Комінтернівський районний суд м.Харкова

Провадження № 4-с/641/60/2021 Справа № 2020/4937/2012

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2021 року                                                м. Харків

Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

       головуючого – судді - Фанда О.А.,

       за участю секретаря судових засідань – Зюкіної К.А.

               розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах м.Харків Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Шаповалової Вікторії Геннадіївни, стягувач: ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними,-

в с т а н о в и в:

28 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії державного виконавця в порядку, визначеному Розділом VІІ ЦПК України.

В скарзі заявник просила визнати неправомірними дії та рішення державного виконавця у виконавчому провадженні № 33661441, пов`язані з примусовою реалізацією 1/15, 1/5 та 4/15 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 та поновити строк на подання скарги.

В обґрунтування заявлених вимог заявник посилався на те, що рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13 липня 2012 року, за яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму заборгованості у розмірі 328351,33 грн. на виконання рішення 25 липня 2012 року був виданий виконавчий лист № 2020/4937/2012.

31 липня 2012 року державним виконавцем Комінтернівського ВДВС ХМУЮ Клітенко Д.Ю. за заявою ОСОБА_2 відкрито виконавче провадження № 33661441.

19 травня 2021 року державним виконавцем описано та арештовано майно боржника, а саме 1/15, 1/5 та 4/15 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , іншими співвласниками зазначеної квартири є ОСОБА_3 , якому належить 1/15 та 1/5 часток квартири та ОСОБА_4 , якій належить 1/5 частини квартири. Наведені частки майна співвласників є ідеальними та в натурі не виділені.

16 червня 2021 року постановою старшого державного виконавця Шаповалової В.Г. призначено суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання ПП «Центр незалежної оцінки та експертизи» та доручено надати письмовий висновок щодо вартості арештованого майна. 16 вересня 2021 року ОСОБА_1 отримано повідомлення про результати визначення вартості та оцінки майна разом з копією висновка про вартість майна, з яким вона не погоджується, оскільки суб`єкт оціночної діяльності не здійснював повного огляду нерухомого майна, зокрема його внутрішнього огляду, що могло вплинути на визначення вартості. У наданому звіті про оцінку майна № 654 від 15 липня 2021 року немає посилання на наявність доказів того, що виконавець чи оцінювач зверталися до боржника з вимогою забезпечити доступ оцінювача до об`єкта для його об`єктивної оцінки. Крім того, відсутній і відповідний договір на проведення такої оцінки з ПП «Центр незалежної оцінки та експертизи». Згідно технічного паспорту спірної квартири є три кімнати, два повнолітніх співвласника повинні мати на момент примусового відчуження такої квартири рішення суду про виділ частки в натурі у разі технічної можливості, відсутність такого рішення суду грубо порушує конституційні права інших співвласників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просила скаргу задовольнити.

Стягувач в судове засідання не з`явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлявся своєчасно та належним чином, подав письмові заперечення на скаргу, в яких просив в задоволенні скарги відмовити, посилаючись на те, що всі дії державного виконавця щодо реалізації майна ОСОБА_1 є законними.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася, про час та місце розгляду скарги повідомлена своєчасно та належним чином, подала письмову заяву в якій просила розглядати скаргу за її відсутності, доводи викладені в скарзі підтримала, просила задовольнити.

Старший державний виконавець Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах м.Харків Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Шаповалова В.Г. в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду скарги повідомлена своєчасно та належним чином, подала заперечення на скаргу, в яких просила в задоволенні скарги відмовити, посилаючись на її безпідставність, оскільки дії державного виконавця під час здійснення опису нерухомого майна та підготовки задля подальшої реалізації такого майна були вчинені у відповідності до вимог чинного законодавства, з дотриманням положень ЗУ «Про виконавче провадження», Інструкції з організації примусового виконання рішень, нею здійснені всі заходи щодо виконання рішення суду, порушень будь-яких прав боржника чи третіх осіб не допускались.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, а також копії матеріалів виконавчого провадження приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковими до виконання, держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно із статтею 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

За змістом п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних i кримінальних справ від 07.02.2014 року №6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз`яснено, що виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Цивільним процесуальним кодексом України, а саме розділом VІІ врегульовано судовий контроль за виконанням судового рішень.

За нормами ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Статтею 448 ЦПК України визначено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Судовим розглядом встановлено наступне.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13 липня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені повністю та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму заборгованості у розмірі 328351,33 грн. на виконання вказаного рішення суду 25 липня 2012 року позивачу ОСОБА_2 виданий виконавчий лист № 2020/4937/2012.

31 липня 2012 року державним виконавцем Комінтернівського ВДВС ХМУЮ Клітенко Д.Ю. за заявою ОСОБА_2 відкрито виконавче провадження № 33661441.

11 лютого 2014 року державним виконавцем винесена постанова про арешт майна боржника.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 18 травня 2021 року за ОСОБА_1 зареєстроване нерухоме майно на праві власності, а саме: 1/15, 1/5, 4/15 частини трикімнатної ізольованої квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 58,6 кв.м.

08 грудня 2020 року на запит виконавчої служби з КП «Харківське міське БТІ» надійшли копії поверхового плану, експлікації та правовстановлюючих документів на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 .

19 травня 2021 року старшим державним виконавцем Шаповаловою В.Г. постановою про опис та арешт майна (коштів) боржника описано 1/15, 1/5, 4/15 частини трикімнатної ізольованої квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 58,6 кв.м., для подальшої реалізації арештованого майна, копія вказаної постанови направлена сторонам виконавчого провадження та роз`яснено право на оскарження вказаної постанови.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження»  виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

      Згідно з ст.18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

       Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

      На підставі ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.

У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника.

Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.

У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.

Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

Відповідно до п. 17, 18 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012  № 512/5 (чинної станом на день виникнення спірних правовідносин) визначення вартості, оцінка майна боржника здійснюються в порядку, встановленому статтею 57 Закону. У разі якщо сторони виконавчого провадження або їх представники, а також заставодержатель у десятиденний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна, про що складає відповідний акт. У випадках, передбачених абзацом другим частини третьої статті 57 Закону, виконавець для оцінки майна залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

Відповідно до норм ст. 10 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна проводиться на підставі договору між суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна.

За ст. 11 цього ж Закону договір на проведення оцінки майна укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім. Під час укладання багатостороннього договору крім замовника оцінки стороною договору може виступати особа - платник, якщо оплату послуг суб`єкта оціночної діяльності здійснює інша особа, а не замовник

16 червня 2021 року старшим державним виконавцем Шаповаловою В.Г. постановою про призначення суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні призначено ПП «Центр незалежної оцінки та експертизи», який має сертифікат, виданий 24.04.2020 за № 366/20, для надання письмового висновку щодо вартості вищезазначеного арештованого майна, копія вказаної постанови направлена сторонам виконавчого провадження та роз`яснено право на оскарження вказаної постанови.

06 серпня 2021 року на адресу державної виконавчої служби надійшов звіт про оцінку майна № 654 від 15 липня 2021 року, за висновком якого ринкова вартість об`єкту оцінки, а саме 1/15, 1/5, 4/15 частини трикімнатної ізольованої квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 58,6 кв.м., з округленням становить 336000 грн.

Згідно з ч. 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

09 серпня 2021 року сторонам виконавчого провадження направлено повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 7.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», У справах за скаргами стягувача чи боржника на дії державного виконавця, пов`язані з арештом і вилученням майна та визначенням вартості й оцінки цього майна, суд перевіряє відповідність цих дій положенням статей 57, 58 Закону про виконавче провадження. При цьому судам необхідно враховувати, що визначення вартості майна боржника проводиться самим державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості, крім випадків, коли застосовуються оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден. При складності визначення вартості майна (окремих предметів) чи наявності у боржника або стягувача заперечень проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною державним виконавцем, до участі у виконавчому провадженні і проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден залучається суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-III "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

При цьому суд має враховувати, що суб`єкт оціночної діяльності є учасником виконавчого провадження, а не посадовою особою державної виконавчої служби і його звіт про оцінку майна є результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача, а не актом державного органу. Тому вимоги заявника в частині оскарження оцінки майна, визначеної за результатами рецензування, підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.

Такі вимоги сторони виконавчого провадження розглядаються не у позовному провадженні, а як оскарження рішення державного виконавця про оцінку майна в процесуальному порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, оскільки є процесуальною дією державного виконавця незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець, залучений ним суб`єкт оціночної діяльності чи особа, яка рецензувала звіт про оцінку майна) здійснювала відповідні дії, так як виконавчо-процесуальні відносини виникли між сторонами виконавчого провадження та державним виконавцем і між державним виконавцем та суб`єктом оціночної діяльності.

Із змісту наведених положень закону випливає, що метою виконавчого провадження є захист інтересів стягувачів шляхом здійснення сукупності передбачених законом заходів, спрямованих на дієве та ефективне виконання рішень суду та інших органів і посадових осіб, а посадові особи державної виконавчої служби при здійсненні виконавчого провадження наділені широким колом повноважень та зобов`язані неухильно дотримуватись прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі №914/881/17 (провадження № 12-18гс18) зроблено висновок, що «чинним законодавством України передбачені підстави відповідальності суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема, недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна) ним своїх обов`язків. Водночас звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (частина перша статті 12 Закону № 2658-III). Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт по оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором. Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності. Отже, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів».

Згідно з частиною першою, третьою статті 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

В силу пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» однією із форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Тобто, вищезазначеним Законом передбачено, що однією із форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає у їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Отже, рецензування звіту з оцінки є законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки, який в межах виконавчого провадження дозволяв швидко та ефективно захистити права боржника.

Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений постановою Кабінету міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440 (далі - Національний стандарт № 1) є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а  також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому стандарті, використовуються в інших національних стандартах.

Пунктом 62 Національного стандарту № 1 передбачено, що рецензування звіту про оцінку майна здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та осіб, які заінтересовані у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна.

Рецензування здійснюється відповідно до вимог «Положення про порядок рецензування звітів про оцінку майна та майнових прав рецензентами, що  працюють у штаті Фонду державного майна України, його регіональних відділень та представництв» затвердженого наказом Фонду державного майна України № 1585/1 від 31 жовтня 2011 року.

Згідно з пунктом 4.1 цього Положення, відповідно до положень статті 4 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в  Україні» рецензування звіту про оцінку майна полягає в його критичному розгляді та наданні висновків щодо його повноти, правильності виконання та  відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна в порядку, визначеному Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Водночас ОСОБА_1 не надано доказів того, що вона подавала державному виконавцю заперечення проти звіту про оцінку майна, а останній відмовив у призначенні рецензування звіту.

При цьому Рецензія надана ОСОБА_1 містить застереження, що для проведення Рецензування, рецензенту надана неповна копія Звіту про оцінку майна.

Таким чином судом встановлено, що дії державного виконавця щодо оцінки майна відповідали вимогам частин першої - третьої, п`ятої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому, судом враховано, що у своїй діяльності суб`єкт оціночної діяльності є самостійним, а тому виконавець жодним чином не може впливати на порядок проведення оцінки майна.

Разом з тим, у виконавчому провадженні, в межах якого за даною скаргою оскаржуються дії державного виконавця щодо проведення оцінки майна, державним виконавцем не розпочато процедуру реалізації майна боржника, а тому посилання в скарзі на те, що на час проведення оцінки майна державний виконавець не звернувся до суду з вимогами про визначення частки боржника в майні, є передчасними.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

З врахуванням вищезазначеного, суд приходить довисновку, що дії державного виконавця вчинені ним у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстави для задоволення скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 259, 260, 263, 447, 448, 451 ЦПК України суд, -

у х в а л и в:

Скаргу ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах м.Харків Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Шаповалової Вікторії Геннадіївни, стягувач: ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними – залишити без задоволення.

       Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Заявник – ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Державний виконавець – старший державний виконавець Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах м. Харків Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Шаповалова Вікторія Геннадіївна, місцезнаходження: м. Харків, майдан Захисників України, 7/8.

Стягувач –  ОСОБА_2 , місце проживання:  АДРЕСА_2 . .

Повний текст судового рішення складений 29 листопада 2021 року.

Суддя -О. А. Фанда