У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

24 січня 2011 року                                      м. Одеса

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі :

головуючого    -  судді   Сєвєрової Є.С.,

суддів:               Сидоренко І.П., Цюра Т.В.,

при секретарі             -    Литвинюк А.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1  на рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 11 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Начальника Будинкоуправління №2 Квартирно-експлуатаційної частини району, Будинкоуправління №2 Квартирно-експлуатаційної частини району, Військової частини А0800, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс Водоканал», Комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси», Відкрите акціонерне товариство «Одесаобленерго», Південний РЕМ, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс» філія «Інфоксводоканал», Головне управління праці та соціальної політики Одеської обласної державної адміністрації про зобов’язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а:

    ОСОБА_1 звернувся із позовом про визнання неправомірними дій начальника Будинкоуправління №2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини району щодо відмови у перерахунку квартирної плати, а також плати за комунальні послуги водопостачання, теплову енергію та інші комунальні послуги з врахуванням 50-ї знижки за 2007 та 2008 роки, посилаючись на те, що таке право передбачене ч.5ст.12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та їх сімей», однак в здійсненні перерахунку йому неправомірно відмовлено. Після уточнення вимог просив зобов’язати Будинкоуправління №2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини району перерахувати квартирну плату, плату за комунальній послуги з урахуванням 50% знижки за 2007 та 2008 роки з урахуванням індексу інфляції на момент перерахування та зарахувати як сплату квартирної плати, а також плати за комунальні послуги, починаючи з травня 2008 року, зобов’язати нараховувати та приймати квартину плату, а також плату за комунальні послуги з урахуванням 50% знижки з травня 2008 року.

    Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від  11 листопада 2010 року  в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

      У апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про  задоволення його позову.

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга  задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_1 будинок перебуває на балансі Будинкоуправління №2 Одеської КЕЧ району.

Позивач перебуває на військовій службі у Збройних Силах України у  Військовій частині А0800 у званні майора та відповідно до ч.5ст.12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» має право на 50% знижку плати за користування житлом та плати за комунальні послуги в жилих будинках всіх форм власності в межах встановлених норм, передбачених законодавством.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що видатки на відшкодування витрат за надані пільговику послуги здійснюються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання цих установ, їх грошовий еквівалент виплачується пільговику установою разом із щомісячними виплатами, а тому надання пільг позивачу за рахунок коштів відповідача є неприпустимим, оскільки суперечить принципам фінансового забезпечення військовослужбовців.

Такий висновок суду відповідає Порядку надання пільг, компенсацій та гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, затв.Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2003 року №426, п.п.2,3 якої передбачають, що пільги надаються шляхом відшкодування пільговику передбаченої частини витрат за користування комунальними послугами за рішенням керівника установи, де працює пільговик, за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання цих установ.

Як видно з матеріалів справи видно, що позивач не є працівником Будинкоуправління №2 Одеської КЕЧ району, а відтак вимоги про відшкодування витрат за рахунок останнього є безпідставними.

Вимог до відповідача за місцем служби ОСОБА_1 не заявляв, про що свідчать матеріали справи.

Відповідно до ч.1ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суду не надано доказів того, що військовій частині А0800 виділялися бюджетні кошти за період стягнення з кодом економічної класифікації 1343 «Інші поточні трансферти населенню» відповідно до п.3 вищезгаданого Порядку, що в свою чергу, унеможливлює задоволення позову.

Доводи скарги висновків суду не спростовують, судом повно і правильно встановлені обставини справи та відповідні їм правовідносини, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.304,п.1ч.1ст.307,308,313,314,315,317,319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення  Малиновського районного суду м.Одеси від 11 листопада 2010 року  залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: