Справа №  4-7/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

          17 січня 2011 року cуддя Печерського районного суду Отрош  І.  О. ,  при секретарях Москаленко К.О.. Шапутько С.В., за участю адвоката ОСОБА_2 та прокурора Панова В.Є., розглянувши справу за скаргами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на постанову слідчого прокуратури Печерського району м. Києва Льошенка Я.В. від 14.09.2010 про закриття кримінальної справи, порушеної відносно директора Музею історико-архітектурної пам’ятки «Київська фортеця» ОСОБА_5 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 364 КК України, у зв’язку з відсутністю в його діях складу зазначеного злочину, та порушення кримінальної справи за фактом вчинення службовими особами Музею історико-архітектурної пам’ятки «Київська фортеця» за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 364 КК України, в частині порушення кримінальної справи, -

В С Т А Н О В И В:

22.11.2010 ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6 звернулись до суду зі скаргами на постанову слідчого прокуратури Печерського району м. Києва Льошенка Я.В. від 14.09.2010, якою закрито кримінальну справу, порушену відносно директора Музею історико - архітектурної пам’ятки «Київська фортеця» ОСОБА_5, за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.364 КК України, у зв’язку з відсутністю в його діях складу зазначеного злочину, та порушено кримінальну справу за фактом вчинення службовими особами Музею історико – архітектурної пам’ятки «Київська фортеця» злочину, передбаченого ч.1 ст.364 КК України. /а.с.1-7, 22-28, 42-48, 62-68/.

Постановами судді від 23.11.2010 вказані скарги об’єднані в одне провадження /а.с.39, 59, 81/.

В своїх скаргах заявники просили скасувати оскаржувану постанову як таку, що постановлена без достатніх приводів та підстав, передбачених Кримінально-процесуальним кодексом України, та з порушенням чинного законодавства України. В обґрунтування скарги заявники посилались на безпідставне об’єднання в одному процесуальному документі – оскаржуваній постанові,  двох процесуальних дій: закриття кримінальної справи та порушення кримінальної справи, що не передбачено Кримінально-процесуальним кодексом України. Звернули увагу, що на момент порушення кримінальної справи, як і на час подання скарг, відсутній факт заподіяння шкоди взагалі та істотної шкоди зокрема. В оскаржуваній постанові слідчим взагалі не зазначено приводу для порушення кримінальної справи, вичерпний перелік яких містить ст. 94 КПК України.

Вважають свої дії, що стосуються преміювання працівників Музею, які працювали за трудовими угодами та не були включені до штату, правомірними, такими, що повністю відповідають чинному законодавству України, колективному договору Музею на 2006-2008 року та Положенню про преміювання працівників та надання матеріальної допомоги, що є додатком №3 до колективного договору. Зазначають на незрозумілість змісту оскаржуваної постанови, оскільки нею  закрито кримінальну справу відносно ОСОБА_9 за відсутністю в його діях складу зазначеного злочину, та порушено кримінальну справу відносно службових осіб музею, до яких в свою чергу знову ж таки відноситься його директор ОСОБА_5 Вказують на помилкове зазначення назви музею в оскаржуваній постанові – «Музей історико - архітектурної пам’ятки «Київська фортеця», тоді як він має назву «Історико - архітектурна пам’ятка – музей «Київська фортеця»,а також на  протиправне невиконання слідчим вимоги ст.100 КПК України, а саме ненаправлення протягом доби прокуророві копії постанови про порушення кримінальної справи. /а.с.1-7, 22-28, 42-48, 62-68/.

В судовому засіданні заявники ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6 уточнили вимоги скарги, вказавши, що просять скасувати постанову слідчого прокуратури Печерського району м. Києва Льошенка Я.В. в частині порушення кримінальної справи за фактом вчинення службовими особами Музею злочину, передбаченого ч.1 ст. 364 КК України.

Вимоги скарги, з урахуванням наданих в судовому засіданні уточнень, підтримали, посилаючись на викладене в ній. Надали суду письмові пояснення, аналогічні за змістом від кожного заявника. Вважали відсутніми в діях службових осіб Музею по нарахуванню та виплаті премій та надбавок порушень чинного законодавства України,  як і ознак злочину, передбаченого ч.1 ст. 364 КК України.

Заявники ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_5 зазначали про неточності в наданих ними слідчому прокуратури поясненнях, що містяться в матеріалах, на підставі яких було прийнято рішення про порушення кримінальної справи, у зв’язку з сприйняттям ними внаслідок стресової ситуації певних частин записаних пояснень як дублювання акту Контрольно-ревізійного управління, проте в подальшому виявилось, що вказане наведено як їх особисті пояснення.

Заявники просили скаргу з урахуванням уточнених вимог, задовольнити, оскаржувану постанову в частині порушення кримінальної справи за фактом вчинення службовими особами Музею історико –архітектурної пам’ятки «Киїська фортеця» злочину, передбаченого ч.1 ст. 364 КК України, скасувати.

Представник заявників – адвокат ОСОБА_2, вимоги скарги та пояснення заявників в судовому засіданні підтримав, додатково зазначив про відсутність в діях заявників об’єктивної сторони злочину, передбаченого ч.1 ст. 364 КК України, відсутність шкоди, яка була б заподіяна їх діями, що є обов’язковою ознакою складу вказаного злочину. Звернув увагу на поєднання слідчим в одному документі двох – постанови про закриття кримінальної справи та про порушення кримінальної справи, що не передбачено чинним Кримінально-процесуальним кодексом України та є порушенням зі сторони слідчого ст.19 Конституції України. Просив скаргу з урахуванням уточнень, задовольнити, оскаржувану постанову в частині порушення кримінальної справи скасувати.

Прокурор Панов В.Є. вимоги скарги не визнав, вважав, що постанова слідчого прокуратури Печерського району м. Києва від 14.09.2010 в частині порушення кримінальної справи є законною та обґрунтованою. Вказав, що приводом для порушення кримінальної справи було безпосереднє виявлення слідчим ознак злочину, передбаченого ч.1 ст. 364 КК України, підставою послугували матеріали кримінальної справи №56-2663, порушеної відносно ОСОБА_5 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 364 КК України, яка в подальшому постановою від 14.09.2010 була закрита, джерела отримання даних прокурор вважав законними. Просив відмовити в задоволенні скарги, думку виклав в письмовому вигляді. При цьому прокурор не заперечував, що в оскаржуваній постанові від 14.09.2010 слідчий не вказав приводу та не навів жодних підстав для порушення кримінальної справи, що є порушенням ст. 98 КПК України.

Заслухавши пояснення осіб, що подали скарги,  ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, представника заявників – адвоката ОСОБА_2, думку прокурора, надходжу до наступних висновків.

Постановою слідчого прокуратури Печерського району м. Києві Льошенко Я.В. від 14.09.2010 закрито кримінальну справу, порушену відносно директора Музею історико - архітектурної  пам’ятки «Київська фортеця» ОСОБА_5 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.364 КК України, у зв’язку з відсутністю в його діях складу зазначеного злочину, та порушено кримінальну справу за фактом вчинення службовими особами Музею історико - архітектурної пам’ятки «Київська фортеця» злочину, передбаченого ч.1 ст. 364 КК України. /а.м.1-3 т.2-а/

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 за № 3-рп/2003 суд, розглядаючи скарги на постанови слідчого та прокурора про порушення кримінальної справи, перевіряє наявність приводів і підстав, передбачених ст. ст. 94, 98 КПК України, для винесення таких постанов.

Відповідно до вимог ст.236-8 КПК України суд, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Статтею 94 КПК України встановлений вичерпний перелік приводів та підстав для порушення кримінальної справи. Відповідно до ст.98 цього Кодексу, справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, які підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини здійснення злочину), тобто кримінальна справа може бути порушена лише при наявності достатніх даних, на основі яких встановлюються об’єктивні ознаки вчиненого злочину.

Об’єктивні ознаки злочину, передбаченого ч.1 ст.364 КК України, виходячи з кваліфікуючих його ознак згідно оскаржуваної постанови, полягають у зловживанні службовим становищем, тобто умисному, в інтересах третіх осіб використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законам інтересам держави.

Разом з цим, судом встановлено, що в оскаржуваній постанові фактично викладено зміст постанови про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_5, та висновок слідства, що рішення про порушення кримінальної справи відносно директора музею ОСОБА_5 прийнято передчасно.

Далі в постанові зазначено, що  «в матеріалах кримінальної справи містяться достатні дані, які вказують на наявність в діях службових осіб Музею історико - архітектурної пам’ятки «Київська фортеця» ознак складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 364 КК України, наявні приводи і підстави для порушення кримінальної справи».  Після цього слідчим постановлено закрити кримінальну справу відносно ОСОБА_5 за відсутністю в його діях ознак злочину,  та порушити кримінальну справу відносно службових осіб Музею.

Отже як вбачається з оскаржуваної постанови, слідчим в порушення вимог ст.ст. 94, 98 КПК України взагалі не вказано, в чому полягає вчинений службовими особами Музею злочин, не викладено приводів та підстав для порушення даної кримінальної справи, зокрема не викладено обставин та не зазначено на їх підтвердження жодних даних з матеріалів, які послугували приводами та підставами для її порушення, які б вказували, на його думку, на реальність події злочину (час, місце, спосіб, об’єкт та інші обставини вчинення злочину). Таким чином, слідчим невмотивовано на підставі чинного законодавства України та матеріалів кримінальної справи своїх висновків щодо наявності в діях службових осіб Музею об’єктивних ознак злочину, передбаченого ч.1 ст.364 КК України.

Слід зазначити, що як вбачається з наданих суду матеріалів, на час порушення кримінальної справи із матеріалів кримінальної справи слідчому було відомо повний склад службових осіб ІАПМ «Київська фортеця», зокрема також і тих службових осіб, якими підписувались накази про преміювання працівників, проте кримінальна справа була порушена ним за фактом вчинення злочину, а не відносно конкретних осіб.

Помилкове зазначення в оскаржуваній постанові назви Музею -«Музей історико - архітектурної пам’ятки «Київська фортеця», тоді як він має назву «Історико - архітектурна пам’ятка – музей «Київська фортеця», також вказує на безвідповідальність та поверхневість слідчого  при винесенні оскаржуваної постанови.

Крім того, протягом розгляду скарги встановлено, що викладене в оскаржуваній постанові не узгоджується з наданими матеріалами, що послугували приводами і підставами для порушення кримінальної справи, у яких вважаю відсутніми достатні дані про наявність в діях службових осіб Музею об’єктивних ознак злочину, передбаченого ч.1 ст.364 КК України.

Зокрема, відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу України про працю працівники реалізують своє право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відповідно до ст.ст.1, 2 Закону України «Про оплату праці» заробітною платою є винагорода, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу, розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. При цьому премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій вказаним Законом віднесені до додаткової заробітної плати, що виплачується працівникові як винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи і винахідливість і за особливі умови праці.

Підпунктом в) пункту 3 Наказу Міністерства культури і туризму України №745 від 18.10.2005 Про впорядкування умов оплати праці працівників культури на основі Єдиної тарифної сітки надано право керівникам бюджетних установ, закладів та організацій культури в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах, затверджувати порядок і розміри преміювання працівників відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи в межах коштів на оплату праці.

Відповідно до пунктом 4 розділу 5 колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом Історико - архітектурної пам’ятки-музею «Київська фортеця» на 2006-2008 року, зареєстрованого Печерською районною державною адміністрацією м. Києва 26.01.2006 за реєстровим №36, адміністрація зобов’язується здійснювати преміювання працівників музею згідно з положенням про преміювання (Додаток №3 до колективного договору), відповідно до пп.5 цього ж пункту умови і розміри оплати праці працівникам, що наймаються на роботу за трудовою угодою згідно з положеннями, визначаються цим трудовим договором./а.м.175-183, 184-185 т.1-а/

Колективним договором між адміністрацією та трудовим колективом Історико-архітектурної пам’ятки-музею «Київська фортеця» на 2009-2011 року, зареєстрованим Печерською районною державною адміністрацією м. Києва 04.02.2009 за реєстровим №33, а саме підпунктом 2.4.1. розділу 2, встановлено, що прийом на роботу за трудовою угодою здійснюється на умовах оплати праці, встановлених цим колективним договором, відповідно до підпункту 3.1.1. розділу 3 адміністрація та профспілковий комітет музею зобов’язуються  здійснювати оплату праці в музеї на основі чинного законодавства України, штатного розпису, положень про оплату праці та преміювання, наказів та розпоряджень по музею. /а.м.35-44 т. 3/ При цьому положенням про преміювання, яке є додатком №2 до вказаного колективного договору, закріплено що працівники музею преміюються за якісне виконання особистих завдань, при сумлінному ставленні до своїх службових обов’язків та виконання правил внутрішнього трудового розпорядку  - підпункт 1.1. /а.м.46-47 т.3/   

Відповідно до Положення про преміювання працівників пам’ятки-музею «Київська фортеця» та надання матеріальної допомоги (Додаток №3 до вказаного колективного договору), преміювання проводиться по фактичним результатам роботи відповідного структурного підрозділу та вкладу кожного співробітника в досягнення цих результатів./а.м.184-185 т.1-а/

Таким чином, виходячи з системного аналізу законодавства України про працю, Наказу Міністерства культури і туризму України №745 від 18.10.2005 Про впорядкування умов оплати праці працівників культури на основі Єдиної тарифної сітки, колективних договорів між адміністрацією та трудовим колективом Історико – архітектурної пам’ятки-музею «Київська фортеця» на 2006 – 2008, 2009 – 1011 роки, Положень про преміювання працівників пам’ятки-музею «Київська фортеця», що є додатками до колективних договорів,  не вбачається жодної заборони виплати премій працівникам, які працюють за строковими трудовими угодами.

Таким чином вважаю, що слідчим зроблено штучні, необґрунтовані висновки про наявність в діях службових осіб Музею ознак вказаного в постанові злочину, без врахування фактичних обставин та норм чинного законодавства України, на підставі матеріалів поверхневої та необ’єктивної перевірки.

Таким чином, оцінюючи представлені в наданих суду матеріалах дані та докази з позиції їх відповідності, допустимості та достатності для висновку про наявність об’єктивних ознак злочину, передбаченого ч.1 ст. 364 КК України, вважаю такі дані відсутніми, а тому недостатніми для висновку про наявність ознак злочину, передбаченого ч.1 ст.364 КК України.

Виходячи з вищевикладеного, наданих суду матеріалів, надходжу до висновку, що відповідних, допустимих та достатніх даних, які б вказували на наявність ознак злочину, передбаченого ч.1 ст.364 КК України, в діях службових осіб  Історико - архітектурної пам’ятки – музею «Київська фортеця» при винесенні оскаржуваної постанови у слідчого не було, а тому і не було підстав для порушення даної кримінальної справи, у зв’язку з чим постанова слідчого від 14.09.2010 в цій частині підлягає скасуванню.

Керуючись ст.94, 98  ст.ст. 236-7, 236-8 КПК України, Рішенням Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003, Рішенням Конституційного Суду України від 30.06.2009 №16-рп/2009, -

П О С Т А Н О В И В:

 Скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 - задовольнити.

Постанову слідчого прокуратури Печерського району м. Києва Льошенка Я.В. від 14.09.2010 в частині порушення кримінальної справи за фактом вчинення службовими особами Музею історико-архітектурної пам’ятки «Київська фортеця» за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 364 КК України – скасувати.

На постанову судді може бути подана апеляція до Апеляційного суду м. Києва протягом семи діб з дня її винесення через Печерський районний суд м. Києва.

Суддя                                                                                                   І. О. Отрош