Постанова

Іменем України

24 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 755/13922/20

провадження № 61-5297св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач -ОСОБА_1 ,

відповідачі: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Павелків (Вольф) Тетяна Леонідівна, Державне підприємство «Сетам», ОСОБА_2 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Черняк Андрій Леонідович,

особа, яка подавала апеляційну скаргу, - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року у складі колегії суддів:

Ратнікової В. М., Левенця Б. Б., Борисової О. В.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків (Вольф) Т. Л. (далі - приватний виконавець Павелків (Вольф) Т. Л.), Державного підприємства «Сетам» (далі - ДП «Сетам»), ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Черняк А. Л., в якому просив:

визнати недійсними електронні торги, проведені ДП "Сетам" 28 січня 2019 року, із реалізації арештованого майна по лоту № 324577 - земельної ділянки, загальною площею 0,0596 га, кадастровий номер 8000000000:66:613:0018, та садового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 49,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , у виконавчому провадженні № 56075961;

визнати недійсними та скасувати протокол проведення електронних торгів

№ 385021, сформований за результатами проведення електронних торгів із реалізації лоту № 324577- - земельної ділянки, загальною площею 0,0596 га, кадастровий номер 8000000000:66:613:0018, та садового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 49,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , у виконавчому провадженні № 56075961;

визнати недійсним та скасувати акт про реалізацію нерухомого майна від

13 лютого 2019 року, складений приватним виконавцем Павелків (Вольф) Т. Л.

у виконавчому провадженні № 56075961 щодо реалізації лоту № 324577, а саме: - земельної ділянки, загальною площею 0,0596 га, кадастровий номер 8000000000:66:613:0018, та садового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 49,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 ;

визнати недійсним та скасувати свідоцтво про придбання нерухомого майна

з прилюдних торгів, видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черняком А. Л. переможцю торгів - ОСОБА_2 (щодо придбання земельної ділянки, загальною площею 0,0596 га, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, кадастровий номер 8000000000:66:613:0018, та садового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 49,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 );

скасувати рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 45643957, від 21 лютого 2019 року, 16:38:23, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черняком А. Л., та державну реєстрацію прав на нерухоме майно, а саме реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку, загальною площею 0,0596 га, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, кадастровий номер 8000000000:66:613:0018, та садового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 49,7 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1771065480000, номер запису про право власності 30403184.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з метою виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Львова від 22 вересня 2015 року

№ 466/3318/15-ц про стягнення з нього на користь ОСОБА_3 боргу за договором позики у сумі 1 673 123,41 грн (залишок за виконавчим документом

1 586 625,97 грн), 28 січня 2019 року ДП «СЕТАМ», як організатором електронних торгів, проведені електронні торги по лоту № 324577 з реалізації належного йому нерухомого майна - земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:66:613:0018, площею 0,0596 га, та садового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 49,7 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується протоколом № 385021 проведення електронних торгів, сформованим 28 січня 2019 року ДП «СЕТАМ».

Переможцем торгів визнано ОСОБА_2 , який набув право власності на нерухоме майно на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна

з електронних торгів, серії та номер 148, видані 21 лютого 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черняком А. Л.

Електронні торги є неправомірними та такими, що проводились в порушення Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок) - на підставі недостовірних даних, внесених приватним виконавцем до заявки на реалізацію арештованого майна, а також без належного повідомлення його про день, час і місце проведення електронних торгів та про початкову ціну реалізації майна.

Процедура визначення вартості майна та оцінка майна боржника проводилась на підставі наданих приватним виконавцем недостовірних та неактуальних вихідних даних, без проведення особистого огляду майна суб`єктом оціночної діяльності, без повідомлення його, як власника майна, та членів його сім`ї, що призвело до невірної ідентифікації майна, заниження ринкової вартості майна та безпосередньо вплинуло на права і обов`язки його та членів його сім`ї - трьох неповнолітніх дітей в частині суми погашення боргу за рахунок продажу

з електронних торгів арештованого майна. На підставі складеного суб`єктом оціночної діяльності висновку належне йому майно реалізоване з електронних торгів як таке, що не відповідає не тільки опису наявного у нього майна, але й не відповідає ринковій вартості майна, яка занижена у великих розмірах. Крім того, вартість майна, що передавалось на реалізацію, визначена на підставі старої технічної документації на майно, якого вже давно (з 2007 року) не існує в натурі.

В результаті проведених електронних торгів змінилося цільове призначення земельної ділянки. У державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯД№925869 від 26 червня 2007 року цільове призначення - ведення садівництва. Проте на електронних торгах змінили вид цільового призначення земельної ділянки на ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недійсними електронні торги, проведені ДП "Сетам" 28 січня 2019 року із реалізації арештованого майна по лоту № 324577 - земельної ділянки, загальною площею 0,0596 га, кадастровий номер 8000000000:66:613:0018, та садового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 49,7 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , у виконавчому провадженні № 56075961.

Скасовано протокол проведення електронних торгів № 385021, сформований за результатами проведення електронних торгів із реалізації лоту № 324577 - земельної ділянки, загальною площею 0,0596 га, кадастровий номер 8000000000:66:613:0018, та садового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 49,7 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , у виконавчому провадженні № 56075961.

Скасовано акт про реалізацію нерухомого майна від 13 лютого 2019 року, складений приватним виконавцем Павелків (Вольф) Т. Л. у виконавчому провадженні № 56075961 щодо реалізації лоту № 324577, а саме: земельної ділянки, загальною площею 0,0596 га, кадастровий номер 8000000000:66:613:0018, та садового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 49,7 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 .

Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про придбання нерухомого майна

з прилюдних торгів, видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черняком А. Л. переможцю торгів - ОСОБА_2 (щодо придбання земельної ділянки, загальною площею 0,0596 га, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, кадастровий номер 8000000000:66:613:0018, та садового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 49,7 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасовано державну реєстрацію прав на нерухоме майно, а саме реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку, загальною площею 0,0596 га, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, кадастровий номер 8000000000:66:613:0018, та садового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 49,7 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1771065480000, номер запису про право власності 30403184.

Стягнено з приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків (Вольф) Т. Л., ДП "Сетам", ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір по

1 541,47 грн з кожного.

В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що при прийнятті приватним виконавцем постанови про опис та арешт майна боржника від 04 червня 2018 року у ВП

№ 56075961 приватним виконавцем встановлено, що описаний та арештований садовий будинок

АДРЕСА_1 , загальною площею 49,7 кв. м, житловою площею 23,5 кв. м, що належать на праві власності ОСОБА_1 , фактично має значно більшу загальну площу, ніж зазначено у його правовстановлюючих документах. Провівши опис та арешт вказаного будинку, приватний виконавець у порушення пункту

5 Розділу ІІ Порядку призначив зберігачем арештованого майна ОСОБА_4 , тобто, іншу особу, а не боржника ОСОБА_1 , в той час як пункт 5 розділу ІІ Порядку визначає, що зберігачами арештованого майна, що є об`єктами незавершеного будівництва, призначаються виключно боржник або члени його сім`ї. Крім того, у порушення вимог вказаного пункту 5 розділу ІІ Положення виконавець, яка передала майно на зберігання іншій особі, а не боржнику, будучи обізнаною про фактичне збільшення площі описаного та переданого на зберігання майна, не забезпечила його фотозйомку та збереження матеріалів зйомки як доказу стану прийнятого на зберігання майна, що у подальшому обов`язково додається до опису лота у Системі інформації про арештоване майно.

При складанні звіту про незалежну оцінку майна оцінювач не врахував зауваження приватного виконавця про те, що оцінюваний будинок є об`єктом незавершеного будівництва (не введений в експлуатацію) (а. с. 37-39) та має значно більшу площу, ніж зазначено у правовстановлюючих документах, та здійснив оцінку будинку лише щодо його загальної площі 49,7 кв. м, тобто, без урахування фактичної, значно збільшеної площі будинку, фактично знизивши вартість нерухомого майна (незавершеного будівництва), яке у подальшому передано на реалізацію шляхом проведення оспорюваних електронних торгів. Організатором торгів ДП «Сетам» у порушення вимог пунктів 3, 4, 5, 8 розділу ІІІ Порядку не внесено до Системи об`єктивну інформацію про вказане майно при формуванні лоту торгів, зокрема, відсутнє повідомлення про склад, характеристики та опис майна з урахуванням збільшення його фактичної площі. Також організатором торгів не було зазначено про те, що передане на реалізацію майно фактично є об`єктом незавершеного будівництва, не долучено фотографічне зображення такого майна, про що зауважено приватним виконавцем у заявці на реалізацію арештованого майна. Вказані порушення призвели до порушення прав власника вказаного будинку - позивача, майно якого було продано за ціною, що є значно нижчою, ніж ринкова.

В частині вирішення позовних вимог про скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень та про скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно суд першої інстанції зазначив, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію.

А тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі

№ 367/2022/15-ц).

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ДП «Сетам» задоволено.

Рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків (Вольф) Т. Л., ДП «Сетам», ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Черняка А. Л. про визнання недійсними та скасування електронних торгів відмовлено.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 6 306 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 6 306 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ДП "Сетам" 6 306 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Апеляційний суд виходив з того, що судом першої інстанції залишено поза увагою ненадання позивачем документів на підтвердження того, що садовий будинок, розташований в СТ «Червона троянда» за адресою: АДРЕСА_1 , є об`єктом незавершеного будівництва, оскільки будь-які дозвільні документи на будівництво іншого будинку замість будинку, площа якого за правовстановлюючими документами становить 49,7 кв. м, в матеріалах справи відсутні.

Вказуючи, що садового будинку загальною площею 49,7 кв. м вже не існує

в натурі, позивачем надано суду першої інстанції лише технічний паспорт на садовий будинок, виготовлений ТОВ «Проектно Консалтингова Група» станом на 03 липня 2020 року. Зазначений технічний паспорт містить схему розташування будівель та споруд на якій зображені: садовий будинок літера «А», сарай під літерою «Б», насосна під літерою «В», госп. блок під літерою «Г», генераторна під літерою «Д», літня кухня під літерою «Е», огорожа №№ 1-3, замощення № 4,

а також технічний паспорт містить план садового будинку літера «А». Разом

з тим, ОСОБА_1 надав до суду першої інстанції лише частину вказаного технічного паспорту на будинок, в якому відсутні характеристики об`єктів відображених в ньому, зокрема, їхні площі. Лише до відзиву на апеляційну скаргу позивач надав копію зазначеного технічного паспорту, тобто через півтора роки після проведення оскаржуваних ним прилюдних торгів.

За таких обставин апеляційний суд погодився з доводами апеляційних скарг про те, що: судом першої інстанції неправильно встановлено, що передане на реалізацію майно - садовий будинок АДРЕСА_1 фактично є об`єктом незавершеного будівництва (не введений в експлуатацію); доводи позивача ОСОБА_1 про допущені приватним виконавцем порушення при складанні акта опису нерухомого майна, реалізованого в подальшому на електронних торгах, не стосуються предмету доказування у справі - дотримання правил проведення електронних торгів, оскільки мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними.

Суд першої інстанції зробив помилковий висновок про те, що організатором торгів ДП «Сетам» не внесено до Системи об`єктивну інформацію про майно при формуванні лоту торгів, зокрема, відсутнє повідомлення про склад, характеристики та опис майна щодо збільшення його фактичної площі, не зазначено про те, що передане на реалізацію майно фактично є об`єктом незавершеного будівництва, а тому майно продано за ціною, що є значно нижчою від ринкової. Судом першої інстанції не враховано, що перевірка змісту заявки приватного виконавця на відповідність вимогам законодавства організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до Системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець). Організатор електронних торгів наділений лише правом на доповнення інформації про майно, передане на реалізацію, в частині фотографічного зображення такого майна та відомостей про нього (склад, характеристика, опис). ДП «СЕТАМ» розміщує інформацію в системі електронних торгів виключно на підставі документів, наданих відповідним органом державної виконавчої служби. Обов`язок організатора торгів перевіряти законність дій державного виконавця щодо передачі майна на реалізацію та достовірність інформації, зазначеної у заявці на реалізацію арештованого майна, чинним законодавством не передбачений. Фотографічне зображення переданого на реалізацію майна було наявне і виконавець забезпечила фотозйомку, що підтверджується скріншотами сайту ДП «СЕТАМ».

Є безпідставними твердження позивача про те, що реалізації майна відбулася не за ринковою ціною та за нижчу вартість, ніж боргові зобов`язання за виконавчим листом, оскільки початкова вартість майна становила 1 992 000,00 грн. У зв`язку із тим, що 26 листопада 2018 року електронні торги не відбулися, вартість майна була знижена до 1 693 200,00 грн. 27 грудня 2018 року електронні торги також не відбулися і знову була знижена вартість до 1 324 680,00 грн. За вказаною ціною лот придбано ОСОБА_2 . Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що вартість спірного будинку є вищою, тому висновок суду першої інстанції про те, що реалізоване майно на момент продажу мало вищу ціну є припущенням.

Судом першої інстанції визнано недійсними електронні торги і в частині реалізації земельної ділянки, загальною площею 0,0596 га, кадастровий номер 8000000000:66:613:0018, що знаходиться за вказаною адресою, проте

в оскарженому рішенні не наведено висновків щодо порушень норм чинного законодавства при реалізації вказаної земельної ділянки. Зміни цільового призначення земельної ділянки не відбулося, оскільки згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки та садового будинку від 21 грудня 2006 року

ОСОБА_1 придбав земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення садівництва, яку ОСОБА_2 і придбано з оспорюваних електронних торгів.

ОСОБА_1 не надав доказів на підтвердження наявності порушень процедури реалізації майна, які могли вплинути на результати електронних торгів, не довів порушення його прав і законних інтересів.

Суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про залучення до участі у справі ОСОБА_5 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, оскільки у випадку задоволення позову ОСОБА_1 вона буде зобов`язана повернути кошти, отримані в результаті виконання рішення суду, тому рішення у справі може вплинути на її права та обов`язки.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2020 року безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання про розгляд справи

у порядку загального позовного провадження, оскільки судом першої інстанції не враховано, що даний спір має немайновий характер, виник з приводу реалізації нерухомого майна, вартістю 1 394 400,00 грн, справа є складною, містить значний обсяг доказів та має суттєве значення для учасників справи, тому апеляційний суд вважав, що ця справа підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Аргументи учасників справи

У березні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,

в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції;стягнути на користь позивача солідарно з відповідачів і ОСОБА_3 понесені судові витрати по сплаті судового збору на загальну суму за весь час розгляду справи у сумі 12 606 грн.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що відхилення наданого позивачем доказу - технічного паспорту від 03 липня 2020 року, на підставі якого суд мав встановити фактичні обставини справи, які для позивача та членів його сім`ї мають істотне значення, у постанові суду належним чином не мотивовано, відсутні посилання на норми права, на підставі яких доказ був відхилений. При зверненні з позовною заявою до суду на обґрунтування позовних вимог позивач надав в якості доказу зазначений технічний паспорт на житловий будинок, виготовлений ТОВ «Проектно Консалтингова Група» станом на 03 липня

2020 року, який є належним, допустимим та достовірним доказом в розумінні статей 76, 77, 78, 79 ЦПК України, статей 662, 650, 655, 656 ЦК України, оскільки лише цей документ, а не будь-який інший засвідчує технічні характеристики переданого насправді на реалізацію житлового будинку, загальною площею 440 кв. м, під виглядом садового будинку, загальною площею 49,7 кв. м, зі старим технічним паспортом на будинок відповідної площі - 49,7 кв. м. В розумінні статті 662 ЦК України технічний паспорт є приналежністю до товару - будинку, який продавець зобов`язаний передати покупцю разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов`язок виготовлення технічного паспорту на виявлене нерухоме майно, право власності на яке не було зареєстроване за боржником в установленому законом порядку (самочинне будівництво), покладався саме на відповідача - приватного виконавця і мав бути виготовлений за рахунок додаткового авансування стягувача ОСОБА_3 .

Передача приватним виконавцем нерухомого майна на реалізацію

з електронних торгів відбулась без відповідного дозволу суду про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване

в установленому законом порядку, якому мала передувати дія приватного виконавця з виготовлення за рахунок додаткового авансування стягувана технічного паспорту на виявлене нерухоме майно - об`єкт незавершеного будівництва (самочинне будівництво) з подальшим зверненням до суду

з поданням про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку.

При розв`язанні даного спору суд апеляційного інстанції віддав пріоритет недобросовісній поведінці відповідачів, свідомо залишив поза увагою відсутність у приватного виконавця доказів на підтвердження належного виконання нею своїх обов`язків при внесенні відомостей у заявку на реалізацію арештованого майна - інформації про товар (наявний житловий будинок, загальною площею 440 кв. м), з доданням до товару його приналежності - технічного паспорту та відповідного дозволу суду на зверненні стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку.

Покладаючи на позивача весь тягар доказування в частині надання дозвільних документів на будівництво іншого будинку, що суперечить закріпленому у статті 319 ЦК України праву власника розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, суд апеляційної інстанції звільнив від обов`язку доказування сторону відповідачів. У постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, і самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права. Зміст приписів статті 376 ЦК України підтверджує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об`єкти. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного.

Таким чином, виявлення приватним виконавцем відсутності державної реєстрації речового права за позивачем ОСОБА_1 передбачає його обов`язок звернутися до суду з поданням для отримання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно боржника право власності, на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.

Наслідком невиконання істотних умов договору купівлі-продажу, прямо передбачених у статтях 650, 662, 673, 675 ЦК України щодо обов`язку продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, та його приналежності - технічного паспорту, що стосується товару та підлягає переданню разом із товаром, є визнання недійсним даного правочину за правилами частини другої статті 16, частини першої статті 215, статті 203 ЦК України.

Фактичні технічні характеристики проданого майна не відповідали його характеристикам, заявленим у лоті № 324577 електронних торгів, що

є істотними умовами договору купівлі-продажу нерухомого манна (будинку). Відтак волевиявлення відповідача ОСОБА_2 як учасника правочину не відповідало його внутрішній волі, спрямованій на придбання об`єкта нерухомого майна з технічними характеристиками, заявленими саме в описанні лоту

№ 324577 електронних торгів.

Неналежне виконання приватним виконавцем Павелків (Вольф) Т. Л. своїх безпосередніх обов`язків змусило позивача з метою захисту своїх порушених прав та інтересів та своїх малолітніх дітей за власний кошт замовляти виготовлення технічного паспорту на житловий будинок, який для його родини

є єдиним житлом та фактично експлуатується родиною для постійного проживання з 2012 року.

Суд апеляційної інстанції формально підійшов до оцінки такого доказу як заява приватного виконавця на реалізацію арештованого майна, зміст якої прямо суперечить вимогам Порядку.

Порушення приватним виконавцем вимог діючого законодавства призвело до реалізації з електронних торгів об`єкту нерухомого майна - садового будинку, який в розумінні статті 376 ЦК України був самочинним будівництвом, право власності на який не було зареєстровано у встановленому законом, що

є підставою для визнання такого правочину недійсним.

Під час проведення на належній йому земельній ділянці будівельних робіт

з реконструкції садового будинку на житловий, ним дотримані архітектурні, будівельні, санітарні та екологічні норми, а з початку будівництва і до його тимчасового зупинення, жодних заяв, І претензій та скарг не надходило, що свідчить про відсутність факту порушення прав інших осіб цим будівництвом. Його дії, як власника щодо володіння, користування та розпорядження своїм нерухомим майном - земельною ділянкою та здійсненням на ній перебудови (реконструкції) садового будинку (загальною площею, 49,7 кв. м), на житловий будинок (загальною площею 440 кв. м), відповідали обсягу наданих йому діючим законодавством прав.

Суд апеляційної інстанції не дав належної оцінки свавіллю приватного виконавця під час передачі спірного майна на реалізацію, не встановив наявність істотних порушень законодавства, що призвели до порушення майнових прав позивача та прав на єдине житло його малолітніх дітей. В частині оцінки дій приватного виконавця суд апеляційної інстанції допустив надмірний формалізм, в результаті чого залишив поза увагою порушення приватним виконавцем вимог закону при передачі спірного майна на реалізацію.

25 лютого 2021 року під час судового розгляду в апеляційному суді через його представника - адвоката Дудник Н. М. він надав додаткові письмові пояснення щодо окремих питань, які мали істотне значення для доповнення справи, оскільки стосувались захисту малолітніх дітей. Для повного з`ясування обставин справи ним додані додаткові докази, що стосувались фактів, на які він посилався у позовній заяві, та просив суд у відповідності до вимог частини третьої статті 367 ЦПК України прийняти їх, дослідити та надати їм відповідну оцінку. Вказував причини, що об`єктивно не залежали від нього, по яким не зміг їх подати до суду першої інстанції. Однак, суд апеляційної інстанції безпідставно, без будь-якого мотивування, прийнявши додаткові пояснення, відмовився приймати додані до них докази. Ці докази надавались на підтвердження фактичного місця проживання його трьох малолітніх дітей, цивільної дружини ОСОБА_7 та її старшого сина ОСОБА_8 у житловому будинку АДРЕСА_1 , а також факту наявності саме житлового будинку, а не садового, та підтверджували факт порушення відповідачами вимог законодавства про права малолітніх дітей щодо користування спірним майном. Тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції.

Необхідність надання дозволу органів опіки та піклування також вимагає від приватного виконавця і пункт З розділу ІІ Порядку. У постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2940цс15 зроблено висновок, що правочин, що вчинений стосовно нерухомого майна, право власності на яке чи право користування яким мають діти, за відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування може бути визнаний судом недійсним за умови, якщо буде встановлено, що оспорюваний правочин суперечить правам та інтересам дитини, звужує обсяг існуючих майнових прав дитини та/або порушує охоронювані законом інтереси дитини, зменшує або обмежує права та інтереси дитини щодо жилого приміщення, порушує гарантії збереження права дитини на житло.

Приватний виконавець порушила частини першу, третю статті 50, частину шосту статті 57 Закону України «Про виконавче провадження», пункт 28 глави VIII Інструкції з примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, Закон України «Про охорону дитинства» при передачі на реалізацію нерухомого майна право власності на яке або право користування яким мають діти, відповідний попередній дозвіл органів опіки та піклування не додала, що призвело до позбавлення прав малолітніх дітей на єдине житло. Правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування, є нікчемним (стаття 71, частина перша статті 224 ЦК України).

Судом апеляційної інстанції безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання адвоката Дудник Н. М. про виклик в судове засідання для допиту в якості свідка ОСОБА_3 , оскільки ухвалою Київського апеляційного суду від

17 грудня 2020 року за апеляційною скаргою її представника - адвоката Костишеної В. Л. на рішення суду першої інстанції відкрито апеляційне провадження. У клопотанні наголошувалось на тому, що істотним доказом на підтвердження фактів, на які посилається позивач ОСОБА_1 , можуть бути особисті показання у судовому засіданні ОСОБА_3 , яка будучи подругою цивільної дружини ОСОБА_1 - ОСОБА_7 та хрещеною матір`ю її старшого сина ОСОБА_8 , у період з 2011-2013 рік неодноразово була в гостях у вказаному будинку, особисто була обізнана

з площею та розміром будинку, його функціональним призначенням - для постійного проживання, наявністю в будинку необхідних інженерних комунікацій. Окрім того, ОСОБА_3 було відомо, що вказаний житловий будинок є постійним та єдиним місцем проживання ОСОБА_1 та членів його сім`ї. Обставини, на які посилався ОСОБА_1 , як на підставу своїх позовних вимог, могли бути визнані особисто ОСОБА_3 під час допиту

в судовому засіданні в якості свідка з попередженням про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.

Судом апеляційної інстанції безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання про витребування доказів - у Головному центрі обробки спеціальної інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України інформації щодо фактів перетину державного кордону України ОСОБА_3 за період з 01 січня 2018 року та по теперішній час. Клопотання обґрунтовано тим, що

ОСОБА_3 останні три з половиною роки постійно проживає за межами України - в Грецькій Республіці і особисто не могла підписати договір-доручення про надання правової допомоги від 16 жовтня 2020 року, а тому адвокат Костишена В. Л. діє на підставі неукладеного правочину. Підтвердження або спростування даної інформації вплинуло б на законність ухвали Київського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року, якою адвокату Костишеній В. Л. поновлено строк на подачу апеляційної скарги від імені ОСОБА_3 .

У своєму відзиві від 17 грудня 2020 року на апеляційну скаргу ОСОБА_2 він вказував на те, що правовідносини ОСОБА_1 та ОСОБА_3

є предметом судового розгляду в Шевченківському районному суді м. Львова, оскільки, дізнавшись про обставини переходу його права власності на нерухоме майно до ОСОБА_2 , він звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 20 серпня

2015 року. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 15 червня 2020 року ОСОБА_1 поновлено пропущений строк на подання заяви про перегляд заочного рішення і прийнято до розгляду заяву про перегляд заочного рішення у справі № 466/3318/15-ц за позовом ОСОБА_3 до

ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики.

Судом апеляційної інстанції порушено частину першу статті 367 ЦПК України щодо відмови представнику позивача ОСОБА_1 адвокату Дудник Н. М.

в задоволенні клопотання про зупинення провадження у даній цивільній до набрання законної силі судовим рішенням в цивільній справі за скаргою

ОСОБА_1 про визнання дій приватного виконавця виконавчого округу

м. Києва Павелків (Вольф) Т. Л. незаконними, оцінки майна та скасування постанови про закриття виконавчого провадження (справа № 466/6548/20, Шевченківський районний суд міста Львова). Безпідставно та невмотивовано відмовивши в задоволенні клопотання позивача, суд апеляційної інстанції одночасно погодився з доводами апеляційних скарг відповідачів, що допущені приватним виконавцем порушення при складанні акта опису нерухомого майна, реалізованого в подальшому на електронних торгах, не стосуються предмету доказування у даній справі - дотримання Порядку та правил проведення електронних торгів, оскільки мають самостійний спосіб оскарження. Проте прийняття і дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний був мотивувати свій висновок у судовому рішенні (постанова Великої Палати Верховного Суду від 31 січня 2020 року у справі № 370/999/16, постанова Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 717/2052/16; постанови Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від

06 лютого 2019 року у справі № 916/3130/17, від 24 лютого 2020 року у справі

№ 910/22947/11; постанови Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі

№ 404/251/17; від 31 липня 2019 року у справі № 753/11963/15).

Апеляційним судом невмотивовано та безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання адвоката Дудник Н. М. про витребування доказів у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Черняка А. Л. - висновку суб`єкта оціночної діяльності, на підставі якого визначено вартість спірного майна, який мав надати ОСОБА_2 при укладенні договору іпотеки від

16 березня 2019 року, за яким ОСОБА_2 як іпотекодавець передав своєму сину - ОСОБА_11 як іпотекодержателю спірне майно на підставі основного зобов`язання, розмір якого складає 5 000 000,00 грн, а також заяви нотаріуса до СТ «Червона Троянда» Деніченка К. В. щодо надання інформації про наявність/відсутність прав малолітніх та неповнолітніх дітей, недієздатних чи обмежено дієздатних осіб на користування цим майном, яка мала передувати оформленню права власності на спірне майно та видачі ОСОБА_2 свідоцтва про придбання нерухомого майна з електронних торгів.

Суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що вартість спірного майна майже у 10 разів перевищує вартість, за якою воно було реалізовано

з електронних торгів, і що саме для позивача та членів його сім`ї такі дії відповідачів завдали істотної шкоди. Саме тому його представником у судовому засіданні 25 лютого заявлено ряд клопотань, які стосувались отримання додаткових доказів у справі для її правильного, всебічного та об`єктивного вирішення, проте жодне з клопотань задоволено не було. У зв`язку з такою упередженою позицією суддів апеляційної інстанції, представник позивача - адвокат Дудник Н. М. заявила відвід колегії суддів у складі суддів

Ратнікової В. М., Левенця Б. Б., Борисової О. В., однак ухвалою Київського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року у задоволенні заяви про відвід відмовлено через відсутність доводів та обґрунтувань, які б давали підстави для сумніву в об`єктивності та неупередженості зазначеної колегії суддів.

Суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок, що зміни цільового призначення земельної ділянки не відбулося, оскільки у державному акті на право власності на земельну ділянку від 26 червня 2007 року, виданому ОСОБА_1 , цільове призначення - ведення садівництва. На електронні торги приватний виконавець передавала земельну ділянку, цільове призначення якої змінила шляхом додавання додаткової класифікації - з «садівництва» на «ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби».

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду («VOLOVIK v. UKRAINE», N 15123/03, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року; «Podbielski and PPU Polpure v. Poland», N 39199/98, 26 липня 2005 року»).

У травні 2021 року приватний виконавець Павелків Т. Л. подала до суду відзив,

у якому просила оскаржену постанову апеляційного суду залишити без змін,

а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість її доводів.

Відзив приватного виконавця Павелків Т. Л. мотивовано тим, що скаржник зазначав, що процедура визначення вартості майна боржника проводилась без особистого огляду майна суб`єктом оціночної діяльності. Зазначені твердження скаржника, є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 жодним чином не доведено такого факту. Твердження ОСОБА_1 , що суб`єкт оціночної діяльності не повідомив боржника та його цивільну дружину про намір здійснити оцінку майна, а тому звіт про оцінку майна можна визнати незаконним,

є необґрунтованим, оскільки Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» не передбачено обов`язку суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання інформувати власника майна боржника, у випадку здійснення оцінки за дорученням, зокрема приватного виконавця про намір здійснення такої оцінки. Скаржник жодним чином не аргументує незаконність проведення електронних торгів. Відповідно до декларації ОСОБА_7 за 2019 рік вона задекларувала садовий (дачний) будинок, загальною площею 49,7 кв. м, який належить ОСОБА_1 . Вказаний садовий (дачний) будинок задекларований як об`єкт завершеного будівництва,

а не як об`єкт незавершеного будівництва.

У травні 2021 року ОСОБА_2 подав до суду відзив, у якому просивзакрити касаційне провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України або оскаржену постанову апеляційного суду залишити без змін,

а касаційну скаргу без задоволення.

Відзив ОСОБА_2 мотивовано тим, що в касаційній скарзі викладена нова позовна заява, оскільки ОСОБА_1 наводить як нову підставу для визнання прилюдних торгів недійсними та визначає нові способи захисту свого порушеного права власності. Дані доводи в повній мірі досліджені та розглянуту апеляційним судом, а обставини викладені в касаційній скарзі взагалі не стосуються предмету спору та є новими і такими, які були відомі йому на момент звернення до суду, тому не можуть буті взяті судом касаційної інстанції до уваги.

Жодна із вказаних як приклади застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах постанов Верховного Суду у касаційній скарзі не стосується предмету спору у даній справі. Постанови Верховного Суду від 26 серпня

2020 року № 640/6302/17-ц та від 20 червня 2019 року № 910/7591/18 застосовано судом апеляційної інстанції, оскільки суд виходив із положень того, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу і що сторонами договору є продавець і покупець. Постанови Верховного Суду України від 04 грудня 2013 року № 6-130цс13, Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 307/3957/14-ц, від 16 вересня 2020 року

у справі № 630/491/17, від 07 листопада 2019 року у справі № 640/12119, від

07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 не стосуються предмету спору, оскільки ОСОБА_1 в позовній заяві не вказував, що ним проведене самочинне будівництво, а лише судом першої інстанції помилково встановлено, що реалізовано незавершене будівництво (не введений об`єкт нерухомого майна

в експлуатацію). Правовий висновок Верховного Суду у постанові від

07 листопада 2019 року у справі № 640/12119 стосується зовсім інших правовідносин, оскільки основою для скасування прилюдних торгів було наявність арешту, накладеного на майно, а не порушення Порядку. Правовий висновок у постанові Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі

№ 910/7591/18 стосується правовідносин за договором постачання, про будь-яку аналогію скаржник не вказав. Посилання на висновки Верховного Суду

у постановах від 22 січня 2019 року № 912/1856/16, від 14 травня 2019 року

у справі № 910/11511/18, від 08 квітня 2020 року у справі № 761/41071/19

є помилковим, оскільки судом апеляційної інстанції не встановлено жодних порушень прав позивача і судом не відмовлено з підстав невірного обрання способу захисту порушених прав. Викладений правовий висновок у постанові Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 756/9379/15-ц про те, що принцип пропорційності в світлі практики Європейського суду з прав людини та Конвенції є одним із головних, не стосується даної справи, оскільки ОСОБА_1 в позові не визначав підставою позову позбавлення будь-кого житла, відсутність дозволу органу опіки та піклування на реалізацію житла, не надав жодного доказу, що садовий будинок по АДРЕСА_1 є житловим і що в ньому хтось проживає.

Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 13 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені пунктом 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права та застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного

у постановах Верховного Суду України від 20 січня 2016 року (провадження

№ 6-2940цс15), від 04 грудня 2013 року (провадження № 6-130цс13)

у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі

№ 640/12119/18, від 15 квітня 2020 року у справі № 307/3957/14-ц, від

16 вересня 2020 року у справі № 630/491/17, від 20 червня 2019 року у справі

№ 910/7591/18, від 08 квітня 2020 року у справі № 761/41071/19, від 07 квітня 2020 року у справі № 756/9379/15-ц, від 06 лютого 2019 року у справі

№ 916/3130/17, від 24 лютого 2020 року у справі № 910/22947/17, від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17, від 31 липня 2019 року у справі

№ 753/11963/15, від 26 серпня 2020 року у справі № 640/6302/17-ц, від 22 січня 2019 року у справі № 912/1856/16, від 14 травня 2019 року у справі

№ 910/11511/18, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13, від 31 січня 2020 року у справі № 370/999/16, від 15 травня 2019 року у справі № 717/2052/16).

Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судами

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки та садового будинку від 21 грудня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федорішиною А. Г., ОСОБА_1 придбав садовий будинок

АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,0596 га, з кадастровим номером 8000000000:66:613:0018 для ведення садівництва, на якій розташовані згадані об`єкти нерухомого майна (а. с. 30?53, т. 1).

04 червня 2018 року приватним виконавцем Вольф Т. Л. в межах виконавчого провадження ВП № 56075961, відкритого з примусового виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Львова № 466/3318/15-ц від

22 вересня 2015 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь

ОСОБА_3 боргу в сумі 1 586 625,97 грн, прийнято постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, якою накладено арешт на садовий будинок

АДРЕСА_1 , загальною площею 49,7 кв. м, житловою площею 23,5 кв. м, що розташований на земельній ділянці площею 0,0596 га, з кадастровим номером 8000000000:66:613:0018, та на вказану земельну ділянку, площею 0,0596 га,

з цільовим призначенням: для ведення садівництва, описано це майно.

У вказаній постанові зазначено, що фактично будинок має значно більшу загальну площу. Відповідальним зберігачем даного майна призначено ОСОБА_4 та попереджено її про кримінальну відповідальність (а. с. 82-85, т. 1).

24 вересня 2018 року постановою приватного виконавця Вольф Т. Л. в межах виконавчого провадження ВП № 56075961 призначено суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання ПП «Консалтингова група «Арго-Експерт» для участі у виконавчому провадженні; зобов`язано надати звіт про вартість описаного майна боржника; попереджено ПП «Консалтингова група «Арго-Експерт» в особі ОСОБА_12 про кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків під час здійснення виконавчого провадження, надання завідомо неправдивого звіту

з питань, що містяться в постанові.

Суд першої інстанції вказав, що зазначене постанова не містить дати та підпису ОСОБА_12 про ознайомлення із постановою та попередженням про кримінальну відповідальність. Крім того, приватним виконавцем вказано, що фактично будинок має значно більшу загальну площу(а. с. 87-91, т. 1).

01 жовтня 2018 року суб`єктом оціночної діяльності-суб`єкта господарювання - ПП «Консалтингова група «Арго-Експерт» складено висновок про вартість майна, за яким вартість садового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 49,7 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_1 , становить суму 991 000,00 грн. Ринкова вартість земельної ділянки, площею 0,0596 га (кад.

№ 8000000000:66:613:0018), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 , визначена у розмірі

1 001 000,00 грн. При оцінці, у відповідності із загальними нормами, оцінювачем проаналізовані основні методичні підходи: для домоволодіння - порівняльний (ринковий), для земельної ділянки - методичний підхід з точки зору урахування витрат на земельні поліпшення.

Суд першої інстанції вказав, що при здійснення оцінки оцінювачем не було ураховано, що оцінюваний будинок є недобудовою, фактично має значно більшу площу, ніж передбачено правовстановлюючими документами, на підставі яких здійснено оцінку, про що оцінювач попереджений приватним виконавцем

у постанові від 24 вересня 2018 року (а. с. 96-98, т. 1).

17 жовтня 2018 року приватним виконавцем Вольф Т. Л. в межах виконавчого провадження ВП № 56075961 на адресу ДП «Сетам» складено заявку на реалізацію арештованого нерухомого майна, а саме: земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:66:613:0018, за адресою: АДРЕСА_1 , та садового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 49,7 кв. м, житловою площею 23,5 кв. м, що розташований на вказаній земельній ділянці. Вартість майна 1 992 000,00 грн.

У вказаній заявці зазначено, що фактично будинок має значно більшу загальну площу (а. с. 95, т. 1).

28 січня 2019 року ДП «Сетам» проведено електронні торги з реалізації нерухомого майна, а саме: земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:66:613:0018, за адресою: АДРЕСА_1 , та садового будинку

АДРЕСА_1 , загальною площею 49,7 кв. м, житловою площею 23,5 кв. м, що належать на праві власності ОСОБА_1 . Згідно Протоколу проведення електронних торгів № 385021, початкова ціна лоту № 324577 складала

1 394 400,00 грн, ціна продажу 1 394 400,00 грн, переможцем торгів визнано ОСОБА_2 , про що 13 лютого 2019 року приватним виконавцем

Вольф Т. Л. складено відповідний акт про реалізацію нерухомого майна (а. с. 22, 23, 93, т. 1).

21 лютого 2019 року на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна

з прилюдних торгів, серія та номер: 148, від 21 лютого 2019 року, приватним нотаріусом Черняком А. Л. здійснено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:66:613:0018, з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 (а. с. 25, т. 1).

16 березня 2019 року в порядку забезпечення виконання основного зобов`язання у сумі 5 000 000,00 грн та на підставі договору іпотеки від

16 березня 2019 року, укладених між ОСОБА_2 та ОСОБА_11 , приватним нотаріусом Черняком А. Л. накладено заборону відчуження на вказану земельну ділянку (а. с. 25, т. 1).

Відповідно до довідки голови правління СТ «Червона Троянда» щодо заяви-клопотання ОСОБА_1 від 09 березня 2019 року протягом 2014-2019 років жодного звернення щодо надання будь-якої інформації, що стосується заявника та належного йому нерухомого майна, до товариства не надходило. Садового будинку, який вказаний у технічному паспорті, в документах на земельну ділянку АДРЕСА_1, немає, а в наявності є побудований житловий будинок, який не введений в експлуатацію (а. с. 27, т. 1).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Згідно з частинами першою, другою статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого

з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного

у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 серпня 2020 року у справі

№ 640/6302/17-ц (провадження № 61-35452св18) вказано, що «відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, такий правочин може визнаватися недійсним в судовому порядку з підстав, встановлених частиною першою статті 215 ЦК України. Отже, акт про проведення, який складений за результатами прилюдних торгів, стосується оформлення правового результату торгів, наслідком яких є виникнення цивільних прав та обов`язків, у зв`язку з чим торги є правочином у розумінні статті 202 ЦК України. Розділом ІV Закону України «Про виконавче провадження» визначається загальний порядок звернення стягнення на майно боржника. Серед іншого, відповідно до частини четвертої статті 50 цього Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення електронних торгів, а самі торги з реалізації нерухомого майна організовують

і проводять спеціалізовані організації. Правила ж проведення електронних торгів визначені Порядком. Цим Порядком визначено, що електронні торги - продаж майна за принципом аукціону засобами системи електронних торгів через Веб-сайт, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну та передбачені певні правила проведення цих торгів, реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно Закону України «Про виконавче провадження». Отже, електронні торги є спеціальною процедурою продажу майна, за результатами якої власником майна стає покупець, який у ході торгів запропонував за нього найвищу ціну, та передбачено певні правила проведення цих торгів».

Отже, відчуження майна з електронних торгів належить до правочинів купівлі-продажу, який може визнаватися недійсним в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених частинами першою-третьою, шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 ЦК України).

Оскільки за змістом частини першої статті 215 ЦК України підставами недійсності правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, то підставами для визнання електронних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил їх проведення.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним

у судовій практиці.

Тобто, для визнання судом торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання торгів недійсними (порушення правил проведення торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Згідно з частинами першою та другою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови

у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року в справі

№ 200/606/18 (провадження № 14-125цс20) зроблено висновок, що «з аналізу статей 655, 658 ЦК України, пунктів 4, 5 розділу X Порядку вбачається, що набуття майна за результатами електронних торгів є договором купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є організатор електронних торгів, який укладає договір, та державна виконавча служба або приватний виконавець, які виконують договір у частині передання права власності на майно покупцю. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів».

Тому у справах про визнання недійсним правочину, укладеного за результатами проведення електронних торгів, як відповідачі мають залучатись сторони цього правочину - державна виконавча служба (приватний виконавець), організатор електронних торгів і переможець таких торгів.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 червня 2021 року у справі № 570/6008/18 (провадження № 61-6642св20) зазначено, що «спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. Вирішення таких спорів відбувається за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у такому спорі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої внесений відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним

у порушені прав) не змінює цивільно-правового характеру спору. Позивачем

і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава, до яких звернуті матеріально-правові вимоги позивача. Отже, можливість інших суб`єктів, зокрема посадових осіб, у тому числі державних реєстраторів, брати участь у цивільному процесі в якості позивачів і відповідачів у цивільному процесі обмежена. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача. Якщо позовна вимога заявлена до особи, яка не є учасником спірних правовідносин (тобто, не до тієї особи, яка має відповідати за цією вимогою), така особа є неналежним відповідачем. Таким чином, у даній справі належним відповідачем є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно».

Враховуючи викладене, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами обставини справи, апеляційний суд не з?ясував, чи

є приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Черняк А. Л. належним відповідачем у справі, що переглядається.

Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

У пункті 3 частини першої статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Аналіз вказаних норм дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. У разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі

і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.

В той же час відповідно до пункту четвертого частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Суд апеляційної інстанції на зазначені вимоги закону та обставини справи уваги не звернув та не з`ясував, яким чином рішення суду першої інстанції вирішує права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_3 , не врахував, що у разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі і судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті. В той же час у разі якщо апеляційний суд встановить, що судовим рішенням вирішувалося питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи, це є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Разом з цим висновок апеляційного суду, що рішення у справі може вплинути на її права та обов`язки, оскільки у випадку задоволення позову ОСОБА_1 вона буде зобов`язана повернути кошти, отримані в результаті виконання рішення суду, є немотивованим. Законодавство про виконавче провадження такого наслідку визнання недійсними торгів для стягувача не передбачає,

а ОСОБА_3 не є учасником оспорюваного правочину, укладеного за результатами проведення електронних торгів.

Оскільки встановлено підстави для скасування постанови апеляційного суду, які процесуально унеможливлюють ухвалення рішення, то суд касаційної інстанції інші підстави відкриття касаційного провадження не аналізує і направляє справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, а також необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 червня 2021 року у справі № 570/6008/18 (провадження № 61-6642св20), дають підстави для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалене без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову апеляційного суду скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України

у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Порядок розподілу судових витратвирішується за правилами, встановленими

в статтях 141-142 ЦПК України. У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження

№ 61-39028св18) зроблено висновок, що: «У разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення

з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Аналогічної позиції дотримується і Велика Палата Верховного Суду (див. постанови від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (провадження

№ 14-515цс19), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження

№ 12-161гс19)).

Тому розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року скасувати.

Справу № 755/13922/20 передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Київського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук