Справа № 2-14/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

"24" січня 2011 р. Первомайський районний суд Автономної Республіки Крим  у складі: головуючого - судді  Забара Г.Я.

при секретарі  Мирошник Є.В.,

розглянувши у  відкритому судовому засіданні в смт.  Первомайське

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди в зв’язку з захистом честі, гідності і ділової репутації,

встановив:

           Позивач звернулася з позовом до відповідачів про відшкодування моральної шкоди в сумі 5000 грн. за спричинені їй страждання у зв’язку з приниженням її честі і гідності. Свої вимоги мотивує тим, що відповідачка ОСОБА_2 у поданій нею до правоохоронних органів заяві, поширила неправдиву щодо неї інформацію, назвала її «жінкою легкої поведінки», та звинуватила в тому, що вона, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, образила її сина ОСОБА_4 нецензурною лайкою. Поширені відомості є неправдивими, зазначені обставини не мали місця, постановою Первомайського РВ відмовлено у порушенні кримінальної справи відносно неї, оскільки в її діях відсутній склад будь-якого злочину.  Крім того, відповідач ОСОБА_3, в магазині прилюдно ображав її,  висловлювався на її адресу нецензурною лайкою. Своїми протиправними діями відповідачі спричинили їй моральні страждання, погіршився стан здоров’я, сон, вона була змушена звернутися за допомогою до лікарів.

          Позивач позовні вимоги не змінює, від позову не відмовляється.

          Відповідачы позов  не визнають, у запереченнях на позов пояснили, що конфлікт, який виник між нею та їх сином 31.10.2010 року, стався саме з вини позивачки, викладені нею обставини надумані і безпідставні.

           Повно і всебічно з’ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають  задоволенню з наступних підстав.
           Судом встановлено, що 8.11.2010 року ОСОБА_2 звернулася із заявою до Первомайського РВ  щодо інциденту, що стався 31.10.2010 року між її сином та ОСОБА_1 (а.с. 2 матеріалу № 1387 про відмову в порушенні кримінальної справи). 11.11.2010 року ОСОБА_5 звернулася із заявою до Первомайського РВ за фактом розповсюдження ОСОБА_2 неправдивих  відомостей відносно неї (а.с. 4 матеріалу № 1387 про відмову в порушенні кримінальної справи). За даними зверненнями проведена перевірка, за результатами якої у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_5 і ОСОБА_2, відмовлено за відсутністю в їх діях складу будь-якого злочину (постанова від 18.11.2010 року (а.с. 8).

          Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.    
          Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у своїй постанові № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.    

       Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.

          У випадку, коли особа звертається до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів  із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

         Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 дійсно зверталась до правоохоронних органів, проте суд вважає, що вказані обставини ніякими чином не ганьблять честь та гідність позивачки і її доводи не ґрунтуються на вимогах закону.    Так само звернення позивачки до правоохоронних органів не може бути прямим доказом приниження її честі і гідності і підставою для задоволення позову.

         Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

         Згідно частини 1 статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб , поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.   

         Позивачка посилається та те, що внаслідок приниження  відповідачами її честі і гідності погіршився стан її здоров’я, однак вона не довела, що погіршення її здоров’я знаходиться у прямому причинному зв’язку зі зверненням відповідача ОСОБА_2 до правоохоронних органів.

          Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

          В судовому засіданні  позивач  не надала суду жодних доказів спричинення їй моральної шкоди, не обґрунтувала розмір заявленої суми, не довела наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправними діяннями відповідачів. Вимоги до відповідача ОСОБА_3 що він ображав її, лаявся на неї нецензурною лайкою, чим спричинив їй моральну шкоду, не конкретні, не вказано час коли вони мали місце, спростовані показання свідка ОСОБА_6, допитаного в судовому засіданні, на яку посилалася позивачка,  тому позов до відповідачів про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягає.  

         На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 212-215, 223, 294   ЦПК України,  Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи , а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»» № 1 від 27.02.2009 року, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року,  суд

вирішив:

           У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди в сумі 5000 грн. в зв’язку з захистом честі, гідності та  ділової репутації відмовити.  

          Рішення може бути оскаржено до судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної  Республіки Крим через Первомайський районний суд АР Крим шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.  Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

          Головуючий