Копія
Україна
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 січня 2011 року Справа № 2а-4737/10/1170
Кіровоградський окружний адміністративний судКіровоградський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої–судді –Нагібіної Г.П.
при секретарі –Дегтярьові Д.В.
за участю:
позивача –ОСОБА_2
представника відповідача –ОСОБА_3
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0002422320 від 18.06.2010 р. в частині застосованої штрафної (фінансової) санкції на суму 12318,00 грн.
ВИКЛАД ОБСТАВИН:
ФОП ОСОБА_2 (далі –позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Кіровоградської ОДПІ (далі –відповідач) № 0002422320 від 18.06.2010 р у частині застосування штрафної (фінансової) санкції на суму 12318,00 грн.
Ухвалою судді від 13 грудня 2010 р. поновлено ФОП ОСОБА_2 строк звернення до адміністративного суду.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що співробітниками ДПА у Кіровоградської області 31.05.2010 року проведено перевірку пивної палатки «Оболонь», яка належить позивачеві.
За результатами перевірки складено акт № 0194/11/28/23/НОМЕР_1 від 31.05.2010 р.
За висновками акту перевірки рішенням Кіровоградської ОДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 18.06.2010 р. № 0002422320 за порушення п.5,12,13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»до позивача застосовані штрафну (фінансову) санкцію у сумі 12 708,00 грн.
Позивач з зазначеним рішенням не згоден, оскільки вважає, що веде книгу обліку доходів та витрат, яка зареєстрована в установленому поряду, належним чином, та, відповідно до п.8 Порядку видачі свідоцтва про сплату єдиного податку, заповнює графи «період обліку», «витрати на виробництво продукції», «сума виручки (доходу)»та «чистий доход». Чинними нормативно –правовими актами не передбачено обов’язку платника єдиного податку вести облік товарно –матеріальних цінностей.
Враховуючи вказане, позивач вважає, що висновки податкового органу не ґрунтуються на приписах чинного законодавства,а тому рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 18.06.2010 р. № 0002422320 підлягає скасуванню у частині застосування штрафної (фінансової) санкції за порушення обліку товарно –матеріальних цінностей за місцем реалізації товару на суму 12318,00 грн.
Відповідач позовні вимоги не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, які обґрунтовані тим, що перевірка була проведена на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом, позивачем книга обліку доходів та витрат велася з порушенням встановленого порядку, а саме не заповнялася графа «витрати на виробництво продукції», де він повинен був обліковувати придбаний товар. Сума не облікованого товару на момент перевірки відповідно до відомості склала 6 159,00 грн. Таким чином, відповідач вважає, свої дії законними та правомірними, а адміністративний позов –необґрунтованим.
У судовому засіданні позивач підтримав вимоги позовної заяви, просив суд задовольнити позов у повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві, зазначивши, що обов’язок по веденню обліку товарно-матеріальних цінностей суб’єктам підприємницької діяльності, які сплачують єдиний податок чинним законодавством не передбачений.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, з підстав, викладених у запереченнях проти позову.
На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 14.01.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено у строк до 19.01.2011 р., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
В С Т А Н О В И В:
ФОП ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа –підприємець 22.04.2010 р виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи –підприємця (а.с.10).
Позивач обрав спрощений режим оподаткування, обліку та звітності отримавши свідоцтво про сплату єдиного податку Серії НОМЕР_2 від 29.04.2010 р. (а.с.2).
Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Згідно ст.1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»державні податкові інспекції в районах, містах, районах у містах входять до системи органів державної податкової служби.
Кіровоградська ОДПІ, в розумінні п.7 ч.1 ст.3 КАС України, є суб’єктом владних повноважень, рішення якого оскаржено.
Податковими інспекторами Державної податкової адміністрації України у Кіровоградській області на підставі плану перевірок на травень 2010 року та направлення на перевірку № 27.05.2010 р. проведено перевірку за дотриманням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари та послуги, вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій пивної палатки «Оболонь», що розташована по АДРЕСА_1 та належить ФОП ОСОБА_2
За результатами перевірки складено акт перевірки від 31.05.2010 р., у якому зафіксовано порушення позивачем порядку обліку товарно –матеріальних цінностей за місцем реалізації товару, а саме до книги обліку доходів та витрат ФОП ОСОБА_2 не записано накладні на загальну суму за цінами реалізації товару 6159,00 грн. та відсутні будь –які записи у графі 3 (витрати на виробництво продукції, придбання товару).
На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0002422320 від 18.06.2010 р. (далі оскаржуване рішення), яким до відповідача за порушення порядку обліку товарно –матеріальних цінностей застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 12 708,00 грн. Позивач оскаржує зазначене рішення в частині застосування до нього штрафної (фінансової) санкції в сумі 12 318,00 грн.
П. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року N 265/95-ВР в редакції чинній на день виникнення правовідносин, передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Ст. 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року N 265/95-ВР в редакції чинній на день виникнення правовідносин, передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
У судовому засіданні встановлено, що позивач є платником єдиного податку і зобов’язаний вести книгу обліку доходів та витрат у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до абзацу восьмого статті 4 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” від 03.07.1998 р. N 727/98 форма книги обліку доходів та витрат, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього Указу, і порядок її ведення суб’єктами малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.
Пунктом 1 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1269 (далі Постанова КМУ № 1269) від 26 вересня 2001 року встановлено, що книга обліку доходів і витрат (далі - книга) ведеться суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється згідно із законодавством з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (у тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), а також особами, які мають пільговий торговий патент для продажу товарів (крім підакцизних) (надання послуг) відповідно до законодавства з питань патентування деяких видів підприємницької діяльності, якщо такі особи не є платниками податку на додану вартість згідно із законодавством (далі - суб'єкти підприємницької діяльності).
Відповідно до п. 5 Постанови КМУ № 1269, суб'єктом підприємницької діяльності до книги заносяться такі відомості: порядковий номер запису; дата здійснення операції, пов'язаної з проведеними витратами і/або отриманим доходом; сума витрат за фактом їх здійснення, в тому числі заробітна плата найманого працівника; сума вартості товарів, отриманих для їх продажу (надання послуг); сума виручки від продажу товарів (надання послуг) - з підсумком за день.
Згідно п. 8 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29.10.1999 р. №599 Для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій платник єдиного податку веде Книгу обліку доходів і витрат згідно із додатком N 10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.93 N 12 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.06.93 за N 64. При цьому обов'язковому заповненню підлягають лише графи "період обліку", "витрати на виробництво продукції", "сума виручки (доходу)", "чистий доход".
Форма книги обліку доходів та витрат передбачена додатком № 10 до Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 року №12, відповідно до змісту якої вона має такі розділи: 1 –“ період обліку ” , 2 –“кількість виготовленої продукції, наданих послуг, закуплено товару ” , 3 –“витрати на виробництво продукції, придбання товару ”, 4 –“ кількість проданої продукції, надання послуг ”, 5 –“ ціна продажу продукції (послуг)”, 6 –“ сума виручки (доходу) ”, 7 –“ чистий доход ”.
Ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року N 265/95-ВР в редакції чинній на день виникнення правовідносин, якою керувався відповідач при прийнятті рішення про застосування фінансових санкцій, передбачає, що до суб’єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Між тим, відповідачем не наведено нормативний акт, який передбачає порядок здійснення позивачем як фізичною особою –підприємцем обліку товарних запасів за місцем їх реалізації.
Проаналізувавши правові норми, якими врегульовано спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що чинним законодавством не передбачено обов’язку фізичної особи - підприємця вести облік товарно –матеріальних цінностей, зазначивши облік товарів в графі «3»книгу обліку доходів та витрат.
Книга обліку доходів та витрат, форма якої передбачена додатком № 10 до Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 року №12, призначена для визначення результатів власної підприємницької діяльності та відображення у ній доходів та витрат суб’єктів господарювання, проте не для обліку товарно –матеріальних цінностей.
У судовому засіданні встановлено, що на час проведення перевірки графа «3»не була заповнена, що є порушенням позивачем пункту 8 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29.10.1999 р. №599, а саме: не заповнення усіх обов’язкових розділів книги обліку доходів та витрат, а саме «витрати на виробництво продукції», «чистий доход».
Відповідно до ч. 1 ст. 164-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, неподання або несвоєчасне подання громадянами декларацій про доходи чи включення до декларацій перекручених даних, неведення обліку або неналежне ведення обліку доходів і витрат, для яких законами України встановлено обов'язкову форму обліку тягне за собою попередження або накладення штрафу у розмірі від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Проаналізувавши вищезазначені нормативно – правові акти, суд приходить до висновку, що відповідальність за неналежне ведення книги обліку та доходів витрат фізичною особою –підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку передбачена ст. 164-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та повинна застосовуватися у порядку, встановленому цім кодексом.
Відповідно до ч.2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено наявності нормативно –правового акту, який би зобов’язував позивача вести облік товарно –матеріальних цінностей, а відтак відповідачем до ФОП ОСОБА_2 безпідставно застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 12318, 00 грн., яка передбачена ст. 20 Закону № 265/95-ВР.
Суд, звертає увагу відповідача, що юридична відповідальність за неналежне ведення книги обліку доходів та витрат передбачена ст. 164 –1 Кодексу України про адміністративні правопорушення і повинна застосовуватися у порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Дані положення кореспондуються з вказаним у п.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ»від 6 березня 2008 року № 2 (далі постанова Пленуму).
З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам (пп.3 п.1 постанови Пленуму).
Встановлення невідповідності діяльності суб’єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.
Суд приходить до висновку, що відповідачем при прийнятті рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0002422320 від 18.06.2010 у частині застосування штрафної санкції у сумі 12318,00 грн. порушені вимоги ч. 3 ст. 2 КАС України, а саме: відповідач в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог ч.12 ст.3 Закону № 265/95-ВР діяв не на підставі, та не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, та використав повноваження не з метою, з якою це повноваження надано.
Згідно ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Позивачем документально підтверджено сплата судового збору в розмірі 3,40 грн., що підтверджується квитанцією № 980849.600.1 від 09.12.2010 р. (а.с.2), так як адміністративний позов підлягає задоволенню повністю, то відшкодування витрат, пов’язаних зі сплатою судового збору підлягає повному відшкодуванню.
Керуючись ст. ст. 2,17, 71, 86, 94, 159 –163 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0002422320 від 18.06.2010 р. в частині застосованої штрафної (фінансової) санкції на суму 12318,00 грн. задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції пор застосування штрафних (фінансових)санкцій № 0002422320 від 18.06.2010 р. в частині застосованої штрафної (фінансової) санкції у сумі 12318,00 грн.
Присудити фізичній особі –підприємцю ОСОБА_2 з Державного бюджету України судовий збір в сумі 3,40 грн.
Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградській окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 19 січня 2011 р.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Г.П. Нагібіна