Справа №  2-96/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

26 січня 2011 року                                                                                             м. Берегово               

                      Берегівський районний суд Закарпатської області в особі :

                                                             головуючого судді -  Ільтьо  І.  І.  ;

                                                             при секретарі -   Куні О.І.,

з участю позивача –ОСОБА_1, відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Берегово справу за позовом   ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа,  яка не заявляє самостійних вимог - відділ ДВС Берегівського районного управління юстиції про визнання дійсним договору купівлі-продажу автомобіля, визнання права власності на автомобіль та звільнення транспортного засобу з під арешту, - ,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - відділ ДВС Берегівського районного управління юстиції про визнання дійсним договору купівлі-продажу автомобіля, визнання права власності на автомобіль та звільнення транспортного засобу з під арешту.   

     Позивач вказав, що 08.06.2010 року між ним та відповідачем ОСОБА_3  була досягнута домовленість та укладена угода про купівлю-продаж автомобіля марки ВАЗ-21099, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2006 року випуску. При укладенні угоди щодо купівлі вказаного автомобіля  у нотаріуса ним було отримано генеральне доручення з правом повного відчуження  даного автомобіля. Договір купівлі-продажу спірного автомобіля відразу не оформляли тому, що у позивача не було на той час достатньо грошей і вони домовились зазначений договір оформити пізніше.

При проходженні чергового техогляду машини йому в такому відмовили, оскільки 28 травня 2010 року державний виконавець ДВС наклав арешт на все належне відповідачу ОСОБА_2 майно, описавши спірний автомобіль марки ВАЗ-21099, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2006 року випуску.  

    Посилаючись на те, що спірний автомобіль належить йому на підставі договору купівлі-продажу, позивач просив визнати дійсним договір купівлі-продажу автомобіля, визнати право власності на цей автомобіль, а також  звільнити його з-під арешту, накладеного 28 травня 2010 року.   

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримав з мотивів викладених у позовній заяві та просив його задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 суду пояснив, що він продав відповідачу ОСОБА_3  автомобіль марки ВАЗ-21099, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2006 року випуску 6 квітня 2010 року, уклавши з ним генеральну довіреність. На вказаний транспортний засіб він не претендує, оскільки отримав за нього грошові кошти від відповідача ОСОБА_4 і являється тільки його формальним власником. Проте, що останній продав спірний автомобіль позивачу, йому стало відомо після отримання позовної заяви. Що стосується позовних вимог, то він не заперечує щоб даний автомобіль був виключений з акту опису й арешту майна та визнання  за позивачем  право власності.

Відповідач ОСОБА_3 суду пояснив, що спірний придбав у  ОСОБА_2 ще 6 квітня 2010 року. Враховуючи те, що оформлення угоди купівлі - продажу автомобіля потребувала значних коштів, а законом передбачено  отримання генерального доручення  із правом відчуження та передоручення,  тому він скористався цим правом  та користувався автомобілем по  08 червня 2010 року. Після чого продав даний автомобіль позивачу, також згідно доручення отримавши від нього кошти в сумі 5300 доларів США згідно вартості машини.  Вважає, що за позивачем слід визнати право власності на автомобіль який він придбав на законних підставах   так як будь - яких обмежень на даний автомобіль не було і жодних претензій ніхто не ставив.  

Представник третьої особи відділу ДВС Берегівського районного управління юстиції в судове засідання не з’явились, про день і час розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.  

Відповідно до ст. 224 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити по справі заочне рішення на підставі наявних в ній доказів, оскільки представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.

Заслухавши пояснення позивача, відповідачів та вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

        Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу вбачається, що власником автомобіля марки «ВАЗ-21099, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2006 року випуску являється ОСОБА_2, проте він зазначив щодо даного автомобіля не має жодного відношення, так як його продав ОСОБА_4 ще в квітні 2010  році.   

Як встановлено в судовому засіданні позивач придбав у ОСОБА_4 за грошові кошти автомобіль марки «ВАЗ-21099, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2006 року випуску, що стверджується довіреністю від 08.06.2010 року. На підставі даної довіреності позивач отримав право користуватися і розпоряджатися автомобілем на власний розсуд.   

Про факт законності придбання  позивачем  автомобіля у ОСОБА_4  свідчить і довіреність від 26.04.2010 року  видане останньому відповідачем ОСОБА_2,  де він  передає ОСОБА_4 в користування автомобіль  із правом  передоручення, повного розпорядження та продажу на власний розсуд.   

При реєстрації вказаних доручень нотаріальною конторою не було встановлено будь - яких обмежень,  арештів  чи застави  вказаного  майна.   

Також, на підтвердження здійснення правочину ОСОБА_4 передав покупцю ОСОБА_1 автомобіль марки «ВАЗ-21099, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2006 року випуску, а останній звернувся до страхової компанії «СТ «Іллічівськ»на предмет отримання поліса обов’язкового страхування транспортирних засобів на своє ім’я.

В полісі обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів, виданого 23.06.2010 р. страховою компанією «СТ «Іллічівськ», позивач ОСОБА_1 зазначений як власник  автомобіля марки «ВАЗ-21099, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2006 року випуску, де вказано, що  в страховій компанії «СТ «Іллічівськ»застрахував  його як власник. Даний поліс дійсний до 22.06.2011 року.   

28 травня 2010 року відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження ВДВС Берегівського районного управління юстиції відкрито виконавче провадження  по виконавчому листу від №2-91 від 26.03.2003 року накладено арешт на майно відповідача ОСОБА_2, в тому числі на спірний автомобіль.     

Так, згідно вимог ст.208 ЦК України  у письмовій формі належить вчиняти правочини, які підлягають державній реєстрації.   

Згідно із вимогами ст.218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитись письмовими доказами, засобами аудіо -, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватись на свідченнях свідків.   

Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема, шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом  дійсним.   

Судом встановлено, що  позивач купив у відповідача ОСОБА_4 належний останньому автомобіль за 5300 дол. США., що стверджується довіреністю на право володіння, керування і розпорядження спірним автомобілем та показаннями останніх. Відповідач передав автомобіль позивачу, який отримав страховий поліс на своє ім’я.     

Відповідно до вимог ст. 392 ЦК України власник може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.   

Статтею 59 ЗУ “Про виконавче провадження” визначено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення його з-під арешту.   

Враховуючи наведене, суд в приходить до висновку, що фактично між сторонами відбувся договір купівлі-продажу автомобіля  марки   «ВАЗ-21099, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2006 року випуску, а тому позовні вимоги про визнання дійсним цього договору, визнання права власності на зазначений автомобіль та звільнення транспортного засобу з під арешту слід задовольнити.   

       Керуючись ст.ст. 10,11, 60, 213-218  ЦПК України, ст.ст. 215, 220, 316, 319, 328, 638, 655 ЦК України, ст. ст. 55,59 Закону України «Про виконавче провадження», суд, -   

вирішив:

  Позов  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - відділ ДВС Берегівського районного управління юстиції про визнання дійсним договору купівлі-продажу автомобіля, визнання права власності на автомобіль та звільнення транспортного засобу з під арешту - задовольнити. .

Визнати дійсним договір купівлі-продажу автомобіля  марки "ВАЗ-21099", реєстраційний номер НОМЕР_1, 2006 року випуску, укладений 08 червня 2010 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_1.

Визнати за  ОСОБА_1 право власності  на автомобіль марки "ВАЗ-21099", реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2, чорного кольору, 2006 року випуску.

Звільнити з-під арешту автомобіль  марки "ВАЗ-21099", реєстраційний номер НОМЕР_1, 2006 року випуску, який був накладений постановою головного державного виконавця  Відділу Державної виконавчої служби Берегівського районного управління юстиції Хвуст Р.Ю. від 28.05.2010 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

         Суддя:                       І. І. Ільтьо