П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2010 року м. Київ
Верховний Суд України у складі:
головуючого Вовка І.В.,
суддів: Балюка М.І., Барбари В.П., Берднік І.С., Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., Григор’євої Л.І., Гриціва М.І., Гуля В.С., Гуменюка В.І., Гусака М.Б., Данчука В.Г., Драги В.П., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Заголдного В.В., Канигіної Г.В.,
Кліменко М.Р., Ковтюк Є.І., Колесника П.І., Короткевича М.Є., Коротких О.А., Косарєва В.І., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Кузьменко О.Т., Левченка Є.Ф.,
Лихути Л.М., Луспеника Д.Д., Лященко Н.П., Мазурка В.А., Маринченка В.Л., Охрімчук Л.І., Патрюка М.В., Перепічая В.С., Пивовара В.Ф., Пилипчука П.П., Потильчака О.І., Пошви Б.М., Прокопенка О.Б., Редьки А.І., Селівона О.Ф.,
Сеніна Ю.Л., Скотаря А.М., Таран Т.С., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г.,
Шаповалової О.А., Шицького І.Б., Школярова В.Ф.,
за участю представників:
ТОВ “УЗИН Транс” Тимошенка В.М.,
Фонду державного майна України – Пушкаря С.І., Тетенко В.В.,
Генеральної прокуратури України – Шокіної Т.В.,
Кабінету Міністрів України – Заінчковського Д.А., Станецької О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяви Генерального прокурора України і Фонду державного майна України про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 27 липня 2010 року у справі
№ 35/231-46/28 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “УЗИН Транс” (далі Товариство) до Фонду державного майна України (далі Фонд) про спонукання до укладення договору оренди,
в с т а н о в и в:
У серпні - вересні 2010 року д о Верховного Суду України звернулися Фонд та Генеральний прокурор України із заявами про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 27 липня 2010 року у справі
№ 35/231-46/28. Заяви, зокрема, мотивовані тим, що, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову, касаційний суд у цій справі виходив із того, що конкурс на право оренди спірного нерухомого державного майна, яке має загальнодержавне значення і не підлягає приватизації, відбувся відповідно до вимог чинного законодавства України, з визначенням та затвердженням переможця. При цьому результати вказаного конкурсу, як і наказ Фонду від 20 січня 2009 року № 60 про їх затвердження, є дійсними, в судовому порядку не оскаржувалися і жодних заперечень щодо таких фактів суду не подано. Отже, Вищий господарський суд України дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Товариства щодо спонукання Фонду до укладення договору оренди майна державної власності, яке не може бути об’єктом оренди відповідно до частини другої статті 4 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.
Разом з тим, на думку заявника, у постановах від 16 липня 2008 року у справах
№ 16/77 та № 16/78 за позовами Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву до громадської організації “Бізнес-Інкубатор підприємництва та інновацій” про визнання договорів оренди недійсними та у постанові від
14 квітня 2009 року у справі № 5020-5/509 за позовом закритого акціонерного товариства “Севастопольжитлобуд” до регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі про спонукання укласти договір оренди нерухомого майна, суд касаційної інстанції у подібних правовідносинах, застосувавши положення частини другої статті 4 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та частини другої статті 5 Закону України “Про приватизацію державного майна”, зробив висновок про неможливість передачі в оренду державного майна , що має загальнодержавне значення і не підлягає приватизації.
Вищий господарський суд України ухвалою від 28 вересня 2010 року в зазначеній справі вирішив питання про її допуск до провадження для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від
27 липня 2010 року.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені заявниками обставини, Верховний Суд України вирішив, що заяви підлягають задоволенню з таких підстав.
За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктами 1, 2 Тимчасового положення про Фонд державного майна України, затвердженого постановою Верховної Ради України від
7 липня 1992 року № 2558-XII, Фонд державного майна України є державним органом, який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю. У своїй діяльності Фонд керується Конституцією і законодавчими актами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а також цим Положенням.
Відповідно до частини другої статті 4 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” не можуть бути об’єктами оренди, зокрема, об’єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України “Про приватизацію державного майна”.
У силу частини другої статті 5 Закону України “Про приватизацію державного майна” приватизації не підлягають об’єкти, що мають загальнодержавне значення, зокрема об’єкти, які забезпечують виконання державою своїх функцій, її економічну незалежність, та майно, що становить матеріальну основу суверенітету України, а саме: майно органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, майно Збройних Сил України (крім майна, щодо якого цим Законом встановлено особливості приватизації), Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, правоохоронних і митних органів.
Отже, зазначеними нормами матеріального права встановлено заборону на передачу в оренду державного майна, що має загальнодержавне значення і не підлягає приватизації.
Під час розгляду цієї справи суди встановили, що предметом оренди у спірних правовідносинах є державне майно аеродромно-технічного комплексу “Авіаційна база “Узин”, балансоутримувачем якого є державне підприємство “Український центр підготовки охоронців”, а органом управління – Управління державної охорони України.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України “Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб” Управління державної охорони України є державним правоохоронним органом спеціального призначення, підпорядкованим Президентові України та підконтрольним Верховній Раді України.
Водночас, суди нижчих інстанцій, встановивши приналежність спірного об’єкта до майна правоохоронних органів, що має загальнодержавне значення і не підлягає приватизації, на порушення вимог частини другої статті 4 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” і частини другої статті 5 Закону України “Про приватизацію державного майна” дійшли неправомірного висновку про можливість передачі такого майна в оренду.
Таким чином, оскільки Вищий господарський суд України при розгляді зазначеної справи неправильно застосував наведені норми матеріального права, прийняте ним судове рішення у справі, яка переглядається, є незаконним і підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 11123–11125 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд України
п о с т а н о в и в:
Заяви Генерального прокурора України та Фонду державного майна України задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 27 липня 2010 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий І.В. Вовк
Судді: М.І. Балюк О.Т. Кузьменко
В.П. Барбара Є.Ф. Левченко
І.С. Берднік Л.М. Лихута
Л.Ф. Глос Д.Д. Луспеник
Т.В. Гошовська Н.П. Лященко
Л.І. Григор’єва В.А. Мазурок
М.І. Гриців В.Л. Маринченко
В.С. Гуль Л.І. Охрімчук
В.І. Гуменюк М.В. Патрюк
М.Б. Гусак В.С. Перепічай
В.Г. Данчук В.Ф. Пивовар
В.П. Драга П.П. Пилипчук
А.А. Ємець О.І. Потильчак
Т.Є. Жайворонок Б.М. Пошва
В.В. Заголдний О.Б. Прокопенко
Г.В. Канигіна А.І. Редька
М.Р. Кліменко О.Ф. Селівон
Є.І. Ковтюк Ю.Л. Сенін
П.І. Колесник А.М. Скотарь
М.Є. Короткевич Т.С. Таран
О.А. Коротких О.О. Терлецький
В.І. Косарєв Ю.Г. Тітов
О.В. Кривенда О.А. Шаповалова
В.В. Кривенко І.Б. Шицький
В.Ф. Школяров