ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 січня 2011 р. Справа № 2-а-5173/10/0270
м. Вінниця
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Загороднюка Андрія Григоровича,
розглянувши у порядку письмового провадження матеріали справи
за позовом: прокурора Староміського району м. Вінниці в інтересах держави - Міністерства транспорту та зв'язку України в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті
до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про: стягнення штрафу у розмірі 1700 грн., -
ВСТАНОВИВ :
прокурор Староміського району м. Вінниці звернувся до суду в інтересах держави та урядового органу державного управління, що діє у складі Мінтрансзв'язку і йому підпорядковується - головної державної інспекції на автомобільному транспорті, в особі його структурного підрозділу - територіального управління головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення штрафу у розмірі 1700 гривень.
Позовні вимоги мотивовано тим, що державними інспекторами територіального управління головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області 12.05.2010 року встановлено факт надання послуг ОСОБА_1 по перевезенню пасажирів легковим автомобілем, облаштованим як таксі, без оформлення документів, визначених ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", зокрема: без ліцензійної картки. За фактами вчиненого порушення складено акт №171647 від 12.05.2010 року (а.с.8), на підставі якого, керуючись ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", винесено постанову №088808 від 14.06.2010 року про застосування фінансових санкцій (а.с. 6) до ОСОБА_1 в сумі 1700 гривень.
В зв'язку з тим, що в добровільному порядку відповідач суму боргу не сплатив, прокурор Староміського району м. Вінниці звернувся до суду в інтересах територіального управління головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області з позовом про стягнення фінансових санкцій.
Згідно ст.121 Конституції України та ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" на прокуратуру покладено функції представництва інтересів держави в суді. Відповідно до ч. 5 ст. 36-1 згаданого Закону прокурор самостійно визначає підстави для представництва в судах, форму його здійснення та може здійснювати представництво на будь-якій стадії судочинства.
Частиною 2 ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що підставою для представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (діяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Прокурор в судове засідання не з'явився. Причини не прибуття прокурора суду не відомі.
У судове засідання представник позивача не з’явився, надавши суду клопотання (вх. №2363 від 28.01.2011 року) про розгляд справи у його відсутність, окремо зазначивши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач письмових заперечень на позовну заяву з нормативно-документальним обґрунтуванням суду не надав, в судове засідання жодного разу не з’явився, повноважного представника не направив, про час, дату та місце судових засідань неодноразово повідомлявся завчасно та належним чином. Відповідно до вимог статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) - адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Судом прийнято всі міри для належного повідомлення відповідача про час, день і місце розгляду справи. Таким чином, враховуючи дані обставини, судом прийнято рішення продовжити розгляд справи у відсутність відповідача, і вирішити справу на підставі наявних доказів.
Частиною 4 ст. 122 КАС України, передбачено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі сторони, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Враховуючи те, що від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, а прокурор і відповідач не з'явились до суду без поважних причин, хоча неодноразово, завчасно та належним чином повідомлялись про час і місце розгляду судової справи, суд вирішив розглянути справу в порядку письмового провадження.
Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, приходить до висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт".
Частинами 1, 3 ст. 5 цього Закону визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту реалізується шляхом проведення центральними та місцевими органами виконавчої влади, державними органами управління автомобільним транспортом, органами місцевого самоврядування економічної, тарифної, науково-технічної та соціальної політики, ліцензування, стандартизації та сертифікації на автомобільному транспорті, задоволення потреб автомобільного транспорту в паливно-енергетичних і матеріально-технічних ресурсах і транспортних засобах.
За правилами встановленими ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення, зокрема для водіїв таксі - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ліцензійна картка, дорожній лист, інші документи, передбачені законодавством України.
Судом встановлено, що державними інспекторами територіального управління головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області, керуючись Порядком здійснення контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, проведено перевірку 12.05.2010 року додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом марки ВАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1, керування яким здійснено відповідачем. Під час вказаної перевірки посадовими особами позивача встановлено, що ОСОБА_1 надавав послуги з перевезення пасажирів на таксі, про що свідчить розпізнавальний ліхтар на даху автомобіля, без оформлення документів, перелік яких визначено ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: без ліцензійної картки.
Працівниками позивача складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №171647 від 12.05.2010 року (а.с. 8).
Позивачем надано до суду повідомлення №02-3/2391 від 28.05.2010 року (а.с. 7), надіслане відповідачу, про час і місце розгляду вказаного вище акту, та підтвердження отримання його ОСОБА_1 02.06.2010 року (а.с.7).
Згідно зі ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", за порушення законодавства про автомобільний транспорт до суб'єкта порушення застосовуються фінансові санкції.
На підставі вказаного акту перевірки, 14.06.2010 року начальником територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області винесено постанову №088808 (а.с. 6) про застосування до відповідача фінансової санкції в сумі 1700 гривень.
Відповідно до ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього ж Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700 гривень).
Пунктом 28 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 передбачено, що фінансова санкція повинна бути перерахована суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше, ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.
Суду доказів сплати вказаних вище фінансових санкцій та оскарження вищезгаданої постанови не надано, тому суд вважає її чинною та обов'язковою до виконання.
У відповідності зі ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за свої внутрішнім переконання, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
На підставі викладеного та з урахуванням того, що на день розгляду справи відповідач штраф, який підтверджується матеріалами справи не сплатив, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Що стосується розподілу судових витрат, то згідно з ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в дохід Державного бюджету України фінансові санкції у розмірі 1700 грн. (одна тисяча сімсот гривень 00 копійок).
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Загороднюк Андрій Григорович