17.01.2011

                                                                                                     Справа № 2-3840/10

                                                                                                                           № 2- 92/11

РІШЕННЯ

Іменем України

     17 січня 2011 року Зміївський районний суд Харківської області у складі:

головуючого Пархоменко М.О.

за участю секретаря Макухи О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Змієві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державного казначейства України, третя особа –прокуратура Зміївського району Харківської області, про стягнення шкоди, завданої незаконними діями досудового слідства та прокуратури України.

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до держави України в особі Державного казначейства України про стягнення шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури України, посилаючись на те, що 23 жовтня 2002 року, у порушення вимог ст.ст. 3, 8, 21, 62, 68 Конституції України, ст.ст. 5, 94, 98 КПК України, прокурором Зміївського району Харківської області ОСОБА_4 за ознаками ч. 3 ст. 365 КК України у відношенні нього було неправомірно порушено кримінальну справу.

25 березня 2003 року старшим помічником прокурора Зміївського району Харківської області ОСОБА_3 за вказівкою прокурора ОСОБА_4, в супереч діючому законодавству України було неправомірно винесено постанову про притягнення його у якості обвинуваченого по кримінальній справі № 39020098. При цьому, в зазначеній постанові, з ціллю штучного створення бачення його вини в злочині, ОСОБА_3 були завчасно внесені дані, які протирічать рішенню Господарського суду та не відповідають дійсності, що в свою чергу вказує на наявність в її противоправних діях всіх ознак посадових злочинів, передбачених ч. 3 ст. 364, ч. 2 ст. 372, ст.. 382 КК України.

На момент неправомірного притягнення його до кримінальної відповідальності він працював начальником Зміївського ВДВС. При виконанні наказу суду, він, як державний виконавець, діяв виключно у відповідності з вимогами Конституції України та вимогам Закону України «Про виконавче провадження». Дана обставина була встановлена при розгляді Господарським судом скарги на його дії.

Ці дії, вищезазначених посадових осіб прокуратури Зміївського району Харківської області визнати правомірними неможливо, оскільки вони мають всі ознаки посадових злочинів, передбачених ч. 3 ст. 364, ч. 2 ст. 372, ст.. 382 КК України.

07 квітня 2003 року старшим помічником прокурора Зміївського району ОСОБА_3 по кримінальній справі № 39020098 у відношенні нього також неправомірно та необґрунтовано було складено обвинувальний висновок, в яке вона, з ціллю неправомірного обвинувачення його у скоєнні особливо тяжкого злочину, у мотивувальну частину також умисно внесла дані, які не відповідають дійсності.

Дана обставина також вказує на те, що ОСОБА_3 повторно та умисно скоїла противоправне, кримінально карне діяння, яке має всі ознаки злочинів, передбачених ст.ст. 365, 366 КК України.

В той же час, прокурор Зміївського району Харківської області ОСОБА_4, замість того, щоб виконувати вимоги ст.ст. 3, 8, 19, 62, 64, 68 Конституції України, вимоги Закону України «Про прокуратуру», вимоги ч.2, ч. 3 ст. 25 КПК України та запобігти тому, що коється у відношенні нього беззаконня, маючи умисел, направлений на неправомірне його засудження з незаконним обвинуваченням його у скоєнні ним тяжкого злочину, зловживаючи своїм службовим становищем, явно виходячи за межі наданих йому законом прав та повноважень, неправомірно затвердив обвинувальний висновок по кримінальній справі № 39020098 та направив його разом з матеріалами кримінальної справи до Зміївського районного суду для розгляду.

З 23 жовтня 2002 року по 25 грудня 2007 року він неодноразово звертався зі скаргами та заявами на неправомірні дії посадових осіб прокуратури Зміївського району ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Недивлячись на це, прокурором Харківської області В.Л. Сінчуком та його заступниками не були вжиті заходи, направлені на притягнення порушників Закону до встановленої законом відповідальності та запобіганню того, що творилося у відношенні нього кримінально-процесуального свавілля.

25 грудня 2007 року, після дев’яти років знущань над ним, прокуратурою Зміївського району Харківської області, грубо сфальсифіковане у відношенні нього за ознаками ч. 3 ст. 365 КК України кримінальну справу № 39020098 було закрито за відсутністю в його діях події злочину.

За час противоправного притягнення його до кримінальної відповідальності та знаходженням його під слідством та судом, з вини посадових осіб прокуратури він неодноразово знаходився в стресовому стані. За їх вини його здоров’я було сильно підірване. За їх вини він неодноразово змушений був проходити курси лікування в різноманітних медичних закладах. За їх вини він став нервовим та роздратованим. У нього виникли головні болі, він почав страждати безсонням.

Замість того, щоб працювати та заробляти грошові кошти на життя своєї родини, з вини вищезазначених посадових осіб, довгий час, знаходячись на лікуванні в медичних закладах, він змушений був, відриваючи від сімейного бюджету кошти, нести витрати на медичні препарати для лікування. Так як грошових коштів на лікування не вистачало, він не мав можливості пройти належний, якісний курс лікування. Тому з вини посадових осіб прокуратури стан його здоров’я погіршився. Захворювання, які з’явилися у нього з вини посадових осіб, переростали у хронічні та в подальшому не піддавалися лікуванню.

З причин хронічної нестачі грошових коштів на життя, у його родині часто виникали сварки. З вини посадових осіб прокуратури Харківської області, які причетні до фальсифікації у відношенні нього матеріалів кримінальної справи він втратив віру у верховенство права та силу Закону. Не бачачи зі штучно створеної посадовими особами прокуратури безвихідної ситуації, він хвилювався за своє майбутнє, за майбутнє своєї родини, що ще більш негативно впливало на стан його здоров’я. Деколи йому здавалося, що його страждання не закінчаться.

Підірване неправомірними діями посадових осіб прокуратури його здоров’я, він до теперішнього часу не може відновити. Здоров’я, якого його  позбавили злочинці у прокурорських мундирах відновити неможливо. Неможливо його придбати навіть за самі великі гроші. Тому нанесену його здоров’ю шкоду він оцінює у 1000000 гривень.

Законодавець в Основному Законі держави – Конституції України, зазначає:

-          «Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, спричиненого незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень»;

-          «Конституційні права і свободи людини та громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України»;

-          «Кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

-          «Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності».

У правовій державі посадові особи мають право та зобов’язані робити тільки те, що передбачено Законом. Фізичні особи мають право робити все те, що їм не заборонено Законом.

У випадках закриття кримінальної справи за реабілітуючими підставами (ст. 53-1 УПК України), законодавець зобов’язав правоохоронні органи, суд прийняти заходи до відшкодування шкоди, спричиненої їх незаконними діями.

Після закриття за реабілітуючими підставами неправомірно порушеної у відношенні нього кримінальної справи, посадовими особами прокуратури, які, в силу покладених на них державою посадових обов’язків, зобов’язані здійснювати нагляд за дотриманням законності в порушення ст. 53-1 КПК України не були прийняті заходи, направлені на відшкодування спричиненої йому неправомірними діями шкоди. І це, не дивлячись на те, що законодавець в ст.ст. 1-4, 11-13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», зазначає: «Право на відшкодування шкоди у розмірах та в порядку, передбаченого цим Законом виникає у випадках: …2) закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину».

Неправомірно порушеної у відношенні нього кримінальної справи з незаконним обвинуваченням його у скоєнні особливо тяжкого злочину, було закрито  у зв’язку з відсутністю в його діях події злочину.

04 березня 1996 року Міністерством юстиції України, Генеральною прокуратурою України та Міністерством фінансів України був виданий Наказ № 6/5/3/41, зареєстрований в Міністерстві юстиції України за № 106/1131. Даним Наказом було затверджено Положення про застосування Закону України «Про порядок  відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду». В ч.ч. 11, 12 Положення «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», зазначається: для визначення розміру шкоди, переліченої в пунктах 1, 3, 4 ст. 3 Закону, громадянин протягом шести місяців після направлення йому повідомлення може звернутися : 1) при закритті провадження в справі органами дізнання або слідства Міністерства внутрішніх справ, Генеральної прокуратури і Служби безпеки України – відповідно до цих органів.

«У місячний термін з дня звернення громадянина один з органів, перелічених в п. 11 Положення, залежно від того, хто з них здійснював слідчі дії або розглядав справу, витребовує від відповідних державних і громадських організацій всі необхідні документи, що мають значення для визначення розміру завданої шкоди, і виносить передбачену частиною 1 ст. 12 Закону постанову (ухвалу)…».

18 лютого 2010 року, він, як особа постраждала від кримінально-процесуального свавілля посадових осіб прокуратури Харківської області, у встановлений Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»строк звернувся до прокуратури Харківської області із заявою про відшкодування спричиненої йому шкоди.

У зв’язку з вищевикладеним, позивач вважає, що його права порушені та він змушений звернутися до суду і просить суд відшкодувати за рахунок держави України, з державного бюджету України, спричинені йому неправомірними діями посадових осіб прокуратури Харківської області: матеріальної шкоди у розмірі 25000 гривень –витрати на послуги адвоката; моральної шкоди у розмірі 1000000 гривень.

Ухвалою суду від 01 листопада 2010 року до участі у справі у якості третьої особи залучено  прокуратуру Зміївського району Харківської області.

У судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, та просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача –Державного казначейства України, у судове засідання не з’явився, надав письмові заперечення на позовну заяву, в яких  просив суд у задоволенні позову ОСОБА_1 до держави України в особі Державного казначейства України відмовити, з підстав недоведеності та необґрунтованості позивачем своїх вимог. Крім того, просив справу слухати без його участі (а.с. 12-16).

Представник третьої особи –прокуратури Зміївського району Харківської області, у судове засідання не з’явився, повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, оголосивши заперечення на позовну заяву представника відповідача, оцінивши докази, що містяться в матеріалах справи, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 3 ст. 58 ЦПК України, суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з положень ст. ст. 11, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

В п. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»№ 266/94-ВР від 11 липня 2009 року (далі –Закон № 266/94-ВР від 11.07.2009 року),  зазначено, що підставами відшкодування шкоди, завданої громадянинові, крім іншого, є незаконне засудження, незаконне притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Таким чином, законодавець чітко зазначив, що умовою, при якій підлягає відшкодуванню  шкода внаслідок дій органів дізнання, досудового слідства, прокуратури чи суду є факт незаконності таких дій.

Пункт 2 ст. 2 Закону № 266/94-ВР від 11.07.2009 року передбачає, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінальної справи за відсутності події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину.

В пунктах 4, 5 ст. 3 Закону № 266/94-ВР від 11.07.2009 року, зазначено, що громадянинові відшкодовуються (повертаються) суми, сплачені громадянином у зв’язку з поданням йому юридичної допомоги; моральна шкода.

Відповідно до абз. 3 п. 10 Положення про застосування закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», громадянинові підлягають також поверненню суми, сплачені ним у зв’язку з наданням юридичної допомоги. До цих сум відносяться суми, сплачені ним адвокатському об’єднанню (адвокату) за участь адвоката у справі, написання касаційної і наглядної скарги, а також внесені ним в рахунок оплати витрат адвоката у зв’язку з поїздками у справі до касаційної та наглядної інстанції.

З оглянутих у судовому засіданні у порядку ст. 185 ЦПК України матеріалів кримінальної справи № 1-8/05 за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 365 КК України та матеріалів наглядового провадження №39020098 у відношенні ОСОБА_1, вбачається, що постановою старшого помічника прокурора Зміївського району ОСОБА_3 від 25 березня 2003 року, ОСОБА_1 притягнено у якості обвинуваченого за ч. 3 ст. 365 КК України (т. 1 а.с. 239-240), постановою слідчого прокуратури Зміївського району Харківської області Кришталь С.В. від 25 грудня 2007 року, провадження по кримінальній справі у відношенні ОСОБА_1 закрито у зв’язку з відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України (т. 2 а.с. 161-163).

Також, з вищевказаних матеріалів кримінальної справи вбачається, що у відношенні ОСОБА_1 було обрано міру запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд (т.1 а.с. 235, 236) та ОСОБА_1 під час перебування під слідством та судом не був відсторонений від займаної посади начальника відділу державної виконавчої служби Зміївського районного управління юстиції, про що і сам позивач підтвердив під час судового розгляду цивільної справи, та продовжував одержувати дохід у вигляді заробітної плати.  

Таким чином, виходячи з аналізу вищезазначених норм Закону № 266/94-ВР від 11.07.2009 року, суд приходить до висновку, що у ОСОБА_1 в результаті закриття у відношенні нього кримінальної справи у зв’язку з відсутністю в його діях складу злочину, виникло право на відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства. Але позивачем не надано до суду жодного належного та допустимого доказу, який би вказував на факт незаконності притягнення його у якості обвинуваченого.

Також ОСОБА_1 не надано до суду жодного доказу, який би підтверджував суму у розмірі 25000 гривень, яку він змушений був понести на послуги адвоката, перебуваючи під слідством.

Крім того, зазначаючи вищевказану суму, позивач просить стягнути її в рахунок відшкодування майнової шкоди, але витрати на послуги адвоката не є майновою шкодою у розумінні ст. ст. 22, 1166 ЦК України.

Щодо вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Позивач оцінив завдану йому моральну шкоду у 1000000 гривень, посилаючись на те, що внаслідок неправомірних та незаконних дій органів досудового слідства погіршився стан його здоров’я, захворювання, які з’явилися у нього переросли у хронічні та не піддаються лікуванню.

Згідно зі ст. 23 ЦК України, підставою для відшкодування моральної шкоди є порушення прав особи, при цьому моральна шкода може полягати: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку зі знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»№ 4 від 31 березня 1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до ч.5, ч. 6 ст. 4 Закону № 266/94-ВР від 11.07.2009 року, відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв’язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.   

Обґрунтовуючи свої вимоги в цій частині, позивач не надав до суду доказів того, що внаслідок перебування під слідством він зазнав моральних страждань, погіршився стан його здоров’я; у чому саме дане погіршення стану здоров’я виразилося та відсутні докази причинного зв’язку між погіршенням стану здоров’я та діями органів досудового слідства.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 у судовому засіданні не знайшли свого підтвердження у зв’язку з чим відсутні правові підстави у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 22, 23, 1176 ЦК України, Законом України ««Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»№ 266/94-ВР від 11 липня 2009 року, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212-215  ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

           У задоволенні позову ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державного казначейства України, третя особа –прокуратура Зміївського району Харківської області, про стягнення шкоди, завданої незаконними діями досудового слідства та прокуратури України, відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Зміївський районний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

              Суддя                            підпис                                                             М.О. Пархоменко