ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 595/442/20Головуючий у 1-й інстанції Содомора Р.О.

Провадження № 22-ц/817/1003/21 Доповідач - Бершадська Г.В.

Категорія - 307000000  

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2021 року        м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Бершадська Г.В.

суддів -  Гірський Б. О., Хома М. В.,

з участю секретаря - Панькевич Т.І.

та учасників справи

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 15 липня 2021 року (ухвалене суддею Содоморою Р.О., дату складання повного тексту не зазначено) у цивільній справі № 595/442/20 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . до ОСОБА_1 , Монастириської міської ради та третьої особи Озерянської сільської ради, КП "Бучацьке районне бюро технічної інвентаризації", Бучацької державної нотаріальної контори про визнання права власності на спадкове майно, скасування державної реєстрації права власності,-

В С Т А Н О В И В:

       У березні 2020 року позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися в суд із позовом до ОСОБА_1 , Монастириської міської ради та третьої особи Озерянської сільської ради, КП «Бучацьке районне бюро технічної інвентаризації», Бучацької державної нотаріальної контори про визнання права власності на спадкове майно, скасування державної реєстрації права власності.

       Свої вимоги обґрунтовували тим, що вони є спадкоємцями третьої черги за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємців першої та другої черги не має. Після смерті ОСОБА_5 залишилося спадкове майно житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , однак право власності на вказаний житловий будинок було неправомірно зареєстровано за ОСОБА_6 . Житловий будинок та господарські будівлі побудував ОСОБА_7 на підставі свідоцтва на забудову індивідуальної садиби від 25.04.1975 року №152 та генерального плану забудови від 10.03.1975 року і за життя склав заповіт, яким усе своє майно заповів сину ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер і його син прийняв спадщину, оскільки вступив в управлінням спадковим майном. Двір за суспільною групою згідно записів в погосподарських книгах відносився до колгоспного, однак вважають що такий запис є помилковим, оскільки суспільна група двору визначалась залежно від роду занять голови господарства, а ОСОБА_7 ніколи не був членом колгоспу, тому вказаний двір був робітничим.

       Державний реєстратор Монастириської міської ради Савка С.В. не дотримався вимог пункту 43 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , що затверджений Постановою КМУ від 25.12.2015 року за № 1127 (далі - Порядок № 1127), який передбачав перелік документів необхідних для реєстрації права власності на житлові будинки, що закінчені будівництвом до 05.08.1992 року та розташовані на території сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, зокрема надання виписки з погосподарської книги, виданої відповідною радою.

       Посилаючись на те, що вони прийняли спадщину та що окрім них спадкоємцем третьої черги була тітка ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , просили визнати за ними право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 за кожним на ј частину житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .

       Рішенням Бучацького районного суду від 15 липня 2021 року позов задоволено частково.

       Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 48884078 від 26.09.2019 року, винесене державним реєстратором Монастириської міської ради Тернопільської області Савкою Сергієм Васильовичем стосовно об`єкту нерухомого майна – житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 .

       В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

       Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з`ясування судом всіх обставин справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права.

       Апелянт зазначила, що державний реєстратор правомірно зареєстрував за ОСОБА_6 право власності на спірний житловий будинок, оскільки йому були надані всі передбачені пунктом 42 Порядку №1127 документи, зокрема технічний паспорт на будинок та документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

       Вказала, що запис в погосподарській книзі про те що двір за суспільною групою відносився до колгоспного є помилковим, оскільки ОСОБА_7 не був членом колгоспу, відповідно висновок суду першої інстанції про те, що спірний будинок є колгоспним двором є необґрунтованим та безпідставним.

       Вважає неналежним доказом прийняття спадщини ОСОБА_5 після смерті батька ОСОБА_7 довідку Озерянської сільської ради про те, що ОСОБА_5 після смерті батька ОСОБА_7 вступив в управління спадковим майном тому що був зареєстрованим та проживав в спірному будинку, оскільки довідка не містить номера та дати видачі і в ній відсутня адреса знаходження будинку. Відсутність в генеральному плані забудови земельної ділянки від 10.03.1975 року та свідоцтві на забудову індивідуальної садиби від 25.04.1975 року точної адреси забудови садиби (не зазначено вилиці, а лише населений пункт), на її думку, позбавляє можливості встановити чи ОСОБА_7 будував спірний будинок чи інше нерухоме майно.

       Крім цього, в матеріалах справи є рішення Озерянської сільської ради від 20.02.2002 року №6 яким вирішено видати ОСОБА_7 свідоцтво про право власності на житловий будинок, однак таке свідоцтво не видавалось і в матеріалах справи відсутнє, тому державний реєстратор зареєструвала право власності на будинок на підставі документів, які передбачені пунктом 42 Порядку № 1127.

       У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачів просить рішення суду залишити без змін, а у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

       Зазначив, що державний реєстратор речових прав на нерухоме майно повинен був застосувати пункт 43 Порядку №1127, який регулює порядок реєстрації права власності на житлові будинки на території населених пунктів, де відповідно до законодавства здійснюється ведення погосподарського обліку, а не пункт 42 Порядку та відмовити у здійсненні реєстрації речового права на нерухоме майно. Позивачам не має значення хто був головою двору та до якої суспільної групи відносився двір, оскільки вони спадкують після смерті ОСОБА_5 та мають право на відповідну частку в майні. Щодо аргументів апелянта відносно адреси спірного нерухомого майна зазначив, що вона чітко прослідковується із відомостей в погосподарських книгах що були досліджені судом, виходячи з характеристики житлового господарства, осіб що в ньому проживали, площ земельних ділянок та житлового будинку .

       В судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала та пояснила, що сім`я ОСОБА_7 проживала в старому будинку, він взяв план на забудову поряд з будинком батьків та побудував новий будинок, в який перейшла проживати вся сім`я та його сестра ОСОБА_6 , а старий будинок з часом розвалився. ОСОБА_6 1915 року народження не мала власної сім`ї, постійно проживала з сім`єю брата ОСОБА_7 і всю пенсію віддавала на будівництво будинку, тому вважає, що після смерті всієї родини брата вона стала власником вказаного будинку. Оскільки вона доглядала ОСОБА_6 та остання склала заповіт на неї, тому вона є спадкоємцем майна померлої.

       Представник ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала та зіслалась на обставини викладені в ній.

       Представник позивачів апеляційної скарги не визнав та підтримав доводи зазначені у відзиві на апеляційну скаргу.

       Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційна скарги, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

       Судом першої інстанції встановлено, що житловий будинок що в АДРЕСА_1 станом на 01.04.1991 року відносився за суспільною групою до колгоспного двору, членами якого були ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 . ОСОБА_6 і кожному з них належало по 1/4 частині будинковолодіння.

        ОСОБА_6 працювала в колгоспі та була колгоспним пенсіонером.

        ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 і після його смерті відкрилась спадщина за заповітом, який був складений ним 24.02.2001 року на користь сина ОСОБА_5 та посвідчений секретарем Озерянської сільської ради.

        ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_5

       26.09.2019 року державним реєстратором Савкою С.В. було зареєстровано право власності на житловий будинок, що по АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 .

       Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що спірний двір за суспільною групою станом на квітень 1991 року був колгоспним двором, членами якого було четверо осіб, а тому оформлення права власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за ОСОБА_6 порушує права інших членів двору, як власників частки в майні двору. При цьому суд виходив із записів в погосподарських книгах щодо суспільної групи двору. Відмову у визнанні права власності за позивачами на 1/4 частку майна двору суд мотивував тим, що позивачі просять визнати за ними право власності на все будинковолодіння, в той час вони мають право на 1/4 його частини кожен.

       Колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що двір за суспільною групою відносився до колгоспного двору виходячи з наступного.

Порядок введення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по введенню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів (далі – Вказівки), затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР (далі – Держкомстат СРСР) від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом – Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 року № 69.

Згідно із зазначеними Вказівками суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім`ї). Особи, які працювали у колгоспі, але не були членами колгоспу, відносились до суспільної групи робочих або службовців залежно від займаної посади.

За таких обставин застосування судом норм статей 120, 123 ЦК УРСР без з`ясування питання щодо правильності віднесення будинку до суспільної групи господарств – колгоспний двір, є помилковим.

Таку позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 15 січня 2014 року у справі №6-145 цс 13.

Згідно Генерального плану, погодженого районним архітектором 15.05.1975 року ОСОБА_7 рішенням Озерянської сільської ради від 10.03.1975 року №5 на закріпленій за ним земельній ділянці 800 кв.м. дозволено будівництво нового житлового будинку (а.с.44). На підставі рішення виконавчого комітету Бучацької районної ради депутатів трудящих від 25.04.1975 року №152 ОСОБА_7 видано свідоцтво на забудову індивідуальної садиби (а.с.43).

Згідно записів в погосподарських книгах обліку господарство, що в селі Озеряни, в якому проживали ОСОБА_7 , його дружина ОСОБА_8 , син ОСОБА_5 та сестра ОСОБА_7 - ОСОБА_6 станом на 15 квітня 1991 рік числилось колгоспним двором, ОСОБА_7 працював в Бучацькій ремконторі столярем.

       Згідно записів у трудовій книжці ОСОБА_7 останнній з 24.06.1960 року до 1995 року працював в Бучацькій рембудконторі столяром (а.с.47-48).

       Враховуючи вищенаведене суд першої інстанції помилково погодився із записами в погосподарській книзі про віднесення двору до суспільної групи колгоспного, оскільки забудовником будинку та відповідно головою двору був ОСОБА_7 , який не був членом колгоспу, а отже двір за суспільною групою був робітничим.

       З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та його дружина ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 при житті склали заповіт на свого сина ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 . Всі вони до своєї смерті проживали разом у спадковому будинку та відповідно ОСОБА_5 прийняв спадщину та успадкував спірний будинок.

       За вказаних обставин здійснена державним реєстратором державна реєстрація права власності на житловий будинок за ОСОБА_6 є незаконною та порушує права спадкоємців ОСОБА_5 .

       Отже резолютивну частину рішення слід залишити без змін змінивши його мотивувальну в редакції цієї постанови.

       Доводи апелянта про те, що державний реєстратор діяв правомірно та підставно, оскільки йому були надані передбачені пунктом 42 Порядку №1127 документи не заслуговують уваги суду, оскільки пункт 43 вказаного Порядку передбачає порядок реєстрації права власності на житлові будинки на території населених пунктів, в яких відповідно до законодавства здійснюється ведення погосподарського обліку. Вказана норма є спеціальною по відношенню до пункту 42 і передбачає надання виписки з погосподарської книги, що вплинуло на реєстрацію права власності та права позивачів, як спадкоємців, які прийняли спадщину.

       Доводи апелянта про те, що у генеральному плані забудови та свідоцтві на забудову садиби відсутня точна адреса забудови, а саме вулиця, що позбавляє можливості встановити чи саме вказаний будинок будував ОСОБА_7 колегія оцінює критично, тому що відомості в погосподарських книгах щодо року забудови будинку та проживаючих в ньому осіб доводять вказані обставини. Крім цього, в суді апеляційної інстанції апелянт пояснила, що ОСОБА_7 будував спірниий будинок і після завершення його будівництва його сім`я та сестра ОСОБА_6 переселилась в нього проживати та проживали в ньому кожен до своєї смерті.

       Відсутність свідоцтва про право власності на будинковолодіння на ім`я ОСОБА_7 (згідно рішення Озерянської сільської ради від 20.02.2002 року №6) не спростовує висновків суду про неправомірність реєстрації права власності на будинколоводіння за ОСОБА_6 .

       Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

       Відповідно до ч.1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

        Згідно вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони в межах ними понесених.

       Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 390, 141 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

       Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

       Рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 15 липня 2021 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

       Судові витрати покласти на сторони в межах ними понесених.

       Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

       Повний текст постанови складено 01 грудня 2021 року.

Головуючий                                                                Бершадська Г.В.

Судді:                                                                        Гірський Б.О.

                                                                               Хома М.В.