ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
20 січня 2011 року справа № 5020-10/311
Господарський суд міста Севастополя в складі: судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом
Малого приватного науково-виробничого підприємства “Сердолік”
(ул. Адм. Октябрьського, 12, м. Севастополь, 99011)
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Севастопольської міської Ради
(вул. Леніна, 3, м. Севастополь, 99011)
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
(АДРЕСА_1, 99020)
про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,
за участю представників сторін:
позивача –Монько С.В., представника за довіреністю №7 від 04.01.2011;
відповідача –не з’явився;
третьої особи –Сьоміної Г.Г., представника за довіреністю №015/5154.
Мале приватне науково-виробниче підприємство “Сердолік” (далі – Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі –Відповідач) про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Позовні вимоги ґрунтуються на положеннях статі 152 Земельного кодексу України, та мотивовані тим, що на земельній ділянці площею 0,1085 га, переданій Позивачеві в оренду на підставі рішення Севастопольської міської Ради народних депутатів № 147 від 17.11.1992, за адресою: АДРЕСА_2, Відповідач без будь-яких правовстановлюючих документів розмістив майданчик з продажу японських автомобілів, у зв’язку з чим Позивач просить зобов’язати Відповідача усунути перешкоди у користуванні вищевказаною земельною ділянкою, шляхом звільнення земельної ділянки від автомобілів та споруд, що на неї знаходяться.
У судовому засіданні 19.01.2011 Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник третьої особи у судовому засіданні 19.01.2011 надав пояснення, відповідно до яких позовні вимоги Малого приватного науково-виробничого підприємства “Сердолік” підтримав у повному обсязі.
Відповідач без поважних причин не виконав вимоги ухвали суду від 23.12.2010, у судове засідання 18.01.2011 явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією та завчасно (повернення поштового відправлення від 10.01.2011 /а.с.30-53/).
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.
Оскільки явка учасників процесу обов’язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
З врахування вищевикладеного, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, у відсутність представника Відповідача.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників Позивача та третьої особи, суд
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Севастопольської міської Ради народних депутатів №147 від 17.11.1992 малому приватному науково-виробничому підприємству „Сердолик” (далі - МПНВП „Сердолик”) надано із земель міста в постійне користування земельну ділянку для будівництва соціально-культурного та торгового центру площею 2,1870 га за адресою: м. Севастополь, просп. Ген. Острякова.
Державним актом, виданим 30.07.1993 Севастопольською міською Радою народних депутатів, посвідчено право МПНВП „Сердолик” на постійне користування земельною ділянкою площею 2,1870 га, розташованою по просп. Ген. Острякова у м. Севастополі. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №27 /а.с.9-12/.
Позивач стверджує, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 самовільно зайнято частину земельної ділянки, площею 0,1085 га (земельна ділянка №6 за планом забудови, розташована за адресою: АДРЕСА_2), яка входить у склад земельної ділянки, площею 2,1870 га по проспекту Ген. Острякова, наданої Позивачу у постійне користування для будівництва соціально-культурного і торгівельного центру та розміщено на ній площадку для продажу автомобілів, що підтверджується рішеннями господарського суду міста Севастополя від 10.08.2009 у справі №5020-9/301-4/034 /а.с.16-22/, від 23.11.2010 у справі №5020-10/250 /а.с.23-25/, актом обстеження земельної ділянки від 27.09.2010 №1498/0 /а.с.14/, актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 27.09.2010 №1498 /а.с.13/, що складені державним інспектором Головного управління Держкомзему у місті Севастополі, актом перевірки №411 від 16.09.2010 Інспекції ДАБК в м. Севастополі /а.с.15/, листом Інспекції ДАБК в м. Севастополі №2-4/6470 від 27.12.2010 /а.с.52/ .
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003, далі –ЦК України) та Господарського кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003 України, далі –ГК України), що набрали чинність з 01.01.2004, та Земельним кодексом України (Закон України від 25 жовтня 2001 року №2768-III , далі –ЗК України), тому підлягають застосуванню при вирішенні цього спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.
Згідно з частиною другою статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Так, факт самовільного зайняття Відповідачем частини земельної ділянки, площею 0,1085 га, яка входить у склад земельної ділянки, площею 2,1870 га, яка належить на праві постійного користування Позивачу, встановлений рішеннями господарського суду міста Севастополя від 10.08.2009 по справі №5020-9/301-4/034, від 23.11.2010 у справі №5020-10/250, які набрали законної сили.
Крім того, рішенням у справі №5020-9/301-4/034 встановлений факт відмінності земельних ділянок №5 (торговельно-сервісний центр надання побутових послуг населенню, торгівля –1 черга) та №6 (торговельно-сервісний центр (надання побутових послуг населенню, торгівля –2-черга) кафе з літнім майданчиком), а також присвоєння земельній ділянці №6 адреси: АДРЕСА_2.
Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 125 ЗК України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Статтею 126 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Суд приймає у якості доказу у справі акт обстеження земельної ділянки від 27.09.2010 №1498/0, що складений державним інспектором Головного управління Держкомзему у місті Севастополі, яким зафіксовано, що земельна ділянка приблизною площею 0,1085 га, розташована за адресою: АДРЕСА_2, та яка знаходиться у межах земельної ділянки, наданої у постійне користування МПНВП „Сердолик”, самовільно, без будь-яких правовстановлюючих документів, використовується ФОП ОСОБА_2 під розміщення майданчику з продажу японських автомобілів (копія міститься в матеріалах справи /а.с.14/), акт перевірки №411 від 16.09.2010 Інспекції ДАБК в м. Севастополі /а.с.15/, лист Інспекції ДАБК в м. Севастополі №2-4/6470 від 27.12.2010 /а.с.52/. Останніми підтверджується розташування на спірної земельної ділянці Відповідачем малої архітектурної форми –павільйону з відкритим майданчиком для продажу автомобілів.
В процесі розгляду даної справи Відповідач не надав суду будь-яких доказів, які б підтверджували правомірність користування спірною земельною ділянкою, або спростували твердження, що ним ця земельна ділянка не використовується.
Наведені вище обставини свідчать про обґрунтованість доводів Позивача про самовільне зайняття Відповідачем земельної ділянки № 6 по АДРЕСА_2.
Землекористувачем земельної ділянки є позивач, у зв’язку з чим відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.
Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
Згідно зі статтею 27 Закону України “Про оренду землі” орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.
Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об'єднаннями та організаціями.
Приймаючи до уваги той факт, що самовільне зайняття земельною ділянкою, означеної на плані забудови під №6 та віднесеної до будівництва другої черги підтверджено матеріалами справи, суд вважає заявлену вимогу про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.
Витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Зобовязати фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (99020, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) усунути перешкоди у користуванні Малим приватним науково-виробничим підприємством „Сердолик” (99011, м. Севастополь, вул. Адм. Октябрьського, 12, ідентифікаційний код 16506701) земельною ділянкою площею 0,1085 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, шляхом звільнення вказаної земельної ділянки від автомобілів та демонтажу споруд, що на неї знаходяться, у місячний термін після набрання рішенням законної сили.
3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (99020, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь малого приватного науково-виробничого підприємства „Сердолик” (99011, м. Севастополь, вул. Адм. Октябрьського, 12, ідентифікаційний код 16506701, р/р 26005733905001 в ПАТ «ПриватБанк», м. Севастополь, МФО 324935) витрати по сплаті державного мита в розмірі 85,00 грн. (вісімдесят п’ять грн. 00 коп.); витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя О.М.Юріна
Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84
Господарського процесуального кодексу України
і підписано 25.01.2011