Справа № 161/12436/21 Головуючий у 1 інстанції: Олексюк А. В.

Провадження № 22-ц/802/1250/21 Категорія: 39 Доповідач: Бовчалюк З. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2021 року                                                 місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Бовчалюк З.А.,  

суддів - Карпук А.К., Осіпука В.В.,

з участю секретаря судового засідання Вакіної Д.О.,

представника відповідача  Кузіна Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист справ споживачів, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 липня 2021 року,

                                           В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Ліпкевича І.В. звернувся в суд з позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів.

Ухвалою від 14.07.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Одночасно з позовом представник позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, яку мотивував тим, що предметом позову у цій справі є припинення правовідношення за кредитним договором №SAMDNWFC00021363553 від 26.10.2015, укладеним між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк», а також визнання незаконними дій банку щодо нарахування та списання відсотків за використання кредитних коштів (кредитного ліміту), коштів в якості комісії а також коштів в якості знижок за вищевказаним кредитним договором та зобов`язання банку припинити списання коштів з платіжних карток позивача, спрямованих на погашення заборгованості за кредитним договором від 26.10.2015, закрити рахунки відкриті у зв`язку із укладенням даного кредитного договору.

Зважаючи на наведене просив постановити ухвалу про забезпечення позову шляхом встановлення заборони АТ КБ «ПриватБанк» вчиняти дії з приводу списання коштів з відкритих на ім`я ОСОБА_1 рахунків на погашення заборгованості за кредитним договором №SAMDNWFC00021363553 від 26.10.2015 укладеним між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк».

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 липня 2021 року заву задоволено.

Постановлено заборонити АТ КБ «Приватбанк» вчиняти дії з приводу списання коштів з відкритих на ім`я ОСОБА_1 рахунків на погашення заборгованості за кредитним договором № SAMDNWFC00021363553 від 26 жовтня 2015 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк».

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу скасувати, у зв`язку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, та постановити нове судове рішення, яким в задоволені заяви ОСОБА_1 відмовити.

Заслухавши представника скаржника, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали, а також доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а увалу суду - без змін.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову, які ним запропоновані, може ускладнити виконання можливого рішення суду про задоволення позову, оскільки списання коштів здійснюється із доходів позивача для погашення спірної заборгованості за кредитним договором, який оспорюється в судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пункту 2 частини першої ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується  забороною вчиняти певні дії.

Згідно зі ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.( ст.150 ЦПК України)

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Забезпечення позову - це заходи припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим, і повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 26 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача про припинення правовідносин за кредитним договором №SAMDNWFC00021363553 від 26.10.2015, визнання незаконних дій відповідача щодо нарахування та списання відсотків, комісії, знижок за використання кредитних коштів та зобов`язання вчинити певні дії. Основним мотивом даного позову є незаконне, на думку позивача, списання відсотків комісії за використання кредитних коштів, що в свою чергу збільшує розмір заборгованості за кредитним договором, оскільки між сторонами не укладалось кредитного договору та позивачем не підписувались Умови та правила  надання банківських послуг. Заява, яку підписував позивач не містить інформацію  про розмір відсоткової ставки, комісій, штрафних санкцій та інші умови, що характерні для кредитного договору.

З виписки про рух коштів за кредитним договором №SAMDNWFC00021363553 від 26.10.2015 укладеним між  ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк» вбачається, що дійсно банком списується кредитна заборгованість з інших дебітних рахунків, які належать позивачу та відкриті в даному банку.

Встановивши, що між сторонами виник спір, оскільки між заходом забезпечення позову і предметом позову існує безпосередній зв`язок, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про наявність підстав для встановлення заборони  АТ КБ «ПриватБанк» вчиняти дії з приводу списання коштів з відкритих на ім`я ОСОБА_1 рахунків на погашення заборгованості за кредитним договором №SAMDNWFC00021363553 від 26.10.2015 укладеним між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк».

ОСОБА_1 звернувся до суду з немайновими позовними вимогами, то в даному випадку немає взагалі застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а мала застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, що і було встановлено судом при вирішені поданої заяви.

При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Відповідно до принципу пропорційності у цивільному судочинстві суд визначає в межах, встановлених ЦПК України, порядок здійснення провадження враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями (ст. 11 ЦПК України).

Колегія суддів доходить до висновку що суд першої інстанції правомірно задовольнив заяву про вжиття заходів забезпечення позову, оскільки заявником подано докази на підтвердження того, що невжиття таких заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, оскільки метою таких заходів є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують виконання судового рішення, у разі прийняття такого.

Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер та права апелянта не порушують.

На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права, та підстав для її скасування суд апеляційної інстанції не вбачає.

Вказані обставини спростовують доводи апеляційної скарги, щодо невмотивованості заяви чи відсутності належних доказів. Обставини, наведені ОСОБА_1 у заяві про забезпечення позову підтверджуються доказами долученими до неї та не спростовані скаржником.

Доводи апеляційної скарги зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції, викладених в оскарженій ухвалі.

Твердження апелянта, що задовольнивши заяву позивача та забезпечивши позов у спосіб який прохав ОСОБА_1 , суд фактично вирішив одну із позовних вимог, є безпідставними оскільки забезпечення позову носить тимчасовий характер та зберігається до набрання судовим рішенням законної сили, та має на меті виключно гарантування виконання судового рішення у більш ефективний  спосіб.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи, постановлена з дотриманням норм процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.367,368,374,375,381-384 ЦПК України, суд

                                             У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 липня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя:

Судді: