Справа № 428/9513/21

Провадження №2-а/428/181/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2021р. Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі:

судді Юзефовича І.О.

при секретарі Підгорній Я.Е.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м. Сєвєродонецьку Луганської області адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора 1 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції Сафяника Богдана Олександровича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО № 4822378 від 26.09.2021,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Сєвєродонецького міського суду з позовною заявою до інспектора 1 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції Сафяника Б.О. про скасування постанови про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО №4822378 від 26.09.2021р., мотивуючи вимоги тим, що 26.09.2021 відповідачем було винесено постанову серії ЕАО №4822378 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 1700 гривень. Відповідно до вказаної постанови, позивач (водій) 26.09.2021 року о 13-34 год. у с. Новоахтирка Трасат-13-06 24км, керуючи т/з Land Rover Range Rover Sport д.н.з. НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 113км/год. в населеному пункті позначеному дор. знаком 5.45 «Початок населеного пункту» при дозволеній швидкості 50км/год. Швидкість руху вимірювалась технічним приладом TRUCAM II LTI 20/20 ТСО похибка /-2км, чим порушив 12.4 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 122 КУпАП. Позивач, вважає, що відповідач в порушення положень КУпАП передчасно дійшов до висновку про винуватість позивача. Вказану постанову було складено з порушенням законодавства України, зазначені в ній данні не відповідають фактичним обставинам, а сама постанова підлягає скасуванню. У зв`язку з чим, ОСОБА_1 звернувся з вказаним позовом до суду та просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО №4282378 від 26.09.2021 року.

25.10.2021р. судом постановлено ухвалу про розгляд зазначеної адміністративної справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник відповідача надав до суду відеоматеріали правопорушення та відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З матеріалів справи вбачається, що 26.09.2021р. інспектором 1 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції Сафяником Б.О., на виконання своїх владних повноважень, винесена постанова ЕАО № 4822378 по справі про адміністративне правопорушення, за якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 1700грн.

Як вбачається зі спірної постанови, 26.09.2021р. о 13-34год. позивач, керуючи автомобілем Land Rover Range Rover Sport д.н.з. НОМЕР_1 , рухався із швидкістю 113 км. на годину в населеному пункті, чим перевищив дозволену у населеному пункті швидкість руху, що було зафіксовано засобом вимірювальної техніки TruCam ІІ № ТС 008379, чим порушив п. 12.4 ПДР.

Спірним питанням у справі є правомірність прийняття спірної постанови та накладення на позивача адміністративного штрафу.

Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався);розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Як вбачається з постанови про накладення адміністративного стягнення, в ній вказані: найменування органу (посадова особа), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; суть адміністративного правопорушення, опис обставин: дату, місце і час вчинення адміністративного правопорушення, встановлених при розгляді справи, зокрема, порушення п. 12.4 ПДР; зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення (ч. 4 ст. 122 КУпАП); прийняте по справі рішення - застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700грн.

Спірна постанова повністю відповідає нормам, встановленим ст. 283 КУпАП.

В пункті 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

У відповідності до п. 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Згідно вимог пп. «б» п.12.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6, 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31 або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил.

Частиною 4 статті 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення встановлено, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину - тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до підпункту 9 частини 1 статті 31 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580), поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису .

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 40 Закону №580, поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Частиною 1 статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Отже, наданий стороною відповідача відеозапис може слугувати доказом в справі про адміністративне правопорушення в розумінні норм даного Кодексу.

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.ст.75, 76 КАС України достовірними та достатніми є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. За таких обставин, відповідачі у справі зобов`язані довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема, довести факт вчинення позивачем порушення ПДР відповідними доказами.

Таким чином, суд приймає до уваги запис відеофіксації вчиненого позивачем адміністративного правопорушення, та вважає його належним та допустимим доказом з огляду на вимоги Кодексу адміністративного судочинства України.

На відеозаписі з TruCAM ІІ ТС008379 (який вказано у спірній постанові) зафіксовано, що автомобіль Land Rover Range Rover Sport д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням позивача рухався зі швидкістю 113 км/год в населеному пункті, що також підтверджується відео- фіксацією з бодікамери.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до позовної заяви, позивач ОСОБА_1 сам зазначав, що 26.09.2021р. близько 13-45год. він їхав на автомобілі в с. Новохтирка Луганської області та здійснював рух через населений пункт з дозволеною швидкістю - не більше 60 км. на год.

Стосовно правових підстав застосування лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 за № ТС 008379 (зазначений в спірній постанові) має свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, експертний висновок терміном дії до 24.12.2023 року

Посилання позивача, що використання приладу TruCam в ручному режимі суперечить вимогам законодавства де зазначено, що фіксація швидкості руху автомобілів повинна здійснюватись лише в автоматичному режимі, є незмістовними, оскільки лазерний вимірювач відноситься саме до ручних вимірювачів, конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювань.

При цьому, саме вимірювання прилад здійснює автоматично.

За таких обставин та враховуючи наявні у справі докази у тому числі встановлення правомірності використання засобу лазерної вимірювальної техніки, суд вважає, що відповідач під час винесення оскаржуваної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, тому відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

За таких обставин суд вважає, що інспектором 1 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції Сафяником Б.О. постанову серії ЕАО №4822378 від 26.09.2021 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 винесено обґрунтовано і на законних підставах, у зв`язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 10, 21, 73-77, 139, 194, 205, 229, 241-246, 286, 292-293, 295, 297 КАС України, суд -

вирішив:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_3 ) до інспектора 1 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції Сафяника Богдана Олександровича (місцезнаходження: Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Штейгерська, буд.8) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО № 4822378 від 26.09.2021 року.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених частиною другою статті 299 КАС України.

Суддя І. О. Юзефович