Справа № 347/2140/21

Провадження № 2/347/764/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2021 року Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Драч Д.С.,

за участі секретаря Борисової О.М.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Косів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування,

в с т а н о в и в :

20.10.2021 року ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 звернулася в суд із позовом до ПАТ «Українська транспортна страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування, посилаючись на те, що 07 березня 2021 року мала місце ДТП, під час якої водій ОСОБА_5 від отриманих травм загинув на місці події, а пасажир автомобіля ОСОБА_6 від отриманих травм помер по дорозі в лікувальний заклад. На момент ДТП (07 березня 2021 року) цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_5 була застрахована у ПрАТ «УТСК» (Поліс №200609473).

22 березня 2021 року на адресу ПрАТ «УТСК» було надіслано заяву про виплату страхового відшкодування для сина загиблого - ОСОБА_4 та дружини загиблого - ОСОБА_3 , загальна сума якого складала 260 000 грн., з яких: 24 000 грн моральної шкоди та 26 710 грн витрат на поховання для ОСОБА_3 ; 24 000 грн моральної шкоди та 216 000 грн витрат на утримання для ОСОБА_4 .

Протягом серпня 2021 року за результатами розгляду вказаної страхової справи ПрАТ «УТСК» частково сплатило страхове відшкодування для сина загиблого - ОСОБА_4 та для дружини загиблого - ОСОБА_3 , загальна сума якого становила 92 710 грн та складалася із наступних виплат: по 24 000 грн моральної шкоди для ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ; 18 000 грн витрат на утримання для ОСОБА_4 ; - 26 710 грн витрат на поховання для ОСОБА_3 .

05 серпня 2021 року на адресу ПрАТ «УТСК» був надісланий запит про надання розрахунку страхової виплати, у якому зазначалося прохання надати детальний розрахунок суми виплаченого страхового відшкодування щодо кожного із заявників та повідомити підстави часткової виплати страхового відшкодування заявникам.

31 серпня 2021 року ПрАТ «УТСК» у відповідь на запит повідомило про те, що страховою компанією було прийняте рішення у страховій справі, відповідно до якого було вирішено провести часткову виплату страхового відшкодування у розмірі 92 710 грн, що складалося із повноцінного відшкодування моральної шкоди та витрат на поховання та часткового відшкодування витрат на утримання неповнолітнього сина. Іншу частину відшкодування на утримання страховою компанією було розтерміновано на щомісячні платежі у розмірі по 3000 грн.

Позивач з вказаним рішенням відповідача про виплату страхового відшкодування, пов`язаного з втратою годувальника, шляхом щомісячного перерахування до повного погашення не погоджується, вважає, що воно суперечить Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю та просила суд їх задовольнити, посилаючись на мотиви, викладені у позовній заяві, зазначила, що чинним законодавством передбачено обов`язок страхової компанії виплатити страхове відшкодування у 90-денний строк з моменту надходження відповідної заяви та не передбачено розтермінування виплати страхового відшкодування щомісячними платежами. Щодо наданих письмових доказів на підтвердження витрат позивача на правничу допомогу пояснила, що у переліку робіт наявна технічна помилка у назві суду, а щодо суми витрат пояснила, що сторони у договорі про надання правничої допомоги остаточно погодили суму гонорару 10000 грн., яка сплачена клієнтом згідно квитанції. Уточнення позовних вимог стосувалося перерахунку суми страхового відшкодування з урахуванням одержаних сум страхового відшкодування під час судового провадження за цим позовом.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, посилаючись на мотиви, викладені у відзиві на позовну заяву, пояснив, що спору між сторонами щодо суми страхового відшкодування немає. Чинним законодавством регламентовано право страховика здійснити одноразову виплату страхового відшкодування чи щомісячними платежами, тому штрафні нарахування позивачем здійснені безпідставно, оскільки відповідачем не порушено визначення розміру відшкодування та порядок його виплати; страхові виплати здійснені відповідачем у визначений законом строк. Тому у задоволенні позовних вимог просить відмовити, в зв`язку з недостатніми підставами, з якими закон пов`язує можливість виплатити відшкодування одноразовим платежем.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу виплати страхового відшкодування, внаслідок чого ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_4 позивається про його стягнення з ПАТ «УТСК».

На підтвердження заявлених позовних вимог позивач надав копію полісу №200609473 (а.с.17); копію постанови про закриття кримінального провадження від 27.05.2021 року (а.с.30); копію заяви про виплату страхового відшкодування (а.с.5); розрахунок (а.с.6, 58); копію розрахунку страхового відшкодування (а.с.25-26); копії товарних чеків щодо витрат на поховання та відповідний витяг з реєстру відносно юридичної особи (а.с.14, 15, 16).

Судом встановлено, що 07.03.2021 о 17.25 годині, у світлу пору доби, суху погоду, водій ОСОБА_5 , керуючи автомобілем марки Fiat Doblo, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався проїзною частиною вул. Незалежності у с. Смодна Косівської ОТГ Івано-Франківської області, у напрямку м. Косів. У салоні даного автомобіля знаходився пасажир ОСОБА_6 , який сидів на передньому пасажирському сидінні. Дана ділянка дороги для двох напрямків руху, має по одній смузі для руху в кожному напрямку, дорожня розмітка відсутня, по ходу руху автомобіля є поворот дороги ліворуч. Водій ОСОБА_5 проявив неуважність, не урахував дорожню обстановку, стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, унаслідок чого в кінці повороту дороги ліворуч втратив керованість автомобілем, виїхав за межі проїзної частини праворуч, де автомобіль наїхав на дерево. У результаті порушення водієм ОСОБА_5 ПДР сталася ДТП, унаслідок якої пасажир автомобіля ОСОБА_6 помер у кареті швидкої медичної допомоги по дорозі до лікувального закладу.

Постановою прокурора від 27.05.2021 року було закрито кримінальне провадження №12021090000000124 від 07.03.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України у зв`язку зі смертю підозрюваного ОСОБА_5 (а.с.30-33).

Копією свідоцтва про смерть (а.с.12) підтверджується, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Із позивачем по справі ОСОБА_3 ОСОБА_6 перебував в зареєстрованому шлюбі (а.с.9), в якому у них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.10).

Відповідно до ч.1 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Згідно із частиною 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

За змістом Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до ст.35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ОСОБА_3 22.03.2021 року звернулася із заявою до ПрАТ «УТСК» (а.с.5).

Згідно заяви вих.№000454/21 від 22.03.2021 року розмір відшкодування для дружини потерпілого - ОСОБА_3 :

- 24 000,00 гривень (моральна шкода);

- 26 710,00 гривень (витрати на поховання);

Розмір відшкодування для сина - ОСОБА_4 :

- 24 000,00 гривень (моральна шкода);

- 216 000,00 гривень (відшкодування на утримання);

У своїй відповіді на запит: УТСК №103-В (а.с.19) від 26.03.2021 року вважає, що підстави для виплати відшкодування заявникам відсутні, оскільки в наданих матеріалах справи відсутня інформація щодо результатів розгляду кримінального провадження за фактом зазначеної вище ДТП, відсутні будь-які документи щодо визнання особи винної в ДТП, а також відсутня інформація щодо загиблого ОСОБА_6 (а.с.20).

На вимогу ПрАТ «УТСК» від 26.03.2021 року позивачем 20.04.2021 року №000634/21 долучено:

-довідку Відділу обслуговування (сервісного центру) №9 ГУ ПФУ в Івано-Франківській області №112, видану 14.04.2021 року ОСОБА_3 в тому, що остання перебуває на обліку в управління і отримує пенсію по втраті годувальника на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 08.03.2021 року (а.с.22-23);

-копію паспорта та ідентифікаційного коду ОСОБА_7 (а.с.24).

06.05.2021 року Вих.№000728/21 на вимогу ПрАТ «УТСК» позивачем долучено:

-копію витягу з ЄРДР №12021090000000124 від 07.03.2021 року (а.с.27).

25.06.2021 року Вих.№001046/21 на вимогу ПрАТ «УТСК» позивачем долучено:

-постанову про закриття кримінального провадження (а.с.30-33).

31 серпня 2021 року ПрАТ «УТСК» у відповідь на запит повідомило про те, що страховою компанією було прийняте рішення у страховій справі, відповідно до якого було вирішено провести часткову виплату страхового відшкодування у розмірі 92 710 грн, що складалося із повноцінного відшкодування моральної шкоди та витрат на поховання та часткового відшкодування витрат на утримання неповнолітнього сина. Іншу частину відшкодування на утримання страховою компанією було розтерміновано на щомісячні платежі у розмірі 3000 грн (а.с.35-36).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням відповідача 20.10.2021 року позивачі звернулися до суду з даним позовом про стягнення страхового відшкодування, згідно якого вони не оспорюють суму страхового відшкодування, а просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування однією виплатою у зв`язку із тим, що позивач представляє інтереси неповнолітньої дитини, яка є непрацездатною, тому потребує постійної матеріальної допомоги, якої остання позбулась у зв`язку із втратою годувальника, у зв`язку із чим також позивач просить стягнути пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБК, інфляційних витрат та 3% річних від простроченої суми боргу, а також - судові витрати у зв`язку із розглядом справи на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

Статтями 15, 16 ЦК України передбачено право особи на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Пунктом 2.1 статті 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Згідно із пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 23.1 статті 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Статтею 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено порядок здійснення та розміри страхових виплат за шкоду, пов`язану зі смертю потерпілого.

Пунктом 27.1 статті 27 Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Пунктом 27.2 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Крім цього, пунктом 27.5 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати.

Пунктом 41.1 статті 41 Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння невстановленим транспортним засобом, крім шкоди, яка заподіяна майну та навколишньому природному середовищу.

Згідно з частиною першою статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується, зокрема, дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років).

Відповідно до частини другої статті 1200 ЦК України шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

Статтею 1202 ЦК України передбачено, що відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами.

Положеннями пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик (МТСБУ) у разі визнання вимог заявника обґрунтованими зобов`язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його не пізніше ніж через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.

Тобто вказана норма Закону встановлює обов`язок страховика виплатити страхове відшкодування не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, та не дає право страховику на розтермінування виплати страхового відшкодування поза межами 90-денного строку з моменту отримання заяви про виплату страхового відшкодування.

Пунктом 36.5 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

У цих правовідносинах ЦК України є загальним нормативно-правовим актом, а Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальним нормативно-правовим актом та регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом. Тобто Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає спеціальні до ЦК України строки виплати страхових відшкодувань у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а тому саме спеціальний закон підлягає застосуванню при відшкодуванні страховиком шкоди, заподіяної смертю особи при експлуатації наземних транспортних засобів.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25.11.2020 року у справі № 747/522/19 та у постанові від 09.06.2021 року у справі 440/510/19.

Відповідач всупереч пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснив лише часткову виплату страхового відшкодування в межах ліміту страхового відшкодування, хоча цим Законом, який є спеціальним нормативно-правовим актом по відношенню до ЦК України, та який визначає порядок відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, не передбачено виплату страхового відшкодування щомісячними платежами чи шляхом розтермінування його виплати.

Крім того, страховик на підставі пункту 36.5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зобов`язаний сплатити потерпілим пеню за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ відповідно до розрахунку заборгованості, долученого до уточненої позовної заяви.

Отже, розтермінування виплати страхового відшкодування суперечать положенням спеціального закону - Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якими визначено строки, порядок здійснення та розміри страхових виплат за шкоду, пов`язану зі смертю потерпілого.

У справі № 922/445/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу: за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

12 травня 2020 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила рішення у справі №904/4507/18, де висловила наступну правову позицію: домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов`язковості такого зобов`язання. У контексті вирішення судом питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх співмірність із ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача.

Зазначений висновок відповідає позиції Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» тлумачить «гонорар успіху» як домовленість, згідно з якою клієнт зобов`язується виплатити адвокату як винагороду певний відсоток від присудженої йому судом грошової суми, якщо рішення буде на користь клієнта. Якщо такі угоди є юридично дійсними, то визначені суми підлягають сплаті клієнтом (§ 55). Водночас відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, необхідність і, крім того, умова розумності їх розміру.

За наявності таких угод при вирішенні питання відшкодування судових витрат ЄСПЛ керується не ними, а іншими наведеними вище чинниками, які стосуються роботи адвоката, насамперед принципом розумності судових витрат, що відображено також у справі «Пакдемірлі проти Туреччини».

Вивчивши надані стороною позивача підтверджуючі документи щодо судових витрат, пов`язаних із надання правничої допомоги у зв`язку із розглядом цієї справи, суд відхиляє доводи представника відповідача щодо їх не співмірності із наданою в межах цієї справи правничою допомогою та вважає вимогу про стягнення цих витрат у сумі 10000 грн з відповідача на користь позивача підставною та підтвердженою належними доказами.

Враховуючи вище наведене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі і з відповідача на користь позивача необхідно стягнути страхове відшкодування в розмірі 137 290 гривень, пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 5423 гривні 27 копійок, три проценти річних від простроченої суми боргу у розмірі 963 гривні 15 копійок, інфляційні втрати у розмірі 2961 гривня 24 копійки та судові витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані із розглядом справи, у розмірі 10000 гривень, а всього - 156637 (сто п`ятдесят шість тисяч шістсот тридцять сім) гривень 66 копійок.

Судовий збір підлягає стягненню з відповідача в порядку, передбаченому ст.141 ЦПК України.

На підставі ст.ст. 1187,1200,1202 ЦК України, Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», керуючись ст.ст. 11-13, 76-82, 128, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (код ЄДРПОУ - 22945712) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), що діє в своїх інтересах та в інтересах її неповнолітнього сина ОСОБА_4 :

- страхове відшкодування у розмірі 137 290 (сто тридцять сім тисяч двісті дев`яносто) гривень;

- пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 5423 (п`ять тисяч чотириста двадцять три) гривні 27 копійок;

- три проценти річних від простроченої суми боргу у розмірі 963 (дев`ятсот шістдесят три) гривні 15 копійок;

- інфляційні втрати у розмірі 2961 (дві тисячі дев`ятсот шістдесят одна) гривня 24 копійки;

- судові витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані із розглядом справи, у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень, а всього - 156637 (сто п`ятдесят шість тисяч шістсот тридцять сім) гривень 66 копійок.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (код ЄДРПОУ - 22945712) на користь держави судовий збір в сумі 1566 (одна тисяча п`ятсот шістдесят шість) гривень 37 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Суддя: Д.С. Драч