Україна

 Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

     26 листопада 2021 р.                                                             Справа№200/11987/21

приміщення суду за адресою:  84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського,  1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хохленкова О.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Департаменту соціального  захисту населення Маріупольської міської ради (Донецька область, проспект Миру, будинок 70, код ЄДРПОУ 41336065) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

                                                         УСТАНОВИВ:

15 вересня 2021 року позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Департаменту соціального  захисту населення Маріупольської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, у якому просить:

1. Визнати бездіяльність Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 41336065) щодо невиплати   ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як учаснику бойових дій, разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі п`яти мінімальних пенсій, протиправною.

2. Зобов`язати Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 41336065) виплатити недоплачену частину разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік в сумі 7345,00 грн. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як учаснику бойових дій.

3. Стягнути з Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 41336065) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як учасника бойових дій, недоплачену частину разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік в сумі 7345,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є учасником бойових дій.

У 2021 році він отримав грошову допомогу до 5 травня, як учасник бойових дій, у розмірі 1491,00 грн.

Вважає, що незважаючи на рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 року №3-р/2020, відповідач не виплатив йому у належному розмірі грошову допомогу до 5 травня. Наведене стало підставою звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 17 вересня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб.

Ухвалою суду від 26 листопада 2021 року у задоволенні клопотання Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про залучення до участі у справі в якості співвідповідача Міністерства соціальної політики України – відмовлено.

15 листопада 2021 року відповідач через відділ діловодства та документообігу суду надав відзив на адміністративний позов, у якому вказав, що адміністративний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Департамент зазначає, що виплата разової грошової допомоги у 2021 році здійснювалась на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати у 2021 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» від 08.04.2021 № 325.

Вказаною постановою передбачена виплата разової грошової допомоги до 5 Травня у 2021 році учасникам бойових дій в розмірі 1491,00 грн.

У 2021 році на підставі списків, наданих до Департаменту Головним управлінням Національної поліції України в Донецькій області за №155дск/12/02-2021 від 14.04.2021 була нарахована щорічна разова грошова допомога до 5 травня, як учаснику бойових дій, у розмірі — 1491,00 грн.

Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (неконституційним) окремих положень п. 26 розділу VI “Прикінцеві і перехідні положення” Бюджетного кодексу України.

Змінами до рішення департаменту від 25.06.2021 № 02.3.18-2723 здійснено нарахування щорічної разової грошової допомоги до 5 Травня за 2021 рік у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми в розмірі 7354,00 грн. та направлено на адресу департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації заявку на здійснення фінансування за програмою КПКВК 2501290 «Забезпечення виконання рішень суду».

Вказана сума буде виплачена позивачу після надходження бюджетних асигнувань. Вважав, що усунув порушення самостійно та в добровільному порядку.

З 12 листопада 2021 року по 25 листопада 2021 року включно, суддя Хохленков О.В. перебував у відпустці. Справу розглянуто у розумний строк  після виходу судді з відпустки.

Дослідивши подані сторонами документи, суд встановив наступне. 

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий 20.01.2009 року Кіровським РВ Макіївського МУ ГУМВС України в Донецькій області. Належить до осіб, що мають право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 22.06.2016 року.   

Відповідач - Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради (код ЄДРПОУ: 41336065, місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, проспект Миру, 70) є суб`єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах реалізує повноваження, передбачені ст.17-1  Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22 жовтня 1993 року N 3551-XII.

Сторонами не заперечується, що позивачу було виплачено разову грошову допомогу до 5 травня на 2021 рік для учасників бойових дій у розмірі 1491,00 грн. 

Змінами до рішення департаменту від 25.06.2021 року № 02.3.18-2723 здійснено нарахування щорічної разової грошової допомоги до 5 Травня за 2021 рік у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми в розмірі 7354,00 грн. 

Не погодившись з діями відповідача, які полягають в неповній виплаті коштів, на які розраховував позивач, останній звернувся до суду з даним позовом.   

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. 

Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-XII від 22 жовтня 1993 року (далі - Закон №3551).

Відповідно до ч. 5 ст. 12 цього Закону (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року №367-XIV) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Підпунктом «б» підпункту 1 пункту 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28 грудня 2007 року (набрав чинності 01 січня 2008 року) частину п`яту статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» викладено у такій редакції: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».   

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення підпункту "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28 грудня 2007 року.  

В подальшому Законом України від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» (набрав чинності 01 січня 2015 року) розділ VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. 

На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", Кабінетом Міністрів України щороку приймалися відповідні щодо окремого бюджетного року постанови, якими визначався  розмір та порядок виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій.

Так, у постанові Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» № 325 від 08 квітня 2021 року визначено розмір виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій- 1491,00 грн. 

Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У цьому ж рішенні зазначено, що окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Отже, з 27 лютого 2020 року норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не можуть застосовуватися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.  

Тому з 27 лютого 2020 року застосовуються положення статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року №367-XIV (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10рп/2008), а саме: щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. 

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року, мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 28 вказаного Закону мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» № 1082-IX від 15 грудня 2020 року установлено у 2021 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2021 року - 1769 гривень.

З урахуванням цього, розмір щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2021 році становить 8845,00 грн. (1769,00 грн. х 5).

Аналогічні правові висновки викладені у рішенні Верховного Суду від 29 вересня 2020 року за результатами розгляду справи № 440/2722/20. Посилання на дане рішення, яке приймається судом до уваги відповідно до ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», не свідчить про його застосування в порядку ст. 291 КАС України.

Оскільки разову грошову допомогу позивачу виплачено у розмірі, меншому ніж передбачено частиною п`ятою статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", суд дійшов висновку про те, що відповідач вчинив протиправні дії щодо відмови у виплаті позивачу разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі 7354,00 грн.

Разом з тим, посилання відповідача на самостійне та добровільне усунення порушень прав позивача шляхом прийняття відповідного рішення є неприйнятними, оскільки станом на час розгляду даної справи недоплачена частина допомоги позивачу не виплачена.

З позовних вимог позивача вбачається, що позивач просить суд, зокрема, зобов`язати відповідача виплатити недоплачену частину разової грошової допомоги до 5 травня 2021 року, одночасно з тим стягнути одноразову щорічну допомогу до 5 травня за 2021 рік.

Проте, суд зазначає, що дані позовні вимоги є взаємовиключними, оскільки стосуються фактично отримання однієї й тієї ж суми недоотриманої допомоги.

Надаючи правову оцінку обраному позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. 

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об`єднаного Королівства” (Chahal v. TheUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України” від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.  

 Положеннями частини третьої статті 291 КАС України визначено, що при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Дана правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові у справі №21-1465а15 від 16.09.2015.

У вказаному рішенні Верховний Суд України наголосив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалось примусове виконання рішення.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне:

Визнати бездіяльність Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 41336065) щодо невиплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як учаснику бойових дій, разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі п`яти мінімальних пенсій, протиправною.

Стягнути з Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 41336065) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як учасника бойових дій, недоплачену частину разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік в сумі 7345,00 грн.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, доказів понесення ним інших судових матеріали справи не містять, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

                                                          В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Департаменту соціального  захисту населення Маріупольської міської ради (Донецька область, проспект Миру, будинок 70, код ЄДРПОУ 41336065) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради щодо невиплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як учаснику бойових дій, разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі п`яти мінімальних пенсій, протиправною.

Стягнути з Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради (Донецька область, проспект Миру, будинок 70, код ЄДРПОУ 41336065) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) як учасника бойових дій, недоплачену частину разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік в сумі 7345,00 грн.

Повний текст судового рішення складено та підписано суддею головуючим 26 листопада 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 3 розділу VІ “Прикінцевих положень” Кодексу адміністративного судочинства  України, суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).      

Суддя                                                                                   О.В. Хохленков