Постанова

Іменем України

24 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 753/10508/18

провадження № 61-16804св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: державний нотаріус Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори Іваненко Раїса Семенівна, Головне територіальне управління юстиції у місті Києві,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14 червня 2019 року в складі судді: Даниленка В. В., та постанову Київського апеляційного суду від 31 серпня 2021 року в складі колегії суддів: Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М., Семенюк Т. А.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання та застосування наслідків розірвання.

Позов мотивований тим, що згідно договору довічного утримання ОСОБА_2 взяла на себе зобов`язання утримувати її, а саме: забезпечувати харчуванням, одягом, медичною допомогою, сплачувати комунальні платежі та за телефон. Вартість допомоги була визначена у розмірі 650 грн щомісячно до 10 числа поточного місяця. У свою чергу позивач зобов`язалася передати ОСОБА_2 у власність квартиру АДРЕСА_1 .

Позивач зазначала, що в пункті 7 договору встановлено обов`язок відповідача щомісячно сплачувати комунальні послуги за квартиру у терміни, встановлені відповідними договорами про надання таких послуг. У пункті 8 договору передбачено, що сума грошового забезпечення підлягає індексації в порядку встановленому чинним законодавством та при умові повідомлення відповідача про таку необхідність за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач стверджувала, що визначені умовами договору відповідні платежі відбуваються нерегулярно та з порушенням строків їх здійснення. Також вона не може повідомити відповідача про необхідність проведення індексації та врегулювання інших питань стосовно виконання умов договору, оскільки АТ «Укрпошта» не здійснює пересилання пошти до міста Донецьк.

ОСОБА_1 просила:

розірвати договір довічного утримання, укладений із відповідачем 31 травня 2010 року та посвідчений державним нотаріусом Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори Іваненко Р. С. за реєстровим № 3-1816;

застосувати наслідки розірвання договору довічного утримання, повернувши ОСОБА_1 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ;

визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 внаслідок розірвання договору довічного утримання (догляду) від 31 травня 2010 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений державним нотаріусом 14-ої Київської державної нотаріальної контори Іваненко Р. С., зареєстрований в реєстрі за № 3-1816;

скасувати обтяження на нерухоме майно - заборону на відчуження квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 , що було накладене 31 травня 2010 року державним нотаріусом 14 Київської державної нотаріальної контори Іваненко Р. С. на підставі договору довічного утримання (догляду) від 31 травня 2010 року, та зареєстровано в реєстрі за № 3-1817, реєстраційний номер 9881418.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 14 червня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Розірвано договір довічного утримання (догляду) від 31 травня 2010 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений державним нотаріусом 14-ої Київської державної нотаріальної контори Іваненко Р. С., зареєстрований в реєстрі за № 3-1816.

Застосовано наслідки розірвання договору довічного утримання (догляду), повернувши ОСОБА_1 у власність квартиру квартири АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 внаслідок розірвання договору довічного утримання (догляду) від 31 травня 2010 року укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений державним нотаріусом 14-ої Київської державної нотаріальної контори Іваненко Р. С., зареєстрований в реєстрі за № 3-1816.

Скасовано обтяження на нерухоме майно - заборону на відчуження квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 , що було накладене 31 травня 2010 року державним нотаріусом 14 Київської державної нотаріальної контори Іваненко Р. С. на підставі договору довічного утримання (догляду) від 31 травня 2010 року, та зареєстровано в реєстрі за № 3-1817, реєстраційний номер 9881418.

Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

відповідно до умов договору, грошове утримання повинно здійснюватися шляхом зарахування коштів на належний позивачу розрахунковий рахунок банківської установи або поштовим переказом. Передбачені умовами договору відповідні платежі відбувались нерегулярно та з порушенням строків їх здійснення, а саме: у 2016 році не відбувалось платежів у січні, травні, червні, вересні, жовтні, листопаді, грудні, у 2017 році у січні квітні, травні, червні, вересні, жовтні, листопаді, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою з належного позивачу рахунку № НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк» від 25 січня 2019 року. Таким чином доведеним є факт неналежного виконання ОСОБА_2 як набувачем, своїх зобов`язань за зазначеним договором довічного утримання (догляду). У зв`язку із цим зазначені позивачем та його представниками підстави для розірвання договору довічного утримання (догляду), укладеного 31 травня 2010 року щодо невиконання відповідачкою у повному обсязі обов`язків по утриманню та догляду позивача, знайшли своє підтвердження, а тому заявлені вимоги підлягають задоволенню;

позовна вимога про зняття заборони відчуження спірної квартири задоволенню не підлягає, оскільки вказана заборона була накладена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пелих Ю. В. з метою забезпечення виконання умов договору до повного виконання, припинення чи розірвання договору довічного утримання (догляду) від 10 серпня 2016 року;

враховуючи той факт, що договір, на підставі якого було прийняте оскаржуване рішення підлягає розірванню з визнанням за позивачем права власності на квартиру, то зазначене рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_1 , підлягає скасуванню;

02 березня 2010 року 14-ю Київською державною нотаріальною конторою було зареєстровано обтяження - заборону на нерухоме майно, а саме - квартиру, номер обтяження в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна: 27305761. З огляду на те, що обтяження було внесено на підставі спірного договору довічного утримання, що підлягає розірванню, то вказане обтяження також повинне бути скасоване.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 26 листопада 2020 року у складі судді: Лужецької О. Р., заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14 червня 2019 року залишено без задоволення.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заочне рішення підлягає скасуванню за наявності одночасно двох умов: 1) якщо судом буде встановлено, що відповідач, тобто заявник, не з`явився у судове засідання та не повідомив про причини неявки 2) докази, на які посилається відповідач (заявник у цьому провадженні) мають істотне значення для правильного вирішення справи. Проте заявник не посилається на докази, що мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 31 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 14 червня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Договір довічного утримання, укладений 31 травня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений державним нотаріусом Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори Іваненко Р. С., зареєстрований в реєстрі за № 3-1816, розірвано.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

суд першої інстанції не здійснив перевірку місця реєстрації відповідача, не приймав заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи у порядку, передбаченому частиною одинадцятою статті 128 ЦПК України. При розгляді заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення, суд не врахував, що відповідачем надані докази, що на час відкриття провадження у даній справі вона була зареєстрована у м. Києві, однак не була повідомлена належним чином про судовий розгляд даної справи, також відповідачем були надані докази у підтвердження своїх заперечень проти позовних вимог, які суд першої інстанції не проаналізував та не надав їм належну оцінку. Тому судом першої інстанції рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення апеляційним судом;

тлумачення пункту 1 частини першої статті 755 ЦК України свідчить, що договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду за умови доведення відчужувачем факту порушення набувачем своїх обов`язків за договором довічного утримання (догляду), що може проявлятися у вигляді неповного чи неналежного забезпечення доглядом, допомогою, харчуванням відчужувача або у вигляді повного невиконання вказаних дій (висновок Верховного Суду у справі № 759/501/17). Під час апеляційного розгляду відповідач не заперечувала, що догляд за позивачкою вона не здійснювала, а її обов`язки за договором довічного утримання зводилися до щомісячного перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача, відкритий у АТ «Ощадбанк». У апеляційному суді позивач пояснила, що вона людина похилого віку, 1932 року народження, з інвалідністю 2 групи, а тому потребує не тільки матеріального утримання, а і догляду, який відповідачка не здійснювала, а з 2016 року на її рахунок грошові кошти від відповідача поступали не щомісячно, а з великим інтервалом. При цьому зв`язатися з ОСОБА_2 вона не могла, оскільки вона проживала у м. Донецьку;

згідно наданих суду першої інстанції під час розгляду заяви про перегляд заочного рішення квитанцій відповідачка здійснювала щомісячний переказ грошових коштів на ім`я позивачки на розрахункові рахунки у АТ «Ощадбанк». Разом з цим, під час апеляційного розгляду встановлено, що у період травень - червень, вересень-грудень 2016 року та травень, вересень-листопад 2017 року грошові кошти, перераховані ОСОБА_2 , на рахунок ОСОБА_1 зараховані не були, у зв`язку із помилками в реквізитах. На думку колегії суддів, зазначені обставини підтверджують посилання позивача на те, що відповідач нею не цікавилася, не з`ясовувала отримання грошових коштів та наявність будь-яких потреб позивача у допомозі, у тому числі і медичній допомозі, тобто не здійснювала належним чином свої обов`язки за договором довічного утримання. При цьому умовами договору не зобов`язано ОСОБА_1 з`ясовувати причини не надходження на її рахунок щомісячно грошових коштів від ОСОБА_2 або їх розшук, а саме набувач за договором повинен слідкувати за належним виконанням умов договору;

посилання ОСОБА_2 на те, що ОСОБА_1 їй надані неправильні номери розрахункових рахунків та не повідомлено про їх зміну, колегія суддів вважала безпідставними, оскільки з листа Ощадбанку від 16 червня 2021 року встановлено, що частина грошових коштів надходила на рахунки ОСОБА_1 , зокрема у січні та червні 2017 року, а у травні 2017 року перераховані кошти не надійшли у зв`язку із помилкою у реквізитах. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази, що рахунок позивача був змінений у травні 2016 року та у травні 2017 року, а у липні-серпні 2016 року та у червні 2017 року знову став тим же, оскільки грошові кошти були зараховані;

вказані обставини, на думку колегії суддів, не свідчать про ухилення позивача від виконання умов договору довічного утримання, як стверджує відповідач, а свідчать або про помилки відповідача при заповнені квитанцій, або про помилки банківської установи при здійсненні платіжної операції, однак, обов`язок доведення вказаних обставин лежить на відповідачеві, як набувача за договором;

колегія суддів вважала безпідставними доводи відповідача про те, що умовами договору було передбачено тільки надання допомоги у вигляді перерахування грошових коштів, оскільки у пункті 7 договору ОСОБА_2 зазначила, що зобов`язується не тільки утримувати ОСОБА_1 , а і забезпечувати харчуванням, одягом, необхідною допомогою, включаючи і медичну. Відповідачем не було надано доказів, що після окупації м. Донецька, де вона проживала, ОСОБА_1 була повідомлена про можливі засоби зв`язку із ОСОБА_2 у разі потреби у її допомозі. Також відповідачем не було надано належних доказів у підтвердження здійснення дій по догляду за ОСОБА_1 або відмовою останньої від такої допомоги, або чинення перешкод у її наданні. Таким чином позивачем було доведено неналежне виконання відповідачем своїх обов`язків за договором довічного утримання, що є підставою для розірвання договору відповідно до положень пункту 1) частини першої статті 755 ЦК України, незалежно від вини набувача;

правовим наслідком розірвання договору довічного утримання у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов`язків за договором є повернення до відчужувача права власності на майно, яке було ним передане (частина перша статті 756 ЦК України). З витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна встановлено, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано за ОСОБА_2 31 травня 2010 року. Оскільки договір довічного утримання підлягає розірванню, позовні вимоги про визнання за ОСОБА_1 права власності на зазначену квартиру підлягають задоволенню;

заборона на квартиру, яка була предметом договору довічного утримання, знімається нотаріусом у разі розірвання договору довічного утримання і ухвалення рішення суду в даному випадку не передбачено, тому позовні вимоги про скасування обтяження на нерухоме майно, задоволенню не підлягають;

позивач, як особа з інвалідністю 2 групи, була звільнена від сплати судового збору за подання позовної заяви, а тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача у прибуток держави пропорційно до задоволених позовних вимог.

Аргументи учасників справи

18 жовтня 2021 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подала касаційну скаргу на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 серпня 2021 року, в якій просить: скасувати оскаржені рішення; ухвалити нове, яким позов залишити без розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

відповідно до договору довічного утримання ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_2 гроші - 50 000 грн, як одноразове грошове утримання. Майже вісім років на виконання договору довічного утримання ОСОБА_2 перераховувала гроші на користь ОСОБА_1 і це повністю влаштовувало ОСОБА_1 - ні яких претензій не було. Після літа 2018 року ОСОБА_2 продовжувала щомісячно перераховувати гроші на користь ОСОБА_3 на виконання вказаного договору;

у 2017 році в зв`язку з переходом на IВАN рахунки всі банківські рахунки ОСОБА_1 у АТ «Ощадбанк» було змінено на поточні банківські рахунки. ОСОБА_1 не повідомила ОСОБА_2 про нові реквізити її «нових» IВАN - рахунків у АТ «Ошадбанк». В зв`язку з чим ОСОБА_2 щомісячно перераховувала гроші на користь ОСОБА_1 використовувая інші банківські продукти АТ «ОщадБанк» та поштовими переказами, що передбачено договором довічного утримання. Про це відповідач щомісячно усно у телефонній розмові повідомляла ОСОБА_1 , заперечень та претензій від останньої не було;

у справі відсутня позовна заява (оригінал) підписана позивачем чи її повноважним представником;

всупереч статті 187 ЦПК України відсутній запит суду до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації щодо (доступу до персональних даних) про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - ОСОБА_2 ;

відповідач була позбавлена судом першої інстанції можливості реалізувати свої процесуальні права;

відповідачем було надано докази про проведення щомісячних перерахувань на користь ОСОБА_1 - копії платіжних документів, які підтверджують, що у 2016 році відбувалися платежі у січні, травні, червні, вересні, жовтні, листопаді, грудні, у 2017 році - у січні квітні, травні, червні, вересні, жовтні, листопаді. Доказами порушень ОСОБА_2 щодо нездійснення платежів у 2016, 2017 році може бути тільки відсутність самих переказів - банківських документів про проведення переказів, але такі документи наявні у матеріалах справи. Тому відсутні докази порушень ОСОБА_2 щодо здійснення платежів;

з огляду на ситуацію з АТО у 2015 році відповідач підписала Угоду та Договір з «Фондом допомоги Орєхової» та з ФОП ОСОБА_4 щодо супроводження виконання договору довічного утримання на користь ОСОБА_1 на випадок, якщо з причин АТО відповідач тимчасово не в змозі буде виконувати умови договору довічного утримання. Згідно з договором відповідач передала 25 000 грн ФОП ОСОБА_4 , які було використано на користь ОСОБА_1 ;

у матеріалах справи є лист АТ «Ощадбанк» від 16 червня 2021 року, відповідно до якого платежі у 2016 році та 2017 році на користь ОСОБА_1 відбувалися, але обліковуються на внутрішньобанківському рахунку. При цьому банк не повідомив про «помилку в реквізитах» ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_2 , та не повернув гроші ОСОБА_2 . Умовами договору не зобов`язано ОСОБА_2 з`ясовувати причини не надходження на рахунок ОСОБА_1 щомісячно грошових коштів від ОСОБА_2 або їх розшук.

Аналіз касаційної скарги свідчить, що судові рішення оскаржуються у частині задоволених позовних вимог про розірвання договору довічного утримання та визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру. В іншій частині судові не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2021 року пояснення ОСОБА_2 до касаційної скарги (Вх № 38180/1/220-21 від 04 листопада 2021 року) та заяву-клопотання до ухвали Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року (Вх № 38180/2/220/21 від 04 листопада 2021 року) залишено без розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовлено.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 490/7474/18 (провадження № 61-16535св19).

Фактичні обставини

Суди встановили, що 31 травня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір довічного утримання (догляду), який посвідчено державним нотаріусом 14-ої Київської державної нотаріальної контори Іваненко Р. С.

У договорі довічного утримання (догляду) від 31 травня 2010 року сторони обумовили:

ОСОБА_1 (відчужувач) передає у власність ОСОБА_2 (набувач) кв. АДРЕСА_1 , взамін чого ОСОБА_2 зобов`язалася забезпечувати ОСОБА_1 утриманням (доглядом) довічно на умовах договору (пункт 1);

відчужувана квартира сторонами оцінюються в розмірі 26 458,96 грн, як така, що відповідає їх домовленості;

ОСОБА_2 зобов`язалася довічно утримувати ОСОБА_1 . Сторони домовилися, що утримання (догляд), у тому числі забезпечення харчуванням, одягом, необхідною допомогою, включаючи медичну, має грошовий еквівалент і оцінений сторонами за спільною згодою у розмірі 650 грн на місяць, які будуть надавати відчужувачу щомісячно. Також ОСОБА_2 зобов`язалася щомісячно сплачувати комунальні послуги за квартиру у терміни, встановлені відповідними договорами про надання таких послуг, незалежно від того, з яким вони укладені. Сторони погодили, що набувач має право передавати гроші за вказані комунальні послуги безпосередньо відчужувану для їх оплати останнім (пункт 7);

грошове утримання буде щомісячно виплачуватися, починаючи з моменту укладення цього договору до 10 числа поточного місяця зарахуванням коштів на розрахунковий рахунок банківської установи або поштовим переказом з доставкою додому, за адресою кв. АДРЕСА_1 . Сума грошового утримання підлягає індексації в порядку установленому чинним законодавством (пункт 8);

одноразове грошове утримання визначено сторонами за спільною згодою у розмірі 50 000 грн, які відчужувач отримав повністю від набувача до підписання цього договору (пункт 9).

У договорі зазначено, що ОСОБА_2 проживає у АДРЕСА_2 .

При зверненні із позовом ОСОБА_1 зазначала, що відповідач не здійснює свої обов`язки за договором і вона змушена витрачати пенсію на ліки та піклуватися про себе сама, а також не може зв`язатися з відповідачем, оскільки ОСОБА_2 проживає на території, яка не підконтрольна Україні.

У апеляційному суді позивач пояснила, що вона людина похилого віку, 1932 року народження, є особою із інвалідністю 2 групи, тому потребує не тільки матеріального утримання, а і догляду, який відповідачка не здійснювала, а з 2016 року на її рахунок грошові кошти від відповідача поступали не щомісячно, а з великим інтервалом. При цьому зв`язатися з ОСОБА_2 вона не могла, оскільки вона проживала у м. Донецьку.

Згідно наданих суду першої інстанції під час розгляду заяви про перегляд заочного рішення квитанцій відповідач здійснювала щомісячний переказ грошових коштів на ім`я позивачки на розрахункові рахунки у АТ «Ощадбанк».

Позиція Верховного Суду

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 листопада 2021 року у справі № 757/39725/19-ц (провадження № 61-15916св20) зазначено: «тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».

Відповідно до частини першої статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України. У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України.

Матеріальне забезпечення, яке щомісячно має надаватися відчужувачу, підлягає грошовій оцінці. Така оцінка підлягає індексації у порядку, встановленому законом (стаття 751 ЦК України).

Договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків, незалежно від його вини (пункт 1 частини першої статті 755 ЦК України).

Тлумачення пункту 1 частини першої статті 755 ЦК України свідчить, що договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду за умови доведення відчужувачем факту порушення набувачем своїх обов`язків за договором довічного утримання (догляду), що може проявлятися у вигляді неповного чи неналежного забезпечення доглядом, допомогою, харчуванням відчужувача або у вигляді повного невиконання вказаних дій.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 грудня 2020 року у справі № 490/7474/18 (провадження № 61-16535св19) зазначено, що:

«статтею 744 ЦК України встановлено, що за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або її частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Закон чи договір не ставить в залежність факт належності здійсненого забезпечення утриманням чи доглядом від прийняття виконання таких дій відчужувачем. Відтак зобов`язання за договором довічного утримання вважається належно виконаним з моменту вчинення передбаченої договором дії набувачем. Мотиви неприйняття виконання, як і сам факт такого неприйняття не мають правового значення до вирішення питання про належність виконання набувачем своїх обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 749 ЦК України у договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача.

За правилами статті 751 ЦК України матеріальне забезпечення, яке щомісячно має надаватися відчужувачу, підлягає грошовій оцінці.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків, незалежно від його вини.

Правовим наслідком розірвання договору довічного утримання є повернення до відчужувача права власності на майно, яке було ним передане (частина перша статті 756 ЦК України)».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (частини перша-третя статті 77 ЦКП України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику (пункт 3 частини четвертої статті 265 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

при зверненні із позовом ОСОБА_1 зазначала, що відповідач не виконує умови договору довічного утримання ()догляду (Т. 1, а. с. 2), на підтвердження чого позивачем надано копію виписки по рахунку № НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк» від 25 січня 2019 року (Т. 1, а. с. 49-55);

відповідачем надано: квитанції про перерахування коштів (Т. 1, а. с. 111-161) шляхом переказу на рахунок, поштового переказу; копію угоди про співпрацю щодо виконання договору довічного утримання від 30 листопада 2015 року (Т. 2, а. с. 139); договір про надання послуг, пов`язаних із супроводженням виконання договору довічного утримання від 30 листопада 2015 року (Т. 2, а. с. 154). Відповідно до пункту 3.1. договору про надання послуг, пов`язаних із супроводженням виконання договору довічного утримання від 30 листопада 2015 року клієнт зобов`язаний надати виконавцю гроші в сумі 25 000 грн на цілі виконання цього договору для виконання договору довічного утримання;

аналіз матеріалів справи свідчить, що: позивачем надано довідку АТ «Ощадбанк» про наявність у позивача п`яти поточних рахунків (а. с. 44, том 2), за якими виписки відсутні;

як свідчить аналіз постанови апеляційного суду в оскарженій частині апеляційний суд не надав оцінки зазначеним доказам та аргументам, не зазначив у рішенні чи він погодилися із аргументами відповідача чи відхилили їх, не навели мотивів прийняття або відхилення зазначених доводів;

апеляційний суд не звернув увагу, що у пункті 8 договору передбачено, що грошове утримання буде щомісячно виплачуватися, починаючи з моменту укладення цього договору до 10 числа поточного місяця зарахуванням коштів на розрахунковий рахунок банківської установи або поштовим переказом з доставкою додому;

суди не врахували, що умовами договору було передбачено тільки надання допомоги у вигляді перерахування грошових коштів, про що свідчить тлумачення пункту 8 договору. За таких обставин апеляційний суд зробив передчасний висновок про задоволення позовних вимог про розірвання договору довічного утримання та визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що у справі відсутня позовна заява (оригінал) підписана позивачем чи її повноважним представником. Аналіз матеріалів справи свідчить, що позовна заява підписана представником позивача - Мартиненко Н. М. (Т. 1, а. с. 4).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 листопада 2021 року у справі № 757/39725/19-ц (провадження № 61-15916св20), колегія суддів вважає, що постанова апеляційного суду в оскарженій частині ухвалена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу належить задовольнити частково; постанову апеляційного суду в оскарженій частині скасувати та передати справу у цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 31 серпня 2021 року у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання та визнання права власності на квартиру скасувати.

Передати справу № 753/10508/18 у частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання та визнання права власності на квартиру на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Київського апеляційного суду від 31 серпня 2021 року в скасованій частині втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук