Справа №1-62/11

                      ВИРОК

                  ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

21 січня 2011 року    Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого         Закутського В.І.

при секретарі     Сиверин Л.А.

з участю прокурора     Нижнік Л.І.

захисника         ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську кримінальну справу по звинуваченню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Вознесенська, громадянина України, освіта повна загальна середня, не одруженого, не працюючого, проживає в АДРЕСА_1, раніше судимого 10.08.2009 року Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області по ч. 1 ст. 185 КК України до 100 годин громадських робіт,

      у скоєні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України,

                      ВСТАНОВИВ

      Вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 серпня 2009 року ОСОБА_2 засуджений по ч. 1 ст. 185 КК України до 100 годин громадських робіт.

      Після набрання вироком законної сили, відповідно до ст. 402 КПК України розпорядженням суду вирок було направлено для виконання до Вознесенської міжрайонної кримінально-виконавчої  інспекції.

      15.09.2009 року ОСОБА_2 було викликано до Вознесенської міжрайонної кримінально-виконавчої інспекції,  де з  ним   було проведено бесіду і ознайомлено з порядком та умовами відбування покарання, та попереджено про наслідки ухилення від відбування покарання і скоєння нового злочину.

      29.09.2009 року ОСОБА_2 отримав направлення для відбування  100 годин громадських робіт до комунального підприємства «СОМ».  Після цього засуджений ОСОБА_2 був ознайомлений з графіком відбування покарання та повинен був в жовтні 2009 року відпрацювати в комунальному підприємстві «СОМ» 46 години, але,  згідно табелю виходу на роботу засуджений ОСОБА_2 в жовтні 2009 року з покладеного на нього обов»язку відпрацювати 64 години, фактично відпрацював лише 28 годин громадських робіт, без поважних на те причин.

      Починаючи з 15.10.2009 року ОСОБА_2, незважаючи на неодноразові письмові попередження з боку інспектора Вознесенської КВІ за невихід для відпрацювання громадських робіт без поважних причин, свідомо продовжує порушувати порядок та умови відбування покарання у вигляді громадських робіт, ухиляється від відбування покарання у вигляді громадських робіт, і станом на 18.11.2010 року не відпрацював 72 /сімдесят дві/ години громадських робіт без поважних на те причин.

      В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину у скоєні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України визнав повністю і пояснив суду, що дійсно у серпні 2009 року він був засуджений Вознесенським міськрайонним судом до 100 годин громадських робіт, але відпрацював лише частково, бо хворіє на  епілепсію. Розуміє, що винний, просить суд суворо його не карати.

      Оскільки підсудний ОСОБА_2 визнав свою вину повністю, то суд, за згодою учасників судового розгляду,  визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

      Вина підсудного ОСОБА_2 також повністю підтверджується дослідженими матеріалами кримінальної справи:

      довідкою з особової справи №13/2009 на засудженого ОСОБА_2., згідно якої станом на 15.11.2010 року ОСОБА_2 відпрацював 28 /двадцять вісім/ годин громадських робіт, не відбута частина покарання складає 72 години /сімдесят дві/ /а.с. 5/;

      табелем виходу на роботу в жовтні 2009 року на засудженого ОСОБА_2, згідно якого він відпрацював лише 28 годин з положеної кількості 64 години в жовтні 2009 року /а.с. 21/;

       довідкою КП «СОМ», згідно якої в період часу з січня 2010 року по листопад 2010 року ОСОБА_2 не відпрацював ні однієї години /а.с. 40/, та іншими матеріалами кримінальної справи у сукупності.

      Оскільки підсудний ОСОБА_2 скоїв ухилення від відбування громадських робіт, особою, засудженою до цього покарання, то суд його дії кваліфікує по ч. 2 ст. 389 КК України.

      При призначенні покарання підсудному ОСОБА_2 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, та обставини, що пом»якшують та обтяжують покарання підсудного.

      В якості обставин, що пом»якшують покарання підсудного, суд враховує задовільну характеристику з місця проживання, хворобу підсудного, та щире каяття у скоєному.

      Обтяжуючих вину обставин суд не вбачає.

      Вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області  від 10.08.2009 року ОСОБА_2 засуджений  по ст. 185 ч.1 КК України до 100 годин громадських робіт.  Новий злочин скоїв в період відбування громадських робіт.

      З урахуванням всіх обставин справи, особи підсудного, який задовільно характеризується по місцю проживання, хворіє та щиро кається, суд вважає можливим назначити йому  мінімальне покарання, передбачене санкцією даної статті.

      Керуючись ст.ст. 321-324 КПК України, суд,

                      ЗАСУДИВ

       ОСОБА_2 визнати винним у скоєні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, і призначити йому покарання у вигляді одного місяця арешту.

      На підставі ст. 71, 72  КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання за вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 10.08.2009 року, остаточно призначити ОСОБА_2 1 /один/ місяць 2 /два/ дні арешту.

      Запобіжний захід щодо засудженого ОСОБА_2 змінити з підписки про невиїзд на тримання під вартою, взявши його під варту в залі суду і зарахувавши йому в строк відбування покарання тримання під вартою з дня затримання, тобто з 21 січня 2011 року.

      Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Миколаївської області на протязі 15 діб.

              Суддя