згідно пункту 6 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Згідно частини першої та другої статті 5 ЦК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2021 року в справі №320/2233/18 (провадження №61-2279св19) вказано, що «не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені в позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв`язку з цим суд, з`ясувавши в розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини».

Відповідно до частини першої статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України. У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України.

З урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності.

Аналіз цивільного законодавства свідчить, що перекваліфікація відповідного договору може мати місце, зокрема, при: (а) недійсності договору (зокрема, удаваності договору); (б) тлумаченні змісту договору. Перекваліфікація договору можлива тільки в тих випадках, коли вона відбувається в межах спору, що стосується такого договору. Саме такий висновок зумовлений тим, що по своїй суті перекваліфікація направлена на з`ясування справжньої волі сторін договору, який перекваліфіковується в інший. А це, відповідно, можливо зробити тільки в рамках спору щодо такого договору.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу (частина перша статті 929 ЦК України).

Згідно статті 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор (транспортний експедитор) - це суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування. Аналіз вказаного визначення свідчить, що експедитором може бути суб`єкт господарювання.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі статті 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (частина перша статті 1011 ЦК України).

У частині першій статті 1021 ЦК України передбачено, що комісіонер відповідає перед комітентом за втрату, недостачу або пошкодження майна комітента.

Тлумачення статтей 22, 614, 623 ЦК України свідчить, що презумпція вини особи має бути спростована тільки за умови, якщо буде встановлено, що саме внаслідок дій або бездіяльності конкретної особи завдано збитків. Тому тільки за умови встановлення конкретної особи, яка завдала збитків, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність збитків та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини.

При кваліфікації відносин сторін між позивачем та відповідачем у даній справі суд враховує, що експедитором за договором транспортного експедирування може бути тільки суб`єкт господарювання. В справі встановлено, що відповідач не є суб`єктом господарювання, про що позивач та відповідач надали суду докази про те, що відповідач з 23.01.2015 припинив підприємницьку діялність.

При цьому, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справа №607/11746/17.

Розписку від 19.11.2016 про отримання ОСОБА_2 1300 Є суд оцінює критично, оскільки в ній не зазнаначено у кого ОСОБА_2 взяв грошові кошти (а.с.13).

Установлені судом факти, зміст розписки від 07 лютого 2017 року та тлумачення її змісту (зокрема, з урахуванням намірів сторін, які вони виражали при вчиненні правочину) дозволяють зробити висновок про те, що між ОСОБА_2 (комісіонер) та ОСОБА_3 (комітент) укладено договір комісії на вчинення правочинів по доставці автомобіля «Шевроле Орландо», 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 з території Швецарської Конфедерації в Україну за адресою м.Тернопіль вул.Збаразьке кільце, №3 (а.с.14).

Комісіонер виконав зобов`язання і не допустив втрату майна комітента.

Комітент не довів, що йому були спричиненні збитки за даним договором.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Доказів того, що відповідач не виконав свого зобов`язання за вказаним договором щодо оплати, перевезення та доставки на територію України легкового автомобіля, який знаходився у Швейцарській конфедерації, позивачем суду не подано і судом, під час розгляду справи, не здобуто.

У постанові Верховного Суду від 14 квітня 2021 року в справі №753/6519/19 (провадження №61-2279св19) вказано, що позивачами не було надано доказів на підтвердження вартості пошкодженого дитячого візочка, а тому позовні вимоги у частині стягнення матеріальної шкоди не можуть бути визнані обґрунтованими. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а тому товарний чек на підтвердження вартості придбаної позивачами нової дитячої коляски не є достовірним доказом вартості пошкодженого майна.

Разом з тим, у даній справі позивачем ОСОБА_3 не надано жодного доказу спричинення йому відповідачем ОСОБА_2 збитків.

Відповідно до вимог ч.2 ст.22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Не заслуговує на увагу посилання позивача про те, що відповідач спричинив йому збитки в загальному розмірі 3300 Євро у вказаних правовідносинах, оскільки позивач не зазначив і не довів у судовому засіданні, які саме збитки йому спричиненні. Так відповідач автомобіль позивачу доставив, що позивачем не заперечується. Ніяких претензій до відповідача при отриманні автомобіля позивач не виставляв.

В будь-якому випадку позивачем не зазначено і не доведено спричинення йому відповідачем збитків.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги те, що позивачем ОСОБА_3 та його представником адвокатом Покотилом Ю.В. не доведені у судовому засіданні обставини, на які посилається ОСОБА_3 , як на підставу своїх вимог, та судом не здобуто об`єктивних доказів переконливого характеру, які б свідчили про те, що відповідач ОСОБА_2 спричинив збитки ОСОБА_3 , а тому суд приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів слід відмовити.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.22, 216, 614, 623, 629, 637, 929, 1011, 1021 Цивільного кодексу України, ст.ст.3-5, 12, 13, 16, 81, 234, 258-260, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду через Збаразький районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження даного рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п.3 розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Дане рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Вступна та резолютивна частини даного рішення суду складені та підписані суддею 01 грудня 2021 року.

Дане повне рішення суду складено і підписано суддею 02 грудня 2021 року.

Суддя Богдан Олещук