ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2021 року м. Київ № 640/13194/21

Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Аверкової В.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу

за позовом Іноземного підприємства «Транскарго-Термінал»

до 1) Головного управління Державної податкової службу у м. Києві;

2) Державної податкової служби України

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Іноземне підприємство «Транскарго-Термінал» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової служби України, в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення від 22 грудня 2020 року № 225214, від 20 січня 2021 року № 12387, від 05 лютого 2021 року № 26550 та від 22 квітня 2021 року № 72743 про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартості критеріям ризиковості платника податку;

- виключити Іноземне підприємство «Транскарго-Термінал» з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості платника податків;

- зобов`язати Державної податкової службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних: розрахунки корегування кількісних і вартісних показників від 16 грудня 2020 року № 2 до податкової накладної від 08 грудня 2020 року № 5, від 16 грудня 2020 року № 11 до податкової накладної від 09 грудня 2020 року № 6, податкові накладні від 31 грудня 2020 року № 7 та № 10, від 31 березня 2021 року №3 та № 4 - датою їх подання.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувані рішення необґрунтовані як нормативно, так і документально. Також, позивачем зазначено, що на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, позивачем надано до контролюючого органу первинні документи, свідчать про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Зобов`язано відповідачів надати суду протягом 15 календарних днів з дня отримання даної ухвали суду відзив на позовну заяву.

Відповідачами 12 липня 2021 року подано відзиви на позовну заяву, в яких просять суд відмовити у задоволенні позову, оскільки за результатами розгляду наданих документів позивачем були прийняті рішення про відмову у реєстрації податкових накладних.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2021 року зобов`язано Головне управління Державної податкової службу у м. Києві надати суду протягом 10-ти днів з дня отримання даної ухвали: подані Іноземним підприємством "Транскарго-Термінал" розрахунок корегування кількісних і вартісних показників від 16 грудня 2020 року № 2 до податкової накладної від 08 грудня 2020 року № 5; розрахунок корегування кількісних і вартісних показників від 16 грудня 2020 року № 11 до податкової накладної від 09 грудня 2020 року № 6; податкову накладну від 31 грудня 2020 року № 7, податкову накладну від 31 грудня 2020 року № 10, податкову накладну від 31 березня 2020 року №3 та податкову накладну від 31 березня 2020 року № 4; квитанції щодо зупинення/реєстрацію: розрахунку корегування кількісних і вартісних показників від 16 грудня 2020 року № 2 до податкової накладної від 08 грудня 2020 року № 5; розрахунку корегування кількісних і вартісних показників від 16 грудня 2020 року № 11 до податкової накладної від 09 грудня 2020 року № 6; податкової накладної від 31 грудня 2020 року № 7, податкової накладної від 31 грудня 2020 року № 10, податкової накладної від 31 березня 2020 року №3 та податкової накладної від 31 березня 2020 року № 4; рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних щодо розрахунку корегування кількісних і вартісних показників від 16 грудня 2020 року № 2 до податкової накладної від 08 грудня 2020 року № 5; розрахунку корегування кількісних і вартісних показників від 16 грудня 2020 року № 11 до податкової накладної від 09 грудня 2020 року № 6; податкової накладної від 31 грудня 2020 року № 7, податкової накладної від 31 грудня 2020 року № 10, податкової накладної від 31 березня 2020 року №3 та податкової накладної від 31 березня 2021 року № 4.

22 жовтня 2021 року відповідачем до суду подані запитувані документи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, 22 грудня 2020 року Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на підставі пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку прийнято рішення № 225214 про відповідність Іноземного підприємства «Транскарго-Термінал» критеріям ризиковості платника.

При цьому згідно із зазначеною у вказаному рішенні розшифровкою підставою стала наступна податкова інформація: «Згідно інформаційних ресурсів ДПС України встановлено факт відсутності акцизних складів за місцем їх реєстрації, відповідно поданої заяви за формою 1-АКПС та неподання Довідки про розпорядника акцизного складу пального, розташовані на них резервуари, витратоміри та рівнеміри (затверджену наказом Міністерства фінансів України № 944), чим порушено вимоги п.п.230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу».

Позивачем 12 січня 2021 року до відповідача направлено пояснення щодо виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості № 1 про подання інформації та копії документів щодо невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку.

20 січня 2021 року Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на підставі пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку прийнято рішення № 12387 про відповідність Іноземного підприємства «Транскарго-Термінал» критеріям ризиковості платника.

При цьому згідно із зазначеною у вказаному рішенні розшифровкою підставою стала наступна податкова інформація: «Використовуючи бази даних ДПС України, надані пояснення та копії документів, проведено аналіз діяльності ІП «Транскарго-Термінал» (38152607), в процесі якого встановлено, що в процесі якого встановлено відсутності акцизних складів за місцем їх реєстрації, відповідно поданої заяви за формою 1-АКПС та неподання Довідки про розпорядника акцизного складу пального, розташовані на них резервуари, витратоміри та рівнеміри (затверджену наказом Міністерства фінансів України № 944), чим порушено вимоги п.п.230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу.».

Позивачем 28 січня 2021 року до відповідача направлено пояснення щодо виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості № 2 про подання інформації та копії документів щодо невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку.

05 лютого 2021 року Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на підставі пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку прийнято рішення № 26550 про відповідність Іноземного підприємства «Транскарго-Термінал» критеріям ризиковості платника.

При цьому згідно із зазначеною у вказаному рішенні розшифровкою підставою стала наступна податкова інформація: «Використовуючи бази даних ДПС України, надані пояснення та копії документів, проведено аналіз діяльності ІП «Транскарго-Термінал» (38152607), в процесі якого встановлено відсутності акцизних складів за місцем їх реєстрації, відповідно поданої заяви за формою 1-АКПС та неподання Довідки про розпорядника акцизного складу пального, розташовані на них резервуари, витратоміри та рівнеміри (затверджену наказом Міністерства фінансів України № 944), чим порушено вимоги п.п.230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу.».

Позивачем 14 квітня 2021 року до відповідача направлено пояснення щодо виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості № 4 про подання інформації та копії документів щодо невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку.

22 квітня 2021 року Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на підставі пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку прийнято рішення № 72743 про відповідність Іноземного підприємства «Транскарго-Термінал» критеріям ризиковості платника.

При цьому згідно із зазначеною у вказаному рішенні розшифровкою підставою стала наступна податкова інформація: «Використовуючи бази даних ДПС України, надані пояснення та копії документів, проведено аналіз діяльності ІП «Транскарго-Термінал» (38152607), в процесі якого встановлено відсутності акцизних складів за місцем їх реєстрації, відповідно поданої заяви за формою 1-АКПС та неподання Довідки про розпорядника акцизного складу пального, розташовані на них резервуари, витратоміри та рівнеміри (затверджену наказом Міністерства фінансів України № 944), чим порушено вимоги п.п.230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу.».

Позивач не погоджуючись із рішеннями про відповідність/невідповідність платника податку вартості критеріям ризиковості платника податку, вважаючи їх протиправними та такими, що порушують його права, звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

Відповідно до підпунктів 191.1.40 та 191.1.46 пункту 191.1 статті 191 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій ст.193 цього Кодексу, зокрема (але не виключно):

організовують збір податкової інформації та вносять її до інформаційних баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику;

використовують під час виконання своїх посадових (службових) обов`язків податкову інформацію з інформаційно-телекомунікаційних систем та інших джерел, отриману в порядку та спосіб, визначений цим Кодексом.

Згідно із підпунктами 20.1.26, 20.1.42 та 20.1.45 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені у підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право:

користуватися інформаційними базами даних державних органів, державними, у тому числі урядовими, системами зв`язку і комунікацій, мережами спеціального зв`язку та іншими технічними засобами відповідно до закону;

проводити аналіз та здійснювати управління ризиками з метою визначення форм та обсягів податкового контролю;

здійснювати щоденну обробку даних та інформації електронного кабінету, необхідних для виконання покладених на них функцій з адміністрування податкового законодавства та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, що включає, зокрема, прийняття, обробку та аналіз документів та даних платників податків, здійснення повноважень, передбачених законом, які можуть бути реалізовані в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку.

Статтею 61 Податкового кодексу України передбачено визначення податкового контролю та повноваження органів державної влади щодо його здійснення, у пунктах 61.1 та 61.2 якої вказано, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

За вимогами статті 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Відповідно до статтей 71 та 72 Податкового кодексу України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій. Для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла:

від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація:

що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, звітах про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної п.133.4 ст.133 цього Кодексу, інших звітних документах;

що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів;

про фінансово - господарські операції платників податків;

про застосування реєстраторів розрахункових операцій;

від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Національного банку України, зокрема інформація:

про об`єкти оподаткування, що надаються та/або реєструються такими органами. Зазначена інформація повинна містити, зокрема, вид, характеристики, індивідуальні ознаки об`єкта оподаткування (в разі наявності), за якими його можна ідентифікувати;

про результати здійснення державного контролю за господарською діяльністю платника податків;

що міститься у звітних документах (крім персоніфікованої статистичної інформації), які подаються платником податків органам виконавчої влади та/або органам місцевого самоврядування;

про встановлені органами місцевого самоврядування ставки місцевих податків, зборів та надані такими органами податкові пільги;

про дозволи, ліцензії, патенти, свідоцтва на право провадження окремих видів діяльності, яка повинна містити, зокрема: найменування платника податків, якому видані такі дозволи, ліцензії, патенти; податковий номер або реєстраційний номер облікової картки фізичної особи; вид дозвільного документа; вид діяльності, на провадження якої видано дозвільний документ; дату видачі дозвільного документа; строк дії дозвільного документа, інформацію про припинення (зупинення) дії дозвільного документа із зазначенням підстав такого припинення (зупинення); сплату належних платежів за видачу дозвільного документа; перелік місць провадження діяльності, на яку видано дозвільний документ;

про експортні та імпортні операції платників податків;

від банків, інших фінансових установ - інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків, звіти про підзвітні рахунки, подані від фінансових агентів;

від органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів;

за наслідками податкового контролю;

для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності також використовується інша інформація, оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана контролюючому органу в установленому законом порядку.

Інформація, визначена у статті 72 цього Кодексу, безоплатно надається контролюючим органам періодично або на окремий письмовий запит контролюючого органу у терміни, визначені пунктом 73.2 цього Кодексу (п.73.1 ст.73 ПК України).

Вимоги щодо обробки та використання податкової інформації визначені у статті 74 Податкового кодексу України, згідно із якими податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Інформаційні системи і засоби їх забезпечення, розроблені, виготовлені або придбані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є державною власністю.

Внесення інформації до баз даних інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, а також контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, в порядку інформаційної взаємодії відповідно до пункту 41.2 статті 41 цього Кодексу.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової політики.

Таким чином, дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, незалежно від джерела її отримання, є службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов`язків в порядку, передбаченому Податкового кодексу України та прийнятими на виконання вимог цього Кодексу нормативно-правовими актами. Способом здійснення таких дій є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів. Інформація, зібрана відповідно до норм Податкового кодексу України, може зберігатися в інформаційних базах контролюючих органів та/або опрацьовуватися безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Підпунктом 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що ЄРПН - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Згідно із пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі по тексту - Порядок № 1165).

Так, Порядок № 1165 визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, права та обов`язки їх членів.

Пунктами 5-7 Порядку № 1165 встановлено, що платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.

У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.

Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення (додаток 4).

У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Комісією регіонального рівня розглядається питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, у разі виявлення обставин та/або отримання інформації, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку та/або отримання інформації та копій відповідних документів від платника податку, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

У разі виявлення обставин та/або отримання інформації, визначених абзацом сьомим цього пункту, та прийняття комісією регіонального рівня рішення про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку платник податку отримує таке рішення в електронному кабінеті в день його прийняття.

Інформація та копії документів подаються платником податку до ДПС в електронній формі засобами електронного зв`язку з урахуванням вимог Законів України Про електронні документи та електронний документообіг, Про електронні довірчі послуги та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого Мінфіном.

Документами, необхідними для розгляду питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, можуть бути:

договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством;

інші документи, що підтверджують невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Інформацію та копії документів, подані платником податку, комісія регіонального рівня розглядає протягом семи робочих днів, що настають за датою їх надходження, та приймає відповідне рішення.

За результатами розгляду інформації та копій документів комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості, яке платник податку отримує в електронному кабінеті у день його прийняття (додаток 4).

Одним з критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість, що закріплені у Додатку 1 до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних є наявність у контролюючих органах податкової інформації, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування (п.8 Додатку 1).

Аналізуючи вищенаведені норми вбачається, що законодавцем встановлена певна послідовність прийняття рішення про відповідність платника критеріям ризиковості платника податку на додану вартість. Так, вирішенню Комісією регіонального рівня питання відповідності платника податку Критеріям ризиковості платника має передувати складання та направлення таким платником податкової накладної/розрахунку коригування, потім моніторинг платника податку, податкової накладної/ розрахунку коригування.

Крім того, встановленню наявності у контролюючих органах податкової інформації, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, яка стала відома контролюючому органу у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, має передувати моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування, поданої для реєстрації.

Отже, питання відповідності позивача Критеріям ризиковості платника податку на додану вартість має розглядатись Комісією регіонального рівня за наслідками подання Товариством для реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування та моніторингу платника податку і податкової накладної/ розрахунку коригування, що направлена для реєстрації.

При цьому моніторинг проводиться в автоматизованому порядку.

Поряд із цим іншою умовою для прийняття рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку є подання платником податків документів, необхідних для розгляду питання про виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, перелік яких визначений у пункті 6 Порядку № 1165, та їх перевірка комісією контролюючого органу щодо достовірності шляхом звірки даних, які містяться в таких копіях документів, з даними, що надходять або можуть бути отримані з інших джерел інформації. Згідно із цим можливість надання платником податків інформації та копій документів на підтвердження невідповідності критеріям ризиковості платника податку прямо залежить від чіткого зазначення/розшифрування контролюючим органом у рішенні податкової інформації, що свідчить про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Проте, дослідивши оскаржувані рішення від 22 грудня 2020 року № 225214, від 20 січня 2021 року № 12387, від 05 лютого 2021 року № 26550 та від 22 квітня 2021 року № 72743, судом встановлено, що контролюючим органом порушено процедуру та порядок прийняття вказаного Рішення.

Так, як вбачається з вказаних рішень, комісія контролюючого органу дійшла висновку про відповідність ІП «Транскарго-Термінал» критеріям ризиковості платника податку у зв`язку із отриманою в ході аналізу баз даних ДПС України податковою інформацією.

Таким чином, зі змісту оскаржуваних рішень та з відзиву на позовну заяву встановлено, що відповідачем прийняті рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку на додану вартість не за наслідками подання останнім ПН/РК для реєстрації в ЄРПН, що має передувати моніторингу платника податку та моніторингу такої ПН/РК, а лише у зв`язку з наявною податковою інформацією, що отримана з баз даних ДПС, що, у свою чергу, суперечить вимогам Порядку № 1165.

Разом з тим, висновок контролюючого органу про відповідність позивача критеріям ризиковості платника податку ґрунтується на тому, що у позивача відсутні акцизні склади за місцем їх реєстрації.

При цьому суд звертає увагу, що у матеріалах справи відсутні докази того, що контролюючий орган досліджував обставини господарської діяльності позивача станом на момент прийняття оскаржуваних рішень.

Крім того у ході розгляду справи відповідачем не надано жодних доказів, які досліджувалися в ході засідання комісії, як і не надано суду жодного доказу, який слугував підставою для прийняття оскаржуваних рішень та був покладений в основу прийняття оскаржуваних рішень.

Також, контролюючий орган, після отримання від позивача пояснень з доданими документами, на адресу позивача жодних запитів щодо недостатності документів, або їх невідповідності чинному законодавству України для прийняття рішення в рамках розглядуваних пояснень не надходило. Також, в оскаржуваному рішенні від 20 січня 2021 року № 12387, від 05 лютого 2021 року № 26550 та від 22 квітня 2021 року № 72743 не надано жодної оцінки поданим документам позивачем.

Крім того, оскаржувані рішення відповідача є актом індивідуальної дії.

Правовий акт індивідуальної дії виданий суб`єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов`язкових правил поведінки та стосується прав і обов`язків чітко визначеного суб`єкта (суб`єктів), якому він адресований.

Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер.

Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Натомість, рішення комісії від 22 грудня 2020 року № 225214, від 20 січня 2021 року № 12387, від 05 лютого 2021 року № 26550 та від 22 квітня 2021 року № 72743 не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, та породжує його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку позивача виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" від 01 липня 2003 року вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Як вже зазначено судом у ході розгляду справи відповідачем не надано жодних доказів, які досліджувалися в ході засідання комісії, як і не надано суду жодного доказу, який слугував підставою для прийняття оскаржуваних рішень та був покладений у основу прийняття оскаржуваних рішень.

Суд дійшов висновку, що відповідачем-1 не доведено, що існують підстави для застосування до позивача пункту 8 критеріїв ризиковості платників податку з відповідними наслідками для Товариства у вигляді внесення до переліку ризикових суб`єктів господарювання.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних: розрахунок корегування кількісних і вартісних показників від 16 грудня 2020 року № 2 до податкової накладної від 08 грудня 2020 року № 5; розрахунок корегування кількісних і вартісних показників від 16 грудня 2020 року № 11 до податкової накладної від 09 грудня 2020 року № 6; податкову накладну від 31 грудня 2020 року № 7; податкову накладну від 31 грудня 2020 року № 10; податкову накладну від 31 березня 2021 року № 3; податкову накладну від 31 березня 2021 року № 4 - датою їх подання операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем направлено до ДПС України для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних: розрахунок корегування кількісних і вартісних показників від 16 грудня 2020 року № 2 до податкової накладної від 08 грудня 2020 року № 5; розрахунок корегування кількісних і вартісних показників від 16 грудня 2020 року № 11 до податкової накладної від 09 грудня 2020 року № 6; податкову накладну від 31 грудня 2020 року № 7; податкову накладну від 31 грудня 2020 року № 10; податкову накладну від 31 березня 2021 року № 3; податкову накладну від 31 березня 2021 року № 4; згідно з квитанціями від 22 грудня 2020 року, 15 січня 2021 року, 05 січня 2021 року, 05 січня 2021 року, 13 квітня 2021 року, 13 квітня 2021 року - РК та ПН прийняті, реєстрація зупинена у зв`язку із тим, що «Відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Платник податку, яким подано для реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Запропоновано надати пояснення та копії документів, щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних».

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої та другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Відповідно до пунктів 2, 3 та 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Зобов`язання відповідача вчинити певні дії є наслідком застосування інших способів захисту порушеного права (скасування або визнання нечинним рішення чи окремі його положення, визнання протиправними дії тощо) як наслідків встановлених судом протиправності дій/рішення.

Водночас, позивач у позовній заяві не просить суд визнати протиправними дії щодо зупинення ПН/РК або рішення щодо відмову у реєстрації ПН/РК.

Вимоги щодо визнання протиправними дій/рішення бездіяльності, як наслідку зобов`язання вчинити певні дії (зареєструвати ПН/РК), позовна заява не містить.

Таким чином, суд відмовляє в цій частині позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем-1 не доведено правомірність винесення оскаржуваних рішень, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Іноземного підприємства «Транскарго-Термінал» підлягає частковому задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 28 000, грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Пункт 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У частинах першій і другій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Так, позивачем до позовної заяви надано копії договору про надання правової (правничої) допомоги від 06 травня 2021 року № 06/05/2021, опису виконаних робіт, акта виконаних робіт від 15 вересня 2021 року, платіжного доручення від 13 травня 2021 року № 359 на суму 8000,00 грн, додаткової угоди до договору від 06 травня 2021 року № 06/05/2021.

У вказаній додатковій угоді, сторони узгодили, що оплата здійснюється в наступному порядку:

- 8000,00 грн протягом 5 днів після укладення договору;

- 10 000,00 грн протягом 5 днів після розгляду першого судового засідання;

- 10 000,00 грн протягом 5 днів з дати прийняття рішення.

Частинами п`ятою та сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачами не подано до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Водночас, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 15 000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Іноземного підприємства «Транскарго-Термінал» - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління Державної податкової служби у м. Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 22 грудня 2020 року № 225214, від 20 січня 2021 року № 12387, від 05 лютого 2021 року № 26550 та від 22 квітня 2021 року № 72743 про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку.

3. Зобов`язати Головне управління Державної податкової службу у м. Києві виключити Іноземне підприємство «Транскарго-Термінал» з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

4. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

5. Стягнути на користь Іноземного підприємства «Транскарго-Термінал» (01024, м. Київ, вул. Шовковична, 36/7Б, код ЄДРПОУ 38152607) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 4540 (чотири тисячі п`ятсот сорок) гривень 00 копійок та 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок витрат на правову допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267).

Рішення суду, відповідно до частин першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова