Номер провадження: 22-ц/813/8747/21

Номер справи місцевого суду: 515/1520/20

Головуючий у першій інстанції Тимошенко С. В.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2021 року                                                                 м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Таварткіладзе О.М., Князюка О.В.

                        за участю секретаря: Дубрянської Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про розірвання договору оренди земельної ділянки, на рішення Татарбунарського районного суду Одеської області, ухвалене під головуванням судді Тимошенка С.В. 03 березня 2021 року у м. Татарбунари Одеської області, –

встановила:

У листопаді 2020 року ОСОБА_3 звернулася до Татарбунарського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про розірвання договору оренди земельної ділянки (а.с. 1-3).

В обґрунтування позову ОСОБА_3 посилалась на те, що між нею та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 27.11.2008 р. був укладений договір оренди земельної ділянки площею 4,83 га, цільове призначення якої – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Рибальської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, строком на 49 років, з виплатою орендної плати в розмірі 150 грн. за весь строк оренди. 02.12.2015 р. право оренди земельної ділянки було зареєстроване державним реєстратором Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області Єднаковим О.О. В порушення своїх зобов`язань за договором, відповідачі не виконують встановлену договором домовленість, та за весь строк оренди жодного разу не врахували індекс інфляції, в результаті чого розмір орендної плати 150 грн., який вона отримувала ще у 2008 р., є несправедливим та значно заниженим. Вона неодноразово зверталася до відповідачів із письмовим повідомленням щодо порушення ними свого обов`язку зі сплати орендної плати, аде жодної відповіді не отримала, листи були проігноровані відповідачами. У зв`язку із тим, що відповідач не виконує умови Договору щодо внесення орендної плати, позивач наполягала на розірванні Договору оренди землі на підставі ч.1 ст.32 Закону України «Про оренду землі».

Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 03 березня 2021 року позов ОСОБА_3  було задоволено. Розірвано договір оренди земельної ділянки, укладений 27.11.2008 р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , посвідчений нотаріусом Татарбунарської державної нотаріальної контори Єпішкіною С.В., зареєстрований в реєстрі за № 6324, зареєстрований державним реєстратором Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Єднаковим О.О. 02.12.2015 р. за номером запису про інше речове право 12407583. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 840,80 грн. (а.с. 42-43).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1  та ОСОБА_2 просять рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права (а.с. 50-53).

Апеляційна скарга мотивована тим, що у даному випадку, позивач мав звертатися до суду не з позовом про розірвання договору, а з позовом про зміну його умов (в частині розміру орендної плати).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається з копії договору оренди землі від 27.11.2008 р. (а.с.6-7), ОСОБА_3 надала в строкове, платне володіння і користування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 4,83 га, яка знаходиться на території Рибальської сільської ради Татарбунарського району, строком на 49 років, з виплатою орендної плати в розмірі 150 грн. за весь строк оренди землі. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

З копії свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 , витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, з витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку, сформованого 23.09.2015 р. (а.с.8-9, 11-13) вбачається, що власником земельної ділянки площею 4,826 га, кадастровий номер 5125084200:01:001:0176, цільове призначення – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Рибальської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, є ОСОБА_3 . Право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди від 27.11.2008 р. зареєстровано відповідачем ОСОБА_2 02.12.2015 р.

Вартість земельної ділянки загальною площею 4,8260 га, кадастровий номер 5125084200:01: 001:0176, що перебуває у власності ОСОБА_3 , становить 99 017,38 грн., що видно із Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, складеного Державним кадастровим реєстратором від 02.02.2020 р. (а.с.14).

Довідкою, виданою виконавчим комітетом Рибальської сільської ради (а.с.15) підтверджується, що за ОСОБА_3 значиться земельна ділянка площею 4,83 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

З копій поштових повідомлень та квитанціями про їх сплату (а.с.18-21) слідує, що ОСОБА_3 зверталася до відповідачів з письмовими  повідомленнями щодо порушення ними свого обов`язку зі сплати орендної плати.

З листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.12.2019 р. (а.с.23) повідомляється, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексі інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.       

Згідно ч.1 ст.2 ЗУ «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами також договором оренди землі.

Згідно ч.1 ст.6 ЗУ «Про оренду землі», орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ст.13 ЗУ «Про оренду землі», договір оренди землі – це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За договором оренди земельної ділянки, кожна із сторін наділяється певними правами і водночас на неї покладаються певні обов`язки.

В силу ст.21 ЗУ «Про оренду землі», орендна плата за землю – це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно ст.31 ЗУ «Про оренду землі», орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасно- го внесення орендної плати. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розі- рваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Аналогічні положення містить ч.2 ст. 412 ЦК України.

За змістом ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як зазначено у ч.1 ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами, як визначено у ст.629 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.782 ЦК України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

За змістом п.п. «а», «д» ч.1 ст.141 ЗК України, підставами припинення права користування земельною ділянкою визначено добровільну відмову від права користування земельною ділянкою та систематичну несплату орендарем земельного податку або орендної плати.

Як роз`яснив Пленум Вищого Господарського Суду України у п.2.20 своєї постанови від 17.05. 2011 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», у вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених умовами договору.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачі порушили умови договору оренди, укладеного 27.11.2008 р. між ними та позивачем, не сплачували своєчасно орендну плату за користування земельною ділянкою площею 4,83 га, яка розташована на території Рибальської сільської ради Татарбунарського району Одеської області.

За таких обставин, суд дійшов вірного висновку, що вимоги позивача основані на законі, а тому договір оренди земельної ділянки, укладений 27.11.2008 р. між сторонами повинен бути розірваний.

Крім того, з відповідачів підлягали стягненню судові витрати, понесені позивачем в сумі 840, 80 грн., відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги ОСОБА_1  та ОСОБА_2 про те, що у даному випадку позивач мав звертатися до суду не з позовом про розірвання договору, а з позовом про зміну його умов (в частині розміру орендної плати)

Колегія суддів зауважує, що наявними у матеріалах справи доказами доведено, що з моменту укладення Договору оренди землі - у 2008 році, індексація орендної плати відповідачем не проводилась, а згідно положень ст. 32 Закону України “Про оренду землі” та п.25 Договору оренди, на вимогу однієї зі сторін, договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених умовами договору.

Крім того, колегія суддів враховує, що п.9 Договором встановлено, що орендна плата у розмірі 150 грн. Вноситься орендарями до підписання Договору за весь строк оренди, тобто, за 49 років.

Таким чином, фактично за Договором оренди вартість користування відповідачами земельною ділянкою складає 3 гривні на рік або 0,25 гривень за один місяць.

Колегія суддів зазначає, що такий розмір орендної плати є незаконним, таким, що суперечить Закону України «Про оренду землі», ПК України і Закону України «Про оцінку земель», що свідчить про невідповідність договорів вимогам статті 15 Закону України «Про оренду землі».

Сплата орендної плати є істотною умовою договору оренди, а позивач не отримала того, на що вона розраховувала при укладанні договорів, оскільки розмір орендної плати за земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 4,583 га за 49 років оренди у розмірі 150 грн, є таким, що не відповідає вимогам закону.

Вказане відповідає висновку, викладеному Верховним Судом у постанові від 14 квітня 2020 року у справі №507/192/19-ц.

Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права.

При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 03 березня 2021 року постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування  відсутні. 

Керуючись ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 03 березня 2021 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 26 листопада 2021 року.

Головуючий                                                        С.О. Погорєлова

Судді                                                        О.В. Князюк

                                                       О.М. Таварткіладзе