Справа № 2-1761/2010

РІШЕННЯ

Іменем  України

24 грудня 2010 року                                                                        м. Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді – Ітріна  М.В.,

при секретарі Андреєвій Ю.В., за участю позивача ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нова Одеса цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення боргу, –

В С Т А Н О В И В:

03 грудня 2010 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідача. В обґрунтування своїх вимог посилалися на те, що у листопаді 2009 р. продала ОСОБА_4 належний їй житловий будинок № АДРЕСА_1 за 32 000 грн. Вказала, що з вказаної суми вартості будинку відповідач сплатила 25 000 грн, а решту 7 000 грн зобов’язалась сплатити до грудня 2010 р., але борг не повернула у зв’язку з чим змушена звернутися до суду.

Вважаючи, що відповідач взяла у неї в борг недоплачену суму грошових коштів, з посиланням на статті 625, 1046, 1049 ЦК України просила стягнути з неї 7 000 грн та судові витрати у справі.

У судовому засіданні позивач свої вимоги підтримала та просила їх задовольнити у повному обсязі.

Під час попереднього судового засідання відповідач заявлені вимоги не визнала мотивуючи тим, що перед укладенням договору купівлі-продажу житлового будинку у нотаріуса передала позивачу обумовлену у договорі суму грошових коштів, що становлять вартість будинку.

У судовому засіданні представник відповідача (ОСОБА_3.) також заявлені вимоги не визнав і просив в їх задоволенні відмовити.

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, допитавши свідків, дослідивши обставини справи і перевіривши їх письмовими доказами, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У судовому засіданні позивач пояснила, що дійшла згоди з відповідачем про продаж останній житлового будинку № АДРЕСА_1 за 32 000 грн. В листопаді 2009 р. уклали письмовий договір купівлі-продажу, який посвідчили нотаріально. У нотаріуса погодилася на заниження суми до 30 000 грн, без отримання цих грошей, при цьому нотаріусу повідомили, що розрахунок між ними проведений в повному обсязі. У зв’язку з тим, що на час купівлі будинку у відповідача грошей не було вона зобов’язалась сплатити 32 000 грн до грудня 2010 р., на підтвердження чого відповідач у присутності свідків надала їй боргову розписку на вказану суму. Але, ОСОБА_4 сплатила лише 25 000 грн, а 7 000 грн відмовилась сплачувати.

Отже заборгованість ОСОБА_4 перед ОСОБА_1 виходячи з її вимог та пояснень випливає не з договору позики, на який вона посилається у позовній заяві, оскільки гроші відповідачу в борг не передавались, а з договору купівлі-продажу житлового будинку.

За правилами ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, 17 листопада 2009 р. ОСОБА_1 уклала з ОСОБА_4 письмовий договір купівлі-продажу, за яким продала останній належний їй на праві власності житловий будинок № АДРЕСА_1 за 30 000 грн, який посвідчили нотаріально.

У пункті 5 цього Договору нотаріусом зазначено, що продаж житлового будинку вчиняється за 30 000 грн, які отримані продавцем від покупця до нотаріального посвідчення цього договору. Сторони підтверджують факт повного розрахунку за проданий житловий будинок та стверджують, що вказана ціна продажу не є заниженою та відповідає їх дійсним намірам.

В цей же день цю угоду внесено в державний реєстр право чинів, а 18 листопада 2010 р. житловий будинок зареєстровано в КП «Новоодеське РБТІ» на ім’я ОСОБА_4, тобто відповідача.

На час розгляду справи зазначений договір купівлі-продажу житлового будинку сторонами в судовому порядку не оспорювався, а отже є чинним.

Суд не бере до уваги надану позивачем письмову розписку як доказ боргових зобов’язань відповідача.

Зі змісту розписки, в якій не зазначено дату її складання видно, що ОСОБА_4 купує будинок у ОСОБА_1 і зобов’язується сплатити 32 000 грн до грудня місяця 2010 р., що свідчить про те, що вона складена до укладення вищезгаданого договору купівлі-продажу будинку як намір ОСОБА_4 на підтвердження усних домовленостей придбати будинок, гроші за який сплатити до вказаної дати.

Факт написання цієї розписки як відповідачем, так і представником відповідача не оспорюється, а також підтверджено свідками: ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, які не вказали дату її написання.

Разом з тим, представник відповідача пояснив, що розписка написана відповідачем до укладення договору, свідчить про її намір придбати житловий будинок у позивача за певну суму грошових коштів. Але під час укладання договору розрахунок проведено в повному обсязі, відповідач передала позивачу суму вартості будинку зазначену у договорі.

Таким чином, наявність боргу відповідача перед позивачем спростовується нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу будинку, в якому зазначено що сторони повністю розрахувалися.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав щодо стягнення з відповідача на користь позивача боргової суми.

Керуючись статтями  10, 11, 60, 212-215 ЦПК України,  –

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення боргу в сумі 7 000 грн  – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Новоодеський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий