Справа № 347/2025/20

Провадження № 2/347/92/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2021 року м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі

головуючого судді - Гордія В.І.,

з секретарем - Корбутяк Н.М.,

з участю представника позивача - адвоката Бельмеги О.І.,

представника відповідача - Кота Р.С. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Косів справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог: Косівська міська рада про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог: Косівська міська рада про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Позовні вимоги ОСОБА_2 мотивує тим, що він проживає у житловому будинку по АДРЕСА_1 , розташованому на земельній ділянці площею 0,2500 га, кадастровий номер 2623682401:02:002:0117, призначеній для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що належить йому на праві власності. По сусідству із ним проживає відповідач ОСОБА_3 , який є власником земельної ділянки площею 0,24 га з кадастровим номером 2623682401:02:002:0220 та земельної ділянки 0,17 га з кадастровим номером 2623682401:02:002:0215. Згадані земельні ділянки відповідача розташовані по обидві сторони дороги, яка проходить до його господарства. А дорога знаходиться на земельній ділянці Вербовецької сільської ради та перебуває у віданні сільської ради і служить для потреб загального користування, тобто для заїзду до його господарства, а також до господарства відповідача. Ширина дороги загального користування згідно його державного акту становить 4,73 м. Проте, відповідач почав споруджувати металічну огорожу з однієї сторони дороги по межі власної земельної ділянки, а з іншої сторони дороги на земельній ділянці Вербовецької сільської ради. А саме, забетонував металічні стовпи для спорудження дроворуба, внаслідок чого звузив дорогу до ширини 4,08 м. та перекрив йому прохід до хвіртки. В результаті згаданих дій відповідач позбавив його можливості нормально використовувати в?їзд та піший прохід у власний двір через ворота по вказаній земельній ділянці. На його неодноразові звернення відповідач не реагує і добровільно звільняти захоплену територію не бажає. В зв?язку із цим просить зобов?язати відповідача усунути перешкоди в користуванні ним (позивачем) своєю земельною ділянкою та знести самочинно збудовані металічні конструкції (стовпи).

Позивач ОСОБА_2 та його представник адвокат Бельмега О.І. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю з наведених у позові підстав. Просять позов задоволити.

Представник відповідача адвокат Кіт Р.С. подав до суду відзив на позов, в якому посилаючись на п.3.22 ДБН 360-92 «Планування і забудова територій» зазначив, що у районах садибної забудови при потребі, крім вуличної мережу (розділ 7), слід формувати мережу внутрішньо квартальних проїздів. Ширина їхньої проїжджої частини з однією смугою руху приймається 3,5 м., з двома - 5,5 м. До житлових і громадських будинків слід передбачити проїзди завширшки 3,5 м на відстані не ближче 5 м від стін, придатні для проїзду пожежних машин. А позивачем не доведено наявність перешкод у користуванні земельною ділянкою. Прохід 4,08 метра з дороги повз господарство відповідача забезпечує можливість пішого переходу, проїзду на велосипеді, тощо.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 та його представник адвокат Кіт Р.С. позов не визнали, суду пояснили, що позов є безпідставним, оскільки дорога до господарства позивача є і будь-яких перешкод у її користуванні немає, а стовпці відповідач поставив на своїй земельній ділянці. Просять в позові відмовити.

Представник третьої особи, Косівської міської ради, в судове засідання не з?явився, від міського голови поступило клопотання про розгляд справи без участі представника міської ради на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Вислухавши сторони, їх представників, свідків та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задоволити з наступних підстав.

У відповідності до вимог ст.ст. 12, 13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно вимог ст.ст.15-16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Також, згідно до вимог ст.ст. 317, 319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

У відповідності до ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Статтею391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зміст, порядок та підстави набуття права власності на земельну ділянку передбачено Земельним Кодексом України.

Зокрема, положення статей 78-79 Земельного Кодексу України передбачають, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

В свою чергу, права та обов?язки власників земельних ділянок закріплені в ст.ст.90-91 ЗК України. Так, власники земельних ділянок мають право крім іншого, продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину, довірчу власність; самостійно господарювати на землі; споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Проте, власники земельних ділянок зобов?язані також зокрема, забезпечувати використання їх за цільовим призначенням, не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон. Законом можуть бути встановлені інші обов`язки власників земельних ділянок

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав - стаття 125 ЗК України.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,2500 гарозташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2623682401:02:002:0117, що підтверджується копією Державного акту серії ЯИ №942486 виданого 11.06.2010 року (а.с.7). Водночас, у вказаному Державному акті вказана дорога, розташована на землі Вербовецької сільської ради, шириною 4,73 м. (зворот а.с.7).

Окрім того, як видно із копії договору дарування від 23.10.2007 року, позивач ОСОБА_2 отримав у подарок від ОСОБА_4 житловий будинок із господарськими будівлями і спорудами розташований в АДРЕСА_1 (а.с.13). І право власності на вказаний житловий будинок було зареєстровано за позивачем, що підтверджується копією Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно виданого 16.12.2007 року (а.с.14).

Також, з копії схеми забудови земельної ділянки складеної до будівельного паспорта з реконструкції житлового будинку та господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 , видно, що вказана схема відображає план розміщення будівель і споруд із їх лінійними розмірами, а також містить розмір дороги до господарства, ширина якої становить 4,73 м. (а.с.12).

Згідно копії витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, відповідачу ОСОБА_3 належать на праві приватної власності дві земельні ділянки площею 0,2400 га кадастровий номер 2623682101:02:002:0220 та площею 0,1700 га кадастровий номер 2623682101:02:002:0215 (а.с.18-26), які межують із земельною ділянкою позивача ОСОБА_2 .

Проте, як було встановлено в судовому засіданні і видно із долученого до позову акту комісії Вербовецької сільської ради від 28.10.2020 року з план-схемою (а.с.8,9), комісією Вербовецької сільської ради в складі голови сільської ради Сусака І.І. та спеціаліста-землевпорядника ОСОБА_5 на місці було встановлено, що ОСОБА_3 почав споруджувати металічну огорожу з однієї сторони дороги по межі власної земельної ділянки, а з іншої сторони дороги - на земельній ділянці сільської ради забетонував металічні стовпи для спорудження дроворуба звузивши цим самим дорогу до ширини 4,08 метра та перекривши ОСОБА_2 прохід до хвіртки. В зв?язку із цим комісія вирішила зобов?язати ОСОБА_3 ліквідувати забетоновані металічні стовпи.

Копію вказаного акту 29.10.2020 року рекомендованим листом було направлено ОСОБА_3 , що стверджується копією квитанції АТ «Укрпошти» від 29.10.2020 року (а.с.10).

Крім дослідження письмових доказів, в судовому засіданні було допитано свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , які підтвердили той факт, що ОСОБА_3 дійсно спорудив металеві стовпці на землі сільської ради, захопивши таким чином частину дороги, яка веде до господарства позивача ОСОБА_2 .

Зокрема, свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що сторони по справі є сусідами і суміжними землекористувачами. Проте, технічну документацію на землю їм виготовляли різні землевпорядні організації, що могло вплинути на невідповідність вказаних обмірів. А саме, відповідачу ОСОБА_3 геодезична фірма при перенесенні координат межі однієї із його земельних ділянок помилилась, і вказана земельна ділянка по всій площі ніби підсунулась у бік дороги, із накладенням, таким чином звузивши дорогу, що веде до господарства ОСОБА_2 . Вказану помилку можливо виправити тими ж геодезистами, але це тривала і матеріально-затратна процедура.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що відповідач ОСОБА_3 в період часу кінець 2018 року - початок 2019 року зробив відновлення меж земельних ділянок, оскільки у нього був Державний акт на землю старого взірця (червоний). І при відновленні меж, вона було на місці при обмірах, відповідний документ підписала, бо і розміри і конфігурація земельної ділянки були відновлені правильно, хоча вона особисто заміри не здійснювала і не записувала. Проте, після перенесення вказаних розмірів на карту, координати земельної ділянки змінились так, що земельна ділянка наклалась на дорогу, зменшивши її наполовину.

Тобто, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 спорудив металеві конструкції (стовпці) на земельній ділянці комунальної власності, звузивши (захопивши) таким чином дорогу загального користування, яка зокрема веде до господарства позивача.

Стаття 152 ЗК України передбачає способи захисту прав на земельні ділянки, а крім того, визначає, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Таким чином, в судовому засіданні було встановлено, що хоч порушення, на які вказує позивач ОСОБА_2 у своїй позовній заяві і не пов?язані з позбавленням його права володіння належною йому земельною ділянкою, однак вони все-таки створюють йому перешкоди у належному здійсненні ним своїх прав як користувача його земельною ділянкою, що полягає у позбавленні позивача у доступі до хвіртки через часткове самовільне зайняття частини дороги.

Згідно вимог ст.212 ЗК України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Отже, відповідача слід зобов?язати знести самочинно збудовані металічні конструкції (стовпи) споруджені для дроворуба чи в інших цілях, які в даному випадку перекривають прохід до господарства та земельної ділянки позивача.

Окрім того, у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати в розмірі 840,80 грн. оплаченого судового збору.

На підставі наведеного, ст.ст. ст.ст. 15-16, 317-319, 321, 376, 391 ЦК України, ст.ст. 78-79, 90-91, 125, 152, 153, 212 ЗК України, та керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Зобов?язати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_2 - усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_2 земельною ділянкою загального користування, на якій пролягає дорога до його господарства за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення самочинно збудованих металічних конструкцій (стовпів) для спорудження дроворуба.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати у справі в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 копійок оплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: В.І. Гордій