Судове рішення #13245950

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2010 року                                  м. Київ

Верховний Суд України у складі:

Головуючого:   Вовка І.В.,                                          

Суддів:     Балюка М.І., Барбари В.П., Берднік І.С., Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., Григор’євої Л.І., Гриціва М.І.,

Гуля В.С., Гуменюка В.І., Гусака М.Б., Данчука В.Г., Драги В.П., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є.,

Заголдного В.В., Канигіної Г.В., Кліменко М.Р.,

Ковтюк Є.І., Колесника П.І., Короткевича М.Є., Коротких О.А., Косарєва В.І. Кривенди О.В.,

Кривенка В.В., Кузьменко О.Т., Левченка Є.Ф.,

Лихути Л.М., Луспеника Д.Д., Лященко Н.П.,

Мазурка В.А., Маринченка В.Л., Охрімчук Л.І.,

Патрюка М.В., Перепічая В.С., Пивовара В.Ф., Пилипчука П.П., Потильчака О.І., Пошви Б.М., Прокопенка О.Б., Редьки А.І., Селівона О.Ф.,

Сеніна Ю.Л., Скотаря А.М., Таран Т.С.,

Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., Шаповалової О.А., Шицького І.Б., Школярова В.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників:

підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ “Житомир-Петрол” – Колосовського Ю.О.,

ТОВ “Український промисловий банк” – Бесклетного М.Є.,

Васильєвої К.О., Гродзинського А.М.,

Національного банку України – Білоус А.М., Косенко А.П., Шевчук М.О.,

публічного акціонерного товариства “Родовід банк” – Федорової С.В.,

Генеральної прокуратури України – Баклан Н.Ю.,

Міністерства юстиції України – Гаврищука А.В., Заінчковського Д.А., Станецької О.В.,

заяву підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ “Житомир-Петрол” (далі – ТОВ “Житомир-Петрол”) про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 23 липня 2010 року у справі № 33/560 за позовом підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ “Житомир-Петрол” до ТОВ “Український промисловий банк”, треті особи – ТОВ “Пріма-Капітал”, Національний банк України, публічне акціонерне товариство “Родовід банк”, за участю прокуратури міста Києва про визнання недійсним договору та усунення перешкод у здійсненні права власності,

в с т а н о в и в:

У вересні 2009 року ТОВ “Житомир-Петрол” звернулося до господарського суду м. Києва з позовною заявою до ТОВ “Український промисловий банк” про визнання недійсним іпотечного договору від 18 вересня 2007 року № 219/Ziп-07-4 та усунення перешкод у здійсненні права власності щодо нерухомого майна, переданого в іпотеку у зв’язку з недодержанням сторонами при вчиненні спірного правочину вимог частини четвертої статті 3, частини другої статті 7, пункту 2 частини першої статті 18 Закону України “Про іпотеку”.

Рішенням господарського суду м. Києва від 14 грудня 2009 року у справі № 33/560 позов було задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від

23 березня 2010 року рішення господарського суду м. Києва від

14 грудня 2009 року скасовано та в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від

23 липня 2010 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 березня 2010 року залишено без змін.

У заяві про перегляд судових рішень з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України, ТОВ “Житомир-Петрол” просить постанову суду касаційної інстанції скасувати та направити справу на новий касаційний розгляд, посилаючись на неоднакове застосування частини четвертої статті 3, частини другої статті 7, пункту 2 частини першої статті 18 Закону України “Про іпотеку”.

Вищий господарський суд України ухвалою від 8 жовтня 2010 року в зазначеній справі вирішив питання про її допуск до провадження для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 23 липня 2010 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників осіб, які беруть участь у справі, дослідивши доводи ТОВ “Житомир-Петрол”, Верховний Суд України вважає, що заява не підлягає задоволенню на наступних підставах.

Так, у справі, що розглядається, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що спірний іпотечний договір відповідає вимогам

частини четвертої статті 3, частини другої статті 7, пункту 2 частини першої статті 18 Закону України “Про іпотеку”, оскільки містить усі істотні умови, необхідні для такого виду договорів, погоджені між сторонами відповідно до укладеного кредитного договору, який є невід’ємною частиною Генерального договору, зокрема чіткі критерії суми грошового зобов’язання, виконання якого забезпечується іпотекою, та строк і порядок виконання основного зобов’язання.

Водночас у доданих до заяви постановах Вищого господарського суду України від 11 травня 2010 року у справах №,№ 37/679, 37/680, 37/683, 37/684, 51/546, 51/547, 51/555, 51/559 про визнання недійсними іпотечних договорів, суд касаційної інстанції зазначив, що аналіз положень частини четвертої статті 3, частини другої статті 7, пункту 2 частини першої статті 18 Закону України “Про іпотеку” дає підстави вважати, що оспорювані договори є недійсними, оскільки вони були укладені з метою забезпечення неіснуючих зобов’язань.

Вирішуючи питання про усунення неоднакового застосування зазначених норм матеріального права, Верховний Суд України виходить із такого.

Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України (далі – ЦК) з міст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 573 ЦК заставою може бути забезпечено вимогу, яка може виникнути в майбутньому.

Іпотека згідно із статтею 575 ЦК, є одним із видів застави.

Іпотечні правовідносини регулюються спеціальним Законом України “Про іпотеку”.

Відповідно до частини четвертої статті 3 Закону України “Про іпотеку” іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов’язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

За частиною другою статті 7 цього ж Закону України “Про іпотеку” в разі, якщо вимога за основним зобов’язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов’язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов’язання.

Отже, чинним законодавством встановлено, що іпотекою забезпечуються виключно реально існуючі зобов’язання та вимоги, які можуть виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

Пунктом 2 частини першої статті 18 Закону України “Про іпотеку” визначено істотні умови, які повинен містити договір іпотеки, якими є, зокрема,  зміст та розмір основного зобов’язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов’язання.

Як установлено господарськими судами, 4 липня 2007 року між ТОВ “Український промисловий банк” та ТОВ “Пріма-Капітал” було укладено Генеральний договір № 219-07 про здійснення кредитування та проведення інших активних банківських операцій, яким визначено загальні принципи та порядок проведення банківських операцій щодо позичальника, ліміт і строк здійснення кредитування та проведення інших активних банківських операцій, максимальний розмір процентів за користування кредитними коштами, а також передбачено укладання в межах цього договору конкретних договорів із визначенням умов кожної з операцій.

Між ТОВ “Український промисловий банк” та ТОВ “Пріма-Капітал” було укладено кредитний договір від 1 жовтня 2008 року на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії, який є невід’ємною частиною зазначеного Генерального договору, за умовами якого банк відкрив позичальнику відкличну кредитну лінію та в її межах надав кредитні кошти, визначивши конкретну суму кредитування, строк надання кредитних коштів, процентні ставки за користування кредитом, відповідальність сторін та інші істотні умови.

18 вересня 2007 року між ТОВ “Український промисловий банк” та ТОВ “Житомир-Петрол”, яке виступило майновим поручителем ТОВ “Пріма-Капітал”, укладено іпотечний договір № 219/Ziп-07-4, відповідно до умов якого забезпечувалися вимоги банку за Генеральним договором № 219-07 та будь-якими договорами, укладеними в межах цього Генерального договору.

В подальшому 15 липня 2008 року та 14 жовтня 2008 року між ТОВ “Український промисловий банк” та ТОВ “Житомир-Петрол” було укладено договори про внесення змін та доповнень до іпотечного договору в частині повернення банку кредитних коштів із фактичної заборгованості за кожним із договорів, укладеним у межах Генерального договору, в розмірі встановленого ліміту до 217 млн. грн.

У спірному іпотечному договорі сторони визначили такі умови, як зміст і розмір основного зобов’язання, строк і порядок його виконання, опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, а також його реєстраційні дані.

Отже, оспорюваний іпотечний договір містив усі істотні умови, передбачені статтею 18 Закону України “Про іпотеку”, та забезпечував вимогу ТОВ   “Український промисловий банк за чинним Генеральним договором № 219-07  з урахуванням конкретних кредитних договорів, які є його невід’ємною частиною, що не суперечить вимогам частини четвертої статті 3 вказаного Закону.

З огляду на наведене суд апеляційної інстанції, з яким погодився касаційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним іпотечного договору у зв’язку з тим, що укладений в забезпечення грошового зобов’язання іпотечний договір, який містить зміст і розмір основного зобов’язання, встановленого на підставі Генерального договору про здійснення кредитування, що набрав чинності, та кредитних договорів, укладених в межах цього Генерального договору, не суперечить частині четвертій статті 3, частині другій статті 7, пункту 2 частини першої статті 18 Закону України “Про іпотеку”.

Таким чином, оскільки суд касаційної інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального права, у задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись статтями 11123 - 11124, 11126 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд України

постановив:

У задоволенні заяви   підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ “Житомир-Петрол” відмовити.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий                                       І.В. Вовк


Судді: М.І. Балюк Є.Ф. Левченко


В.П. Барбара Л.М. Лихута


І.С. Берднік Д.Д. Луспеник


Л.Ф. Глос Н.П. Лященко


Т.В. Гошовська В.А. Мазурок


Л.І. Григор’єва В.Л. Маринченко


М.І. Гриців Л.І. Охрімчук


В.С. Гуль М.В. Патрюк


В.І. Гуменюк В.С. Перепічай


М.Б. Гусак В.Ф. Пивовар


В.Г. Данчук П.П. Пилипчук


В.П. Драга О.І. Потильчак


А.А. Ємець Б.М. Пошва


Т.Є. Жайворонок О.Б. Прокопенко


В.В. Заголдний А.І. Редька


Г.В. Канигіна О.Ф. Селівон


М.Р. Кліменко Ю.Л. Сенін


Є.І. Ковтюк А.М. Скотарь


П.І. Колесник Т.С. Таран


М.Є. Короткевич О.О. Терлецький


О.А. Коротких Ю.Г. Тітов


В.І. Косарєв О.А. Шаповалова


О.В. Кривенда І.Б. Шицький


В.В. Кривенко В.Ф. Школяров


О.Т. Кузьменко

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація