Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-475/2011 р. Головуючий у 1 інстанції : Галчанський С.В.
Суддя-доповідач : Спас О.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Крилової О.В.,
суддів: Спас О.В.,
Бабак А.М.,
при секретарі Семенчук О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Агрофірма Прогрес»в особі представника Бугрима Михайла Павловича
на рішення Оріхвського районного суду Запорізької області від 29 жовтня 2010 року
у справі за позовом ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 до Приватного підприємства «Агрофірма Прогрес»про припинення договору оренди земельної частки (паю), витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, -
ВСТАНОВИЛА :
У серпні 2010 року ОСОБА_4, діючи в особі представника ОСОБА_5, звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства «Агрофірма Прогрес»(далі –ПП «Агрофірма Прогрес») про припинення договору оренди земельної частки (паю), витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.
У позові зазначав, що між ПП «Агрофірма Прогрес»та ОСОБА_4 було укладено договір земельної частки (паю) терміном 10 років з датою укладення без числа, а зазначено лише травень 2002 року. Договір зареєстровано в Новотавричеській сільській раді 01.07.2001 року, що є незаконним, оскільки остання на момент реєстрації договору не мала такої компетенції.
Розпорядженням голови Оріхівської районної адміністрації №465 від 21.12.2005 року ОСОБА_4 було передано у власність земельну ділянку площею 5,4969 гектарів, а 01.08.2006 року він отримав державний акт на право приватної власності на землю серії ЗП №172100.
Посилаючись на бажання ОСОБА_4 самостійно обробляти належну йому земельну ділянку, позивач просив суд припинити дію договору оренди земельної частки (паю) без номеру від травня 2002 року, укладеного між ОСОБА_4 та ПП «Агрофірма Прогрес»та зобов’язати відповідача повернути йому земельну ділянку площею 5,4969 га після збору врожаю 2010 року у належному стані.
Рішенням Оріхвського районного суду Запорізької області від 29 жовтня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 до Приватного підприємства «Агрофірма Прогрес»про припинення договору оренди земельної частки (паю), витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, задоволено.
Припинено дію, розірвано договір оренди земельної частки (паю) без номеру від травня 2002 року, укладений між ОСОБА_4 та Приватним підприємством «Агрофірма Прогрес».
Зобов’язано ПП «Агрофірма Прогрес»повернути ОСОБА_4 земельну ділянку площею 5,4969га, яка належить йому на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЗП №172100,після збору врожаю 2010 року у належному стані.
В апеляційні скарзі представник ПП «Агрофірма Прогрес»Бугрим М.П., посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Представником позивача надані заперечення на апеляційну скаргу, в яких наводяться міркування на спростування доводів апеляційної скарги та йдеться про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
На підставі п.п.2,3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.
Відповідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права; розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів в його неупередженості, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.
Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалюючи рішення суд першої інстанції порушив вимоги ст.11 ЦПК України та вийшов за межі заявлених вимог. А саме, припиняючи договір оренди земельної частки (паю) суд одночасно зазначив в рішенні про його розірвання.
В цій частині доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження і рішення підлягає відповідній зміні.
В частині задоволення судом першої інстанції позовних вимог про припинення договору оренди земельної частки (паю) рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим у відповідності до норм процесуального і матеріального права.
Судом встановлено, що у травні 2002р. сторонами укладено договір оренди земельної частки (паю) на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЗП номер 01956о4, відповідно до якого позивач передав в оренду відповідачу 6,44 умовних кадастрових гектарів землі строком на 10 років (а.с. 2-4).
01 серпня 2006 року на підставі розпорядження Оріхівської районної держадміністрації від 21 грудня 2005 року №465 позивач отримав державний акт серії ЗП №172100 на право власності на земельну ділянку площею 5, 4969га, яку виділено в натурі з встановленням меж земельної ділянки на місцевості ( а.с. 7).
Судом вірно застосовано розділ ІХ "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" громадяни - власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які на підставі сертифікатів уклали договори оренди земельної частки (паю) після виділення в натурі земельних ділянок на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку переукладають договір відповідно до державного акта на тих самих умовах, що і раніше укладений, договір може бути змінений за угодою сторін або припинений у випадках, передбачених цим Законом.
Цей висновок узгоджується з п. 17 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, відповідно до якого сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.
Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі земельних ділянок та видачі їм державних актів на право приватної власності на землю.
Суд правильно визначив, що з часу отримання позивачем державного акта на право приватної власності на землю він набув статусу власника конкретної земельної ділянки, тобто змінився як предмет оренди, так і статус орендодавця, а сертифікат, на підставі якого укладено оспорюваний договір, утратив чинність, у зв'язку з чим договір оренди земельної частки (паю) слід вважати припиненим.
Положення п. 8 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України та розділу ІХ "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" не можуть бути примусом для власника земельної ділянки і передбачають право, а не обов'язок на переукладення договору оренди, ураховуючи при цьому положення ст. 6, ч. 3 ст. 203, ст. ст. 316, 317, 319, 321, 651 ЦК України щодо свободи договору, укладення його при наявності вільного волевиявлення особи; непорушності права власності та здійснення цього права власником відповідно до закону на власний розсуд, за своєю волею, незалежно від волі інших осіб; необхідності згоди обох сторін при укладенні чи зміні договору.
Доводи апеляційної скарги в цій частині не знайшли свого підтвердження і спростовуються вищенаведеним.
Довід апеляційної скарги щодо пропуску позивачем строку позовної давності не може бути взятий до уваги, оскільки згідно ст. 267 ЦК України відповідач не подав відповідної заяви під час розгляду справи в суді першої інстанції, що підтверджується матеріалами справи. За діючим законодавством суд першої інстанції не мав права для вирішення питання щодо застосування наслідків спливу строку позовної давності з власної ініціативи.
Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку про ухвалення нового рішення в зв’язку з необхідністю його зміни щодо зазначення про розірвання договору оренди.
В частині задоволення судом першої інстанції позовних вимог про припинення договору оренди земельної частки (паю) рішення суду скасуванню або зміні не підлягає.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Агрофірма Прогрес»в особі представника Бугрима Михайла Павловича задовольнити частково.
Рішення Оріхвського районного суду Запорізької області від 29 жовтня 2010 року по цій справі змінити, виключити з резолютивної частини зазначення про розірвання договору оренди земельної частки (паю) без номеру від травня 2002 року, укладений між ОСОБА_4 та Приватним підприємством «Агрофірма Прогрес».
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: