УХВАЛА

29 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 826/17778/14

адміністративне провадження № К/9901/40691/21

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2021 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2021 року та ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року у справі №826/17778/14 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Державної служби України з контролю за наркотиками, Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками про визнання протиправним та скасування розпорядження,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України, Державної служби України з контролю за наркотиками, Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками з вимогами:

- визнати протиправним і скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України № 981-р від 16 жовтня 2014 року про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника Голови Державної служби України з контролю за наркотиками;

- скасувати наказ Державної служби України з контролю за наркотиками про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника Голови Державної служби України з контролю за наркотиками від 07 листопада 2014року ;

- поновити ОСОБА_1 , на посаді першого заступника Голови Державної служби України з контролю за наркотиками з 07 листопада 2014 року;

- стягнути з Державної служби України з контролю за наркотиками на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу до дня фактичного поновлення на роботі;

- відшкодувати ОСОБА_1 моральну шкоду, шляхом зобов`язання Кабінету Міністрів України опублікувати пропорційно інформацію у засобах масової інформації із спростуванням інформації щодо належності ОСОБА_1 до осіб, до яких застосовано заборони, що передбачені Законом України «Про очищення влади» і включені в Єдиний державний реєстрі осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади»;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника Голови Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками та в частині стягнення ОСОБА_1 середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, з вирахуванням при виплаті встановлених податків і зборів.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2021 року, за результатами нового розгляду, в частині позовних вимог, адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправним і скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №981-р про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника Голови Державної служби України з контролю за наркотиками;

- скасовано наказ Державної служби України з контролю за наркотиками від 07 листопада 2014 року про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника Голови Державної служби України з контролю за наркотиками.

- поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника Голови Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками з 07 листопада 2014 року або на рівнозначній посаді.

- стягнуто з Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07 листопада 2014 року по 16 березня 2021 року.

- стягнуто солідарно з відповідачів на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 80 000,00 грн, а саме: з Кабінету Міністрів України - 26666 грн, з Державної служби України з контролю за наркотиками - 26666 грн з Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками - 26666 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

У частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника Голови Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць рішення суду звернуто до негайного виконання.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2021 року, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2021 року скасовано в частині задоволених позовних вимог та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення.

03 листопада 2021 року позивач надіслав до Суду касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2021 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2021 року та ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.

Як на підставу для касаційного оскарження скаржник посилається на наявність обставин, передбачених пунктами 1, 3 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме:

1.1. у частині щодо відшкодування правничої допомоги - не врахування судом першої інстанції позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 11 червня 2020 року у справі №821/227/17, від 09 червня 2020 року у справі №466/9758/16-ц, від 15к квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц, від 22 грудня 2018 року у справі №826/856/19, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц щодо стягнення судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу;

1.2. у частині щодо відшкодування моральної шкоди - не врахування судом першої інстанції позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 27 листопада 2019 року у справі № 750/6330/17, від 22 січня 2020 року у справі № 560/798/16-а та від 27 листопада 2019 року у справі № 750/6330/17;

1.3. при визначенні розміру середнього заробітку - не врахування судом першої інстанції позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 822/1832/16, від 24 жовтня 2018 року у справі № 820/5932/16, від 19 червня 2019 року у справі № 2-а-1648/00(2-а/215/15/16), від 01 серпня 2019 року у справі № 820/1446/17, від 21 квітня 2021 року у справі 640/6398/19, від 09 лютого 2021 року у справі № 826/10404/16 щодо необхідності наведення розрахунків сум, що підлягають стягненню; від 23 червня 2021 року у справі 826/20075/14, від 22 травня 2019 року у справі №572/2429/15-ц, від 06 серпня 2019 року у справі № 0640/4691/18, від 15 квітня 2020 року у справі № 826/15725/17, від 15 жовтня 2020 року у справі № 826/17601/14, від 12 серпня 2020 року у справі № 2-а-3279/10/1970, від 11 лютого 2021 року справі №814/197/15, від 21 квітня 2021 року у справі № 826/19766/16, від 23.06.2021 у справі 826/20075/14 - щодо необхідності обчислення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу суму із врахуванням підвищених тарифних ставок і посадових окладів шляхом коригування на коефіцієнт їх підвищення;

1.4. не врахування судом апеляційної інстанції висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 28 лютого 2019 року у справі № 817/860/16, «щодо повноважень суду поновити незаконно звільненого працівника в орган, який є правонаступником органу (підприємства) в якому працював позивач на підставі передачі владних повноважень новому органу (створеному в процесі реорганізації) навіть до фактичної ліквідації (припинення) попереднього органу (підприємства, установи) на підставі норм статті 235 КЗпП України»;

2.1. відсутність висновку Верховного Суду «щодо розмежування підстав для звільнення та відповідно поновлення на посаді на підставі змін в виробництві та праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (п.1) ч. 1 ст. 40 КЗпП) та на підставі п. 7-2 ч. 1 ст. 36 КЗпЗП (з підстав застосування Закону України «Про очищення влади»)».

У контексті викладеного Суд зазначає, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою (наведенням) конкретних висновків суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункту, частини, статті), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, так само суд не може самостійно визначати норму права, яку на думку скаржника, застосовано всупереч висновку Верховного Суду, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

У касаційній скарзі заявник наводить посилання на рішення Верховного Суду та окремі правові позиції, викладені в них. При цьому яким чином правові позиції, викладені у вказаних рішеннях, спростовують висновки, покладені в основу оскаржуваних рішень, у касаційній скарзі не зазначено.

Суть касаційної скарги зводиться до цитування змісту окремих висновків Верховного Суду без наведення взаємозв`язку цих висновків з обставинами справи у контексті її індивідуальних ознак, мотивами судів попередніх інстанцій, якими вони керувалися, ухвалюючи оскаржувані рішення. Заявником не наведено обґрунтованих підстав як саме висновок Верховного Суду у справах, на які він посилається, може вплинути на розгляд цієї справи, за обставин, установлених судами у цій справі.

Суд також зазначає, що в разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Посилаючись на застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, заявник не наводить обґрунтування, які б свідчили про подібність правовідносин у цій справі та у справах, у яких Верховним Судом були зроблені висновки.

Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права.

Межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладеними скаржником, та зазначеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.

Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, зокрема якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Ураховуючи те, що скаржником не викладено передбачених КАС України підстав для оскарження судового рішення у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.

Беручи до уваги викладене, клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження не підлягає вирішенню.

Керуючись статтями 248, 328, 332 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2021 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2021 року та ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року у справі №826/17778/14 повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя: О.Р. Радишевська