ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9062/21 Справа № 203/2354/21 Суддя у 1-й інстанції - Ханієва Ф. М. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Куценко Т.Р.,

суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О.,

за участю секретаря - Заворотного К.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1

на ухвалу Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 16 серпня 2021 року про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірними бездіяльності державного виконавця та зобов`язання вчинити певні дії, заінтересовані особи: Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Акціонерне товариство "ОТП Банк", -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії та бездіяльність Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), у якій просила суд:

- визнати неправомірною бездіяльність Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) щодо незняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 , накладеного за виконавчим провадженням № 38535634;

- визнати неправомірною та зобов`язати Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 01 липня 2013 року та постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 08 липня 2013 року, винесену в рамках виконавчого провадження № 38535634 старшим державним виконавцем Кіровського ВДВС Дніпропетровського МУЮ Крайняк М.С.;

- зобов`язати Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) усунути порушення шляхом зняття арешту з нерухомого майна боржника та заборони на його відчуження, накладений в рамках виконавчого провадження № 38535634 за постановою старшого державного виконавця Кіровського ВДВС Дніпропетровського МУЮ Крайняк М.С. від 08 липня 2013 року та припинити дію обтяження (скасування) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номер запису про обтяження: 1593326 (спеціальний розділ), зареєстрований 10.07.2013 року.

Скарга обґрунтована тим, що державний виконавець протиправно відкрив виконавче провадження не за місцем виконання рішення, порушив порядок накладення арешту, заочне рішення суду, на підставі якого виданий виконавчий лист було скасоване, а постанови про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на майно боржника не надсилались, внаслідок чого заявник вважає, що підстав та потреби для подальшого існування арешту немає, а наявність арешту на майно за відсутності правових підстав для цього арешту порушує право власності боржника, що позбавляє її змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд в силу ст. 41 Конституції України, ст.ст. 16, 317, 319, 321 Цивільного кодексу України.

Зазначені обставини стали підставою для звернення боржника зі скаргою до суду.

Ухвалою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 16 серпня 2021 року в задоволенні вимог зазначеної скарги відмовлено в повному обсязі /а.с. 70-72/.

Не погоджуючись зі вказаною ухвалою ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати та постановити нову із задоволенням вимог скарги, посилаючись на те, що дане судове рішення є незаконним, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки при ухваленні судового рішення судом першої інстанції не були в повному обсязі з`ясовані обставини, а висновки суду щодо обрання ОСОБА_1 невірного способу захисту шляхом подання скарги замість звернення до суду із позовною заявою з вимогами про скасування арешту на захист її права власності на майно не відповідають нормам діючого законодавства та матеріалам справи /а.с. 75-83/.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11 травня 2011 року заочним рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська, справа № 2-811/2011, за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» в особі регіонального відділення «ОТП Банк» в м. Дніпропетровську до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними зобов`язаннями було задоволено у повному обсязі позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» в особі регіонального відділення «ОТП Банк» в м. Дніпропетровську та стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» в особі регіонального відділення «ОТП Банк» в м. Дніпропетровську заборгованість за кредитним договором № CL-302/202/2008 від 11 липня 2008 року в розмірі 165030,78 грн, судові витрати в розмірі 1820,00 грн, а всього 166850,78 грн. Вказане заочне рішення суду набрало законної сили станом на 24 травня 2011 року (а.с.21-22).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 квітня 2021 року було задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 та скасоване заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 травня 2011 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» заборгованості за кредитним договором та судових витрат, ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено (а.с.23-30).

За відомостями з копії свідоцтва про шлюб від 26 жовтня 2017 року серії НОМЕР_1 , після реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , змінила прізвище на ОСОБА_1 (а.с.11).

За відомостями з копії листа Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 10 червня 2021 року № 13.5-34/17851/12, наданого у відповідь на заяву ОСОБА_1 щодо зняття арешту з майна від 09 червня 2021 року, в період з 2013 року по 2014 рік на виконанні у відділі перебував виконавчий лист № 2-811/11 від 27 червня 2012 року, виданий Кіровським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» заборгованості у розмірі 166850,00 грн.

01 липня 2013 року, керуючись ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, яке внесене в АСВП за № 38535634. При цьому 08 липня 2013 року на підставі ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем була винесена постанова про звернення стягнення на майно боржника, а 08 грудня 2014 року, керуючись п. 7 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», постанова про повернення виконавчого документа стягувачу. З посиланням на положення ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець повідомив, що в усіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (а.с.15-17).

За відомостями з наданої суду копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, все нерухоме майно ОСОБА_1 було обтяжене арештом на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП № 38535634, виданого 08 липня 2013 року старшим державним виконавцем Кіровського ВДВС Дніпропетровського МУЮ Крайняком М.С. (а.с.12-14).

На момент звернення заявника до суду зі скаргою на дії державного виконавця на виконанні у Центральному відділі державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) виконавче провадження № 38535634, в рамках якого були винесені оскаржувані постанови, не перебуває, а виконавчий документ був повернутий стягувачу постановою державного виконавця від 08 грудня 2014 року на підставі п. 7 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Відмовляючи в задоволенні скарги суд першої інстанції виходив з того, що на момент, коли заявник дізналась про те, що все її нерухоме майно обтяжене арештом на підставі постанови державного виконавця про арешт майна, виконавче провадження № 38535634 не було відкритим та таким, що перебуває на виконанні у державного виконавця, внаслідок чого не видається можливим надати оцінку діям державного виконавця, що були вчинені в рамках виконавчого провадження, зокрема щодо відкриття виконавчого провадження та накладення арешту, яке на момент звернення до суду зі скаргою на виконанні не перебуває, з огляду на повернення виконавчого документа стягувачу ще у 2014 році, посилаючись на ст. 17, ч.1ст.19, п. 7 ч. 1 ст. 47, 49, 50 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження).

Разом з тим, суд першої інстанції зазначив, що підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини регламентовані ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VІІІ (в редакції, чинній станом на момент звернення заявника до державного виконавця з заявою про зняття арешту), що передбачає наявність виконавчого провадження, що перебуває на виконанні, а зняття арешту у випадку повернення виконавчого документу стягувачу без виконання такою підставою не є, лише для повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання, внаслідок чого заявником був обраний невірний спосіб захисту, бо вона не зверталася до суду з вимогами скасувати накладений арешт за відповідною позовною заявою про захист свого права власності на майно, а оскаржила постанови та бездіяльність державного виконавця.

З даним висновком погоджується колегія суддів.

За змістом ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право саме в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється у різних порядках (ст. 19 ЦПК України) та формах, які не є тотожними одна одній, зокрема, у формі позову (розділ ІІІ ЦПК), наказу (розділ ІІ ЦПК України), окремого провадження (розділ ІV), скарги в порядку судового контролю (розділ VІІ), заяви про скасування рішень третейських судів, рішень міжнародних комерційних арбітражів (розділ VІІІ), клопотань про визнання та виконання рішень іноземних судів, заяв про визнання та виконання рішень міжнародних комерційних арбітражів в Україні, заяви про надання дозволу на примусове виконання рішень третейських судів (розділ ІХ).

Так, роз`ясннням, наданим в абз. 5 п. 1 та 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03.06.2016 «Про судову практику у справах про зняття арешту з майна» на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби стороною виконавчого провадження може бути подана скарга, яка підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, крім випадків, коли розгляд таких скарг відбувається за правилами іншого судочинства. У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, а якщо такі дії вчинялися при виконанні вироку суду щодо цивільного позову у кримінальному провадженні, то відповідна скарга підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства відповідно до вимог статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону про виконавче провадження.

Відповідно до ст. 447 ЦК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Доводи апеляційної скарги щодо неповного з`ясування обставин та невзяття до уваги доказів неправомірності дій державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на нерухоме майно та незняття його після повернення виконавчого документу стягувачу, а також обрання скаржником вірного способу на захист свого права власності шляхом подання скарги на дії та бездіяльність державного виконавця колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки ОСОБА_1 була стороною виконавчого провадження, хоч би яке і завершено, та в рамках якого державним виконавцем не здійснено певних дій чи допущена бездіяльність, чим порушені права боржника як власника арештованого майна, то після ухвалення рішення по суті спору судовий контроль за виконанням судових рішень здійснюється виключно за правилами Розділу VІІ ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судовий рішень» ЦПК України, який визначає порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності державного виконавця в ході виконання рішень, у формі звернення до суду зі скаргою, тоді як зі змісту скарги ОСОБА_1 вбачається спір про право власності - володіння, користування, розпорядження майном, на яке накладено арешт, що також містить і матеріально-правові вимоги до стягувача у виконавчому провадженні № 38535634, на користь якого такий арешт накладався виконавцем, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявлена скарга на дії приватного виконавця задоволенню не підлягає.

Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку що суд першої інстанції належним чином перевірив фактичні обставини справи з урахуванням зібраних доказів та дійшов правильного висновку.

З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості та незаконності судового рішення не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для його скасування, оскільки скарга не містить обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування висновків суду.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала судом першої інстанції постановлена з додержанням вимог закону, а тому підстав для її скасування чи зміни не вбачає.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 16 серпня 2021 року про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірними бездіяльності державного виконавця та зобов`язання вчинити певні дії, заінтересовані особи: Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Акціонерне товариство "ОТП Банк" - залишити без задоволення.

Ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 серпня 2021 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: Т.Р. Куценко

Судді: Е.Л. Демченко

М.О. Макаров