РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

17 січня 2011 року                                  м. Одеса

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі :

головуючого    -  судді   Сєвєрової Є.С.,

суддів:               Цюра Т.В., Погорєлової С.О.

при секретарі             -    Литвинюк А.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання угоди дійсною, визнання права власності, за апеляційною скаргою  Першого заступника прокурора Приморського району м.Одесив інтересах держави в особі Виконавчого комітету Одеської міської ради, Одеської міської ради на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 14 жовтня 2004 року,

в с т а н о в и л а:

    ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі – продажу земельної ділянки та житлового АДРЕСА_1 посилаючись на те, що купив майно у відповідача, про що складений письмовий договір, виконав всі умови угоди, але відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору, тому він вимушений звернутися до суду.

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 14 жовтня 2004 року позов задоволено, визнано дійсним договір купівлі – продажу земельної ділянки площею 284 кв.м. та будинку АДРЕСА_1 укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, за ОСОБА_1 визнане право власності на будинок за зазначеною адресою та земельну ділянку.

    У апеляційній скарзі Перший заступник прокурора Приморського району м.Одеси, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що на належній ОСОБА_2 на праві приватної власності земельній ділянці площею 284 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 131,8 кв.м., житловою площею 68,7 кв.м., гараж під літ.»Б», камора під літ.»в».

1 вересня 2004 року сторони уклали письмовий договір купівлі – продажу будинку та земельної ділянки.

Згідно технічного висновку, складеного ЧПП ОСОБА_3+» будинок відповідає будівельно-технічним нормам та правилам.

Задовольняючи позов про визнання угоди дійсною та визнання права власності, суд першої інстанції виходив з того, що сторони домовилися щодо суттєвих умов договору купівлі – продажу, однак відповідач ухилився від його нотаріального посвідчення, та за позовом користувача земельної ділянки суд вправі визнати за ним право власності на нерухоме майно, розташоване на ньому.

Проте з таким висновком суду повністю погодитися не можна, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що будинок, який є предметом спору, збудований без належного дозволу та належно затвердженого проекту, не зданий до експлуатації, а відтак має статус самочинно збудованого майна відповідно до ст.376 ЦК України.

Відповідно до ч.2ст.376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Відповідно до ч.2 ст.220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Задовольняючи позов про визнання договору купівлі – продажу дійсним, суд не з’ясував, чи може будинок вважатися майном, належним позивачу, якщо право власності не зареєстроване у встановленому порядку.

Крім того, суд не з’ясував, чи дійсно відповідач ухилився від нотаріального посвідчення договору та чи не втрачена така можливість та чи не має інших підстав нікчемності правочину.

Визнаючи право власності на самочинно збудоване майно, судом вирішено про права та обов’язки виконкому Одеської міської ради та Держархбудінспекції, до компетенції яких входить відповідно видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно та прийняття збудованих будинків до експлуатації, що є порушенням норм процесуального права.

Викладене свідчить про неповне з’ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, що відповідно до п.п.1,4ч.1ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення та ухвалення нового по суті справи.

Крім того, спірний будинок та земельна ділянка розташовані в Київському районі м.Одеси, тоді як справа в порушення вимог ст.114 ЦПК України розглянута Приморським районним судом м.Одеси.

Відповідно до ст.657 ЦК України договір купівлі – продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до ч.3ст.640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації – з  моменту державної реєстрації.

Виходячи з цього, норма ч.2ст.220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст.210 та 640 ЦК України пов’язується з державною реєстрацією, тому вони є неукладеними і не створюють прав та обов’язків для сторін.

Договір купівлі – продажу між сторонами  щодо будинку та земельної ділянки не зареєстрований.

З наявної в матеріалах справи розписки від 01.09.2004 року видно, що  ОСОБА_1 купив у ОСОБА_2 будинок, однак в матеріалах справи відсутні відомості про те, що право власності на спірний будинок зареєстроване за ОСОБА_2, а відтак у останнього відсутні правові підстави для його відчуження.

Виходячи з викладеного, вимоги ОСОБА_1 про визнання дійсним договору купівлі – продажу будинку та земельної ділянки задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.301,304,п.2ч.1ст.307,309,313,314,316,317,319 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу   Першого заступника прокурора Приморського району м.Одеси задовольнити.

Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 14 жовтня 2004 року скасувати, ухвалити нове.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі – продажу будинку, земельної ділянки, визнання права власності на будинок та земельну ділянку АДРЕСА_1 відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: