Справа  № 2-12/2011

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

    20 січня   2011 р.                                                                                     м. Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі :

                           Головуючого судді  :  Яковець О.Ф.,

                           при секретарі :           Дячковій А.О.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Ромни Сумської області цивільну справу за позовом приватного підприємства «Онікс Омега» до ОСОБА_1, третя особа приватний нотаріус ОСОБА_2 про  визнання недійсним  договору дарування частки нежитлової будівлі від 21.01.2004 року між МПП « Онікс» та громадянином ОСОБА_1 та  встановлення нікчемності даного договору дарування із застосуванням наслідків недійсності нікчемного правочину,-

                                                         В С Т А Н О В И В :

МПП "Онікс",   звернулося до суду з  позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа приватний нотаріус Роменського міського нотаріального округу ОСОБА_2 і просило визнати неукладеним і недійсним договір дарування 10/50 частки нежитлової будівлі,   розташованої у АДРЕСА_1,укладений 21 січня 2004 року між малим приватним підприємством "Онікс" та громадянином ОСОБА_1,   посвідчений приватним нотаріусом Роменського міського нотаріального округу ОСОБА_2,   та зареєстрований в реєстрі за № 101.

          Свої вимоги мотивували тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 27 серпня 2001 року, посвідченого приватним нотаріусом  Роменського міського нотаріального округу ОСОБА_3,  МПП « Онікс» отримало у власність 10/50 частки  нежитлової будівлі,  розташованої у АДРЕСА_1. Дана нерухомість була зареєстрована за МПП "Онікс" в ДКП "Роменське МБТІ в електронному реєстрі прав на нерухоме майно 24 грудня 2003 року під реєстраційним номером 4143350, номер запису 917 в книзі № 68.  21 січня 2004 року директор МПП "Онікс" ОСОБА_5 уклав від імені   МПП   договір дарування вказаних 10/50 частин нежитлової будівлі,    який посвідчено приватним нотаріусом    Роменського міського нотаріального округу ОСОБА_2  та зареєстровано в реєстрі за № 101. На думку позивача договір суперечить закону і підлягає визнанню недійсним, так як відповідно п.  6.5.  установчого "документа (статуту)  МПП "Онікс", підприємство не мало права на укладення договорів  дарування з громадянами, Директор підприємства (як і в його особі Підприємство) діяли всупереч статуту підприємства, а значить порушили вимоги ч. 1 ст. 92 ЦК України, так як для укладення таких угод директор повинен був внести зміни до статуту.

Крім того,  адреса об'єкта нерухомості є істотною умовою договору дарування і ідентичною ознакою дарунку. Тому вказівка на неіснуючу адресу, є по суті вказівкою на відсутність дарунку і одночасно невизначеність істотної умови договору - предмету договору (дарунку). З урахуванням того факту, що сторони не підписали, а директор МПП « Онікс» не скріпив печаткою, а нотаріус не посвідчив договір у змісті якого на момент цих дій була б ознака об'єкта нерухомості АДРЕСА_1, то і договір відповідно до країни є не укладеним. Оскільки директор МПП « Онікс» не вчиняв  договору дарування з вказівкою на адресу АДРЕСА_1, то звідси договір дарування існуючого об'єкту - АДРЕСА_1 - є не укладеним.

          В судовому засіданні представник позивача уточнила позовні вимоги та просила визнати договір дарування частки нежитлової будівлі від 21.01.2004 року між МПП « Онікс» та громадянином ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Роменського міського нотаріального округу ОСОБА_2,   зареєстрований в реєстрі за № 101 щодо будівлі, розташованої в АДРЕСА_1, недійсним, встановити нікчемність договору дарування  та застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину- зобов’язати ОСОБА_1 повернути ПП « Онікс Омега» у натурі нежитлові приміщення загальною площею 39,4 кв.м., розташованої в АДРЕСА_1, які отримав на виконання договору дарування від 21.01.2004 року.

          В обґрунтування своїх вимог, представник позивача пояснив, що договір дарування було свідомо укладено  обома сторонами щодо неіснуючої речі ( неіснуючого дарунка) без наміру створення цивільних і правових наслідків. Власник і директор МПП « Онікс» не мав наміру на укладення договору дарування будівлі, розташованої в АДРЕСА_1 і переходу права власності на 10/50 частин нежитлового приміщення , належного МПП « Онікс» до іншої особи. Такого договору він не укладав. Нотаріальна дія щодо об’єкту, розташованого за адресою : АДРЕСА_1 не вчинювалась і кожна з сторін договору, якщо діяла свідомо, то свідомо вказала неіснуючу адресу. Нотаріус, в свою чергу не посвідчувала договору щодо приміщення, розташованого по АДРЕСА_1, тобто договір є фіктивним.

          Договір дарування щодо приміщень розташованих за адресою АДРЕСА_1 є нікчемним, оскільки зміни до договору в частині вказівки на АДРЕСА_1 не були нотаріально посвідчені, а отже договір щодо будівлі, розташованої на АДРЕСА_1 не був нотаріально посвідчений. Тому договір дарування щодо об’єкту розташованому в АДРЕСА_1 є нікчемним і не може тягнути за собою жодних правових наслідків.

          Відповідач ОСОБА_1 та його представник  проти позову заперечували. ОСОБА_1 суду пояснив, що після посвідчення договору дарування він пішов і здав договір дарування для реєстрації права власності реєстратору Роменського МБТІ Путівець Н.Г., яка і виявила помилку як в договорі, так і у Витягу з реєстрації прав власності по адресі будівлі.

Виправлення до Витягу з реєстру Путівець Н.Г. вносила особисто вручну, а завірила виправлення начальник МБТІ Лупанова Н.Ф. своїм підписом і печаткою.

При внесенні виправлень до договору дарування від 21.01.2004 року приватний нотаріус ОСОБА_2, також діяла згідно з пунктами 16, 17 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 14.06.1994 року, яка діяла на час посвідчення спірного договору. Зокрема, Витяг з реєстру прав власності хоча і був наданий з виправленнями, але вони були застережені підписом посадової особи і печаткою МБТІ, яка видала документ, як передбачає п. 16 Інструкції. А текст нотаріально посвідченої угоди, тобто договору дарування від 21.01.2004 року з виправленнями адреси був застережений нотаріусом перед підписами учасників угоди, які підписали угоду і повторені в кінці посвідчувального напису. При цьому виправлення були зроблені так, щоб усе помилково написане, а потім закреслене, можна було прочитати.

Допущена помилка при посвідченні договору дарування була виправлена добровільно, в установленому законом порядку і необхідності звернення нотаріусом до прокурора для скасування договору дарування, взагалі не виникало. Тим більше, що очевидним є той факт, що будівлі за адресою АДРЕСА_1 взагалі не існує.

Третя особа приватний нотаріус ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення позову, свої вимоги мотивувала тим, що 21 січня 2004 року посвідчувала договір дарування між МПП « Онікс» та ОСОБА_1 В договорі була допущена помилка, а саме була невірно зазначена адреса: замість « АДРЕСА_1» було вказано « АДРЕСА_1». Цю помилку виявили сторони – ОСОБА_5 та ОСОБА_1 і за їх згодою вона внесла зміни в договір дарування і змінила адресу з « АДРЕСА_1» на «АДРЕСА_1».  Ці зміни в договорі вона завірила згідно з діючою інструкцією. Про укладення нового договору сторони не наполягали, а наполягали на внесення змін.  Із наданого ОСОБА_5 договору купівлі – продажу, що підтверджувало його право власності, було видно, що будинок розташований за адресою АДРЕСА_1, а не АДРЕСА_1.

Вислухавши пояснення сторін, покази свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з  наступних підстав.

          В судовому засіданні встановлено, що 27 серпня 2001 року між виконавчим комітетом  Роменської міської ради та малим приватним підприємством  "Онікс" було укладено договір купівлі-продажу частини  нежитлового приміщення    на першому поверсі  двохповерхової будівлі,  яка знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 та  позначена в плані технічної документації літ. А-2. Даний договір 27 серпня 2001 року посвідчено приватним нотаріусом Роменського  міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 4555, що підтверджено копією договору ( а.с.65, т.1).

29 грудня 2003 року директор МПП "Онікс" видав наказ № 53 згідно якого  подарував ОСОБА_1,    який проживає в АДРЕСА_2 частин  нежитлового приміщення,  що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ПП "Онікс" на підставі   договору купівлі продажу,    посвідченого приватним нотаріусом  Роменського міського нотаріального округу ОСОБА_3 27 серпня 2001 року зареєстровим № 4555, зареєстрованого в Роменському МБТІ за № 917 в книзі № 68. ( а.с.73 , т.1).

21 січня 2004 року мале приватне підприємство "Онікс" уклало договір дарування з ОСОБА_1   і передало майно (10/50 (десять п'ятдесятих) частки   нежитлової будівлі) у власність обдарованого безоплатно. Даний договір 21 січня 2004 року посвідчено приватним нотаріусом Роменського міського нотаріального  округу ОСОБА_2 зареєстровано в реєстрі за   № 101. ( а.с.300, т. 1).

Відповідно до заяви ( а.с.17,т.1) ОСОБА_8 прийняла всю спадщину після смерті батька – ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

26 червня 2006 року ОСОБА_8 було зареєстровано Статут приватного підприємства « Онікс Омега» та створено нову юридичну особу ( а.с.44,т.1)

          В подальшому ПП «Онікс Омега» звернулося до суду з позовом про визнання недійсним договору дарування частки нежитлової будівлі від 21.01.2004 року та встановлення нікчемності договору дарування.

          Встановлені судом факти свідчать про те, що між сторонами склалися спірні правовідносини, які випливають з договору дарування та недійсності правочину.

          Дані правовідносини регулюються ст.. 717,718,719,720 ЦК України та ст.. 203,204,208,209,210,215,220,234 ЦК України.

          Відповідно до ст.. 717 ч.1 ЦК України за договором дарування одна сторона ( дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні ( обдаровуваному ) безоплатно майно ( дарунок) у власність.

          Згідно ст.. 718,719 ч.2 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

          В ст.. 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

          В силу ст.. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

          Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України підставою  недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою ст.. 203 цього Кодексу.

          Відповідно до ч.1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

          В силу ч.1 ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

          Згідно ст.. 10,60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

          Вказане свідчить про те, що в цивільному кодексі закладена презумпція правомірності правочину і обов’язок доведення його недійсності покладається в даному випадку на позивача.

          Обґрунтовуючи свій позов про визнання недійсним договору дарування від 21.01.2004 року між МПП «Онікс» та ОСОБА_1 позивач посилався на те, що МПП « Онікс» та ОСОБА_1 уклали даний договір без мети створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами, тобто договір дарування є фіктивним.

          Але в той же час позивач не надав доказів на підтвердження фіктивності договору дарування. Дослідженні в судовому засіданні докази спростовують вказане твердження позивача.

          В суді встановлено, що МПП «Онікс» відповідно до договору купівлі-продажу від 27.08.2001 року було власником частини нежилого приміщення за адресою АДРЕСА_1.

          29.12.2003 року директор МПП « Онікс» ОСОБА_5 видав наказ № 53 про дарування ОСОБА_1 10/50 частин нежитлової будівлі, що належить ПП «Онікс» на підставі договору купівлі-продажу від 27.08.2001 року.

          21.01.2004 року між МПП «Онікс» та ОСОБА_1 був укладений договір дарування, згідно якого МПП «Онікс» подарувало ОСОБА_1 10/50 частин нежитлової будівлі, яка належала МПП « Онікс»  на праві власності згідно договору купівлі-продажу від 27.08.2001 року.

          Після оформлення договору дарування ОСОБА_1 зареєстрував даний договір в МБТІ та в подальшому здійснював всі дії по володінню та розпорядженню отриманим в дар майном.

          Директор МПП «Онікс» передав нотаріусу оригінал договору купівлі-продажу майна від 27.08.2001 року, що підтверджував право власності МПП « Онікс» на нерухоме майно та в подальшому ніяким чином не оспорював законності та дійсності договору дарування від 21.01.2004 року та дій ОСОБА_1 по розпорядженню отриманим в дар майном.

          Вказане свідчить про те, що сторони дійсно уклали договір дарування частини нежитлового приміщення, у сторін був дійсний намір створити наслідки, які випливали з договору дарування і їх дії свідчать про створення саме таких правових наслідків, які передбачені договором дарування, тому посилання позивача на фіктивність вказаного договору дарування є надуманим, необґрунтованим та недоведеним в судовому засіданні.

          Також позивач вказує, що сторони нотаріально не посвідчували договір дарування будівлі, розташованої в АДРЕСА_1, а тому відповідно до ст.. 220 ЦК України він є нікчемним.

          Але це твердження також спростовується слідуючими доказами :

– оригіналом договору дарування частки нежитлової  будівлі в АДРЕСА_1 між МПП « Онікс» та ОСОБА_1 від 21.01.2004 року ( а.с.300, т.1).

          Даний договір посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_2 21.01.2004 року та зареєстровано в реєстрі за № 101.

-  витягом про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на нежитлову будівлю в АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 21.01.2004 (а.с.301, т.1).

          Посилання позивача на те, що сторони не підписували договір дарування частини нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 суд не бере до уваги, оскільки в договорі дарування мається виправлення адреси знаходження нерухомого майна з « АДРЕСА_1 на АДРЕСА_1».

          Дані виправлення завірені нотаріально, відповідно до вимог п.16,17 інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 14.06.1994 року, яка була чинна на час укладення договору дарування.

          Рішенням Роменського міськрайонного суду від 6.02.2008 року було відмовлено в позові ПП « Онікс» до приватного нотаріуса ОСОБА_2 про визнання дій приватного нотаріуса незаконними, а нотаріальних дій – неправильно вчиненими.

          Цим рішенням суду було підтверджено, що при посвідченні договору дарування 21.01.2004 року та внесенні виправлень в договір дарування приватний нотаріус ОСОБА_2 діяла  правомірно та законно ( а.с.130 , т.2).

          Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 1.04.2008 року  дане рішення залишено без змін ( а.с.133, т.2).

          Верховний Суд України своєю ухвалою від 19.11.2008 року також залишив дане рішення без змін ( а.с.250,т.2).

          Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі , що набрало законної сили, не доказуються  при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

          Тому правомірність посвідчення нотаріусом договору дарування 21.01.2004 року та внесення виправлень в даний договір не підлягає доказуванню.

          Доводи позивача про те, що МПП « Онікс» згідно статуту підприємства не мало право на укладення договорів з громадянами суд оцінює критично і вважає, що вони не відповідають доказам дослідженим в судовому засіданні.  

          Так, згідно статуту МПП «Онікс» ( а.с.9,т.1) підприємство на свій розсуд розпоряджається належним йому майном, а директор від імені підприємства укладає договір ( п.4.2, 5.1. Статуту ).  Ніяких обмежень по розпорядженню нерухомим майном даним статутом не передбачено.

          Також рішенням суду від 6.02.2008 року не встановлено незаконності дій нотаріуса при посвідченні договору дарування, що свідчить про необґрунтованість доводів позивача в цій частині.

          Оцінюючи усі докази по справі у їх сукупності суд приходить до висновку, що укладений договір дарування між МПП «Онікс» та ОСОБА_1 від 21.01.2004 року відповідає вимогам ст.. 203 ЦК України і в судовому засіданні позивач не надав доказів на підтвердження своїх вимог про недійсність даного договору.

          Суд приходить до висновку, що воля сторін була направлена на дарування саме нежитлової будівлі, що розташована в АДРЕСА_1, а не будівлі за адресою АДРЕСА_1.

          Судом встановлено, що нерухоме майно в АДРЕСА_1 взагалі не існує. Це підтверджується як довідкою МБТІ так і сторонами по справі. Оскільки ця обставина визнається сторонами, то відповідно до ст.. 61 ЦПК України  вона не підлягає доказуванню. Воля сторін була направлена на дарування саме нежитлового приміщення в АДРЕСА_1, оскільки МПП «Онікс» було власником нежитлового приміщення саме за цією адресою.

          При цьому суд бере до уваги і дії сторін, які підтверджують волевиявлення сторін у вчиненні договору дарування нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1.

-          передача власником МПП «Онікс» правовстановлюючих документів на дану будівлю нотаріусу при оформленні договору дарування;

-           аналогічними характеристиками об’єкта дарунку та об’єкта власності в договорі купівлі-продажу від 27.08.2001 року та в договорі дарування від 21.01.2004 року;

-           згодою сторін на виправлення адреси в договорі дарування;

-           перереєстрацією права власності об’єкта дарування з МПП « Онікс» на ОСОБА_1;

-           діями ОСОБА_1 по розпорядженню вказаним нежитловим приміщенням,;

-          відсутністю дій, які б свідчили про оспорюваність даного договору дарування з боку директора МПП « Онікс» ОСОБА_5.

          Тому при таких обставинах та виходячи із наданих сторонами доказів суд приходить до висновку про  недоведеність  в судовому засіданні позивачем своїх вимог в повному обсязі та необхідності відмови в позові.

Керуючись  ст.  ст. 10, 60, 209, 212, 213, 214, 215, ЦПК України,  ст.. 203,204,208,209,210,215,220,234 , 717,718,719,720  ЦК України суд,-

                                                                  В И Р І Ш И В:

          Відмовити в  задоволенні позову приватного підприємства «Онікс Омега» до ОСОБА_1, третя особа приватний нотаріус ОСОБА_2 про  визнання недійсним договору дарування частки нежитлової будівлі від 21.01.2004 року між МПП « Онікс» та громадянином ОСОБА_1 посвідченого приватним нотаріусом Роменського міського нотаріального округу ОСОБА_2 і  зареєстрованого в реєстрі за № 101  та  встановлення нікчемності даного договору дарування із застосуванням наслідків недійсності нікчемного правочину.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Сумської області через Роменський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення – протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя підпис:

Копія вірна...   

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО

МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ О. Ф. Яковець