Справа № 581/283/21

Провадження № 2/581/132/21

Р І Ш Е Н Н Я

                       і м е н е м    У к р а ї н и                   

22 листопада 2021 року                                                сел. Липова Долина

Липоводолинський районний суд Сумської області в складі судді Кузьмінського О.В.,              за участю секретаря судового засідання Мазур О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Липоводолинської селищної ради Роменського району Сумської області, Роменської районної державної адміністрації Сумської області, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держгеокадастру у Сумській області,

про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та визнання права власності на спадкове майно,

                                                       в с т а н о в и в :

17 травня 2021 року позивач звернулася до суду з позовом, який надалі уточнила та просила визнати недійсним державний акт серії ЯБ №335691 на право приватної власності на земельну ділянку площею 3,226 га, розташовану на території Липоводолинської селищної ради Роменського району Сумської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виданий на ім`я ОСОБА_2 та визнати за покійним ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку  площею 3,226 га, кадастровий номер 5923255100020030190, розташовану на території Липоводолинської селищної ради Сумської області.

Мотивує свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дід, ОСОБА_3 , який за життя склав заповіт, яким все своє майно заповів своїй дочці - матері позивача ОСОБА_4 . Після смерті діда спадщину прийняла мати, а після смерті матері та батька спадщину прийняла позивач. Зазначає, що ОСОБА_3 після розпаювання колгоспу «Липоводолинський» належала земельна ділянка в складі фермерського господарства «Чайка О.І.». 11 січня 1995 року ОСОБА_2 як голова фермерського господарства отримала державний акт, згідно якого ОСОБА_2 та членам її родини і близьким родичам, а саме: ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 передано у приватну власність земельну ділянку площею 25,3 га., розташовану на території Липоводолинської селищної ради, призначену для ведення селянського (фермерського) господарства та державний акт на право постійного користування землею серії СМ від 11 січня 1995 року згідно якого ОСОБА_2 та членам її родини і близьким родичам надано у постійне користування земельну ділянку площею 5,6 га, розташовану на території Липоводолинської селищної ради, призначену для ведення селянського (фермерського) господарства. Вважає, що в січні 1995 року на підставі норм чинного на той час законодавства ОСОБА_3 набув право приватної власності на умовну частину земельної ділянки площею 25,3 га фермерського господарства «Чайка О.І.» як член цього господарства, але внаслідок незаконних дій відповідачів був позбавлений цього права. Так, у зв`язку зі змінами в законодавстві, 4 червня 2004 року ОСОБА_2 звернулась із заявою до Липоводолинської селищної ради, в якій просила державний акт на право власності на землю та державний акт на право постійного користування землею визнати недійсними і водночас надати дозвіл на розробку технічної документації по виготовленню державних актів на право власності на земельні ділянки кожному члену фермерського господарства окремо, в тому числі і померлого ОСОБА_3 . 20 грудня 2005 року ОСОБА_2 отримала два державні акти на право власності на земельні ділянки, зокрема і за рахунок земельної ділянки ОСОБА_3 .

Вважає, що державний акт на право власності на належну ОСОБА_3 земельну ділянку серії № 335691, який отримала ОСОБА_2 , виданий незаконно та з порушенням чинного законодавства, оскільки на момент отримання державного акту на земельну ділянку ОСОБА_3 помер, а ОСОБА_2 не була його спадкоємцем, до нотаріальної контори не зверталася, свідоцтва про право на спадщину не отримувала.

Разом з тим, за відсутності права успадкування майна ОСОБА_3 . Липоводолинська селищна рада рішенням № 110 від 23 червня 2004 року внесла клопотання перед райдержадміністрацією по наданню дозволу на розробку технічної документації по виготовленню державних актів, внісши до списку додатку до рішення ОСОБА_2 як власницю майна померлого.

В свою чергу, Липоводолинська райдержадміністрація маючи в себе дані про склад осіб, які входили до фермерських господарств, де зазначався і ОСОБА_3 та не маючи клопотання виконкому селищної ради про надання дозволу на розробку технічної документації по виготовленню державного акта на ім`я ОСОБА_2 , як спадкоємцю земельної ділянки ОСОБА_3 , надала дозвіл на виготовлення такої документації, чим сприяла незаконному переходу права розпоряджатися чужим майном без законних на те підстав.

У поданому відзиві відповідач Роменська районна державна адміністрація Сумської області при вирішенні спору поклалася на розсуд суду, зазначивши, що в подібних спорах відповідачем по справі має бути спадкоємець, який прийняв спадщину, чи відповідна територіальна громада.

Відповідач Липоводолинська селищна рада Роменського району Сумської області правом подачі відзиву не скористалася.

У поданому відзиві відповідач ОСОБА_2 зазначила,  що позов поданий поза межами строків позовної давності, так як позивач не навела в позовній заяві будь-яких обставин, які б можна вважати поважними, та які об`єктивно, непереборно та незалежно від її волі перешкоджали їй подати позов у межах трирічного строку позовної давності, а також не клопотала перед судом про його поновлення з таких поважних причин. Також зазначає, що  їй особисто виділялась земельна ділянка розміром 5,6 га у постійне користування та 25,3 га у приватну власність для ведення селянського (фермерського) господарства. Оскільки фермерське господарство юридично так і не було створене, а також у зв`язку зі змінами в законодавстві, розпорядженням голови райдержадміністрації від 1 листопада 2014 року №410 було припинено право постійного користування земельними ділянками та надано дозвіл на розробку технічної документації по виготовленню державних актів на право власності на землю для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, тобто цільове призначення було змінено. І тільки після витриманої процедури їй на підставі розпорядження голови РДА №285 від 7 червня 2005 року на спірну земельну ділянку був виданий державний акт, що посвідчує право власності на дану (спірну) земельну ділянку. Дане розпорядження не скасоване, відповідно є діючим. Крім того, доказів того, що земельна ділянка, яка належить на праві власності ОСОБА_2 згідно з державним актом серії ЯБ № 335691, належала на праві власності ОСОБА_3 , позивачем не надано. Окрім того, як вбачається із довідки, яка видавалась дирекцією ТОВ «Світанкове» про склад Фермерського господарства Чайки О.І., то до складу фермерського господарства ОСОБА_3 не входив.

Третя особа Головне управління Держгеокадастру у Сумській області правом подачі пояснень до суду не скористалося.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_11 позов підтримали, просили задовольнити. ОСОБА_1 просила також винести окрему ухвалу та порушити кримінальну справу з приводу незаконного заволодіння земельною ділянкою.

Представник відповідача ОСОБА_12 просила відмовити у задоволенні позову.

Представники відповідача Роменської районної державної адміністрації в Сумській області, відповідача Липоводолинської селищної ради та третьої особи Головного управління Держгеокадастру у Сумській області до суду не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Допитаний свідок ОСОБА_1 дала показання, що 1 січня 2018 року прийшла провідати та привітати тітку ОСОБА_2 з днем народження та під час розмови з нею наодинці вперше дізналася, що у власності останньої перебувають 2 земельні ділянки: одна - власна, інша - належна ОСОБА_3 . Була вражена почутим, прийшовши додому розповіла про це чоловікову. Після цього не підтримує стосунків із ОСОБА_2 . До 2018 року допомагали з чоловіком ОСОБА_2 за її проханнями, в тому числі отримувати за оренду землі зерно, з обсягу якого не можна було встановити, що то була орендна плата за декілька земельних ділянок. 

Допитаний свідок ОСОБА_13 дав показання, що 1 січня 2018 року дружина ОСОБА_1 відвідувала ОСОБА_2 , щоб привітати з днем народження, а повернувшись розповіла, що від неї дізналася, що належна діду ОСОБА_3 земельна ділянка перебуває у власності ОСОБА_2 . Він не повірив у це, бо був заповіт діда на матір ОСОБА_1 . Потім у знайомого, який відав земельними питаннями, запитав про наявність у ОСОБА_3 земельного паю та отримав ствердну відповідь.

Ухвалою суду від 6 липня 2021 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково. Заборонено ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії, пов`язані з відчуженням або передачею у заставу, оренду, суборенду, емфітевзис, користування будь-яким іншим особам майна: земельної ділянки з кадастровим номером 5923255100:02:003:0190 площею 3,0855 га та земельної ділянки з кадастровим номером 5923255100:02:002:0222 площею 0,1403 га, які розташовані на території Липоводолинської селищної ради Роменського району Сумської області.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення, судом встановлені такі фактичні обставини.

ОСОБА_3 , як пенсіонер колгоспу «Липоводолинський», за результатами зборів уповноважених колгоспників колгоспу «Липоводолинський» від 12 лютого 1993 року був включений до списку осіб, що мають право на земельний та майновий пай при розпаюванні майна колгоспу «Липоводолинський» під номером 206 (т. 1, а.с. 27).

Рішенням Липоводолинської селищної Ради народних депутатів Липоводолинського району Сумської області від 4 березня 1993 року «Про розподіл бувшого колгоспу «Липоводолинський» на два господарства по річці Хорол» вирішено, крім іншого, виділити земельні ділянки під селянські (фермерські) господарства. У відповідності до списку фермерських і кооперативних господарств асоціації фермерів і сільськогосподарських кооперативів «Хорол» по розподілу земельних паїв, що є додатком до вищезазначеного рішення, дочці ОСОБА_3 - ОСОБА_2 виділено пай у розмірі 24,66 га та присадибна ділянка розміром 2,69 га, загальна площа земельного паю 27,35 га (т. 1, а.с. 89).

На виконання рішення відведено в натурі земельні ділянки для організації фермерського господарства ОСОБА_2 із земель колективного сільського господарства «Липоводолинське» загальною площею 30,9 га, в тому числі сільськогосподарських угідь 30,9 га, з них ріллі 30,9 га, та у приватну власність 25,3 га, із них ріллі 25,3 га. Межі земельної ділянки закріплені на місцевості межовими знаками встановленого зразка (т. 1, а.с. 31).

3 серпня 1993 року розпорядженням представника президента України зареєстровано селянські (фермерські) господарства та їх статути з наданням юридичної особи, в тому числі і фермерське господарство під головуванням ОСОБА_2 (т. 1, а.с. 83-84, 86-88).

11 січня 1995 року ОСОБА_2 отримала державний акт на право приватної власності на землю площею 25,3 га для ведення селянського (фермерського) господарства на території Липоводолинської селищної Ради народних депутатів та державний акт на право постійного користування землею площею 5,6 га для ведення селянського (фермерського) господарства на території Липоводолинської селищної Ради народних депутатів (т. 1, а.с. 32, 33).

14 травня 1996 року ОСОБА_3 , який був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 , помер у віці 76 років (т. 1, а.с. 16, 17).

За життя ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений державним нотаріусом Липоводолинської державної нотаріальної контори Сумської області Чорним В.В. за реєстровим номером 1360, яким все майно, яке буде йому належати на день смерті, де б воно не знаходилось і з чого воно не складалось, заповів дочці ОСОБА_4 (т. 1, а.с. 18).

15 листопада 1996 року ОСОБА_4 отримала свідоцтво про право на спадщину, посвідчене нотаріусом Липоводолинської районної нотаріальної контори Чорним В.В., за реєстровим номером 1335, на спадкове майно у вигляді житлового будинку в АДРЕСА_1 , що належало ОСОБА_14 , спадкоємцем якої був її чоловік ОСОБА_3 , який спадщину прийняв, але не оформив своїх спадкових прав (т. 1, а.с. 153).

21 листопада 1996 року ОСОБА_4   в  Липоводолинській районній нотаріальній конторі отримала:

- свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно у вигляді грошових внесків, що зберігаються у відділенні Ощадбанку № 3240 в сел. Липова Долина Сумської області на рахунку № НОМЕР_1 з належними по ним процентами, а також зі всіма компенсаційними рахунками відкритими на підставі цього рахунку № НОМЕР_1 , що належало ОСОБА_14 на підставі ощадкнижки виданої ощадбанком № 3240 в сел. Липова Долина 28 квітня 1988 року, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем якої був її чоловік ОСОБА_3 , який спадщину прийняв, але не оформив своїх спадкових прав (т. 1, а.с. 157);

- свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно у вигляді грошових внесків, що зберігаються у відділенні Ощадбанку № 3240 в сел. Липова Долина Сумської області на рахунку № НОМЕР_2 з належними по ним процентами, а також з усіма компенсаційними рахунками відкритими на підставі цього рахунку № НОМЕР_2 , що належало ОСОБА_3   на підставі ощадкнижки виданої ощадбанком № 3240 в сел. Липова Долина 16 січня 1992 року (т. 1, а.с. 157 зворот).

4 червня 2004 року ОСОБА_2 звернулася із заявою до голови Липоводолинської селищної ради Романенка Г.П., в якій зазначала, що відповідно до проекту відводу земельних ділянок, затвердженого  Липоводолинською селищною радою  4 березня 1993 року їй надано у власність 25,3 га та у постійне користування 5,6 га орних земель бувшого КСП «Хорол» для ведення фермерського господарства, право власності та користування якими посвідчено відповідними державними актами. До переданих їй у власність та користування ділянок включені ділянки членів її родини та близьких, а саме ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 із розрахунку 3,11 га у власність та 0,7 га у користування кожному. Враховуючи невідповідність документації по наданню земельних ділянок вимогам сучасності, що порушує права кожного із зазначених громадян щодо власності на землю та розпоряджатись нею на власний розсуд, просила державний акт на право власності на землю СМ № б/н, виданий 11 січня 1995 року, та державний акт на право постійного користування землею СМ № б/н, виданий 11 січня 1995 року, визнати недійсними, надати дозвіл на розробку технічної документації по виготовленню державних актів на право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кожному з зазначених окремо, включивши до складу земель ріллю, яка перебувала у приватній власності (т. 1, а.с. 34, 180).

Рішенням виконавчого комітету Липоводолинської селищної ради № 110 від 23 червня 2004 року, вирішено підняти клопотання перед Липоводолинською районною державною адміністрацією про надання дозволу власникам земельних ділянок - колишнім членам АФГ «Хорол» та їх спадкоємцям на розробку технічної документації по виготовленню державних актів на право власності на землю для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, включивши до складу земель ріллю, яка перебуває у приватній власності з забезпеченням вимог ст. 25 Земельного кодексу України. Відповідно до додатку до рішення, до складу громадян, яким погоджується надання дозволу на розробку технічної документації про виготовленню державних актів на право власності на землю для ведення товарного сільськогосподарського виробництва під номерами 117, 118 включена ОСОБА_2 (т. 1, а.с. 35-37).

Розпорядженням голови районної державної адміністрації № 410 від 1 листопада 2004 року  надано дозвіл 299 власникам земельних ділянок – колишнім членам АФГ «Хорол», в тому числі і ОСОБА_2 , на розробку технічної документації по виготовленню державних актів на право власності на землю для ведення товарного  сільськогосподарського виробництва кожному громадянину та в спільну часткову власність  згідно з додатками; припинено право постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянського (фермерського) господарства до групи ОСОБА_2 , крім інших, включено померлого ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 38-46).

Розпорядженням голови районної державної адміністрації № 180 від 25 квітня 2005 року погоджено договір про розподіл земельних ділянок між власниками земельних паїв колишніх членів АФГ «Хорол» та їх спадкоємців, згідно з яким на земельний пай ОСОБА_2 виділено дві земельні ділянки під номерами 117, 118 (т. 1, а.с. 47-51).

У 2005 році землевпорядною фірмою « ІНФОРМАЦІЯ_3 » на замовлення громадян, у тому числі і ОСОБА_2 , розроблено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки власникам земельних паїв на території Липоводолинської селищної ради (колишнього АФГ «Хорол») Липоводолинського району, включаючи ОСОБА_2 на дві земельні ділянки площею 3,226 га кожна (т. 1, а.с. 52-66, 90, 91).

Відповідно до протоколу № 28 від 4 лютого 2005 року Сумського обласного головного управління земельних ресурсів здійснено розгляд та погодження  землевпорядного проекту організації території розпайованих земель колишнього КСП «Хорол» Липоводолинської селищної ради Липоводолинського району, яким запроектовано 302 земельних паїв, до яких включена рілля та сіножаті, розміри земельних ділянок визначені з урахуванням якості грунтів, розподіл паїв між громадянами проведений земельною комісією колишнього КСП «Хорол» з урахуванням місця проживання власників земельних паїв, їх родинних стосунків та затверджений загальними зборами власників земельних паїв. Згідно з списком ОСОБА_2 виділено дві земельні ділянки площею по 3,226 га кожна, з яких 3,085 рілля, 0,140 сіножаті (т. 1, а.с. 57-62).

Розпорядженням голови районної державної адміністрації № 285 від 07 червня 2005 року затверджено технічну документацію щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки власникам земельних паїв (колишніх членів АФГ «Хорол» та їх спадкоємців) на території Липоводолинської селищної ради та вирішено видати 303 громадянам – власникам земельних паїв згідно додатку, в тому числі і ОСОБА_2 на дві земельні ділянки площею 3,226 га кожна, та видати державні акти  на право приватної власності  на землю для ведення товарного сільськогосподарського виробництва замість державних актів на право приватної власності  на землю для ведення селянського (фермерського) господарства (т. 1, а.с. 66-69, т.1).

ОСОБА_2 отримала два державних акти на право власності на земельні ділянки площею по 3,226 га кожна для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Липоводолинської селищної ради Липоводолинського району Сумської області, серед яких і оскаржений державний акт серії ЯБ №335691 (т. 1, а.с. 73, 178).

ІНФОРМАЦІЯ_4   в м. Десна Козелецького району Чернігівської області померла ОСОБА_4 (т. 1, а.с. 19).

11 квітня 2008 року у Остерській державній нотаріальної конторі заведена спадкова справа №539/2013 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 за заявою №516  ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 147).

ІНФОРМАЦІЯ_5 м. Остер Козелецького району Чернігівської області помер ОСОБА_15 (т. 1, а.с. 21).

14 червня 2013 року у Остерській державній нотаріальної конторі заведена спадкова справа №90/2013 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_15 , за заявою ОСОБА_1 ОСОБА_16 своєю заявою від 05 липня 2013 року відмовився від прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_15 на користь ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 25).

13 травня 2014 року ОСОБА_16 , ОСОБА_1 отримали свідоцтва про право на спадщину за законом, видане державним нотаріусом Остерської районної державної нотаріальної контори Велігоша Л.М. по 1/3 частці грошових вкладів з відповідним відсотками та нарахованою компенсацією кожному, що належало ОСОБА_4 (т. 1, а.с. 20).

Цього ж дня ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, а саме на 1/3 частку грошових вкладів з відповідним відсотками та нарахованою компенсацією, що належали ОСОБА_4 , спадкоємцем якої за законом був чоловік ОСОБА_15 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав, та на грошові вклади з відсотками та нарахованою компенсацією, які належали ОСОБА_15 (т. 1, а.с. 22).

Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 20 серпня 2019 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_16 до ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання права власності на спадкове майно у зв`язку зі спливом строку позовної давності. Постановою Сумського апеляційного суду від 2 грудня 2019 року рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 20 серпня 2019 року скасоване, ухвалене нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 , ОСОБА_16 задоволено частково. Державний акт серії ЯБ №335691 на право власності на земельну ділянку площею 3,226 га, розташовану на території Липоводолинської селищної ради Липоводолинського району Сумської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виданий на ім`я ОСОБА_2 , зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №01.08.361.00629 від 20 грудня 2005 року визнано недійсним; у задоволенні іншої частини позову відмовлено. Постановою Верховного Суду від 24 лютого 2021 року постанову Сумського апеляційного суду від 2 грудня 2019 року скасовано з підстав не залучення до у часті в справі в якості співвідповідача Липоводолинської районної державної адміністрації, рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 20 серпня 2019  року змінено, виклавши його мотивувальну частину в редакції даної постанови (т. 1, а.с. 106 - 124).

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 року № 1635-р «Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій» у зв`язку з ліквідацією Липоводолинського району Сумської області здійснено реорганізацію Липоводолинської районної державної адміністрації шляхом її приєднання до Роменської районної державної адміністрації.

На підставі цієї постанови Роменська районна державна адміністрація є правонаступником Липоводолинської районної державної адміністрації.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7 роз`яснено, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми ЦК УРСР 1963 року, Земельного кодексу України 1990 року, Закону України «Про селянське (фермерське) господарство».

Відповідно до ЦК УРСР, що діяв до 31 грудня 2003 року, спадкування здійснюється за законом і за заповітом. Спадкування за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Згідно зі статями 525, 526 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця. Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме - місцезнаходження майна або його основної частини.

Кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям (ч. 1 ст. 534 ЦК УРСР).

Статтею 548 ЦК УРСР передбачено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Судом встановлено, що спадкоємець за заповітом після померлого ОСОБА_3 . ОСОБА_4 прийняла спадщину, одержавши свідоцтва про право на спадщину, а саме на спадкове майно - житловий будинок АДРЕСА_1 та грошові внески у банківських установах.

Відповідно до норм ст. 6 ЗК України громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок, зокрема, для ведення селянського (фермерського) господарства.

Передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безплатно.

Безплатно земельні ділянки передаються у власність громадян, крім іншого, для ведення селянського (фермерського) господарства у межах середньої земельної частки, що обчислюється у порядку, передбаченому цією статтею.

За змістом частини 1 статті 22 ЗК України право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними

організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (ст. 23 ЗК України).

Встановлено, що земельний пай площею 3,226 га, належний ОСОБА_3 після розпаювання земель колгоспу «Липоводолинський», включено до земельної ділянки, переданої у власність для організації фермерського господарства ОСОБА_2 загальною площею 25,3 га. Межі земельної ділянки були закріплені на місцевості межовими знаками встановленого зразка.

На підставі рішення Липоводолинської селищної Ради народних депутатів від 4 березня 1993 року ОСОБА_2 видано державний акт на право приватної власності на землю площею 25,3 га, розташованої на території Липоводолинської селищної Ради народних депутатів для ведення селянського (фермерського) господарства.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За нормами ЦК УРСР 1963 року до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Нормами ЦК 1963 року з урахуванням положень Земельного кодексу 1990 року та Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» було передбачено спадкування права власності на земельну ділянку.

За життя ОСОБА_4 права власності на земельний пай площею 3,226 га, успадкований після батька ОСОБА_3 , не оформила, ІНФОРМАЦІЯ_4 померла.

Після смерті ОСОБА_4 прийняли спадщину її діти: ОСОБА_16 , ОСОБА_1 та чоловік ОСОБА_15 , як спадкоємці першої черги за законом.

ОСОБА_1 також прийняла спадщину після смерті свого батька ОСОБА_15 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Судом встановлено, що земельний пай ОСОБА_3 був включений до земельної ділянки, наданої у власність для ведення селянського (фермерського) господарства ОСОБА_2 .

Правовстановлюючий документ про право власності на вказану земельну ділянку був виданий ОСОБА_2 у 1995 році.

У червні 2004 року ОСОБА_2 звернулась до голови Липоводолинської селищної ради із заявою про визнання недійсним акту про право власності на землю СМ №б/н, виданого 11 січня 1995 року та державного акту на право постійного користування землею СМ №б/н, виданого 11 січня 1995 року, з метою усунення порушення прав близьких та членів родини заявниці, чиї паї включені до наданої їй у власність земельної ділянки площею 25,3 га. Відповідач просила надати дозвіл на розробку технічної документації по виготовленню державних актів на право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кожному окремо: ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10

23 червня 2004 року виконавчий комітет Липоводолинської селищної ради клопотав перед Липоводолинською районною державною адміністрацією про надання дозволу власникам земельних ділянок – колишнім членам АФГ «Хорол» та їх спадкоємцям на розробку технічної документації по виготовленню державних актів на право власності на землю для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, включивши до складу земель ріллю, яка перебуває у приватній власності.

Спадкоємець ОСОБА_3 за заповітом ОСОБА_4 не була включена до списку громадян, яким погоджується надання дозволу на розробку технічної документації по виготовленню державних актів на право власності на землю, проте ОСОБА_2 погоджено надання дозволу на розробку технічної документації на два земельних паї без достатньої правової підстави.

За таких обставин суд приходить до висновку про порушення діями усіх відповідачів вимог ч. 1-4 ст. 17, ч. 1 ст. 22, ч. 2 ст. 50, ч. 1, 2 ст. 51 ЗК України 1990 року, ст. 12, 116, 118,125 ЗК України 2001 року, ст. 534, 548 ЦК УРСР 1963 року, ст. 1225, 1268-1270 ЦК України 2003 року при переоформленні права власності на частку земельної ділянки у загальній земельній ділянці площею 25,3 га, належну ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_2 , що в свою чергу призвело до порушення прав на спадщину після ОСОБА_3 за заповітом - ОСОБА_4 та надалі її спадкоємців, зокрема позивача ОСОБА_1 , у зв`язку з чим державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий на ім`я ОСОБА_2 серії ЯБ №335691, слід визнати недійсним.  

З приводу клопотання відповідача ОСОБА_2 про необхідність застосування позовної давності суд зазначає наступне.

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року.

Судом було встановлено, що прийнявши спадщину після ОСОБА_3 , ОСОБА_4 право на земельну ділянку не оформила та померла.

Спадщина після ОСОБА_4 відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_4 - в період дії ЦК України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року.

Тобто у спірних правовідносинах застосовується чинне на дату відкриття спадщини законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК України, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частин 2, 3 статті 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.  

Частиною 4 статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Разом із тим, обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 посилалися на незаконність набуття ОСОБА_2 у 2005 році права власності на земельну ділянку, яка належала до спадщини після померлого ОСОБА_3 з огляду на те, що право власності на земельну ділянку підлягало оформленню на спадкоємця після померлого за заповітом ОСОБА_4 , і про такі порушення позивачу стало відомо у 2018 році з розмови з відповідачем ОСОБА_2 .

З огляду на це до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ЦК України про загальну позовну давність, тривалість якої визначається статтею 257 цього Кодексу у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 77 ЦПК України).

Зміст статті 89 ЦПК України визначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оскільки позивач обґрунтовувала позов тим, що про порушення свого права їй стало відомо у 2018 році із розмови з ОСОБА_2 , у 2018 році позивач звернулася з суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання державного акту недійсним, у зв`язку з чим позовна давність була перервана, а після ухвалення рішення Верховним Судом 24 лютого 2021 року перебіг позовної давності почався заново.

Доказів, які б спростовували вищевикладені висновки суду, а також належних і достатніх доказів іншого початку перебігу позовної давності відповідачами не надано і судом не встановлено, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про те, що позивач не пропустила строк позовної давності.

Доводи відповідача ОСОБА_2 про те, що фермерське господарство юридично так і не було створене, не мають доказового значення для справи, оскільки підставою для  припинення права постійного користування земельними ділянками та надання дозволу на розробку технічної документації по виготовленню державних актів на право власності на землю було не відсутність створеного фермерського господарства, а вимоги законодавства.

Та обставина, що на сьогодні розпорядження голови Липоводолинської районної державної адміністрації №285 від 7 червня 2005 року, на підставі якого ОСОБА_2 отримала 2 державних акти на землю, не скасоване, відповідно є діючим, не спростовує висновків суду і не може бути підставою для відмови у позові в частині цих позовних вимог.

З приводу того чому саме позивач просила визнати недійсним держаний акт серії ЯБ № 335691 на право власності на земельну ділянку, яка належить на праві власності ОСОБА_2 , а не інший державний акт, то суд з цього приводу зазначає, що в ході розгляду справи суд прийшов до висновку про порушення вищезазначених вимог законодавства відповідача по справі внаслідок чого відповідач ОСОБА_2 отримала у власність дві земельні ділянки, хоча мала право на одну. У зв`язку з чим, задовольняючи позовні вимоги в цій частині суд визнає недійсним один державний акт, не втручаючись у право власності ОСОБА_2 на іншу належну їй земельну ділянку, право власності на яку посвідчено іншим державним актом. При цього істотного значення немає який саме чи під яким номером державний акт визнається недійсним.       

Щодо довідки, яка видавалась дирекцією ТОВ «Світанкове» про склад фермерського господарства Чайки О.І. що до того, що до його складу не входив ОСОБА_3 , суд зазначає, що суду не надано доказів правового статусу ТОВ «Світанкове» та наявності повноважень товариства надавати будь-яку інформацію щодо зазначеного фермерського господарства, у зв`язку з чим є незрозумілим яке відношення має товариство до фермерського господарства ОСОБА_2 . Крім того, копія довідки є неякісною і з неї неможливо достовірно встановити дату її видачі, станом на яку ОСОБА_3 вже міг бути померлим і не входити до складу фермерського господарства ОСОБА_2 .  

В той же час суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги про визнання за покійним ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку площею 3,226 га, у зв`язку з нижченаведеним.

Відповідно до вимог статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, шляхом, зокрема, визнання такого права.

Відповідно до частин 1, 4 статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.

Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Станом на момент ухвалення рішення ОСОБА_3 помер, тому відповідно до частини четвертої статті 25 ЦК України його цивільна правоздатність припинилася, що свідчить про неможливість визнання права власності на земельну ділянку за померлою особою. Крім того, такий спосіб захисту не є ефективним у розумінні положень статті 16 ЦК України та не призведе до відновлення порушених прав позивача, за захистом якого вона звернулася до суду.

З приводу заяви позивача ОСОБА_1 про винесення окремої ухвали та порушення кримінальної справи з приводу незаконного заволодіння земельною ділянкою, то суд не вбачає підстав для цього, оскільки, по-перше, винесення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду, та по-друге, судом при вирішенні спору не було встановлено таких порушень законодавства, які б мали обов`язковим наслідком постановлення окремої ухвали відповідно до вимог ст. 262 ЦПК України.

При вирішенні цивільної справи суд не наділений повноваженнями порушувати кримінальну справи у зв`язку зі встановленими обставинами. 

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, оскільки позивач ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 10 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» з відповідачів слід стягнути на користь держави по 302 грн. 70 коп. з кожного в рахунок відшкодування судового збору за позовну вимогу, яку було задоволено, а в частині відхиленої позовної вимоги – компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст. 10, 12, 263 - 264 ЦПК України, суд,

                                                            в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Державний акт серії ЯБ №335691 на право власності на земельну ділянку площею 3,226 га, розташовану на території Липоводолинської селищної ради Липоводолинського району Сумської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виданий на ім`я ОСОБА_2 , зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №01.08.361.00629 від 20 грудня 2005 року визнати недійсним.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з Липоводолинської селищної ради Роменського району Сумської області, Роменської районної державної адміністрації Сумської області, ОСОБА_2 на користь держави по 302 грн. 70 коп. з кожного в рахунок відшкодування судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: Липоводолинська селищна рада Роменського району Сумської області (42500, сел. Липова Долина, Роменський район, Сумська область, вул. Роменська, 10, код ЄДРПОУ 04390972).

Відповідач: Роменська районна державна адміністрація Сумської області (42000, м. Ромни, Сумська область, бульвар Свободи, 1, код ЄДРПОУ 04057936).

Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держгеокадастру у Сумській області (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 25, код ЄДРПОУ 39765885).

Повне рішення суду складене 30 листопада 2021 року.

Суддя О. В. Кузьмінський