Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 січня 2011 р. справа № 2а-29093/10/0570
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Зінченка О.В.
при секретарі Важинській Т.В.
позивача Ємельянова С.М.,
відповідача: Лози Р.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м.Донецька до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ворошиловському районі м.Донецька про стягнення сплачені позивачем підвищення до пенсії за період з квітня по серпень 2010 року у розмірі 99,40 грн.,-
в с т а н о в и в :
24 грудня 2010 року управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м.Донецька (далі - позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ворошиловському районі м.Донецька (далі - відповідач) про стягнення сплачені позивачем підвищення до пенсії за період з квітня по серпень 2010 року у розмірі 90,40 грн.
20 січня 2010 через канцелярію суду позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач уточнив свої позовні вимоги та просить стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ворошиловському районі м.Донецька сплачені позивачем підвищення до пенсії за період з квітня по серпень 2010 року у розмірі 99,40 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до п. п. „г”, „д” п. 1 ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» на органи Фонду соціального страхування покладено обов’язки по своєчасному та повному відшкодуванню шкоди, заподіяної застрахованій особі внаслідок ушкодження його здоров’я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, пенсію по інвалідності (у зв’язку із втратою годувальника) внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Разом з цим, відповідач відмовився прийняти до заліку відшкодування витрат на виплату підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам з квітня по серпень 2010 року на загальну суму 99,40 грн. Також позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що зазначене підвищення до пенсії, передбачене п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2009 року №198 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», а механізм відшкодування – визначено Порядком, затвердженим постановою правління Пенсійного Фонду України від 03 березня 2003 року №5-4 та постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04 березня 2003 року №4.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні.
Судом встановлено, що управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька виплатило підвищення до пенсії за період з квітня по серпень 2010 року у розмірі 99,40 грн., які відповідач відмовився прийняти до заліку відшкодування витрат на виплату підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам за вказаний період на загальну суму 99,40 грн.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Відповідно до п. п. „г”, „д” п. 1 ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105- ХІV на органи Фонду соціального страхування покладено обов’язки по своєчасному та повному відшкодуванню шкоди, заподіяної застрахованій особі внаслідок ушкодження його здоров’я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, пенсію по інвалідності (у зв’язку із втратою годувальника) внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Згідно з частиною 2 статті 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 22 лютого 2001 року № 2272-III, Фонд соціального страхування від нещасних випадків сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 р., з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.
Постановами Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265 «Про деякі питання пенсійного забезпечення» та від 11 березня 2009 р. № 198 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» запроваджені виплати підвищення до пенсії.
З наведених положень ст. 21 Закону № 1105-ХІV вбачається, що законом не передбачено обов’язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодувати Пенсійному фонду витрати, пов’язані з підвищення до пенсії.
Крім того, відповідно до пункту 4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4 встановлено перелік виплат, які відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду, серед яких відсутні витрати, пов’язані з виплатою державної адресної допомоги та підвищення до пенсії.
Таким чином, жодним нормативним актом не передбачено обов’язку відповідача відшкодовувати управлінню Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м.Донецька витрати на виплату підвищення до пенсії.
Суд також бере до уваги, що відповідно до пункту 7 згаданого Порядку Фонд соціального страхування від нещасних випадків на підставі довідки про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду.
З огляду на викладене суд приходить до висновку про те, що на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ворошиловському районі м.Донецька не покладено обов’язок з відшкодування витрат, понесених управлінням Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м.Донецька по виплаті підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, у зв’язку з чим позовні вимоги позивача до відповідача не підлягають задоволенню.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 17-20, 69-72, 86, 94, 158-164, 167, 254, 257 КАС України, суд, –
п о с т а н о в и в :
У задоволенні адміністративного позову управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ворошиловському районі м. Донецька про стягнення сплачені позивачем підвищення до пенсії за період з квітня по серпень 2010 року у розмірі 99,40 грн., - відмовити повністю.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 21 січня 2011 року в присутності представників сторін.
Повний текст постанови виготовлений 25 січня 2011 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Зінченко О.В.