Дата документу 24.11.2021 Справа № 330/893/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №330/893/21 Головуючий у 1-й інстанції:Куценко О.О.

Провадження №22-ц/807/3320/21 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2021 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Гончар М.С., Маловічко С.В., Бєлової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката Ненашевої Яни Валеріївни на ухвалу Якимівського районного суду Запорізької області від 23 липня 2021 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: орган опіки та піклування – виконавчий комітет Мелітопольської міської ради Запорізької області про усунення перешкод у користуванні житлом та вселення,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Якимівського районного суду Запорізької області перебуває на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: орган опіки та піклування – виконавчий комітет Мелітопольської міської ради Запорізької області про усунення перешкод у користуванні житлом та вселення.

В липні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про забезпечення позову.

В обгрунгрунтування заяви вказує на те, що відповідач не впускає дитину у житловий будинок, у в`язку з чим дитина з позивачкою тимчасово мешкають у будинку АДРЕСА_1 . Позивач і малолітня дитина ОСОБА_4 не мають зареєстрованого місця проживання взагалі, що унеможливлює записати дитину до дитячого садочку. Відповідач користується майном спадкоємиці ОСОБА_5 за власним розсудом. В мережі Інтернет відповідач ОСОБА_3 виставляє об`яву про здачу будинку АДРЕСА_2 , як гостьового будинку «Абетка відпочинку». Згідно копії квитанції відповідач отримує оплату за здачу житла (без укладення будь-яких договорів оренди). В обґрунтування вказаних тверджень позивач надала копію роздруківки з мережі Інтернет, про здачу житла, що розташоване за адресою АДРЕСА_2 .

З урахуванням викладеного, просила заборонити відповідачу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , використовувати житловий будинок АДРЕСА_2 як гостьовий будинок для здачі в оренду стороннім особам до набрання рішенням законної сили, та витребувати в КП Якимівське БТІ технічну документацію на житловий будинок АДРЕСА_2 .

Ухвалою Якимівського районного суду Запорізької області від 23 липня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , в особі представника, адвоката Ненашевої Яни Валеріївни  подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалу Якимівського районного суду Запорізької області від 23 липня 2021 року, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити клопотання про забезпечення позову у повному обсязі.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що для малолітньої ОСОБА_2 , спірне майно є єдиним житлом, а тому для забезпечення балансу сил між сторонами під час розгляду справи слід вжити вказаних заходів забезпечення позову. Не вжиття заходів забезпечення позову судом першої інстанції в подальшому можуть істотно ускладнити виконання рішеня суду, оскільки не маючи уяви про технічні можливості вселення дитини у будинок, рішення суду в разі задоволення позову може бути не виконане, а інтереси дитини будуть ущемлені.

Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України до суду не надходило.

Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень (а.с.53-56, а.с.68 ) до апеляційного суду не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, будь яких клопотань про відкладення розгляду справи не надали.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 02 листопада 2021 року було задоволено клопотання представника - адвоката Ненашевої Я.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 та забезпечено її участь у розгляді справи в судовому засіданні 24 листопада на 17 годину, 40 хвилин в режимі відео-конференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з особистого кабіну адвоката в ЕАSYCON «Ненашева Яна». Зазначену ухвалу остання отримала 18 листопада 2921 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ( а.с. 68), проте в зазначений час на зв`язок не вийшла, про що свідчиь складений акт секретарем судового засідання ОСОБА_6 , керівником апарату Пругло І.І., головним спеціалістом сектору інформаційних технологій апарату Пасічник Д.М. ( а.с.23).

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на вказане, колегія у відповілдності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України ухвалила здійснювати апеляційний розгляд у відсутності учасників справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам відповідає.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що звертаючись до суду з вказаною заявою, представником позивача не надано до суду достатніх, належних та допустимих доказів, які б підтверджували, яким чином не вжиття заходів забезпечення позову по цій справі, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується виходяччи з наступного.

Статею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист правлюдини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповілдно до положень частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законих інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , третої особи органу опіки та піклування – виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізькоїолластьі про усунення перешкод у користуванні житлом та про вселення. Просила зобов`язати ОСОБА_3 не чинити перешкод у користуванні власністю, а саме: Ѕ частиною житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Вселити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір`ю ОСОБА_1 1987 року народження в будинок що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

В заяві про забезпечення позову позивач просить вжити заходи забезпечення позову, а саме заборонити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , використовувати житловий будинок АДРЕСА_2 як гостьовий будинок для здачі в оренду стороннім особам до набрання рішенням законної сили.

Заявник вказує, що   відповідач не впускає дитину ОСОБА_2 у житловий будинок, у в`язку з чим дитина з позивачкою тимчасово мешкають у будинку АДРЕСА_1 . Згідно довідки (№ 713 від 13.07.2021р.) будинок не має обладованої кімнати для дитини. Позивач і малолітня дитина ОСОБА_7 не мають зареєстрованого місця проживання взагалі, що унеможливлює записати дитину до дитячого садочку. Відповідач користується майном спадкоємиці ОСОБА_8 за власним розсудом. В мережі Інтернет відповідач виставляє об`яву про здачу будинку АДРЕСА_2 , як гостьового будинку «Абетка відпочинку». Згідно копії квитанції відповідач отримує оплату за здачу житла (без укладення будь-яких договорів оренди).

В обґрунтування вказаних тверджень позивач надала копію роздруківки з мережі Інтернет, про здачу житла, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 3).

Відповідно до частини першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 150 ЦПК України видами забезпечення позову є: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо таких захист або поновлення не забезпечується заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суд повинні враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України)..

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що "під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами".

Судом встановлено, що між сторонами існує спір про усунення перешкод у користуванні житловим приміщення за адресою: АДРЕСА_2 та вселення. В якості забезпечення позову заявник просила заборонити ОСОБА_3 використовувати зазначений житловий будинок для здачі в оренду стороннім особам до набрання рішення законної сили.

Відмовляючи у задоволенні заяви по забезпечення позову суд обгрунтовано вважав, що при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

При цьому, суд першої інстанції врахував, що відсутні будь-які встановлені обставини, та докази, які б свідчили про те, що позивач здає спірне житло в оренду, та як це може вплинути на неможливість виконання судвого рішення в разі задоволення позову.

Отже, встановивши, що ОСОБА_1 просить забезпечити позов немайнового характеру, ОСОБА_1 не було надано до суду належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_3 надає житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 в оренду стороннім особам, а тому забезпечення позову у той спосіб, про який просить заявник в заяві, суперечить вимогам частини третьої статті 150 ЦПК України щодо співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Оскаржуване судове рішення є достатньо мотивованим та таким, що відповідає нормам процесуального права, тому інші наведені в апеляційній скарзі доводи апеляційним судом відхиляються, оскільки судом не порушено норми процесуального права.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката Ненашевої Яни Валеріївни залишити без задоволення.

Ухвалу Якимівського районного суду Запорізької області від 23 липня 2021 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повна постанова складена 26 листопада 2021 року.

Головуючий, суддя СуддяСуддя

Подліянова Г.С.Гончар М.С.Маловічко С.В.