СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/17155/20

пр. № 2/759/1649/21

15 листопада 2021 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Войтенко Ю.В.,

за участю секретаря Проневич В.В.,

представника позивача адвоката Агбонгале Л.С.,

представника відповідача адвоката Левківської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бурмістрова Наталія Вікторівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кондрат Наталія Леонідівна про визнання договору недійсним та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2020 року до суду надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений 09.11.2019 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бурмістровою Н.В. за № 1267 - недійсним та визнання права власності за ОСОБА_1 на вказану квартиру. В процесі судового розгляду позивачу стало відомо про те, що вказана квартира первісним відповідачем була подарована своєму онуку ОСОБА_3 у зв`язку з чим, останнього було залучено у якості співвідповідача, а нотаріуса, який посвідчував другий договір дарування - у якості третьої особи. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач, будучи особою похилого віку, пенсіонером, особою з вадами слуху, при цьому не маючи рідних дітей, потребуючи стороннього догляду до січня 2019 року проживав разом зі своєю дружиною - ОСОБА_4 та перебував під її наглядом (доглядом). ІНФОРМАЦІЯ_1 померла дружина позивача, ОСОБА_2 часто навідувала позивача, приносила їжу, запрошувала на дачу на свята та вихідні. Розуміючи що він потребую стороннього догляду та регулярної, щомісячної фінансової допомоги (пенсія складає 2 300 грн, при цьому квартирна плата нараховується у розмірі близько 1000 грн), ОСОБА_2 запропонувала угоду угоду: вона бере на себе обов`язок утримувати позивача, а я укладаю договір довічного утримання з її онуком - ОСОБА_3 . Після постійних вмовлять і розуміючи, що без сторонньої допомоги позивачу буде вкрай важко, він погодився. Позивач наголошує, що між ним та ОСОБА_2 були погоджені умови: позивач відчужує на користь онука ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , належну на праві власності квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , в свою чергу, сплачуєте на користь позивача, щомісячно, починаючи з дати укладання Договору довічного утримання, грошові кошти в розмірі 4 500,00 грн. Додатково, ОСОБА_2 бере на себе зобов`язання, замовити та оплатити встановлення надгробного пам`ятнику на могилі моєї покійної дружини - ОСОБА_4 09.11.2019 позивач разом з відповідачами зустрілись у Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Буримської Н.В., з метою підписати Договір довічного утримання на вже погоджених умовах. Позивач одразу повідомив, що є особою з вадами слуху та не чує про що йде мова, попросив говорити до мене голосніше. Позивач вказує, що нотаріус нічого не пояснювала, запитань не ставила, роздрукувала договір, спочатку чорно-білий, а потім кольоровий на бланку та показала де поставити підпис. Ані копії, ані примірнику оригіналу підписаного договору позивач надано не було. Після підписання договору, в період з листопада 2019 року до квітня 2020 року, ОСОБА_2 дотримувалась домовленості, щомісяця навідувала позивача (особисто або через онука) та надавала грошові кошти. В березні 2020 року позивач потрапив у ДТП на власному автомобілі. На наступний день після аварії, онук відповідача вивіз понівечений автомобіль з гаражу. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 почали переконувати позивача, що на ремонт грошей не має, краще автомобіль відчужити, позивач погодився дав довіреність на продаж, взамін йому пообіцяли повернути 5000,00 дол.США, залишивши собі іншу частину грошей як винагороду. Проте, фактично, йому було повернуто лише 10 000,00 грн. Починаючи з квітня 2020 року відповідачі на зв`язок не виходять, позивача не навідують, грошові кошти не сплачують, доступу до квартири позивач не має, хоча досі залишається зареєстрованим у вказаній квартирі. Тільки після звернення до адвоката, позивач дізнався, що підписав договір дарування квартири ОСОБА_2 , а не договір довічного утримання. В позасудовому порядку відповідачі не бажають вирішити спір. Позивач наголошує, що його майнові права є порушеними, він не мав вільного та свідомого волевиявлення під час укладання договору безоплатної передачі у власність ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 , як людина похилого віку, яка за станом здоров`я потребує стороннього догляду та матеріальної допомоги, погодився на передачу нерухомого майна у власність відповідачів лише за умови довічного утримання й, укладаючи спірний договір, помилявся щодо правової природи правочину, прав та обов`язків, які виникнуть після його укладення. Вказує, що спірний договір дарування спрямований на настання реальних наслідків, але не за договором дарування, а за договором довічного утримання. Отже існує помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, тому вважаю, що спірний договір дарування підлягає визнанню недійсним на підставі ст. 229 ЦК України. 23.11.2020 позивачу стало відомо, що спірна квартира вже не належить ОСОБА_2 , а ще 24.02.2020 була передарована ОСОБА_3 . У зв`язку з чим, позивач просив визнати обидва договори дарування недійсними та визнати за ним право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 15.10.2020 провадження у справі було відкрито, постановлено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Згідно з ухвалами Святошинського районного суду м. Києва від 11.02.2021, від 02.03.2021 в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, подану в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про визнання договору дарування недійсним та визнання права власності - відмовлено.

Представником відповідача ОСОБА_2 подано відзив до суду в якому вона заперечує проти задоволення позовних вимог, вказує, що позивач звернувся із проханням про допомогу у догляді за його хворою дружиною та із проханням допомогти йому у виконанні хатньої роботи, приготуванні їжі. І в свої 79 років відповідач не відвернулася від свого рідного брата і не відмовила у допомозі. Відповідач взяла на себе турботи по догляду за хворою дружиною позивача, турбувалася про свого брата, готувала їм обом їсти, закуповувала продукти, виконувала хатню роботу, в тому числі надавала позивачу матеріальну підтримку. Після смерті дружини позивача, відповідач та її сім`я взяла на себе турботи по організації похорону, поминального обіду та продовжувала надалі підтримувати брата і турбуватися про нього. Наголошує, що у позивача наявна у власності ще одна квартира під номером АДРЕСА_3 , у якій позивач наразі фактично проживає із своїм псом. Вказану квартиру під номером НОМЕР_4 позивач отримав у спадок від своєї дружини на підставі свідоцтва про право на спадщину за реєстровим №955 від 19.08.2019. Також зазначає, що спірну квартиру позивач здавав в оренду, та, фактично в ній не проживав. Заперечує проти прийняття судом консультативного висновку №8782/20 від 25.09.2020 до уваги, як належний та допустимий доказ, оскільки: висновок не підтверджує факт наявності проблем зі слухом та глухоти Позивача станом на 09.11.2019, тобто, на день коли був укладений договір дарування квартири від за реєстровим № 1267. Вказаний висновок виданий лише 25.09.2020, тобто майже через рік після укладання Спірного договору, що дає зробити висновки, що раніше позивача не турбували проблеми зі слухом; висновок не є висновком експерта відповідної експертної установи. Наголошує на тому, що спірний договір був укладений у відповідності до всіх вимог чинного законодавства, підстави для визнання його недійсним - відсутні. Також зазначає, що навіть, якщо припустити, що на дату укладання Спірного договору Позивач був глухий, то відповідно до п. 7 глави 9 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (затверджений Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, зі змінами та доповненнями) якщо глуха, німа або глухоніма фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, письменна, вона має прочитати документ і підписати його. Позивач є людиною письменною в т.ч. й з огляду на те, як ним написана позовна заява. Відповідач також заперечує свою незгоду щодо мирного вирішення спору. Зазначає, що позивач наголошуючи на договорі довічного утримання вводить Суд в оману, так як таких домовленостей не було зафіксовано ні у письмовому вигляді, ні в електронному. Відповідач дійсно вела перемовини із позивачем щодо його матеріальної підтримки, але суму такої допомог відповідач визначала самостійно, жодних інших письмових домовленостей не було. Спірна квартира була подарована позивачем відповідачу за його особистою волею та бажанням. Відповідач не дивлячись на свій поважний вік, дійсно взяла на себе турботу про рідного брата, закуповувала йому продукти, готувала їжу, виконувала хатню роботу, в т.ч. допомагала матеріально, запрошувала на дачу до своєї сім`ї аби позивач відчував підтримку та любов рідних людей і мав можливість відпочивати на природі, без жодних домовленостей. Позивач, в знак вдячності самостійно прийняв рішення подарувати відповідачу спірну квартиру. Твердження Позивача про те, що до серпня 2020 року він не знав і не розумів, що він уклав договір дарування із власною сестрою, а не договір довічного утримання із онуком, є таким, що не відповідає дійсності, оскільки:пунктом. 3.2. Спірного договору визначено, що Сторони підтверджують, що цей договір не носить характер фіктивного та удаваного правочину. Сторони свідчать, що цей договір укладено ними НЕ під впливом помилки обману, насильства або тяжких обставин. Сторони договору підтверджують, що підписуючи цей договір, вони дійшли згоди з усіх істотних умов договору та отримали від нотаріуса всі роз`яснення стосовно договору, що укладається. У присутності нотаріуса вони заявили, що не позбавлені дієздатності, під опікою та піклуванням не перебувають, не страждають на захворювання, що перешкоджають усвідомити суть цього правочину, а також, що відсутні будь-які обставини, що змушують здійснити цю операцію на вкрай не вигідних для себе умовах. Ставлячи свій підпис під Договором Позивач підтвердив той факт, що Спірний договір укладається не під впливом помилки. Відповідно до п. 3.3. Спірного договору Позивач підтвердив наступне: «Мені, Дарувальнику, зміст ст.ст.717-728 Цивільного кодексу України щодо поняття змісту договору дарування, ст.ст. 744-757 ЦК України щодо поняття та змісту договору довічного утримання, ст.ст. 1233, 1236 ЦК України, щодо поняття за змісту заповіту, ст. ст. 1302,1308 ЦК України, щодо поняття спадкового договору, нотаріусом роз`яснено, з метою мого усвідомлення поняття правочинів, викладених у вказаних статтях Цивільного кодексу України, та не допущення мною помилки, щодо вчиняємого за ним договором правочину - Дарування». Тобто, підписанням Спірного договору Позивач самостійно підтвердив той факт, що нотаріус пояснила зміст договору дарування та зміст договору довічного утримання і Позивач розуміючи різницю погодився на укладання саме договору дарування. Пунктом 3.10 Спірного договору зафіксовано, що цей договір прочитано сторонами в голос. Після прочитання договору сторони підтвердили нотаріусу, що розуміють українську мову та зміст цього договору повністю відповідає їх дійсним намірам. У задоволенні позову просила відмовити в повному обсязі.

Згідно з ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 13.05.2021 прийнято до провадження позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бурмістрова Наталія Вікторівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кондрат Наталія Леонідівна про визнання договору недійсним та визнання права власності, залучено до участі у справі в якості співвідповідача - ОСОБА_3 , в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Кондрат Наталію Леонідівну.

Представником відповідачів подані відзиви, в яких, представник вказувала, що позивач неодноразово був в гостях у ОСОБА_3 в спірній квартирі, тому твердження про те, що позивач дізнався про договір дарування лише в листопаді 2020 року є неправдивими. Також вказано, що ще в липні 2020 року позивач вимагав від ОСОБА_3 20 000,00 дол. США, погрожуючи зверненням до суду з позовом про визнання договору дарування недійсним. Відтак, позивачу було відомо про договір дарування і про нового власника мпірнрої квартири ще в липні 2020 року. Також, у відзивах наголошувалось на безпідставності позовних вимог, у позові просили відмовити повністю.

Третя особа, приватний нотаріус Бурмістрова Н.В. подала письмові пояснення, в яких вказувала, що при зверненні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за кілька днів до посвідчення договору дарування квартири НОМЕР_5 , нею було дано консультацію відповідно до умов та правових наслідків договору дарування, договору довічного утримання та спадкового договору для виявлення дійсного наміру, який саме договір сторони намагаються укласти. Вказує, що неодноразово, зрозуміло та голосно пояснювала усі тонкощі та різниці вказаних договорів. Зазначає, що ОСОБА_1 вперше звернувся до неї 26.03.2019 з питання відкриття спадкової справи після смерті дружини, в подальшому, ним було отримано свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 . 04.10.2019 ним були отримані 2 додаткових свідоцтва на право на спадщину: одне на Ѕ спірної квартири, друге - на грошові кошти. Нотаріусу було відомо про поганий слух позивача, тому нею неодноразово повторювалась інформація та роз`яснювались правові наслідки перед вчиненням кожної нотаріальної дії. При цьому, нотаріус вказує, що перед підготовкою договору дарування, вона особливо акцентувала та радила укласти договір довічного утримання, зважаючи на похилий вік, однак ОСОБА_1 самостійно без всякого примусу обрав саме договір дарування. У нотаріуса не було ніяких сумнівів у тому, що він помилявся, або не розумів умов вчиняємого правочину. При цьому, зазначає, оскільки що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 постійно звертались до нотаріуса разом, вона бачила що у них були добрі та хороші відносини, у нотаріуса склалось враження, що ніяких непорозумінь не було та позивач обдумав всі питання заздалегідь. При цьому, нотаріус вказала, що під час посвідчення договору, нотаріус почула розмову, що ОСОБА_2 брала на себе зобов`язання поставити пам`ятник на могилі померлої дружини ОСОБА_1 , але це не вплинуло на намір ОСОБА_1 укласти саме договір дарування квартири. Просила розглянути справу у її відсутності.

Представник позивача та позивач вимоги позову підтримали, просили задовольнити з підстав, викладених у позові. Позивач при цьому повідомив про те, що з огляду на невелику пенсію, вимушений здавати свою квартиру в оренду, проживає у родичів, які допомоги йому поставити пам`ятник на могилі дружини. Неодноразово рід час судового розгляду представник позивача пропонували вирішити справу мирним шляхом, шляхом відновлення щомісячних виплат позивачу в розмірі 4500,00 грн, для того, щоб у нього були грошові кошти, на які він би зміг жити.

Представник відповідачів проти позову заперечувала, з підстав, викладених у відзивах, на мирне вирішення, запропоноване стороною позивачі відповідачі не погодились.

Відповідач ОСОБА_2 брала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проти позову заперечувала, вказувала, що позивач з власної волі без жодного примусу вирішив подарувати спірну квартиру. Зазначила також, що за власним бажанням допомагала ОСОБА_1 з вбиранням, готуванням їжі, купівлею продуктів тощо. З 2020 перестала допомагати, оскільки з`явились родичі, які почали її звинувачувати у тому, що вона обманула ОСОБА_1 . Підтвердила, що вони обіцяли встановити памятник на могилі померлої дружини ОСОБА_1 . Визнала, що допомагала також фінансово, надавала грошові кошти, коли ОСОБА_1 просив допомоги. Зазначила, що ОСОБА_1 сам повів їх до нотаріуса, вказувала, що нотаріус все роз`яснила, зачитувала договір.

Треті особи не з`явились про розгляд справи повідомлялись належним чином.

Свідок ОСОБА_7 , який є сином рідної сестри ОСОБА_1 , повідомив, що розпочалось все з того, що він побачив розбитий автомобіль ОСОБА_1 , зайшов до ОСОБА_1 , коли той, зі сльозами на осах розповів про те, що його ошукали, обіцяли що будуть сплачувати щомісячно 4500,00 грн, однак нічого не надають. Вказував, що його змусили, щоб написав розписку. В подальшому, ОСОБА_1 повідомив, що до нього надійшов лист, про те, що він винний близька 47 000,00 грн за аварію. Підтвердив, що ОСОБА_1 не знав про те, що ним було підписано договір дарування. Племінник обіцяв, що буде сплачувати грошові кошти в розмірі 4500,00 грн так само як і квартиранти, проте, своєї обіцянки не виконав. ОСОБА_1 був певен, що підписав договір довічного утримання. Пам`ятник також не встановили як обіцяли. ОСОБА_7 встановив пам`ятник за власні кошти. Найстарший брат ОСОБА_1 , який помер 3 місяці тому, був обізнаний, що ОСОБА_1 хоче укласти договір довічного утримання. Вказував, що ОСОБА_1 досі не проти мирно вирішити це питання. Вказував, що все що сталось по відношенню до ОСОБА_1 є вкрай несправедливим, тому він йому допомагає, так само як і всі інші члені їх великої родини.

Свідок ОСОБА_8 , яка представилась цивільною дружиною ОСОБА_3 з яким вони разом з травня 2019 року та проживають у спірній квартирі. Повідомила, що жити у спірній квартирі запропонував ОСОБА_1 . Вказувала, що двічі була в гостях у ОСОБА_1 в кватирі за адресою: АДРЕСА_3 . Зазначала, що ОСОБА_3 кожен день або телефонував, або приходив в гості до ОСОБА_1 , вони запрошували ОСОБА_1 на дачу на відпочинок, надала на огляд фото на підтвердження своїх слів. Зазначила, що замінили ключі у спірній квартирі лише після того, як ОСОБА_1 подав позов до суду. Вказала, що коли вони переїхали до спірної квартири, вони зробили ремонт, при цьому, запитували у ОСОБА_1 чи можна там робити ремонт, на що останній відповідав, що це їх квартира, тому вони можуть ці питання вирішувати на власний розсуд. Вказувала, що ОСОБА_3 допомагав ОСОБА_1 передавав грошові кошти в розмірі 2, 3 чи 4 тисячі гривень майже кожен місяць. Вказувала, що після ДТП між ОСОБА_1 та ними виникла конфліктна ситуація, коли ОСОБА_1 попав в ДТП, ОСОБА_3 запропонував купити залишки автомобілю за 100 000,00 грн, проте вони не обумовили строки, через що виникла конфліктна ситуація. В подальшому, вони продали свій старий автомобіль та повернули всі кошти. З червня того року, ОСОБА_1 відмовився від допомоги.

Свідок ОСОБА_10 , яка є матір`ю ОСОБА_3 повідомила, що у грудні 2018 до них прийшла ОСОБА_2 , яка розповіла що допомагала ОСОБА_1 з дружиною. В подальшому, ОСОБА_2 допомагала ОСОБА_1 з похоронами та оформленні спадщини, потім - допомагала ОСОБА_1 , через день приїжджала до нього. В квітні ОСОБА_1 повідомив про те, що зі спірної квартири виїжджають квартиранти. В цей час ОСОБА_3 шукав житло. З кінця травня, ОСОБА_3 розпочав жити у вказаній квартирі. Розмови, в якій ОСОБА_1 дозволив проживати у спірній квартирі свідок не чула. Вказувала, що відносини почали псуватись після ДТП, після березня 2020 року. Зазначала, що родичі були незадоволені тим, що ОСОБА_1 подарував квартиру, оскільки квартира відійшла ОСОБА_3 а не всім ним. Вказувала, що ОСОБА_3 телефонував ОСОБА_7 та вимагав 20 000,00 дол.США.

Свідок ОСОБА_11 , яка є донькою ОСОБА_2 повідомила, що знає, що ОСОБА_1 залишився один, прийшов просити по допомогу. Все життя вона з ОСОБА_1 перебувала в хороших відносинах, вони бачились, святкували разом. Зараз дідусь та її мати не спілкуються з квітня 2020 року. Вказувала, що ОСОБА_1 подзвонив ОСОБА_12 , сказав, що його залишили одного, що він голодний, йому немає чого їсти. Зазначила, що ця ситуація її обурює. Все що сталось несправедливе по відношенню до ОСОБА_1 , який зараз вимушений здавати свою квартиру та проживати у брата.

Суд, у порядку загального позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, заслухавши пояснення позивача та його представника, встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.

Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Судовим розглядом встановлено, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 належала ОСОБА_1 (1/2 частки на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Громовою О.П., 11.04.2001 за реєстровим № 1904, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.10.2019, номер запису про право власності: 33934290; Ѕ частка на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого приватним нотаріусом Київського міського приватного округу Бурмістровою Н.В., 04.10.2019 за реєстровим №1121, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.10.2019, номер запису про право власності: 33533300, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1929930080000.

Відповідно до Договору дарування квартири від 09.11.2019 ОСОБА_1 передав безоплатно у власність ОСОБА_2 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому, ОСОБА_1 з 17.05.2001 по теперішній час залишається зареєстрованим в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, стверджував, що спірний правочин вчинений ним під впливом помилки, оскільки думав, що укладає договір довічного утримання і передавши свою квартиру, інша сторона також виповнить свої зобов`язання, зокрема, буде надавати фінансову та іншу допомогу, а також, встановлять пам`ятник його померлій дружині, тому на підставі ст. 203, 229-233, 707 ЦК України просить визнати недійсним спірний договір дарування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори), дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України (в редакції, чинній нас укладення спірного договору) Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Так, статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме:

зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 229-233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно була і має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не може бути підставою для визнання правочину недійсним.

Відповідно до статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Так, договір дарування направлений на безповоротне припинення права власності у дарувальника і виникнення права власності у обдаровуваної особи, при цьому, обдаровуваний набуває право на майно,якого раніше у нього не було. Дарувальник повинен бути власником майна, що відчужується. Договір дарування є одностороннім. З його укладенням у сторін, як правило, не виникають взаємні або односторонні обов`язки. Щодо прав, то їх набуває лише обдаровуваний у вигляді повноважень власника стосовно прийнятого майна. Договір дарування завжди є безоплатним, тому дарувальник не має права вимагати від обдарованої особи зустрічних дій майнового або немайнового характеру. Це характеризує дарування як договір, що не передбачає яких-небудь зустрічних дій майнового або немайнового характеру.

Згідно ст.718 ЦК України дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі. Дарунком можуть бути майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому.

Нормами статті 719 ЦК України встановлено форму договору дарування, згідно яких, договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, договір дарування рухомих речей, які мають особливу цінність, укладається у письмовій формі. Передання такої речі за усним договором є правомірним, якщо суд не встановить, що обдаровуваний заволодів нею незаконно, договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує п`ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно із ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Згідно з ч.3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації-з моменту державної реєстрації.

За змістом статей 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повне уявлення не лише про предмет договору, а й досягли згоди щодо всіх його істотних умов. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не вважається договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.

Згідно з п. 19 постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

За умовами ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 13 ЦПК України обов`язок доказування покладається на сторони у справі.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Наявність чи відсутність помилки - неправильного сприйняття позивачем фактичних обставин правочину, що вплинуло на волевиявлення особи під час укладення договору дарування замість договору довічного утримання, суд визначає не тільки за фактом прочитання сторонами тексту оспорюваного договору дарування та роз`яснення нотаріусом суті договору, а й за такими обставинами, як:вік позивача, його стан здоров`я та потреба у зв`язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати в спірній квартирі після укладення договору дарування.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України у справі № 6-372цс16 від 27 квітня 2016 року.

Сам по собі факт прочитання сторонами тексту оспорюваного договору дарування та роз`яснення нотаріусом суті договору не може бути підставою для відмови в задоволенні позову про визнання цього договору недійсним.

Вирішуючи питання про наявність чи відсутність помилки - неправильного сприйняття позивачем фактичних обставин правочину, що вплинуло на волевиявлення особи під час укладення договору дарування замість договору довічного утримання, суду необхідно встановити: вік позивача, його стан здоров`я та потребу у зв`язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарування дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати в спірній квартирі після укладення договору дарування, тощо.

Лише в разі встановлення цих обставин норми частини першої статті 229 та статей 203 і 717 ЦК України у сукупності вважаються правильно застосованими.

Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, системний аналіз положень чинного законодавства України, приходить до висновку про обґрунтованість позову, в частині визнання договорів дарування недійсними, оскільки позивачем доведено, що договір дарування від 09.11.2019 спірний договір був укладений позивачем під впливом помилки щодо обставин, які мають істотне значення, оскільки поясненнями позивача, свідків, загальними обставинами справи, а також поясненнями нотаріуса підтверджується, що позивач очікував, від укладеного договору обов`язок обдаровуваної вчинити на користь дарувальника дії майнового та немайнового характеру, зокрема, встановлення пам`ятнику та надання фінансової допомоги.

Позивач є особою похилого віку. Вади слуху позивача є очевидними, під час судового розгляду, відповідач не міг відповісти на жодне питання суду, свою думку виклав письмово. Зазначене підтверджується результатами аудіограми №3073/20.

Окрім того, з пояснень нотаріусу вбачається, що на момент укладення спірного договору позивач мав фізичну ваду, а саме, проблему зі слухом. Вказане також підтверджується поясненнями нотаріуса. При цьому, не спростовано, що позивач не отримував копії підписаного ним договору. І що вперше, він отримав копію договору у нотаріуса перед зверненням до суду.

При цьому, суд бере також до уваги процесуальну поведінку сторін під час судового розгляду. Зокрема, позивач, під час слухання справи постійно наголошував на готовності до мирного вирішення спору, висуваючи єдину вимогу щодо того, щоб йому компенсували втрачений від здачі в оренду спірної квартири дохід в розмірі 4500,00 грн. Натомість, відповідачі, визнавши, що припинили допомагати позивачу на початку 2020 року, знаючи про розмір його доходу, зокрема пенсії в розмірі близько 2000,00 грн, проживаючи в спірній квартирі, яка була передана їм у власність безоплатно, на вказану пропозицію не погоджувались, пояснюючи що не отримували претензію поштою, наголошуючи на вплив інших родичів, не надавали конкретних пояснень щодо причин відмови від мирного вирішення, запропонованого позивачем.

Закон визначає, що, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частини першої статті 229 ЦК України).

Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку, - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, і що ця помилка дійсно була і має істотне значення.

У даному випадку, позивач неправильно сприйняв фактичні обставини правочину, що вплинуло на його волевиявлення, помилка у незакріпленні взаємних обов`язків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у договорі та наявність таких домовленостей, що підтверджується поясненнями свідків та самої ОСОБА_2 та, ця помилка має істотне значення, оскільки, фактично, обставини життя позивача очевидно свідчать про те, що він не приймав би рішення щодо позбавлення себе єдиного джерела доходу без отримання гарантії фінансової допомоги. Тобто, під час укладення цього договору волевиявлення позивача не відповідало його внутрішній волі та не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, обумовлених договором дарування.

Відтак, у даному випадку, суд вважає доведеними наявність обставин, передбачених ст. 203, 229, 707 ЦК України у сукупності.

У зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання недійсним договору дарування квартири від 09.11.2019 недійсним.

Судовим розглядом також встановлено, що згідно з Договором дарування від 24.02.2020 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондрат Н.Л. за № 135 спірну квартиру було передано у власність ОСОБА_3 .

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення (п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Обраний позивачем спосіб захисту (відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом повернення спірної квартири позивачу) передбачений п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України та є ефективним для захисту її порушеного права та інтересу у спірних правовідносинах.

У зв`язку з чим, позовні вимоги щодо визнання недійсним Договором дарування від 24.02.2020 - підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині визнання за позивачем права власності на спірну квартиру, слід зазначити, що згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено у новій редакції. Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). (постанова Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 352/1021/19)

У зв`язку з чим, право власності позивача після визнання недійсним зазначених договорів є поновленим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 202, 203, 209, 229-233, 640, 707, 717, 718 ЦК України, статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бурмістрова Наталія Вікторівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кондрат Наталія Леонідівна про визнання договору недійсним та визнання права власності - задовольнити частково.

Визнати договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений 09.11.2019 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бурмістровою Н.В. за № 1267 - недійсним.

Визнати договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений 24.02.2020 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондрат Н.Л. за № 135 - недійсним.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 1250,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 1250,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складено 25.11.2021.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 );

Відповідач: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_7 , РНОКПП: НОМЕР_3 );

Треті особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бурмістрова Наталія Вікторівна (місцезнаходження: м. Київ, просп. Перемоги, 99/1);

Треті особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кондрат Наталія Леонідівна (місцезнаходження: м. Київ, вул. А. Антонова, 37).

Суддя Ю.В. Войтенко