номер провадження справи 32/139/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2021 Справа № 908/2573/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Колодій Н.А., розглянувши в письмовому позовному провадженні без виклику представників сторін справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія" Українська страхова група", (адреса місцезнаходження: 03038, м. Київ, вул. Федорова, буд. 32, літ А)

до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО", (адреса місцезнаходження: 69068, м. Запоріжжя, пр-т Моторобудіників, 34)

про стягнення 130000рн 00коп.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

06.09.2021 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія" Українська страхова група" до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО" про стягнення 130000грн 00коп., що складається з 13000грн00 коп. суми страхового відшкодування, 3000грн 00коп. суми правничої допомоги та суму судового збору в розмірі 2270грн 00коп.

гідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.09.2021 справу № 908/2573/21 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Колодій Н.А.

Ухвалою Господарського суду від 13.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/2573/21, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку письмового позовного провадження без виклику представників сторін

Заявлені позивачем вимоги, викладені в позовній заяві та ґрунтуються на Законі України «Про страхування», Законі України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 193 ГК України, на підставі яких позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача суму страхового відшкодування 130000грн 00коп.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, свою правову позицію не надав.

Ухвалою суду від 13.09.2021 відповідачу було надано строк для надання відзиву на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду. Ухвала про відкриття провадження у справі була отримана відповідачем 16.09.2021, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштової кореспонденції.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно з ч. 2,3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 12.11.2021.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

20 грудня 2018 року між ПАТ «СК «Українська страхова група» та ПІІ «ВІП-Рент» був укладений Генеральний договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0199-2700/19-AVIS, предметом якого є страхування транспортних засобів, зазначених у додатку № 1.

Відповідно до додатку № 1 до Генерального договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0199-2700/19- AVIS, одним із застрахованих транспортних засобів є автомобіль «Хюндай», державний реєстраційний № НОМЕР_1 .

17 грудня 2020 року відбулась дорожньо - транспортна пригода за участю транспортного засобу «Хюндай», державний реєстраційний № НОМЕР_1 та транспортного засобу «Ауді», державний реєстраційний № НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу довідки Національної поліції України, схеми місця ДТП та постанови Рівненського районного суду Рівненської області від 26 лютого 2021 року, яку постановою Рівненського апеляційного суду від 28 липня 2021 року було залишено в силі у справі № 570/5234/20, вищевказана дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху.

18 грудня 2020 року страхувальник звернувся до ПАТ «СК «Українська страхова група» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування й надав усі необхідні документи.

24 лютого 2021 року ПАТ «СК «Українська страхова група» на підставі звіту №29/01/21 від 8 лютого 2021 року та зобов`язуючої пропозиції було складено страховий акт № СТОКА-14405 та розрахунок суми страхового відшкодування.

На підставі вищевказаних документів, ПАТ «СК «Українська страхова група» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 191304,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4721 від 24 лютого 2021 року.

Відповідно ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті рушення її цивільного права, мас право на їх відшкодування.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Положеннями ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Враховуючи всі обставини справи та надані суду документальні докази, суд дійшов висновку, що до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування, виплаченого потерпілій особі, перейшло право зворотної вимоги до особи, винної у скоєнні ДТП.

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Ауді», державний реєстраційний № НОМЕР_2 станом на 17 грудня 2020 року була застрахована у відповідача згідно полісу серії ЕР № 201614447, що підтверджується витягом з централізованої бази даних МТСБУ.

Оскільки, відповідач с страховиком за вказаним полісом, то позивач, у межах понесених ним фактичних витрат, набув право вимоги до ТДВ «СК «КРЕДО».

Щодо розміру суми страхового відшкодування, належної з Відповідача, слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Відповідно до абз. 18 ст. 2 Закону України «Про страхування», фрапшиза - це частина збитків, що на відшкодовується страховиком згідно з договором страхування. Відповідно до п.12.1 ст. 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно вищевказаного витягу з централізованої бази даних МТСБУ, поліс №ЕР/201614447 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, передбачає франшизу в розмірі 0,00 грн. та страхову суму (ліміт відповідальності) за шкоду, спричинену майну - 130 000,00 грн.

З огляду на це, сума страхового відшкодування, належного з відповідача до сплати позивачу складає 130 000,00 грн.

26 березня 2021 року позивач звернувся до відповідача з заявою на виплату (страхового) відшкодування № 44209, та яка була отримана відповідачем 29 березня 2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Однак, зазначена заява була залишена відповідачем без задоволення.

Згідно позиції Великої Палати Верховного Суду викладеної у постанові від 04.07.2018р. у справі № 755/18006/15-ц (пункт 58), уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Згідно п.35 вказаної постанови, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завданої шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завданої шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Крім того, позивачем пред`явлена до стягнення сума правничої допомоги в розмірі 3000,00грн.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, відповідно до приписів ч. 5 ст. 129 ГПК України, суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вже зазначалось вище, згідно вимог ст.126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Суд з урахуванням приписів ч.5 ст.129 ГПК України, зазначає, що предметом позовних вимог є стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 130000,00грн. Представником позивача надано договір про надання правової (правничої) допомоги від 05.11.2018 з додатком від 09.09.2020, акт виконаних робіт від 26.08.2021, платіжне доручення на суму 24000,00грн від 28.08.2021 № 3751 з призначення платежу «Сплата за надання правової допомоги по договору № 1 від 08.11.2018, додатку №4 від 09.09.2020, акту виконаних робіт від 26.08.2021».

З огляду на наведене, заявлені витрати позивача на професійну правничу допомогу порівняно зі складністю справи та часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) є співрозмірними.

Отже, судові витрати, зокрема на правничу допомогу слід задовольнити в загальному розмірі 3000,00 грн, та здійснити їх розподіл, з присудженням до стягнення цих витрат з відповідача на користь позивача.

Приписами ч. 1 ст. 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 236 ГПК України судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позивач надав належні та допустимі докази на доведення понесених ним витрат та професійну допомогу, пов`язаних з розглядом даної справи № 908/2573/21.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія" Українська страхова група до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО про стягнення 130000грн 00коп. задовольнити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО", (адреса місцезнаходження: 69068, м. Запоріжжя, пр-т Моторобудіників, 34, ЄДРПОУ 13622789) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія" Українська страхова група", (адреса місцезнаходження: 03038, м. Київ, вул. Федорова, буд. 32, літ А, ЄДРПОУ 30859524) 130000 (сто тридцять тисяч) грн 00 коп. суму страхового відшкодування, 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00коп. суму судового збору, 3000 (три тисячі ) 00 суму витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 29.11.2021.

Суддя Н.А. Колодій