Справа № 22-ц-915/2011 року Головуючий
Категорія:про виплату заробітної плати (53) . 1 інстанції – Григор’єва А.О.
Доповідач – Бородін М.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2011 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого – судді Бородіна М.М.,
суддів Гальянової І.Г.,
Ларенка В.І.,
при секретарі: Сватенко А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення моральної шкоди , -
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2010 року ОСОБА_3 звернувся у суд із позовом до Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, в якому просив стягнути заборгованість по заробітній платі на день звільнення, моральну шкоду в розмірі 3000 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку 28632,285 грн. за 33 місяця.
На обґрунтування позовних вимог вказував, що працював у Харківському Національному Університеті імені В.Н. Каразіна з 09 червня 2006 року по 18 березня 2008 року. Починаючи з січня 2008 року по час звільнення 18 березня 2008 року йому не була сплачена заробітна плата у повному обсязі. До січня 2008 року йому було сплачено заробітну плату за надурочні години відповідно до акту перевірки Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю територіальної державної інспекції праці у Харківській області та наказу університету за період з листопада 2006 року по січень 2008 року згідно табелю обліку робочого часу 1026,91 грн. Цю суму ОСОБА_3 отримав по картці депонента №440 у касі університету.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав. Зазначив, що на момент звільнення позивача перед ним існувала лише заборгованість по заробітній платі за надурочні години, яка була повністю погашена відповідачем.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 листопада 2010 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення моральної шкоди відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 листопада 2010 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що в день звільнення 18 березня 2008 року з ним не було проведено остаточний розрахунок по заробітній платі. Натомість гроші перераховувались частково а саме: 20 березня 2008 року на банківський рахунок та 31 березня 2008 року була здійснена виплата через касу.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з’явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судовою колегією встановлено, що ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з Харківським національним університетом імені В.Н.Каразіна з 09 червня 2006 року по 18 березня 2008 року.
18 березня 2008 року на підставі наказу Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна № 0104-2/279 від 11 березня 2008 року ОСОБА_3 було звільнено з посади начальника дільниці служби охорони за угодою сторін(а.с.18).
Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки передбачені законом.
Згідно зі ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у вищевказані строки, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно з актом перевірки №20-01-519/455 від 03 березня 2008 року та припису №20-01-519/455-372 від 03 березня 2008 року Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю територіальної державної інспекції праці у Харківській області та наказу по університету № 01042/333 від 26 березня 2008 року ОСОБА_3 сплачено заробітну плату у надурочний час за період з листопаду 2006 року по січень 2008 року згідно табелю обліку робочого часу 1026.91 грн, платіжна відомість №1243а-3б(55) на виплату заробітної плати за березень 2008 року. Цю суму позивач отримав по картці депонента №440 (а.с. 28, 29, 30-32).
Відомості табелю обліку робочого часу свідчать про те, що ОСОБА_3 безперервно хворів з 28 грудня 2007 року по 07 березня 2008 року. Це підтверджується листками непрацездатності, які він подав до бухгалтерії університету (а.с. 54-56).
Університетом листки непрацездатності були сплачені позивачу відповідно до надходження до бухгалтерії,а саме:
У січні 2008 року – 97,71 грн. реєстр № 16 БЗВу
92,47 грн. реєстр № 17 БЗСу
180,00 грн. реєстр № 2 БАСу
У лютому 2008 року – 42,02 грн. реєстр № 45 БЗБу
61,89 грн. реєстр № 46 БЗСу
200,00 грн. реєстр № 25 БАБуг
У березні 2008 року – 1394,33 грн. реєстр №45 БаБгаз
342,57 грн. реєстр № 56 БАС газ (а.с. 33-37,52)
Відповідно до табелю обліку робочого часу ОСОБА_3 хворів до 08 березня 2008 року, працював з 08 березня 2008 року по 18 березня 2008 року.
Відповідно довідки бухгалтерії від 03 листопада 2010 року № 0103-1081 заробітна плата ОСОБА_3 нарахована за період з 08 березня 2008 року по 18 березня 2008 року в розмірі 248,87 грн. Також позивачу при звільненні нарахована та сплачена компенсація за невикористану щорічну відпустку у розмірі 675,45 грн.
Вищезазначені суми ОСОБА_3 отримав у банкоматі, реєстр № 55-БАБ газ (а.с. 32).
Згідно ст.ст. 10,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а ст. 11 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи на підставі доказів поданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Матеріали справи не містять жодного доказу несвоєчасної виплати заробітної плати ОСОБА_3, або виплати її не в повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 23, 1167 ЦК України та роз’яснень, які містяться у п. п.3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяній фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Суд має з’ясувати, чим підтверджується факт заподіяння потерпілому моральних чи фізичних страждань, за яких обставин і якими діями (бездіяльністю) вони завдані, ступінь вини заподіювача, яких моральних чи фізичних страждань зазнав потерпілий, а також інші обставини, які мають значення для вирішення даного спору.
Оскільки позивач не довів, що неправомірними діями відповідача йому була завдана моральна шкода, порушена честь та гідність, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив йому у задоволенні позову.
Враховуючи викладене судова колегія вважає висновки суду першої інстанції такими, що ґрунтуються на законі і підтверджуються матеріалами справи.
Рішення постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.
Судова колегія, керуючись ст. 315, 317, 319 ЦПК України, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 листопада 2010 року – залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий – суддя
Судді