Справа № 2-а-56/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ      УКРАІНИ

              17 січня   2011 року                                                                        смт. Чернігівка

Суддя  Чернігівського районного суду  Запорізької області Пода  Н.М., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Чернігівському районі Запорізької області про визнання бездіяльності  неправомірною, зобов’язання провести перерахунок та виплату недоплачених сум щомісячної державної допомоги дітям війни,

                                                                                          В С Т А Н О В И В :

            13.12.2010 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом,  у якому  посилається   на  те,  що  має статус дитини війни, але відповідач незаконно у порушення ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» не  сплачує доплату до  пенсії  в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Просив  поновити  строк  для  звернення  до  суду,  визнати незаконною бездіяльність відповідача та зобов’язати  провести перерахунок та виплатити йому щомісячну соціальну  надбавку  до  пенсії в  розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком з урахуванням проведених виплат  за  період  з  01.01.2010р.  по теперішній час.

Відповідач до суду не надав ні письмових заперечення проти позову, ні заяви про визнання позову, тому    справа розглядається по суті за наявними в справі документами.

У  відповідності  до  ст.183-2  КАС України,  суддя  розглядає   справу  в  порядку  скороченого  провадження.  

Суд, дослідивши матеріали справи, розглянувши надані докази, вважає, що вимоги позову підлягають задоволенню частково  з  наступних  підстав.

Судом встановлено, що позивач  має  статус  „Дитини  війни ”, який  надає  йому право  на  отримання   пільг  та  державної щомісячної соціальної  підтримки  до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком   відповідно    до  вимог  ст.1 Закону  України  „Про  соціальний  захист    дітей  війни ”,  який  набрав  чинності  з  01.01.2006р.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач сплачує щомісячно позивачу, як дитині війни, підвищення до пенсії   в  меншому розмірі,  10 % від прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

               Рішенням КС України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II ЗУ від 28.12.2007 р. N 107-VI „Про Державний бюджет України на 2008 рік  та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ” до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" щодо визначення розміру підвищення до пенсії, визнано неконституційними. Отже, після набрання законної сили рішення КСУ від 22.05.2008 року відновлена дія ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ”, яка передбачає доплату  30 % мінімальної пенсії за віком, яка у 2010 році  не була обмежена у дії.  Постанова КМУ від 28.05.2008 року №530 є підзаконним нормативним актом і не повинна була застосовуватись відповідачем, як така, що суперечить ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ”, який має вищу юридичну силу. У відповідності до вимог ч.2 ст.71 КАС України,  відповідач не  довів правомірність своєї бездіяльності стосовно позивача.

               Відповідно до  вимог ст.ст. 99 -102 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів встановлюється шестимісячний строк з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав. Про прийняття Закону України «Про соціальний захист дітей війни»і пов’язані з цим пільги та виплати було детально висвітлено в пресі та  телебаченні. Рішення Конституційного Суду України  офіційно опубліковані 27.07.2007 року та 06.06.2008 року. Суд  вважає  що, позивач мав можливість і повинен був дізнатися про порушення своїх прав з моменту опублікування рішень  Конституційного Суду України. Доказів про відсутність можливості дізнатися про порушення  відповідних прав у передбачений строк позивачем не надано.  Також позивачем не вказані поважні  причини  пропуску строку, хвороба, інші причини, які заважали своєчасно звернутися до  суду та докази  підтверджуючі  поважність пропуску встановленого Законом строку звернення до суду. В  зв’язку  з  чим    нарахування    недоплаченої    допомоги  позивачеві,  як  дитині  війни,  повинно  здійснюватись  в  межах    даного  строку,  тобто  6  місяців. Вимоги  які  виходять  за  межі    встановленого  строку,  задоволенню  не  підлягають.

На  підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 11, 17-19, 69-71, 100-102, 183-2, 186 КАС України,  ст.ст. 3, 4 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року, ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування",  суд, -   

                                                  ПОСТАНОВИВ:

          Позов ОСОБА_1   -  задовольнити  частково.

          Визнати незаконною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Запорізької області щодо не  призначення, не нарахування,  та  невиплати  підвищення до  пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"  в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

         Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Запорізької області здійснити   перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст.28 Закону  України „Про  загальнообов’язкове державне  пенсійне  страхування”  в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за  період  з  13.06.2010 року по 13.12.2010 року з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.

В  задоволенні  в  іншій  частині  позовних вимог  -  відмовити

Постанова  може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Чернігівський районний суд Запорізької області протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя